Лекції по українській та зарубіжній культурі

2. Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії

(Академії).

3. Початок книгодрукування.

4. Полемічна література.

5. Живопис, музика, театр, архітектура.

1. Релігійне життя в Україні. Берестейська церковна унія.

Московський патріархат. Захоплення Константинополя турками у 1453

році призвело до того, що православний константинопольський патріарх

опинився заложником мусульман. У 1589 р. в Москві було створено окремий

Московський патріархат, який почав претендувати на управляння усією східно-

європейською церквою. Все це, а також ускладнення справ української

православної церкви, розхитування її внутрішньої дисципліни, протестантські

впливи, полонізація української еліти спричинили глибоку кризу в

українській церкві в другій половині 18 ст.

Релігійна дискусія. В цих умовах посилився наступ на схід

католицизму, який під гаслом об'єднання церков намагався поглинути

православну церкву, повністю підкоривши її Риму. Цьому була присвячена і

релігійна дискусія, започаткована в 70 роках 16 ст. В рядах православних

єпископів України стався розкол. Одна частина підтримувала об'єднання з

католицькою церквою, інша виступала проти. Розділилися думки з цього

приводу і в українських магнатів. Хоча більша частина колишньої

православної еліти перейшла в католицизм і швидко полонізувалася, деякі

магнати (К.Острозький, А.Кісіль) залишалися вірними православ'ю.

Категорично проти об'єднання були посполиті - українське селянство, міські

ремісники та торгівці. На той час, коли Україна входила до складу Речі

Посполитої і Польща вела шалену полонізацію українського суспільства, унія

означала позбавлення народу духовної свободи, мови, етнічної окремішності,

надбань національної культури.

Берестейський собор. У червні 1595 р. частина православних

українських єпископів підписали листа до папи Климентія УІІІ про готовність

укласти унію. Єпископи Кирило Терлецький та Іпатій Потій провели переговори

з римською курією і у грудні папською буллою "Magnus Dominus" було

проголошено з'єднання. У жовтні 1596 р. у Бересті відбувся церковний собор,

учасники якого розбилися на дві групи - за і проти з'єднання з Римом.

Власне, відбулося два паралельні собори - прихильників унії та її

противників.

Опозиція. Головою опозиції був князь Костянтин Острозький. Серед

противників унії були єпископи Гедеон Балабан та Зіновій Копистенський, а

також більша частина духовенства та шляхти. Однак рішення уніатського

собору було прийнято. Його підтримав польський король Жигмонт ІІІ. Так було

покладено початок Українській греко-католицькій церкві.

Розкол церкви. Берестейська унія та опозиція проти неї розщепили

українську церкву та український народ і викликали довготривалу боротьбу.

Розлам поглибився внаслідок висвячення нових православних єпископів з

ініціативи і за активного сприяння гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

(1620) та протягом Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького і

внаслідок Переяславської угоди (1654).

Контрольні запитання.

1. Яку роль відігравав католицизм в Україні в 15-16 ст.?

2. В чому суть Берестейської унії, коли вона відбулася?

3. Яку роль відіграв гетьман П.Конашевич-Сагайдачний в галузі

української культури?

2. Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії

(Академії).

Народ України веде рішучу боротьбу проти унії. Багато українських

міст стали важливими центрами опору проти наступу католицизму. Центрами

боротьби проти католицизму в Україні стають братства.

Братства - релігійно-національні товариства, що їх створювали при

церковних парафіях члени ремісничих та цехових організацій по містах

України в 15-17 ст., продовжуючи традицію середньовічних релігійних братств

Західної та Східної Європи.

Братства ставили перед собою перш за все релігійно-благодійні

завдання: дбали про храми та їх обслуговування, влаштовували громадські

богослужіння, братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам тощо.

З кінця 16 ст. братства розгорнули культурно-освітню працю,

відкриваючи школи, бібліотеки і друкарні.

Львівське братство при церкві Успіння Богородиці, відоме з 1439 р.,

наприкінці 16 ст. відкрило першу в Україні друкарню, запросивши до праці

І.Федорова. В 1586 р. воно організувало Львівську братську школу. Її

ректором був Іван Борецький (майбутній київський православний митрополит

Іов - з 1620 і до смерті у 1631 р.). Тут викладали або вчилися майбутній

київський митрополит П.Могила, письменник, церковно-освітній діяч та друкар-

видавець Кирил Транквіліон Ставровецький (пом. 1646), релігійний письменник

Стефан Зизаній (1570-1605) та його брат педагог, церковний діяч та

перекладач Лаврентій Зизаній Тустановський (пом. 1633), майбутній

митрополит київський часів Визвольної війни Сильвестр Косів та ін.

Київське братство. У 1615 р. в Києві на Подолі, на землі, яку

подарувала дружина мозирського маршалка Лозки Гальшка Гулевичівна засновано

Київське братство.

Київська братська школа. Цього ж року була створена і Київська

братська школа. Першим ректором школи був: колишній ректор Львівської

братської школи І.Борецький (1615-1618), згодом Мелетій Смотрицький (1618-

1620), Касьян Сакович (1620-1624) та ін.

Програми братських шкіл мали релігійний характер і передбачали

вивчення мов (грецької, латинської, польської, старослов'янської),

філософії, риторики, граматики. Викладачі школи стояли на обороні

православ'я і вели боротьбу з католицизмом.

Бібліотеки. При братських школах створювалися бібліотеки. У

бібліотеці Львівської братської школи було 9 різних видань творів

Аристотеля, повна збірка творів Платона, інші філософські трактати.

Пересопницьке євангеліє - визначна пам'ятка староукраїнської мови.

Переклад євангелія "простою мовою". Розпочате 1556 в монастирі на

Львівщині, закінчене 1561 у давньоруському місті Пересопниця (тепер село

Ровенської обл.). В цьому євангелії виразно відбито фонетичні, граматичні

та лексичні риси живої української народної мови 16 ст. зберігається в

Національній науковій бібліотеці ім.Вернадського. Після утворення

незалежної України застосовується при прийнятті присяги нового президента

України після його обрання. Зараз розглядається питання про його масове

репринтне видання.

Острозька колегія Вища освіта мала в Україні давні традиції. В 1578

р. в Острозі було створено Острозький греко-слов'янський колегіум. В

літературі існують різні точки зору щодо категорії освіти, яку давала

Острозька колегія. Деякі дослідники вважають, що це був середній навчальний

заклад, інші називають його першим вищим навчальним закладом в Україні. Але

серед вчених немає суперечок відносно високого рівня викладання.

Заснована Острозька колегія була відомим меценатом української

культури і захисником православ'я князем Костянтином Острозьким. Першим

ректором був письменник і педагог Герасим Смотрицький (пом.1594). Він брав

активну участь у виданні І. Федоровим Острозької біблії. Професорами

колегії були греки Діонісій Палеолог та Кирил Лукаріс, математик і

астроном, професор Краківського університету Ян Лятос, письменник Іов

Княгинецький (друг Івана Вишенського), брат Северина Наливайка Дем'ян

Наливайко. Острозьку колегію закінчило чимало видатних людей тодішньої

України: П.Конашевич-Сагайдачний, Іван Борецький, С.Наливайко та ін.

Програма колегії передбачала заняття з граматики, діалектики, риторики,

арифметики, геометрії, астрономії, музики, грецької, латинської та

старослов'янської мов. В історії української освіти Острозька колегія мала

непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл,

підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні

керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті

України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К.Остозького

у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її

приміщеннях єзуїтську колегію.

Києво-Могилянська колегія. У 17-18 ст. величезний вплив на розвиток

освіти в Україні та Росії мав Києво-Могилянський колегіум, створений

Київським митрополитом П.Могилою у 1632 р. на базі київської братської

школи та Лаврської школи, створеної ним же напередодні, у 1631 р. У 1701 р.

Києво-Могилянський колегіум було перетворено в Академію. Вона забезпечувала

європейську академічну освіту. Дослідник вважають саме її першим вищим

навчальним закладом в Україні та Росії. Адже Слов'яно-греко-латинська

академія в Москві була відкрита лише у 1687 році, Московський університет в

1755 р., а Петербургський університет у 1819 р.

Петро Могила (1596-1647) - політичний та культурний діяч України,

Молдови та Румунії. Походив з давнього та знатного молдавського роду.

Освіту здобував у Львівській братській школі та в Західній Європі. У 1625

прийняв чернецький постриг. З 1627 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври, з

1631 - митрополит Київський і Галицький. Добивався у польського короля

легалізації православної церкви в Україні, яка переслідувалася поляками

після Берестейської унії, а також передання їй деяких маєтків і церковних

споруд (Софійського собору, Києво-Видубицького монастиря), захоплених

уніатами. Поряд зі створенням Київського колегіуму, був організатором

створення його філій в Вінниці, Крем'янці, Гощі, першої румунської вищої

школи в Яссах у 1640 р. Понад 20 років очолював книговидавничу справу в

Україні, Румунії та Молдавії. Автор книг, написаних слов'янською,

польською, латинською мовами. Діяльність П.Могили сприяла формуванню

національної самосвідомості українського суспільства, визріванню ідей

боротьби за національне визволення, проти іноземного та релігійного

гноблення. Роки його найбільш активної діяльності (30-40 рр. 17 ст.)

увійшли в історію під назвою "могилянської епохи".

В основу структури Києво-Могилянської Академії була покладена

організація єзуїтських колегій. Строк навчання тривав 12 років. Програма

передбачала вивчення 7 вільних наук: граматики, риторики, поетики

(піїтики), філософії, математики, астрономії, музики. Навчання велося

польською та латинською мовами. На початку 18 ст. латина витісняється

українською мовою, але вона ще довго вивчалася у школах України, що

відповідало рівню європейської освіти. Запроваджуються також французька,

німецька та давньоєврейська мови. На початку 18 ст. були створені філії

Академії в Чернігові, Білгороді (згодом переведена в Харків) та Переяславі.

Обгрунтовуючи необхідність вивчення латини, П.Могила говорив:

"Латинська мова нам на те потрібна, щоб бідної Русі не називали глупою

Руссю. Обманець говорить: "Учіться по-грецьки, не по латині". Це добра

рада, але корисна в Греції, не в Польщі, де латинська мова має найбільший

успіх. Поїде бідака на трибунал, на сойм, на сеймик, на громадський або

земський суд, без латини платить вини (судові кари). Без неї (латинської

мови) нема ні судді, ні возного, ні ума, ні посла. Не треба нас підганяти

під грека, стараймося за неї при латині так, що бог дасть, грека буде для

свята, а латина для щоденного вжитку".

На початку існування Києво-Могилянської Академії викладання носило

передовий, прогресивний характер. Студенти вивчали не тільки томізм Фоми

Аквінського, але й твори гуманістів - Еразма Ротердамського, Амоса

Коменського, Гоббса, Декарта, Аристотеля, Спінози та ін. У різні часи в

Академії викладали визначні вчені того часу: Інокентій Гізель, Степан

Яворський, Георгій Кониський, Феофан Прокопович.

Випускники Київської Академії займали важливі державні і церковні

посади в Російській імперії і внесли значний вклад в розвиток російської

культури. Єпіфаній Славинецький (?-1675) був організатором та ректором

першої греко-латинської школи в Москві (1653); Симеон Полоцький (1629-1680)

був вчителем дітей царя Олексія Михайловича, організатором Слов'яно-греко-

латинської академії в Москві (1687) та типографії в Кремлі; Феофан

Прокопович (1681-1736) -пропагандистом петровських реформ та главою

російської православної церкви; драматург, поет, історик та композитор

Данило Туптало (1651-1709) став митрополитом ростовським і увійшов в

історію як Дмитро Ростовський; Стефан Яворський (1658-1722) був президентом

Синоду; Олександр Безбородько (1747-1799) був канцлером Російської імперії;

Ілля Безбородько (1756-1815) - сенатором.

Наприкінці 18 ст. в умовах ліквідації української автономії, наступу

російського царату на українську культуру, Академія поступово втрачає своє

значення. У 1780 р. згоріла бібліотека Академії, що була найбільшою в

Україні, у 1788 р. Академія була позбавлена матеріальної підтримки, а в

1817 р. взагалі закрита, як світський навчальний заклад, і перетворена в

духовну академію для підготовки вищих церковнослужителів російської

православної церкви. Внаслідок цього центр культурного розвитку, який

протягом 17-18 ст. знаходився в Україні, переміщується в Росію, з Києва - в

столицю імперії Петербург.

Львівський університет був створений на базі єзуїтської колегії у

1661 р. у феодальній Польщі і ставив перед собою мету полонізації

українського населення. Навчання тут велося польською, німецькою і

латинською мовами.

Контрольні запитання.

1. Яка роль братських шкіл у розвитку культури в Україні? Коли були

створені Львівська та Київська братські школи. Хто був першим ректором

останньої?

2. Хто був першим ректором Острозької колегії? Коли вона була

створена? Хто був першим ректором?

3. Історичне значення діяльності митрополита П.Могили.

3. Початок книгодрукування.

Важливою подією в культурному та політичному житті Європи в середині

15-го століття була поява книгодрукування. Перший друкарський станок було

винайдено німцем І.Гутенбергом у 1450 році. Перші книги він надрукував в

Празі та Кракові.

Перша слов'янська книга була надрукована глаголицею і з'явилася у

Венеції в 1483 році. Кількома роками пізніше у 1491 р. у Кракові з'явилися

книги надруковані кирилицею. Видав їх також німець - Швайпольд Фіоль.

Обидві книги були церковного змісту. У середньовічній Європі доля

першодрукарів була нелегкою. Фіоля заарештувала краківська інквізиція, з

якої йому пощастило з великим трудом звільнитися. Але друкарську працю йому

заборонили, а надруковані книги спалили.

В 1517-1519 рр. у Празі білорусом Франциском Скориною був

надрукований "Псалтир" та декілька інших книжок в перекладі білоруською

мовою. Скорина навчався у краківському та падуанському університетах, де

отримав ступінь доктора медицини, що була найбільш шанованою і престижною у

середньовічній Європі.

Іван Федоров. Першими російськими друкарями були Іван Федоров та

Петро Мстиславець. У 1564 році вони надрукували в Москві першу в Росії

друковану книгу "Апостол", яка складалася з частин Нового завіту - діяння

та послання апостолів церкви і "Апокаліпсис" (від грец. слова "одкровення")

- теж одна з книг Нового завіту, найдавніший з християнських літературних

творів, який містить пророцтва про кінець світу, страшний суд, боротьбу між

Христом та Антихристом, тисячолітнє царство боже тощо. Наступного року вони

встигли видати ще одну богослужебну книгу - "Часовник". Але й в Московщині

друкарська праця була об'явлена чернецтвом як диявольський витвір -

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12