Діловий етикет

Французи мають тенденцію щохвилини звірятися з деталями перед ухваленням рішення, тому інколи партнерам довго чекати рішення французької сторони. Однак договори та угоди, підписані французькими партнерами, завжди сформульовані дуже чітко і не допускають двозначностей.

У Франції великого значення надають освіті, тому на візитці доцільно вказати який ВУЗ закінчено, особливо, якщо він має хорошу репутацію.

Французи не відрізняються пунктуальністю, спізнення для них - звичайна річ. До того ж на прийомах вони дотримуються правила: чим вищий статус людини, тим пізніше вона приходить. Але якщо ви спізнюєтесь, французи обов`язково це помітять.

Якщо французький діловий партнер запросив вас на вечерю, принесіть з собою шампанське або вино, коробку шоколаду і квіти. На вечерю рекомендується приходити на 15 хвилин пізніше визначеного часу.

У Франції мові тіла також приділяють належну увагу. Наприклад, потирання вказівним пальцем кінчика носа - це попередження: “Будьте обережні”, “Цій людині не можна довіряти”. А звичний в американців жест “о'кей (все гаразд)” у французів означає “нуль”. Французи віддають перевагу розмові на близькій відстані.

В одязі французи віддають перевагу класичному стилю. Діловим жінкам рекомендується “оживити” костюм витонченою брошкою, і звернути увагу на свій макіяж.

У Франції жінки користуються особливою увагою чоловіків і в бізнесі, і в життєвих ситуаціях, а вияв такої поваги вважається честю.

Під час першої зустрічі не прийнято вручати діловому партнеру подарунки.

Французи віддають перевагу діловим розмовам на близькій відстані.

КОРЕЯ

Корейці велике значення надають безпосередньому особистому спілкуванню. Тому ділові відносини не почнуться з моменту отримання письмового звернення, а контакт може встановитися лише через посередника, який добре знається з потенційним партнером.

Під час першої зустрічі потрібно обов'язково вручити корейському партнеру візитку: її відсутність в іноземного партнера корейці сприймають як неповагу. У візитній картці партнера будуть цікавити не прізвище та ім'я, а посада і рівень фірми, яку представляє учасник зустрічі.

Корейські підприємці - жорсткі партнери. Вони не люблять незрозумілих виразів і двозначностей. Якщо їх партнерами буде використано вираз: “Це складне питання, яке вимагає детального вивчення”, то корейці сприймуть його не як готовність вирішити це питання в майбутньому, а як відмову від його вирішення на даному етапі. Їх цікавить, перш за все, найближче майбутнє, безпосередні результати переговорів.

Службовці корейських компаній надзвичайно дисципліновані, вони ні на крок не відступають від вказівок своїх керівників.

Висловлення корейських бізнесменів на переговорах відрізняються ясністю і чіткістю. Але відкрито критикувати позицію партнера не прийнято. Корейці не йдуть на відкриту конфронтацію із співрозмовником і не люблять, коли їхні партнери без натяків виражають свою незгоду. Якщо під час промови партнера корейці кивають головами, то це не означає, що вони погоджуються, - вони просто бояться “загубити особу”, здатися нечемними і неуважними.

Корейці чітко дотримуються вимог стосовно одягу для ділових людей: чоловіки одягають діловий костюм, переважно з білою сорочкою і неяскравою краваткою, жінки - ділове плаття. На ділові зустрічі жінки в жодному випадку не повинні одягати штани.

Курити в присутності старших за віком чи посадою в Китаї не прийнято.

АВСТРАЛІЯ

Австалійські бізнесмени - фахівці високого рівня, інтелігентні люди, вони - майстри у встановленні контактів, уміють притягувати до себе. Навіть під час обговорення спірних питань вони поводяться коректно і завжди намагаються завершувати бесіди й переговори на добрій ноті.

Переговори австралійці ведуть розумно і вміло, відстоюють свою думку твердо, але, допустившись помилки, негайно її виправляють. До партнерів відносяться уважно, вміють слухати, зацікавити бесідою, є відкритими, а формулювання їхніх позицій не містять подвійного розуміння.

Під час спілкування з діловими партнерами цієї країни рекомендується уникати педантичності. Австралійці симпатизують спокійним співрозмовникам. Найбільш популярні теми для розмови під час зустрічей - відпочинок, спорт.

В Австралії дуже популярні червоні вина місцевого виробництва. Вважається, що вони не поступаються перед французькими і каліфорнійськими. Розмовляючи з партнером, доцільно похвалити смакові якості австралійських вин, таким чином забезпечивши собі прихильність і симпатію австралійського співрозмовника.

Приходити в гості з порожніми руками в цій країні не прийнято: необхідно принести хоча б пляшку вина.

В Австралії ділові люди не надають великого значення одягу.

Дистанція між діловими співрозмовниками велика - 60-100см.

АРАБСЬКІ КРАЇНИ

У світі більше двадцяти арабських держав, розташованих в Азії й Африці. Усіх їх поєднує арабська літературна мова, хоча діалектики значно відрізняються один від одного. Тому, обираючи перекладача, потрібно бути впевненим у тому, що він досконало знає той чи інший діалект.

Під час знайомства з партнерами бізнесмени з арабських країн активно виражають свою прихильність і задоволення. Їх привітання - це ціла церемонія, яка супроводжується розпитуваннями про здоров'я, справи, і до того ж ці питання можуть повторюватися протягом всієї розмови, тому чітко відповідати на них немає необхідності. Однак, якщо партнери не дружать сім'ями, то недоречними є запитання про здоров'я жінки чи інших членів сім'ї партнера.

Арабські чоловіки під час зустрічі, зазвичай, обнімаються, поплескуючи один одного по спині та плечах, і злегка торкаючись щоками. Робити так зарубіжним партнерам доцільно лише тоді, якщо арабський співрозмовник першим почав так вітатись. В іншому випадку потрібно лише потиснути руку. Необхідно звернути увагу на те, що за правилами близькосхідного етикету рукостискання має бути досить тривали, оскільки коротке рукостискання араби вважають образливим. У жодному разі не можна подавати чоловікові для вітання ліву руку. Рукостискання з жінками в цих країнах неприпустимі.

Вітаючись на вулиці в Тунісі, потрібно вклонитися, піднести праву руку до чола, потім до вуст, а потім до серця. Цей традиційний жест - символ слів: “Я думаю про тебе, я говорю про тебе, я поважаю тебе”.

В арабських країнах традиційний авторитарний стиль управління, рівню переговорів приділяється велика увага. Всі питання опрацьовуються завчасно.

Для арабів однією з важливих умов контрактів, зв`язків, переговорів є встановлення довіри. Вони вимагаються не стільки передбачити рішення проблеми шляхом аналізу подій, скільки використати рішення з досвіду минулого.

Іноземець не повинен звертатися з питанням чи проханням до жінки: це вважається порушенням етикету. Потрібно постійно стежити за тим, щоб не було фізичних дотиків з протилежною статтю.

Арабські бізнесмени - хороші полемісти та оратори, що варто враховувати на переговорах і конференціях. Вони вміють налагоджувати контакти, виділяються гостинністю, є непоганими акторами. Коли вони не хочуть відповідати, вони посміхаються, запевняють, що не знають цього питання, відтягують час чи обмовляються “загальними фразами”. Арабський етикет забороняє бути категоричним під час ділових зустрічей, тому не можна вимагати від своїх партнерів відповідей “так” або “ні”. Араби віддають перевагу непрямолінійним відповідям типу: “Якщо буде завгодно Аллаху”. Відмова звичайно супроводжується словесними викрутасами і похвалами на користь відхиленої пропозиції.

Араби надзвичайно прив'язані до своїх національних свят. В арабських державах існують свої норми етикету, протоколу, звичаї, пов'язані із способом життя, релігією, ідеологією. Їх, звичайно, треба знати, налагоджуючи контакти, при бесідах, переговорах, особливо якщо ви їдете в арабську країну. Не варто, наприклад, допускати жодної критики Корану і, звичайно, треба виявляти до нього повагу.

Престиж торговця в арабському світі завжди був дуже високим. Протягом багатьох віків торгівля в арабських країнах відігравала важливу роль, а накопичені у цій сфері традиції дуже сильні. Тому арабські підприємці негативно сприймають принциповий метод переговорів, а перевагу надають традиційним довготривалим торгам. Зауважимо, що початкова ціна ними може бути завищена в десятки разів. Після торгів, в кінці кінців, узгоджується ціна, яка в багато разів менша початкової, і продавці при цьому залишаються повністю задоволеними.

Під час переговорів часто подають чай, каву - дуже міцні, без цукру. Якщо арабом запропоновано невелику чашку, то, випивши з неї, потрібно віддати її господареві, і він відразу наповнить її знову. Якщо більше не хочеться чаю чи кави, потрібно похитати чашечкою з боку на бік або повернути її вверх дном.

Діловим жінкам необхідно одягати спідницю не коротшу, ніж 15-20 см нижче колін. Довжина рукавів блузки повинна бути, як мінімум, до ліктя. Діловим жінкам, які готуються до переговорів з арабами, рекомендується внести у свій імідж елементи романтичності і загадковості. Наприклад, використати дуже гарну ювелірну прикрасу, яка привертала б увагу.

В арабських країнах дуже розвинена мова жестів, а її значення в багатьох випадках може виручити ділових партнерів. Наприклад, рука, витягнута вперед, долонею вниз (пальці ніби збирають повітря) - означає прохання підійти. Якщо співрозмовник хоче висловити згоду, він потирає один до одного вказівні (решту загнуті) пальці. Якщо араб схватив долоню партнера і вдарив по ній своїми витягнутими пальцями, - це означає, що йому дуже сподобався жарт. Заперечення в арабів - це різкий короткий рух голови назад, супроводжуваний підняттям брів.

В країнах Близького Сходу три пальці, складені разом (“щіпочкою”) і повернуті вверх, означають “не поспішайте”, “почекайте хвилину”. Не доцільно протягувати місцевому жителю гроші або дарунок лівою рукою, бо той, хто сповідує іслам, вважає ліву руку нечистою, тому потрібно намагатися все робити правою рукою.

У мусульман, арабів не прийнято вживати вино, і, запрошуючи на ланч, обід, коктейль, не треба примушувати їх пити. Не можна подавати до столу свинину, а найкраще через помічника розпитати - до якої їжі більш схильні гості. В Іраку, наприклад, на великих прийомах на стіл подають приготовлені частини туші корови й усі розривають її руками, тому не просіть ніж і виделку. Якщо перед кавою вам запропонували прохолодні напої - це означає, що час, відведений для зустрічі, вичерпано. У Північній Африці не прийнято пити під час їжі.

Під час розмови у них заведено досить близько сидіти до співрозмовника. В жодному випадку під час сидіння не можна класти ногу за ногу. Оптимальна дистанція під час ділового спілкування з арабами - 20-40 см.

ШВЕЙЦАРІЯ

Характеризується довгою історією власних дипломатичних традицій і школи дипломатів. Тому швейцари дуже пишаються багатовіковою міжнародною дипломатичною діяльністю.

Представники швейцарського бізнесу найчастіше не бажають афішувати своїх контактів, вступаючи швидше в таємні, ніж у відкриті зв'язки і переговори, щоб уникнути тиску великих держав.

Перебуваючи в Швейцарії, рекомендується скрупульозно відноситись до місцевих звичаїв, традицій, етикету.

У Швейцарії потрібно заздалегідь узгоджувати дату і години візиту. Дамам не прийнято цілувати руку, але бажано принести їм квіти. Щодо часу, то швейцарці пунктуальні.

У Швейцарії не заведено одягатися на ділову зустріч в чорне.

Швейцарці практично не вживають спиртних напоїв, тому не доцільно настирливо пропонувати партнерам алкоголь. Якщо партнери запрошують швейцарців у ресторан, вони не повинні намагатися здивувати їх дуже дорогими та різноманітними стравами, бо цим лише можна зіпсувати враження про себе.

ІНДІЯ

Підтримуючи контакти з представниками Індії, варто пам`ятати про те, що в індійців високо розвинене почуття власної гідності, а їх характерними рисами є реалізм, практичність, підпорядкованість одній меті - інтересам країни.

Під час зустрічі з індійським діловим партнером можна замінити рукостискання традиційним в Індії поклоном: ліву руку потрібно прикласти до серця і злегка нахилитись всім корпусом. В Індії під час ділових зустрічей виключені будь-які фізичні дотики.

Індійці без поспіху сприймають інформацію та приймають рішення. Розуміння часу у них значно відрізняється від європейського, бо одна з життєвих концепцій індуїзму - це вчення про переродження душ та вічність життя. А тому вони спокійно реагують на затримку виконання зобов'язань.

У зовнішньому вигляді індійців не відбивається ні старомодність, ні багатство. Тому для ділової зустрічі з індійським партнером доцільно обрати офіційний одяг, який обов`язково має бути світлим.

На ділових прийомах не доцільно виступати з ініціативою випити спиртне - це повинні робити господарі.

В Індії не заведено дарувати значки, листівки. Можна подарувати цукерки, настінний годинник, коньяк. Доцільно зауважити, що тут цінується сама церемонія вручення подарунка, під час якої потрібно обов'язково подякувати партнеру за сприяння та допомогу в переговорах.

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА

Латинська Америка - це загальна назва більше тридцяти держав із населенням близько 400 млн. осіб. Довгий час країни Латинської Америки вважалися американськими статистами, що суттєво не впливають на міжнародні відносини, хоча внесок латиноамериканських держав у розвиток цивілізації вагоміший, ніж внесок багатьох великих держав як минулого, так і сьогодення.

Особливістю бразильської дипломатії є глобалізм у підході до міжнародної проблематики, що випливає з прагнення Бразилії, спираючись на своє стратегічне положення, природний, промислово-технологічний і людський потенціал, посісти місце однієї з провідних країн світу.

Бразильському діловому етикету притаманні такі риси, як твердість і послідовність у відстоюванні своїх позицій, чіткість і лаконічність у їхньому викладі, старанність у підготовці документів, вміння йти на розумні компроміси.

Латиноамериканці ведуть переговори не поспішаючи, завзято, ідуть на практичні пропозиції, а якщо є фінансові проблеми, матеріальні витрати, то діють обережно.

Укладаючи двосторонні угоди, представники цієї країни ретельно перевіряють їхню відповідність внутрішньому законодавству. Бесіди ведуть звичайно один на один, записів бесід (принаймі, у вашій присутності) не роблять. Деякі латиноамериканці не завжди точні, тому бажано угоду тримати під контролем.

Латиноамериканці експансивні, дружні, яскраво виявляють свої симпатії, не люблять довгих і порожніх бесід, воліють давати й отримувати точні відповіді, не люблять вислуховувати інструкції, надають перевагу живій, людській мові. Вони відвертіші, ніж, скажімо, західно-європейці. Етикет спрощений.

ІЗРАЇЛЬ

В останні роки економічне співробітництво України з Ізраїлем активізувалось, все частіше представники цієї країни відвідують нас з діловими візитами.

Ізраїль характеризується добре розвиненою важкою, легкою та військовою промисловістю, туристичною індустрією. Ця країна - один із світових лідерів в галузі інтелектуального виробництва. Тут розвинута така незвичайна галузь, як огранювання діамантів, яка приносить в казну суттєві доходи. Не обділено увагою і сільське господарство, яке в умовах пустелі вимагає суттєвих зусиль. Під поля, фруктові та оливкові сади, виноградники, бананові плантації відведено одну п`яту території держави.

Ізраїльтяни стверджують, що їх країна - це “маленька Америка”, адже сюди з'їжджаються люди звідусіль: із Східної та Західної Європи, Середньої Азії, Північної Америки, Середнього Сходу, Північної і Латинської Америки. Тому, не дивлячись на те, що всі вони є представниками одного народу, різниця між ними суттєва. Крім того, в цій країні живе доволі багато арабів - 24% населення. Вони поділяються на релігійні та етнічні групи: бедуїни, араби-християни, араби-суніти, друзи.

Державними мовами Ізраїлю є іврит та арабська. Обидві мови вивчаються в школі, використовуються під час оформлення документів, в засобах масової інформації. Велика частка населення знає англійську мову, яка позиціонується тут як третя державна мова.

В цій країні немає конституції, а її роль виконує Тора - священна книга іудаїзму.

Основне свято - Шабат, який розпочинається із першою зіркою в п`ятницю та триває 28 годин. Основними атрибутами даного свята є: святковий одяг, три святкові трапези, сімейні зустрічі, багато відпочинку і жодної роботи. Не можна готувати їжу і навіть підігрівати її, водити автомобіль, натискати на кнопки, говорити про роботу і проблеми, робити покупки. Тому в суботу на вулицях ізраїльських міст майже немає машин, закриті всі організації та магазини, не працюють навіть супермаркети, громадський транспорт, а у висотних будинках ліфти включаються в шабатний режим - вони зупиняються на кожному поверсі, щоб не було потреби користуватися кнопками. Тому, якщо ваш гість - віруюча людина, не дивуйтесь, якщо він піде раніше з роботи, не відповідатиме на дзвінки і з'явиться лише в суботу ввечері. Неділя для них є першим робочим днем.

Якщо ізраїльський гість є людиною релігійною і хоче харчуватися лише кошерною їжею, тоді краще сконтактуватися з місцевою синагогою і вияснити, де можна придбати кошерні продукти та замовити кошерні страви. Зауважимо, що самостійно вирішити цю проблему дуже важко, адже кошерна їжа готується із певних продуктів, перевірених рабином у відповідності з багаточисельними спеціальними правилами.

Особливістю представника цієї країни є катастрофічна непунктуальність. Півгодини - це не запізнення. Ви домовились з ізраїльтянином про зустріч, готуйтесь до неї, але в жодному випадку не можна на неї їхати, не передзвонивши попередньо (за декілька годин), бо партнер міг про неї просто забути.

Не можна розраховувати, що ізраїльтянин сам прийде до вас, щоб дати вам відповідь на запитання. І це не варто розцінювати як хамство або небажання допомогти. Такі вже в них звички. Тому варто нагадати про себе, повторно поставити запитання і ви будете здивовані повноцінною обґрунтованою та детальною відповіддю. Те, що українцем вважається нав'язливістю, для представника Ізраїлю - вияв зацікавленості.

Якщо під час розмови з ізраїльтянином ви спитали у нього про щось, а він ні жестом, ні поглядом не відреагував, то це, переважно, означає, що йому потрібно подумати над відповіддю. Розмова може продовжуватись, свою відповідь він скаже через деякий час, коли згадає потрібні дані.

Ізраїльтяни дуже дружелюбні та приємні люди. В їх розумінні хороша людина - це особа, яка завжди весела, жартує та радіє. Вони голосно сміються, доволі активно жестикулюють. Розмовляючи, вони можуть брати вас за руку, торкатися до плеча та стояти біля вас занадто близько. Тут варто зауважити, що для ізраїльтян, як і для італійців, іспанців, латиноамериканців, прийнятною дистанцією для розмови є 30 см і менше, тоді як для інших така відстань є дискомфортною.

Людину можна пізнати за оточенням, в якому вона живе

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

Нехай думки, що містяться в книжках, будуть твоїм основним капіталом, а думки, що виникнуть у тебе самого, - процентами на нього.

Фома Аквінський

Андрушко М.І., Завальницька Н.Б. Дипломатичний протокол і діловий етикет: Навчальний посібник. - Львів : ЛДАУ, 2002.- 139с.

Алехина И. Имидж и этикет делового человека.- М., 1996.

Афанасьєв І. Діловий етикет.- К. : “Альтерпрес”, 1998. - 320с.

Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність.- К., 1998.

Ботавина Р.Н. Этика деловых отношений. - М., 2002.

Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації: Навчальний посібник. - Видання 2-ге, доп. та переробл. - К.: АртЕК, 2002.- 208с.

Венедиктова В.И. О деловой этике и этикете.- М., 1994.

Вербич С. Інтонаційні особливості ділового мовлення // Секретарь-референт.- 2007.- №11.- С.28-30.

Владимирская А. Учиться никогда не поздно // Секретарь-референт.- 2007.- №07 (56).- С.54-56.

Водка Т. Ділова зустріч у ресторані // Секретарь-референт.- 2008.- №5.- С.52-55.

Галушко В.П. Діловий протокол та ведення переговорів (Навчальний посібник).- 1-е видання, - Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. - 226с.

Гах Й.М. Етика ділового спілкування. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 160с.

Герет Т.М., Клоноскі Річард Дж.. Етика бізнесу/ Пер. з англ. О.Ватаманюк.- К.: Основи, 1997.- 214с.

Гуменюк А. Амплітуда поклону. Особливості японського ділового спілкування // Політика і час.- 2003.- №3.- С.74.

Гурьева Т. Создай свой образ // Секретарь-референт.- 2008.- №5.- С.68-73.

Грасіан Б. Кишеньковий Оракул, або наука розсудливості. - К., 1994.

Деева Т.М., Кичатова Е.В., Чхиквишвили Н.А. Деловая переписка для международного сотрудничества.- М., 1992.

Діловий етикет / Ав.-укл. І. Афанасьєв.- 2-е вид. - К., 2001.

Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей.- К.: ВД “КМ Academia”, 1995.- 192с.

Европейська культура бизнеса //Бизнесинформ.- 1996.- №20-23; 1997.- № 2-3, 11-17.

Елисеев А.Г. Организация и методика проведения деловых совещаний.- К.: МАУП, 1996.- 60с.

Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навчальний посібник: 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.- 224с.

Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. - К.: Наукова думка, 1989.- 222с.

Конева О.В. Психология общения.- Ярославль, 1992.

Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навчальний посібник з етикету для студентів. - 3-тє вид., стер.- Суми: ВТД “Універсальна крига”. - К.: Видавничий дім “Княгиня Ольга”, 2005.- 222с.

Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу і дипломатичної практики в історії України.- Л., 2000.

Лебедева М.М. Уметь вести переговоры: Практические рекомендации по подготовке и проведению переговоров.- М.: МП «Гамма», 1991.- 70с.

Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1997.- 248с.

Максимовский М.В. Этикет делового человека.- М., 1994.

Малевич Ю. Застольные премудрости // Секретарь-референт.- 2007.- №11.- С.69-73.

Мартинюк Т. Числа в діловому тексті // Секретарь-референт.- 2007.- №04 (53).- С.20-22.

Мартинюк Т. Міжнародне листування: віддповіді на запити // Секретарь-референт.- 2007.- №04 (53).- С.33-34.

Моцак П. Звичаї, приписи доброї поведінки (Поради молодим і старшим). - Львів, 1994.

Ниренберг Д., Валеро Г. Как читать человека словно книгу: Пер. с англ.- М., 1988.

Палеха Ю.І. Водерацький Ю.В. Етика ділового спілкування.- К., 1999.

Палеха Ю.І. Ключові до успіху, або організаційна та управлінська культури.- К., 2000.

Палеха Ю.И. Организация современной деловой комуникации.- К.: МАУП, 1996.- 164с.

Пиз Аллан, Данн Пол. Язык письма.- М.: Изд-во ЭКСМО, 2004.- 192с.

Пиз А. Язык телодвижений: как читать мысли других людей по их жестам.- Нижний Новгород, 1992.

Плотников А.В. Деловая переписка.- К., 1992.

Плотников А.В. Деловой контракт с зарубежным партнером: справочное пособие.- К., 1993.

Попов В.И. Современная дипломатия: Теория и практика.- М.: Научная книга, 2000.

Попов Л.А. Десять лекций по этике: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений.- М., 2001.

Пост Э. Этикет.- М.: МАИК «Наука», 1996.

Почепцов Г.А. Имидж: от фараонов ло президентов.- К., 1997.

Почепцов Г.А. Теория и практика коммуникаций.- М., 1998.

Практический менеджмент. Методы и приемы деятельности руководителя / Авт.- сост. Н.Я.Сацков.- Д.: Сталкер, 1998.- 448с.

Протокол и этикет для деловых людей / Т.И. Холопова, М.М. Лебедева.- М.: Анкил; ИНФРА-М, 1995.- 368с.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. - Львів: В-во «СПОЛОМ», 2001. - 223с.

Резніченко В.І., Михно І.Л. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету.- К.: УНВЦ “Рідна мова”, 2003.- 478с.

Роджерс Ф. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. - М., 1990.

Рожен О. Особливості нашої бізнесової ментальності // Дзеркало тижня.- 2002.- №50 (425).

Романов М.В. Справочник по етикету для бизнесменов, туристов и отправляющихся в гости за рубеж.- К, 1994.

Романов М. Справочник по етикету.- К.: “LIBRA”, 1994.- 122с.

Руденко Г.М. Основи дипломатичного протоколу.- К., 1996.

Сабат Э.М. Бизнес-этикет: Пер. с англ. - М., 2000.

Сагайдак О.П. Дипломатичний протокол та етикет: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005.- 259с.

Семенов В.Л. Практика дипломатического протокола и этикета.- М.: Международное агенство «А.Р.Т.», 2002. - 208с.

Сірка А. Як провадити бизнес з американцями. - К.: УКСП «Кобза», 1994.- 360с.

Соловьев Э.Я. Этикет делового человека: организация встреч, приемов, презентаций: для бизнесменов и всех, кто вступаэт в контакты с иностранными фирмами, предпринимателями, дипломатии.- Мн., 1994.

Соловьев Э.Я. Современный этикет. Деловой протокол.- М., 2001.

Справочник по этикету для бизнесменов, туристов и отправляющихся в гости за рубеж. - К., 1992.

Стоян Т.А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник.- Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004.- 232с.

Сухарев В.А. Как достичь успеха деловому человеку.- Мн., 1997.

Тимошенко Н.Л. Жінка в офіційному житті: Питання протоколу //Науковий вісник ДАУ.- К., 1999.- Вип.2.- С.252-256.

Тимошенко Н.Л. На найвищому рівні в повсякденному житті: Деякі особливості офіційного дипломатичного протоколу // Політика і час.- 2001.- №2.- С.76-80.

Томан І. Мистецтво говорити / Пер. з чеськ. - 2-е вид. - К., 1989.

Улищенко О.Н. Этикет.- К.: Абрис, 1998.- 400с.

Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики - К.: Довіра, 2003.- 623с.

Фэльмхэн Р.Дж. Настольная книга дипломата.- Минск: Новое знание, 2001.

Фышер Р., Юри У. Путь к согласию, или Переговоры без поражения.- М., 1992.

Холопова Т.И., Лебедева М.М. Протокол и этикет для деловых людей.- М.: АНКИЛ, 1995.- 366с.

Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч.посіб.- К.: Знання, 2005.- 442с.

Чак Є. Мовний етикет: «Щасливенько!» // Диво слово. - 1998. - № 10.

Честара Д. Деловой этикет: Паблик рилейшнз для всех и каждого.- М., 2000.

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб.- 3-тє вид., стер.- К.: Вікар, 2003.- 223с.

Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. - Вид. 2-е.- Київ: Лібра, 2003.- 416с.

Шминке Д. 47 принципов Древних Самураев, или Кодекс Руководителя.- К., 2003.

Ягер Дж. Деловой этикет. Как выжить и преуспеть в мире бизнеса.- М., 1994.

Ягодинский В.Н. Наш этикет.- М., 1988.

Яковченко В. Велика та мала літери в ділових паперах // Секретарь-референт.- 2007.- №04 (53).- С.23-25.

Яковченко В. Невербальні засоби спілкування // Секретарь-референт.- 2007.- №03(52).- С.27-30.

Яковченко В. Складання звіту, доповіді // Секретарь-референт.- 2007.- №03(52).- С.14-18.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31