Вокальне навчання у самодіяльних хорових колективах

Щоб зняти з учасників природну незручність, скованість, перші заняття доцільно присвятити знайомству з колективом, дати можливість хористам ближче пізнати один одного. У цей період добре спробувати співати всім разом в один голос якісь відомі масові й народні пісні.

Створенню атмосфери довіри й доброзичливості сприяє невимушена бесіда керівника з учасниками хору на різні теми, якій музиці вони віддають перевагу, яких виконавців знають і люблять, чи доводилося їм співати раніше в хорі. Всі ці й подібні питання допоможуть керівникові виявити художню орієнтацію бажаючих співати, зрозуміти мотиви їх участі в хорі, зав'язати з ними більш тісні контакти.

Коли створено сприятливі умови, можна перейти до індивідуального прослуховування кожного учасника, що проводиться в присутності всього хору.

Л. Шаміна у своїх дослідженнях пропонує самому сміливому учасникові повторити на А або ЛЯ, зіграний на інструменті або проспіваний керівником звук [39]. Для жіночих голосів його варто брати в межах першої октави, а для чоловічих - у малій октаві. Якщо учасник вільно й чисто співає запропоновані звуки, то можна запропонувати йому проспівати мажорний тризвук знизу вгору й назад. Починати треба з до-мажорного тризвуку й рухатися по півтонах вгору, слухаючи, наскільки вільно й легко звучить голос, визначаючи верхню границю його діапазону. Потім та ж сама вправа виконується по півтонах вниз, при цьому керівником фіксується нижній кордон діапазону голосу співака. Після того можна попросити співака проінтонувати мінорний тризвук (з голосу керівника або за допомогою інструмента), потім - зменшений тризвук або коротеньку підспівку зі словами або на будь-який заданий склад. За результатами відповідей та за чистотою інтонування визначається наявність музичного слуху в співака.

Керівник повинен знати причини деяких можливих випадків фальшивого співу. Воно може бути пов'язане з недостатньо розвиненим слухом, з неправильним подихом, зі слуховою неуважністю, поганою пам'яттю, з відсутністю навичок координації між слухом і голосовими зв'язками.

Останній випадок розглянемо докладніше. Буває, що співак не може точно проінтонувати один тон, зате інший співає досить чисто. Цей інший тон перебуває у кварто-квінтовому відношенні до першого. Пробуючи в такий спосіб кілька звуків, співак може нарешті потрапити в унісон із заданим тоном. Таке кварто-квінтове відчуття відтворення голосом можна охарактеризувати "обертоновим" слухом, що свідчить про наявність слаборозвиненого музичного слуху й невміння відтворити заданий тон. У процесі занять голос і музичні дані таких учасників поступово розвиваються й приходять до правильної внутрішньої координації. Деякі співаки не можуть відтворити звук, заданий на інструменті. Їм треба показувати голосом. Взагалі всі завдання і вправи краще виконувати без інструментального супроводу.

Перевірка почуття ритму може проходити зокрема так. Керівник задає нескладний короткий ритмічний малюнок, граючи одну ноту або вистукуючи ритм рукою (див. мал. 1).

Малюнок 1

Якщо завдання виконане добре, можна його ускладнити. Музичну пам'ять можна перевірити, попросивши співака повторити нескладну мелодію, один раз зіграну на інструменті або проспівану керівником. Якщо співак затрудняється відразу виконати завдання, треба йому ще раз, два або три рази нагадати мотив. Потім мотив можна трохи змінити й простежити під час його інтонування чи помітив співак ці зміни (див. мал. 2).

Малюнок2

Приклади для перевірки інтонації й пам'яті

По тому, наскільки точно співак повторить мотив, можна судити про наявність і якість його музичної пам'яті. На підставі виконаних всіх заданих вправ складається попередня думка про музичні і вокальні данні співака.

Однак, щоб мати більш повну характеристику голосу, варто просити співака додатково виконати кілька вправ по півтонах вгору або вниз від примарного тону (див. мал. 3, 4, 5, 6).

Малюнок 3

Варіант для академічного хору

Малюнок4

Варіант для народного хору

Малюнок 5

Варіант для дитячого хору

Малюнок6

Варіант для будь-якого хору

Підкреслимо, якщо той, хто прослуховується хоче виконати сольно пісню, йому необхідно надати таку можливість, а потім попросити його проспівати тільки певну частину пісні (заспів або приспів) по півтонах вгору й вниз, визначаючи кордони діапазону голосу, чистоту інтонування, тембр й інші особливості голосу. Опис діапазонів голосів й їхніх основних характеристик є в різних посібниках по хорознавству.

Приступаючи до роботи з конкретним складом хору, керівник зобов'язаний попередньо вивчити вокальні особливості голосів, з якими йому доведеться працювати. Всі результати прослуховування заносяться в спеціальний журнал за формою (див. мал. 7).

Малюнок7

Форма журналу

Музичний слух, пам'ять, почуття ритму та інші музичні здібності (за схемою 1) оцінюються по п'ятибальній системі. Ніколи не можна висловлювати свою думку щодо поганого голосу чи слабких музичних даних тому, хто прослуховується. Це може скривдити людину й назавжди відштовхнути від музики.

Керівник зобов'язаний виявити максимум уважності й такту стосовно всім вступникам у хор. До надзвичайних заходів - відмові від участі в хорі - варто прибігати у виняткових випадках, тому що кожна нормальна розвинута людина має мінімальний голос і слух. Якщо хтось з учасників відмовиться прослуховуватися в присутності всіх, його можна прослухати, як виняток, окремо. Скласти правильну характеристику голосу - значить створити співаку зручні співочі умови, відкрити можливості для розвитку його співочого апарата, а в цілому - забезпечити гарну основу для успішної вокальної роботи в хорі.

Оскільки в самодіяльних колективах спостерігається плинність, природно встає питання про регулярне поповнення складу. Для цього необхідно організувати щорічний прийом і прослуховування новачків.

Вибір художньо-творчого напрямку й визначення завдань роботи хору виключно відповідальний момент. Від того, наскільки точно вони будуть визначені керівником, залежить перспектива всієї наступної роботи. Як вже говорилося, вибір напрямку обумовлений рядом об'єктивних причин, серед яких головними є місцеві умови, реальні можливості для організації колективу. Приступаючи до створення хору, керівник повинен співвіднести свої творчі плани й розрахунки із місцевими умовами й можливостями. Можна заздалегідь планувати конкретний склад хору.

Наприклад, орієнтуючись на великий колектив робочих підприємства й на наявність інших сприятливих факторів, припускати організацію великого хору. Однак, не треба відчаюватися, якщо на заняття прийде небагато бажаючих. Варто почати роботу з невеликим вокальним ансамблем. У випадку успішної роботи ансамбль обов'язково поповниться й виросте в масовий хоровий колектив. Інший випадок, коли керівник, орієнтуючись на роботу в умовах села, має планувати створення народного хору. В самодіяльному хоровому колективі, зорганізованому із числа представників сільської інтелігенції, голоси яких тяжіють більше до народної манери виконання, доцільніше вести роботу в народному спрямуванні.

Тільки після укомплектування хору, прослуховування кожного з учасників остаточно визначається склад колективу, його завдання, складається конкретний план роботи, закріплюються хорові партії. Колектив можна вважати організаційно сформованим. Разом з тим, ще якийсь час необхідно для того, щоб уточнити деякі сумніви та неясності відносно окремих співаків, перевірити й співвіднести склади хорових партій, скорегувати найближчі плани тощо.

На початку перед керівником встає найважливіше першочергове завдання - згуртувати колектив. Як це зробити? Виконавських можливостей мало, орієнтуватись відразу ж на концертну діяльність ще рано. Отже, необхідно шукати такі методи й форми роботи, які, з одного боку, художньо-естетично збагачували б учасників колективу, прищеплювали їм спеціальні знання, розвивали в них навички хорового виконання, а з іншого боку - зацікавлювали їх. Розбудити інтерес, створити атмосферу художніх відкриттів в хорі й потім уже на основі глибокої зацікавленості розгорнути систематичне навчання - таке завдання керівника на першому етапі становлення колективу. У цей період згуртуванню хору будуть сприяти спільні відвідування театрів, концертів, виставок, їхнє обговорення, кваліфікований аналіз. До таких заходів необхідно спеціально готуватися, проявляти фантазію в їхній організації й проведенні, залучати до них професійних діячів мистецтва, застосовувати наочні, ілюстративні матеріали (звукозаписи, художні ілюстрації, репродукції). Тут особливо важливий талант і знання керівника як просвітителя.

Самоврядування в хорі

Щоб організаційно творча робота в колективі із самого початку йшла успішно, треба вибрати на загальних зборах Раду хору. До Ради входять зазвичай 4-5 учасників, однак кількісний склад залежить від чисельності хору й масштабів його діяльності. Функції членів Ради розподіляються в такий спосіб: голова керує всією роботою, разом з хормейстером планує теми й час засідань (вони проходять не рідше одного разу в 2-3 тижні), контролює роботу окремих членів Ради. Кандидатура голови Ради підбирається з урахуванням всіх вимог, необхідних у даній роботі, це повинна бути всіма шановна людина, ініціативний, дисциплінований, гарний організатор (у деяких колективах голова Ради йменується старостою або директором хору).

Заступник голови стежить за відвідуваністю, записує нових вступників, веде всю документацію колективу. Один зі членів Ради відповідає за господарську частину, у його веденні перебувають бібліотечка хору, інвентар, костюми, він стежить за підготовкою приміщення до занять. Член Ради з культурно-масової роботи організовує відвідування концертів інших самодіяльних і професійних хорів, музичних і драматичних спектаклів, виставок. Можна виділити ще одного відповідального за випуск стінної газети, оформлення фотовітрин тощо. У деяких колективах у самостійні ділянки виділена робота бібліотекаря, старости класу сольного співу, секретаря.

Рада щорічно звітує про виконану роботу на загальних зборах колективу, що є вищим органом управління хором. Він допомагає керівникові в організаційних питаннях, тобто здійснює певні організаційні функції. Однак це не означає, що хормейстер усувається від цієї важливої роботи. В остаточному підсумку він відповідає за всі сторони діяльності колективу. Керівник завжди повинен бути в курсі справи, членів і рішень Ради, бути присутнім на його засіданнях, направляти (але не придушувати) ініціативу членів Ради, ставити перед ними найближчі й перспективні завдання. Якщо є необхідність, він може на якийсь строк навіть увійти до складу Ради, очолити його.

У питаннях організації й керівництва хормейстерові варто уникати менторського тону. Твердий стиль так само поганий, як і ліберальний, надмірно м'який. Найкраще прагнути до демократичного стилю керівництва, в якому сполучаються строгість і доброзичливість стосовно учасників.

На нашу думку, не варто випускати хоровий колектив "сирим" на сцену для публічного виступу. Деякі керівники поспішають показати свою роботу, заявити про існування новоствореного хору. Та й керівники Будинків, Палаців культури, клубів часом кваплять їх з публічними концертами, хоча колектив до цього буває ще не готовим. У результаті такого поспіху й невдалого виступу учасники хору можуть розчаруватися, зневіритися у своїх силах, і колектив розпадеться. Тому не треба квапитися з першим концертом, важливо дуже ретельно до нього підготуватися, щоб сам факт виступу сприяв закріпленню хору, й подальшому творчому росту.

Організація занять у хорі.

Розглянемо оптимальні варіанти організацій занять самодіяльних хорів. Як правило, учасники зайняті двічі на тиждень, по дві, три години на одну репетицію з десяти - п'ятнадцятихвилинною перервою. Найбільш активний сезон - з вересня до червня. Деякі колективи не переривають заняття й улітку. У цей період у керівника є більше можливостей підсилити індивідуальні заняття, уроки з невеликими групами, ансамблями. У цей же час добре закріплювати музично теоретичні знання співаків. Найбільш просунуті колективи в літню пору організують гастрольні поїздки, не використовуючи для цих цілей час своїх відпусток.

Протягом року репетиції доцільно проводити в такий спосіб: в один із днів тижня - заняття з однією групою (на приклад, жіночою), у другий - заняття з іншою хоровою групою (чоловічою), а в третій день, наприклад, у неділю вдень - загальна репетиція. Заняття з окремими групами - хоровими партіями - дають можливість співакам більш ретельно проробляти матеріал, глибше засвоювати знання й опановувати співочими навичками. Якщо в хормейстера є помічник, можна займатися два дні й в один з них хор розводити по партіях.

Дуже важливо, щоб дні й години занять були закріплені й не мінялися протягом року. Строгий порядок допомагає організувати чітку ритмічну роботу, дисциплінує учасників і настроює їх на серйозний лад.

Керівник повинен забезпечити чіткий ритм і гарний темп репетицій, перед усім подбати заздалегідь і все продумати від плану проведення репетиції до підготовки приміщення до занять.

Створення умов для вокального навчання.

Раціонально організований хоровий спів не тільки сприяє естетичному розвитку, але й оздоровлює людей, підвищує їх працездатність. Правильний спів виліковує деякі недуги (логоневроз, гіпертрофію, захворювання голосового апарата). Для цього керівникові необхідно стежити за санітарними правилами роботи хору. Співаки повинні знати, що не можна співати в хорі під час інфекційного захворювання, в період лихоманки, гострої мутації, місячних, у стані сильної перевтоми, на голодний шлунок.

У приміщенні для хорової роботи бажано мати налаштований рояль, за ним - грифельну дошку з нотним станом, перед ним - ряди стільців, що дозволяють співати в положенні сидячи й стоячи. Найбільш віддалене від диригента місце для співаючих - не більше 6 метрів, відстань між роялем і першим рядом співаючих - до 3 метрів, ширина проходу між рядами - не менш 0,5 метра, дистанція між роялем і дошкою 1-2 метра. Звукоізоляція повинна бути гарною, приміщення обов'язково провітрюватись.

Час безперервного співу (роботи голосових зв'язок) не повинно перевищувати 15-20 хвилин. Найкраще спів чергувати з іншими формами музичних занять - музичною грамотою, слуханням музики - або працювати по черзі з різними хоровими партіями, постійно даючи можливість співакам відпочити, розслабити м'язи голосоутворюючого апарата.

Організація навчально-виховної роботи в хорі.

Навчально-виховна робота - це складова частина й неодмінна умова творчої діяльності непрофесійного хорового колективу. Виконавський рівень, життєздатність, стабільність, перспективи творчого росту - все це залежить насамперед від якості навчально-виховних занять.

Саме поняття навчально-виховної роботи розкриває дві сторони її - навчальну і виховну, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку, являють собою єдиний педагогічний процес. Можна лише умовно розмежувати це поняття, щоб краще уявити структуру двох взаємодоповнюючих сторін. Перша з них виконує функцію навчання, а друга - виховну функцію.

Навчання в самодіяльному хорі ведеться за трьома основними напрямками:

· оволодіння репертуаром і вироблення вокально-хорової техніки;

· вивчення музичної грамоти й сольфеджіо;

· розширення знань з історії та теорії музики.

Виховання здійснюється в процесі навчання співаків професійним навичкам і засвоєння ними спеціальних знань, необхідних для хорової виконавської діяльності. Виховуючи співака, хоровий колектив формує в ньому естетичність людини з певною ідейною переконаністю, що становить кінцеву мету масової хорової самодіяльності.

Інше завдання керівника пов'язане з загально-естетичним розвитком учасників хору, з розширенням їхніх знань в області музики, народної музичної й композиторської творчості. Правильне сполучення навчальних і виховних завдань, єдність навчального, виховного й творчого процесів в самодіяльному хорі забезпечить цікаву, серйозну роботу в ньому.

Планомірна й систематична робота хорових колективів - це цільний педагогічний процес, побудований за певною програмою, розрахованою на послідовне й регулярне виховання й навчання співаків-аматорів.

Так, програма для починаючого хору передбачає розвиток початкових навичок співу, слухання музики, засвоєння елементарних музично-теоретичних понять.

Всю навчально-виховну роботу в необхідному для початкового колективу обсязі може вести один керівник, не відокремлюючи вироблення основ вокально-хорової техніки й роботу над конкретними добутками від вивчення музичної грамоти й розширення музичного кругозору.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8