Лекції по українській та зарубіжній культурі

розповідається про мандрівки троянця Енея. У Котляревського при зберіганні

основного сюжету і діючих осіб, події перенесені на український грунт,

показані побут і характери різних шарів українського суспільства. У вигляді

богів сатирично показані поміщики, чиновники, духівництво. За пригодами

соратників Енея проглядається доля запорозьких козаків, що у 1775 р. були

вигнані російською імператрицею Катериною ІІ із Запорозької Січі і вимушені

були розпочати багаторічні мандри по світу. Створення цього твору співпадає

з новими прогресивними віяннями у світі внаслідок Великої французької

буржуазної революції. Політичне значення "Енеїди" Котляревського звичайно

замовчувалося.

Котляревський довгий час був на військовій службі. У 1818-1821 рр.

працював директором Полтавського театру. Його п'єси "Наталка Полтавка" та

"Москаль-чарівник" увійшли до золотого фонду українського театрального

репертуару.

Початок формування нової української літератури було завершено Т.

Шевченко (1814-1861), що своєю поетичною творчістю відкрив нову еру в

розвитку суспільного і культурного життя українського народу. Син

українських селян-кріпаків, Шевченко рано осиротів, був пастухом, батраком

у сільського священика, згодом був привезений своїм поміщиком Енгельгардом

у Петербург, закінчив там Академію Мистецтв. Друзі Шевченка організували

його викуп з кріпацької неволі. Відомий російський художник, викладач

Академії Мистецтв Карл Брюллов написав портрет письменника Жуковського,

який був проданий на аукціоні. Виручені гроші були витрачені на викуп

Шевченка (1838).

Однак доля поета і художника виявилася жорстокою. У 1847 р. він був

заарештований за участь у таємному Кирило-Мефодіївському товаристві, а

потім відправлений у солдати в далеку Оренбургську губернію без права

писати і малювати за те, що, як було сказано у вироку, "складав вірші на

малоросійській мові самого обурливого змісту". У засланні Шевченко пробув

10 років і був звільнений тільки після смерті царя Миколи І.

Однак, незважаючи на суворі заборони, Т.Шевченко продовжував і в

засланні писати вірші і малювати. У своїх творах він затаврував

кріпосництво, російське самодержавство, прославляв боротьбу українського

народу за національну і соціальну свободу і незалежність, боротьбу народів

Кавказу проти російського імперіалізму тощо. У своєму "Заповіті" (1845)

Т.Шевченко відкрито закликав народи до насильницького скинення

самодержавства і кріпосництва. Його перша книга віршів "Кобзар", яка була

опублікована в 1840 р., і поема "Гайдамаки" мали величезне значення і

підняли Т.Шевченка до рівня пророка української нації.

До української та російської культури належить Микола Гоголь (1809-

1852), козацько-старшинського походження, нащадок полковника Остапа Гоголя

часів Хмельниччини, писав російською мовою, найвизначніший представник

"української школи" в російській літературі, батько Василь керував домашнім

театром українського мецената Д.Трощинського (с.Кибинці). Після навчання у

Ніжині переїхав у Петербург, служив у канцеляріях, викладав історію в СПБ

ун-ті, у 1836 виїхав за кордон, де жив до 1849 р., деякий час перебував в

Україні (Полтавщина, Одеса, весною 1848, жовтень 1850-квітень 1851). Автор

творів "Вечера на хуторе близ Диканьки", "Тарас Бульба", "Миргород",

"Ревизор", "Мертвые души", матеріали до українського словника тощо.

Розвиток української літератури в другій половині 19 ст. проходив в

умовах застосування Валуєвського циркуляра і Емського указу, що забороняли

вживання української мови.

Незважаючи на це, у другій половині 19 ст. з'являються нові імена

письменників, нові твори, серед них оповідання з народного життя

письменниці Марка Вовчок (1834-1907), перший в українській літературі

історичний роман П.Куліша (1819-1897) "Чорна Рада", антикріпосницької

повісті І. Нечуя-Левицького (1838-1918), роман П.Мирного "Хіба ревуть воли,

як ясла повні?".

У своїх повістях, віршах Іван Франко (1856-1916) описував життя

селян, робітників, інтелігенції Галичини, що знаходилася під владою Австро-

Угорської імперії. Він написав також багато публіцистичних і літературно-

критичних статей українською, польською і німецькою мовами. Його драма

"Украдене щастя" і досі йде на сценах театрів України, на її основі було

знято декілька кінофільмів.

Чудовою поетесою і письменницею була Леся Українка (1871-1913). В

своїх поетичних працях вона розглядала важливі філософсько-історичні і

естетичні проблеми. Українське село напередодні й у період революції 1905-

1907 рр. показали у своїх творах М.Коцюбинський (1864-1916), В.Винниченко

(1880-1951), В.Стефаник (1871-1936) та ін. Багато хто з цих письменників

перекладав українською мовою художні твори світової літератури.

Контрольні запитання.

1. Політичне та історичне значення творчості І.Котляревського.

2. Ідея національного визволення України в творчості Т.Шевченка.

3. Інтернаціональні зв'язки та мотиви у творчості Шевченка.

4. Світове значення творчості Т.Шевченка.

5. Історичне значення "Русалки Дністрової".

6. Трагічна доля перших галицьких пропагандистів української мови.

7. Українські мотиви в творчості М.Гоголя.

8. Яке значення мала творчість І.Франка, Л.Українки?

9. Дайте характеристику творчості П.Куліша.

Висновки.

Кінець 18 та початок 19 ст. стали початком першого етапу національно-

духовного відродження в Україні, коли, незважаючи на втрату залишків

державної автономії, українська нація добилася визначних успіхів у розвитку

своєї культури, як органічної частини світової культури.

Лекція 5.

Становлення та розвиток української та європейської культури в 19 -

початку 20 ст. Частина 2. Українське мистецтво.

План лекції:

1. Український театр.

2. Музика.

3. Живопис, скульптура, архітектура.

1. Український театр.

В першій половині 19 ст. в Україні з'явився перший професійний театр.

Спершу це були бродячі акторські групи. Потім з'являються перші театральні

приміщення, що приймають у себе гастролерів і дають сцену для власних

театральних труп. У 1818 р. Іван Котляревський очолив професійний театр у

Полтаві. На його сцені були вперше поставлені його п'єси "Наталка

Полтавка", "Москаль - чарівник".

У Харківському театрі починає свою роботу Григорій Квітка-

Основ'яненко (1778-1843), що пише для нього комедії "Сватання на

Гончарівці", "Шельменко-денщик". Разом із п'єсою Т.Шевченко "Назар Стодоля"

усі ці 5 п'єс увійшли в золотий фонд української драматургії і не сходять

зі сцени по сьогодення .

Серед кращих акторів українсько-російських труп цього часу був

кріпосний актор Михайло Щепкін (1788-1863). Його гру високо цінував

Т.Шевченко. З Щепкіним його зв'язувала особиста дружба і кріпосне минуле,

як і з американським актором-негром, що був рабом - Айрой Олдриджем, що

гастролював у Росії. У 1858 р. Т.Шевченко написав портрети обох цих

акторів.

З 1882 р. широку популярність в Україні-Россії одержує

Єлісаветградська театральна трупа, на чолі якої стояли Марко Кропивницький

(1840-1910), Михайло Старицький (1840-1904) та Іван Тобілевич (1845-1907)

(згодом відомий драматург і актор Карпенко-Карий). Ця трупа ставила п'єси

українською і російською мовами. Репертуар української драми (п'єси

Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Шевченка, Кропивницького, Карпенка-

Карого і П.Мирного) обмежувався селянською тематикою. Постановки п'єс із

життя інтелігенції, на теми української історії і переклади на українську

мову закордонних драматургів заборонялися. Часто виступи українських труп

залежали від дозволу місцевого начальства. У Придніпров'ї (Київщина,

Полтавщина, Катеринославщина) українським гастролюючим трупам доводилося

працювати в таких умовах аж до революції 1905 року.

М.Кропивницький був реформатором українського національного театру,

розвивав його в шевченківських традиціях, використовуючи багатства

українського фольклору і наслідки етнографічних досліджень (національний

одяг, предмети побуту, українські пейзажі, декорації і т.п.). Постановки

були музичними і супроводжувалися піснями і танцями. Вони проклали дорогу

українській опері. Трупа Кропивницького з успіхом гастролювала в Росії

(Петербурзі, Москві, містах Поволжя і Кавказу, Кишиневі, Варшаві).

Після 1885 р. склад трупи змінювався багато разів. Головні актори

покидали трупу Кропивницького, створювали власні театральні колективи. З

одного боку це послаблювало "театр корифеїв", розпорошувало його сили. З

другого боку вело до збільшення театральних колективів в Україні і

поширенню пропаганди української культури серед широких мас населення.

Значний внесок у розвиток українського драматичного мистецтва внесла

чудова акторка Марія Заньковецька (1854-1934). Ця група акторів отримала

назву "корифеїв українського театру" або "театру корифеїв".

З початку 20 ст. в українській драматургії з'являються нові

тенденції, зв'язані з класовою диференціацією села, розвитком капіталізму,

посиленням класової боротьби. Ці тенденції знайшли відбиток у п'єсах

И.Карпенка-Карого "Хазяїн", "Сто тисяч" і ін.

У 1916 р. було створено Молодий театр, керівником якого став Лесь

Курбас (1887-1942). Він шукав нові форми сценічної дії, використовуючи

досвід європейського модерністського театру, ставив п'єси давньогрецького

драматурга Софокла, англійського автора Бернарда Шоу, російського

письменника Леоніда Андрєєва, інсценізації поем Т. Шевченко "Ян Гус",

"Гайдамаки", які сам і писав, п'єси Лесі Українки тощо.

Контрольні запитання.

1. Роль Одеси в діяльності театру корифеїв.

2. Історичне значення "театру корифеїв".

3. Молодий театр Леся Курбаса.

2. Музика.

Українські композитори Семен Гулак-Артемовський (1813-1873), Петро

Ніщинський (1832-1896) і основоположник національної української класичної

музики М.Лисенко (1842-1912) зробили великий внесок у розвиток української

реалістичної музики. Лисенко був засновником першої в Україні Київської

театрально-музичної школи, відкритої у 1904 р.

Національна опера створювалася під впливом українського музично-

драматичного театру. Перша українська опера - "Запорожець за Дунаєм"

композитора і співака С. Гулака-Артемовського. Наприкінці 19 ст. композитор

Петро Сокальський (1832-1896) написав опери "Мазепа" і "Майська ніч" (за

мотивами оповідань М.Гоголя).

П.Ніщинський створив музичну партитуру "Вечорниці" (нічна музична

вечірка) до драми Т.Шевченко "Назар Стодоля". Після закінчення Афінського

університету він отримав ступінь магістра наук і з 1860 р. жив в Одесі, а

згодом в Ананьїві, де викладав в гімназії російську та грецьку мови, писав

музику, збирав хори та керував ними. Він також є автором перших перекладів

на українську мову творів Софокла та Гомера, а на грецьку мову переклав

"Слово о полку Ігореве".

Одним з перших композиторів-професіоналів в Галичині був Михайло

Вербицький (1815-1870). В 1863 р. він написав музику на слова П.Чубинського

"Ще не вмерла Україна", яка стала державним гімном України. Один з перших

композиторів, що поклав на музику "Заповіт "Шевченка.

У 19 ст. українська музика розвивалася під впливом творчості

російської "Могучої кучки" (композитори Балакірєв (керівник), Римський-

Корсаков, Мусоргський, Бородін, Кюї). Багато російських композиторів

(М.Глінка, П.Чайковський, М.Мусоргський, Н.Римський-Корсаков і ін.)

складали романси й опери на українські теми ("Майська ніч", "Ніч під

Різдво" Римського-Корсакова, "Сорочинський ярмарок" М.Мусоргського,

"Мазепа" і "Черевички" П.Чайковського).

Українські мелодії використовували у своїй творчості Л.В.Бетховен,

Й.С.Бах, Ф.Ліст ("Українські балади", "Скарга", симфонічна поема "Мазепа"),

Ф.Шопен та ін.

Перший оперний театр в Україні було відкрито в Одесі в 1809 р. У

Києві і Харкові оперні трупи виникли в 60-70 р. Х1Х ст. Національна

українська опера стала можливої тільки після народження українського

професійного драматичного театру (1882 р.).

Український народ дав світовій музичній культурі таких широко відомих

майстрів як співачка Соломія Крушельницька (1873-1952), композитор і

диригент Олександр Кошиць (1875-1944), що виступали в Італії, Польщі,

Франції, Америці та ін. країнах.

Контрольні запитання.

1. Ким і коли була створена перша українська опера?

2. Які композитори використовували українські народні мелодії у своїй

творчості.

3. Коли і де було відкрито перший оперний театр в Україні?

4. Світове значення концертної творчості С.Крушельницької та

О.Кошиця.

5. Значення діяльності та творчості М.Лисенка.

6. Київська театрально-музична школа.

7. Хто написав текст та музику сучасного українського гімну?

3. Живопис, скульптура, архітектура.

Центром підготовки кадрів художників в Росії, була Академія Мистецтв,

створена в Петербурзі в 1757 р. Багато її випускників були вихідцями з

України, у тому числі художник А.Лосенко і скульптор І.Мартос, портретисти

Д.Левицький та В.Боровиковський.

Тенденція класицизму, що панувала в Академії, знайшла вираження в

скульптурних пам'ятниках, що були встановлені в українських містах

(надгробок фельдмаршалу Рум'янцеву-Задунайському в Києво-Печерській Лаврі

(1804-1805), пам'ятник дюку де Ришельє в Одесі (1823-1828), автором яких

був прославлений український і російський скульптор, академік І.Мартос

(1790-1835). В Москві йому належить пам'ятник Мініну та Пожарському (1818).

20 років прожив в Україні видатний російський кріпосний художник

В.Тропінін, який створив серію портретів українських селян Поділля. Учнями

видатного російського художника, представника класицизму, академіка

К.Брюллова були Безперчий, Мокрицький, Сошенко, а також поет Тарас

Шевченко.

Пензлю Шевченка належать портрети сучасників, серія гравюр

"Мальовнича Україна", акварелі і малюнки, зроблені у засланні (серія

"Притча про блудного сина", "Покарання шпіцрутенами", портрети місцевого

жителів Киргизії). Після повернення з заслання Шевченко за свої роботи

одержав звання академіка по гравіюванню на міді. Широко відомий і

автопортрет Шевченко, в якому знайшла відбиток глибока духовна драма поета

і художника.

Мальовнича творчість Шевченко вплинула на багатьох художників.

Російський художник Лев Жемчужников написав портрет "Кобзар на дорозі",

створив альбом ескізів на українську тематику, назвавши його шевченківською

назвою - "Мальовнича Україна". Цей альбом вийшов, як додаток до журналу

"Основа" (1861-1862).

Передвижники. Великий вплив на творчість українських художників мала

діяльність російського Товариства пересувних виставок, членами якого стало

багато українських митців. Виставки їхніх картин у другій половині 19 ст.

щорічно демонструвалися в багатьох містах України, привертаючи пильну увагу

громадськості. Вони мали великий естетичний та політичний вплив на

сучасників.

Малювальні школи. В цей ж час в Україні були створені перші

малювальні школи: у 1865 р. в Одесі, у 1869 р. - в Харкові, в 1875 р.

заснована Київська малювальна школа М. Мурашка. Одеську малювальну школу

закінчили Костанді, Нілус, Едурдс, Волокідін, Буковецький, Бродський

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12