Лекції по українській та зарубіжній культурі

малярські та оздоблювальні роботи. Після його правління лишилися величезні

пам'ятки мазепинського бароко в Києві, Чернігові, Переяславі

(Богоявленський Собор Братського монастиря, 1690-1693, та Микольський Собор

у Києві, 1690-1696, Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-

Печерської Лаври, 1696-1698, Вознесенський собор в Переяславі, 1695-1700,

Собор Крестовоздвиженського монастиря в Полтаві, 1689-1709, Покровський

Собор в Харкові, 1689, Преображенський Собор Мгарського монастиря біля

Лубен,1684-1688 та ін.). В 1691-1705 р. в стилі бароко була реставрована

Софія Київська.

До цього часу збереглися палати Мазепи в с. Іванівському Курської

обл. В 1703 р. Петро І передав йому у володіння великі угіддя на кордоні

України та Росії, де були засновані села Іванівське, Степанівка та

Мазепівка. Палати в Іванівському - одноповерховий будинок з підвалом та

високим фронтоном, що нагадує будинок Лизогуба в Чернігові, але більш

простий в оформленні.

Осип Старцев (ІІ половина 17 ст.)-російський архітектор, один з

перших, хто працював в Україні. Побудував у Києві Собор Братського

монастиря (1693) та Микольський Собор (1696), переіменований в 19 ст. у

Воєнно-Микольський Собор [обидва зруйновані за радянської влади]. У Москві

збудував трапезну Симонова монастиря (1677-1680), Крутицький терем (1693-

1694).

Варфоломій Растреллі (1700, Париж - 1771), працював в стилі

російського, наришкінського бароко. За його проектом у Києві побудована

Андріївська церква (закладена 1744 в зв'язку з приїздом Єлизавети Петрівни,

а церкви спирається на двоповерховий будинок, який є фундаментом, навкруги

тераса, вид на Поділ та Дніпро. Внутрішня оздоба в стилі рококо, картини

Антропова "Тайна Вечеря", "Успіння Богоматері", розпис царських врат. Інші

праці В.Растреллі: Великий палац в Петергофі (1747-52), Смольний монастир

(1748-1764)

Бернард Меретин (кінець 16 ст. - 1759), український архітектор,

німець за походженням. Побудував Собор св. Юра у Львові (1715-70), ратуша в

Бучачі (1751). Стиль рококо з рисами українського бароко.

Гофман - німець за походженням. Будував Успенський Собор в Почаєві,

стиль бароко

У першій половині 18 ст. в Києві архітектор Йоган Шедель, німець за

походженням, на замовлення Київського митрополита Рафаїла Заборовського

побудував браму головного входу до митрополичого дому на території

Софійського собору (Брама Заборовського, 1746-1748), яка стала одним з

класичних прикладів стилю українського бароко. Брама збереглася до цього

часу і її можна побачити, якщо обійти будівлю Софійського собору ззаду,

хоча сам вхід у 20-х рр. 20 ст. було закладено цеглою. Шеделем також була

побудована 23-х метрова дзвіниця Києво-Печерської Лаври (1731-1743),

добудована дзвіниця Софійського собору(1744-1748), надбудова Київської

Академії на Подолі.

Іван Старов (1745-1808), рос. арх., академік ПАМ, стиль класицизм,

планував будівництво міст Катеринослава, Миколаєва. Збудував Таврійський

палац в СПБ (1783-89).

Український архітектор Степан Ковнір (1695-1786), кріпак Києво-

Печерської Лаври, побудував у стилі українського бароко, так званий,

Ковнірівський корпус (1721-1772), дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах

(1754-1762) Києво-Печерської Лаври, церкву та дзвіницю у Василькові (1756-

1758), дзвіницю Києво-Братського монастиря (1756-1759).

Інший український архітектор Іван Григорович-Барський (1713-1785),

який також працював у стилі українського бароко, побудував будинок полкової

канцелярії в Козельці (1760-1767), надбрамну церкву з дзвіницею в

Кирилівському монастирі (1750-1760), Покровську церкву (1766) та церкву

Миколи Набережного в Києві (1772), яка зараз є резиденцією патріарха УАПЦ.

Паркова культура.

Софіївка біля Умані, площа 140 га, побудована графом Потоцьким

наприкінці 18 - на початку 19 ст.: бесідки, водоспади, мости, канали,

скелі, 400 видів дерев та кущів.

Олександрія маєток власниці Білої Церкви польської княгині Олександри

Браницької, в Білій Церкві, на березі р.Рось, будівництво розпочато 1793 р.

за планом садівника Мюффо, закінчено 1850 р.: 500 видів дерев та кущів.

Контрольні запитання.

1. Яке значення мала творчість Березовського, Бортнянського, Веделя?

2. Спільне та особливе українського бароко в порівнянні з надбаннями

світового мистецтва.

3. Дайте характеристику творчості Левицького, Лосенко,

Боровиковського.

4. Дайте характеристику вертепу.

Висновки.

У ХУІ-ХУІІІ ст. культура України досягла великих успіхів і стала

провідною у Східній Європі, вбираючи в себе найкращі європейські взірці і

пристосовуючи їх до національних традицій.

Лекція 4.

Українська та європейська культура в 19 - на початку 20 ст. Частина

1. Література, наука, освіта.

План лекції:

1. Розвиток освіти в Україні.

2. Наука.

3. Українська література.

1. Розвиток освіти в Україні.

Реформа освіти. На початку 19 століття царський уряд провів в Росії

реформу освіти. Була введена така структура навчальних закладів: 1)церковно-

парафіяльні школи; 2)районні школи; 3)гімназії (середні навчальні заклади,

що готували до вступу в університет) і 4)університети. Особлива увага і

відповідні асигнування виділялися останнім двом групам.

Ліцеї. У першій чверті 19 ст. були створені привілейовані навчальні

заклади - ліцеї, що поєднували середню і вищу освіту: Кременецький ліцей на

Волині (1805), Ришельєвський ліцей в Одесі (1817), гімназія вищих наук

князя І. Безбородька в Ніжині (1820). Кременецький ліцей був закритий після

польського повстання 1830-1831 р., Ришельєвський був перетворений у

Новоросійський (Одеський) університет, Ніжинський - в педінститут.

Харківський університет. У 1805 р. було відкрито Харківський

університет. Його організатором був український вчений і винахідник Василь

Каразін.

Василь Каразін (1773-1842) український вчений, винахідник,

просвітник, громадський діяч. Походив з козацького роду та грецьких

колоністів. Освіту здобув у харківському приватному пансіоні та Гірничому

інституті в Петербурзі. Його перу належать наукові праці з кліматології,

агрономії, метеорології, гірничої справи. Він був винахідником парового

опалення, технології добування селітри тощо. Сучасники назвали його

"українським Ломоносовим". Ю.Лавріненко назвав його "архітектором

відродження". Він склав також ряд проектів суспільно-економічних реформ в

Росії, перетворення її в конституційну монархію, ліквідації кріпацтва. Був

радником та вчителем Олександра 1, але в 1820-1821 рр. заточений у

Шлісельбургську фортецю. Останні роки життя провів в родовому маєтку на

Слобожанщині.

Київський університет. У 1834 р. був створений Київський університет.

Його першим ректором був М. Максимович.

Михайло Максимович (1804-1873) - учений-природознавець, історик,

фольклорист, археолог, мовознавець та громадський діяч, член Петербургської

Академії Наук. Народився на Черкащині. Освіту здобув в Новгород-Сіверській

гімназії та Московському університеті, з 1833 - його професор. В історичних

творах критикував норманську теорію, доводив спільні корені трьох

східнослов'янських народів. Листувався з М.Гоголем, приятелював з

Т.Шевченко.

Царський уряд поставив завдання перед обома університетами -

Харківським та Київським - проведення русифікаторської політики в Україні.

Однак насправді обидва університети стали центрами зміцнення та

розповсюдження української культури.

Жіноча освіта. Крім привілейованих чоловічих навчальних закладів,

виникає жіноча освіта - так звані, Інститути шляхетних дівчат (Харків,

Полтава, Одеса, Керч і Київ) [1812-1838]. Для дітей дворянства існували

приватні школи.

Костянтин Ушинський, видатний український і російський педагог (помер

в Одесі і похований у Києві в 1870 р.), вважав, що освіта повинна готувати

дітей до життя і праці, прищепляти їм почуття обов'язку перед людьми і

здійснюватися рідною мовою дітей.

М. Пирогов, відомий російський педагог і хірург, що у 1856-1861 р.

був попечителем Одеського і Київського навчальних округів, визнавав

необхідність поширення освіти серед широких мас населення. При його

підтримці в 1859 р. в Києві була відкрита перша недільна школа для

дорослих. Такі ж школи були створені в Харкові, Полтаві, Одесі й інших

містах України. Т. Шевченко склав буквар для цих шкіл, що був надрукований

у Петербурзі в 1861 р. Однак, царський уряд, в умовах наростання

революційного і національно-визвольного руху в Україні, злякався поширення

освіти серед нижчих шарів населення, і поступово ці школи були закриті.

В другій половині 19 ст. відбувається певна демократизація освіти.

Школи для дітей дворянства перетворюються в школи для середніх класів.

Важливу роль у створенні сільських шкіл для селян зіграло земство. Однак

царський уряд гальмував розвиток земської освіти і сприяв поширенню мережі

церковно-парафіяльних шкіл, що знаходилися у віданні православних

священиків.

Валуєвський циркуляр. Ні на день не припинявся наступ царату проти

української культури. Після польського повстання 1863 року царський міністр

освіти Валуєв заявив, що "української мови ніколи не було, немає і не може

бути". Був виданий циркуляр, яким заборонялося навчання дітей українською

мово??

У Східній Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії,

середня освіта також не була українською і провадилася в основному

польською мовою. Для українських дітей існували переважно початкові школи.

Спеціальна середня і вища освіта. З початку 19 ст. в умовах

економічного розвитку запроваджується спеціальна середня і вища освіта

(комерційна вища школа з класами по навігації в Одесі, морський клас у

Херсонській гімназії, школи виноградарства і виноробства в Криму тощо).

Наприкінці 19 ст. з'являються ремісничі і сільськогосподарські середні

школи, училища для підготовки вчителів.

З поширенням капіталізму відбувається подальший розвиток вищої

освіти. Головними центрами підготовки вчителів, лікарів, юристів та інших

професій були Харківський, Київський і Новоросійський (Одеський)

університети, Ніжинський історико-філологічний інститут, Львівський і

Чернівецький університети в Західній Україні.

Індустріальних і сільськогосподарських фахівців готували: Харківський

ветеринарний інститут, Харківський технологічний інститут, Київський

політехнічний інститут, Катеринославське вище гірське училище, Львівський

політехнічний інститут, ветеринарно-медична академія у Львові тощо.

Контрольні запитання.

1. Яка роль В.Каразіна у розвитку вітчизняної науки та створенні

Харківського університету?

2. Яке значення мали ліцеї у розвитку освіти в Україні?

3. Що ви знаєте про Валуєвський циркуляр та Емський указ?

4. Що ви знаєте про першого ректора Київського університету?

2. Наука.

Українські вчені 19 ст. зробили значний внесок у розвиток світової

науки. Центрами наукових досліджень були Харківський, Київський, Одеський

університети. Видатними організаторами математичної освіти в Україні,

авторами підручників і монографій у 19 ст. були Т.Осиповський,

М.Остроградський, В.Буняковський, М.Ващенко-Захарченко, О.Ляпунов. В

Одеському університеті в 70-90 р. працював фізик М.Умов - автор теоретичних

досліджень в галузі хвильових процесів і земного магнетизму.

У Київському, Харківському, Одеському і Львівському університетах і

Миколаївській астрономічній обсерваторії провадилися астрономічні

дослідження. Миколаївська обсерваторія брала участь у міжнародному

співробітництві по створенню зоряної карти неба і зоряного каталогу. У

Києві один час працював визначний астроном Ф.Бредихин, що народився у

Миколаєві.

Значний внесок у розвиток хімічної науки в Україні був зроблений

В.Каразіним, М.Бекетовым та ін. Значний внесок у розвиток фізики та

електротехніки зробив професор Віденьського та Празького університетів і

празької політехніки Іван Пулюй. Вважають, що він одночасно або й до

Рентгена відкрив ефект "рентгенівських променів". Разом з П.Кулішем він

зробив перший переклад Біблії українською мовою.

Наприкінці 19 ст. в Україні почали провадитися систематичні

мікробіологічні дослідження. У 1886 р. І.Мечников разом із Я.Бардахом та

М.Гамалія створили в Одесі першу в Україні й Росії і другу у світі після

Пастерівського інституту в Парижі бактеріологічну станцію - сьогодні

Одеський науково-дослідний інститут вірусології й епідеміології ім.

І.І.Мечникова. Через якийсь час такі ж станції були створені у Харкові та

Києві (сьогодні Київський науково-дослідний інститут епідеміології,

мікробіології і паразитології і Харківський науково-дослідний інститут

мікробіології, вакцинації і сироватки). На початку 20 ст. у Катеринославі

був створений санітарно-бактеріологічний інститут (сьогодні

Дніпропетровський науково-дослідний інститут гастроентерології).

Ці інститути досліджували інфекційні хвороби людини і тварин,

створювали медичні сироватки - вакцини. Дослідники (Д.Заболотний,

А.Карпинський, В.Бардах) вивчали мікробіологічні процеси, що відбувалися в

земному грунті, воді, повітрі. Був зроблений значний внесок у розвиток

теорії і практики боротьби з інфекційними захворюваннями.

Розвиток фізіології в Україні зв'язаний з ім'ям російського

натураліста І.Сєченова, котрий якийсь час працював в Одеському університеті

та Маріїнській гімназії. З Україною зв'язана чимала частина життя анатома і

хірурга М. Пирогова.

Значний розвиток у 19 ст. в Україні одержали гуманітарні науки -

історія України, етнографія, археологія, мовознавство, фольклористика й ін.

Всесвітньо відомі імена українських істориків М.Грушевського,

М.Костомарова, Д.Яворницького; археологів В.Хвойко, М.Веселовського,

етнографа Ф.Вовка, сходознавця А.Кримського, мовознавців А.Потебні,

М.Сумцова та ін.

Контрольні запитання.

1. Історичне значення діяльності та наукового доробку М.Максимовича.

2. Яке значення мало створення бактеріологічної станції в Одесі?

3. Де зосереджувалися центри наукових досліджень в Україні в 19 ст.?

4. Значення наукових досліджень І.Пулюя.

4. Українська література.

Українську літературу на початку 19 ст. представляли І.Котляревський,

П.Гулак-Артемовський, Г.Квітка-Основ'яненко, Є.Гребінка, засновник сучасної

української літератури і літературної мови - поет, художник і національний

пророк Тарас Шевченко.

Формування нової літератури в Україні проходило в умовах посилення

національного і соціального гноблення. Страждаючи від репресій царського

режиму, українська література продовжувала розвиватися в дусі демократичних

традицій попередніх сторіч. Створення нової української літератури було

тісно пов'язано з національно-визвольним рухом і боротьбою за реалізм і

народність.

Важливу роль у створенні нової української літератури зіграв Іван

Котляревський (1769-1838), що відтворив сучасну українську дійсність в

поемі "Енеїда", п'єсі "Наталка-Полтавка" та ін. "Енеїда" була написана за

однойменним твором римського поета І століття до н.е. Вергілія, у якому

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12