Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство"

У природі кожна тварина має своє значення. Тварини пов’язані між собою ланцюгами живлення. Оберігаючи одних тварин, ви допомагаєте також іншим. Наприклад, якщо не знищувати жаб, буде більше лелек, які ними живляться. Тому тварин потрібно охороняти, приваблювати у сади, ліси, на городи і поля.

– Що можуть зробити діти, щоб зберегти і примножити тваринний світ? (Виготовляти і розвішувати шпаківні; підгодовувати птахів взимку; оберігати гнізда птахів, мурашники і житла інших тварин; не ловити метеликів та інших комах; не ловити і не приносити додому здорових пташенят і малят звірів; поводитися так, щоб своєю поведінкою не завдати шкоди тваринам, зокрема, і природі в цілому.)

Закріплення нових знань, умінь та навичок учнів.

1. Завдання на застосування знань.

1. Опишіть за зразком будь-яку відому вам тварину.

2. Доповніть речення, використовуючи слова для довідок.

Для захисту від ворогів тварини використовують:

отруту – _____________________________________

голки – ______________________________________

застережливе забарвлення і неприємний запах – _______________

забарвлення, що робить їх непомітними, – ____________________

прудкі ноги – _________________________________

Слова для довідок: заєць, сонечко, ящірка, колорадський жук, козуля, бджола, гадюка, метелик, дикобраз, їжак.

3. Допишіть правила бережливого ставлення до тварин.

1) Не слід знищувати тварин.

2) ______________________

3) ______________________

4) ______________________

5) ______________________

6) ______________________

7) ______________________

4. Позначте червоним кольором те, що згубно впливає на тварин, а зеленим – те, що є для них корисним.

2. Практична робота.

Опишіть зовнішній вигляд тварин, занесених до Червоної книги України, зображення яких є на дошці. Визначте, до якої групи вони належать за зовнішньою будовою.

Крім уроків, ми також залучали учнів і до позаурочної роботи. Зокрема, вчитель в експериментальному класі давав дітям індивідуальні завдання для спостережень за тваринами найближчого довкілля. Проводячи тривалі спостереження за тваринами своєї місцевості у 3 класі, діти не тільки вчаться відрізняти їх за зовнішнім виглядом, а й встановлюють взаємозв’язки між особливостями тварин і факторами навколишнього середовища.

Зміст спостережень за тваринами (зокрема за птахами і комахами) були такі:

1) Фронтальні спостереження за завданнями: «Проведіть спостереження за комахами. Чи багато їх літає у повітрі? Назвіть відомі вам.»;

2) Індивідуальна практична робота за однаковим для всіх учнів завданням: «Уважно обстежте паркан, сухий пеньок, листя під деревами. Яких комах ви там помітили? В якому вони стані?»;

3) Після виконання завдань, діти показують свої знахідки (на місці, де вони виявлені), розповідають класу про свої спостереження. У процесі фронтальної бесіди узагальнюються зміни, що сталися з комахами восени, та визначаються причини змін.

Оптимальним способом вивчення птахів, їх поведінки та встановлення причин зміни поведінки восени є фронтальні спостереження з елементами бесіди за такими завданнями:

а) назвіть птахів, які є у вашій місцевості. Чому їх так називають?

б) проведіть спостереження за поведінкою птахів: які літають (поодиноко, зграями), чи співають вони, яких птахів ви не помічали раніше? Куди вони поділись із цієї місцевості?

в) чому одні пташки лишаються зимувати, а інші – ні? Назвіть зимуючих птахів. Чому деякі птахи відлітають у теплі краї? Назвіть перелітних птахів.

Під час екскурсії дітям пропонується зібрати у торбинки плоди і насіння різних рослин, щоб взимку можна було підгодовувати зимуючих птахів.

Також можна запропонувати й інші завдання для спостереження за тваринами в позаурочний час. Позаурочна робота спрямована на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовується на наступних уроках, а також на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення. Спостереження за тваринами в позаурочний час:

1.                 У полі, де є нірки ховрахів, причаївшись, простежте за поведінкою цих тварин. Доведіть, що ховрахи – шкідники поля.

2.                 Голоси яких птахів, де і коли, ви чули у червні. Запишіть.

3.                 Станьте від гнізда на такій відстані, щоб не сполохати пернатих, і полічіть, скільки разів протягом дня прилітає до гнізда ластівка (шпаки) годувати своїх пташенят.

4.                 Проведіть спостереження за птахами, які постійно живуть на водоймах і які лише прилітають сюди. Побачивши лелеку зверніть увагу на форму його тіла, колір оперення, довжину шиї, дзьоба і ніг. Як цей птах здобуває собі їжу? Які з перелічених ознак допомагають йому?

5.                 Проведіть спостереження за домашніми качками і гусьми. Як вони дістають корм з води? Опишіть особливості будови цих птахів.

6.                 У лісі чи на луках знайдіть мурашник. Влаштуйтеся неподалік від нього і простежте, що несуть комахи до «свого дому»? Недалеко від мурашника покладіть мертву муху чи гусеницю. Простежте за поведінкою мурашок. Розкажіть товаришам, чому треба охороняти мурашник.

7.                 Перевір, чи це справді так:

а) чекай дощу якщо:

– мурашки не поспішають на «роботу»;

– бджоли не відлітають далеко від вулика;

– ластівки літають низько над водою;

– риба «вистрибує з води»;

– гусениці не полишають своїх гнізд.

б) буде гарна погода якщо:

– багато метеликів літає зранку;

– комарі в’ються стовпчиками.

8. Перевір прислів’я: «Викине ячмінь колос, загубить соловей голос». Коли соловей перестає співати? Поміркуй, чому?

За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про тваринний світ. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об’єкти, кінофільми, таблиці. Отже, основним джерелом природничих знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета застосування наочних методів – збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.

2.3 Результати експериментального дослідження

Одним із завдань нашого дослідження було розробити методику формування знань про тварин на уроках «Я і Україна. Природознавство» та експериментально перевірити її ефективність. Для виконання даного завдання ми вдалися до формувального експерименту, який здійснювався протягом 2007–2008 навчального року. Експериментальна робота проводилась на базі 3 класу Підгір'янської початкової школи та 3 класу Пониквянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бродівського району Львівської області.

У педагогічному експерименті взяли участь 38 учнів. Серед них визначено контрольний клас (20 учнів) та експериментальний клас (18 учнів). Класи були відібрані з приблизно однаковими рівнями навчальних досягнень учнів та умовами навчання.

Експериментальне навчання проводилась на базі початкової школи як особисто нами під час педагогічної практики, так і вчителем, який працював за запропонованими нами матеріалами. Дослідження проводилося на матеріалі розділу «Тварини в природі». Уроки в контрольному класі проводилися за традиційною методикою навчання.

Врахувавши дидактичні умови та етапи формування природничих уявлень і понять, дібравши оптимальні методи і засоби навчання ми розробили конспекти уроків із метою формування і розширення знань про тварин у 3 класі (див. § 2.2).

Під час виконання завдань учитель допомагає учням, контролює їх. Після закінчення роботи проводиться бесіда з класом. Звітує кожна група, а інші діти спостерігають, доповнюють відповіді, роблять висновки. Спільно вони встановлюють зв’язок між змінами в неживій природі та змінами в житті тварин.

Також спостереження за тваринами ми проводили фронтально під час екскурсій у природу. Для актуалізації знань конкретних тварин, учитель використовує загадки. Наприклад, він підводить дітей до горобця і загадує загадку, або просить знайти тварину, про яку йдеться в ній: «Бідовий хлопчик в теплій сорочині, по дворах стрибає, крихти збирає». Діти знаходять і називають птаха, вказують, за якими ознаками його впізнали. Учитель пропонує провести спостереження за пташкою: де живе, як вигодовує своїх дітей, чому не відлітає в теплі краї, що їсть взимку? Зверталася увага і на тих птахів, які відлетіли в теплі краї. Встановлюється залежність між перелітними та зимуючими птахами в природі.

Із метою визначення рівня навчальних досягнень учнів експериментального та контрольного класів наприкінці вивчення розділу «Тварини в природі» і встановлення впливу запропонованої нами методики на ефективність формування у молодших школярів природничих знань, ми провели підсумкове контрольне опитування учнів. Підсумкове опитування проводилося на уроці, що відповідав змістові підсумкової тематичної роботи із курсу «Я і Україна. Природознавство». Контрольний зріз проводився у формі письмових завдань (див. додаток А), які поділялися на чотири рівні: низький, середній, достатній та високий (відповідно до «Системи контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів»):

Змістову основу завдань становив програмовий матеріал із курсу «Я і Україна. Природознавство» в 3 класі. Процесуальний аспект завдань передбачав певний рівень сформованості знань, умінь та навичок у молодших школярів на кінець вивчення розділу, відповідно до вимог, зазначених у чинних навчальних програмах.

Критеріями оцінювання результатів виконання учнями завдань підсумкового опитування були якість виконання завдань (правильність і повнота відповіді).

Кількісний і якісний аналіз результатів виконання учнями експериментального та контрольного класів підсумкових завдань, а також рівень самостійності учнів у процесі їх виконання представлені у таблиці 4.

Таблиця 4. Результати виконання учнями контрольних завдань

Аналіз даних таблиць показує, що в результаті експериментального навчання спостерігається помітно вищий рівень засвоєння молодшими школярами знань про тварин.

Порівняння результатів засвоєння молодшими школярами знань в експериментальному і контрольному класах свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики на процес формування у молодших школярів знань про тварин під час навчання в початковій школі.

Таким чином, запропонована нами методика є ефективною для застосування у навчальному процесі і при правильній організації навчально-виховного процесу забезпечить належне покращення результативності навчання молодших школярів.

Висновки

На основі узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження можна зробити такі висновки:

Курс природознавства передбачає засвоєння молодшими школярами системи уявлень та елементарних понять, які визначаються у навчальній програмі та у підручниках. Між ними існує ієрархічна залежність, зумовлена різним рівнем їх узагальнення.

Вихідним пунктом у формуванні природничих знань є відчуття, як найпростіша форма відображення навколишнього світу. Із відчуттів виникає сприйняття – складний процес сприймання і перетворення інформації, що забезпечує відображення об’єктивної реальності та орієнтацію у довкіллі. Завдяки сприйманню виникає уявлення як образ раніше сприйнятого предмета або явища, а також образ, створений уявою. Від чуттєвих сприймань і уявлень за допомогою мислення людина піднімається до розкриття сутності предметів і явищ, тобто на вищий ступінь пізнання – до утворення понять.

Враховуючи те, що формування природничих знань неможливо досягнути тільки шляхом запам’ятовування визначень і відтворення окремих фактів, для цього створюються певні дидактичні умови.

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, врахування вікових особливостей молодших школярів, змісту природничого матеріалу, загальновизнаних умов формування знань нами встановлено, що ефективність процесу формування у молодших школярів знань про тварин залежить від сукупності таких дидактичних умов:

·        здійснення системно-структурного аналізу змісту природничого матеріалу;

·        дотримання поетапності формування природничих уявлень і понять;

·        вибір та поєднання різних методів та засобів навчання під час формування знань про тварин;

·        використання пізнавальних завдань для застосування сформованих знань.

Дотримання у навчальному процесі сукупності вищеназваних умов забезпечить ефективне формування у молодших школярів знань про тварин.

У процесі формування в учнів знань і розкриття закономірностей (сталих взаємозв’язків) природи слід пам’ятати, що однією з рис системи знань є рухомість і динамічність, бо всі уявлення і поняття нерозривно пов’язані між собою. Відмінність між ними відносна, оскільки за певних умов одне поняття переходить в інше. Як у науці, так і в навчанні, розвиток знань відбувається двома шляхами:

1)                виникнення нових уявлень і понять;

2)                розширення (за обсягом), поглиблення (за змістом), уточнення знань і сходження на вищий ступінь узагальнення (абстракції).

Кожне поняття на певному відрізку процесу навчання (засвоєння змісту теми, розділу, класу, курсу початкової школи) має свій початковий і кінцевий рівень сформованості, визначений у навчальних програмах та підручниках.

Проаналізувавши чинні навчальні програми та підручники з курсу «Я і Україна» ми визначили, які знання про тварин передбачено сформувати у молодших школярів протягом навчання в початковій школі.

Нами розроблено методику формування в учнів 3 класу знань про тварин, яка ґрунтувалася на таких положеннях:

Ø    керівництво пізнавальною діяльністю учнів під час формуванні знань про тварин полягає в тому, щоб допомогти дітям на певному матеріалі (текстах підручника, навчальних картинах, натуральних об’єктах, результатах спостережень) виділити основні, істотні ознаки, узагальнити їх, зробити висновки; дати доступне визначення нового поняття; зіставити сформоване нове поняття з тими, які були раніше засвоєні учнями, і тим самим ввести його в загальну систему знань; провести роботу по закріпленню нових знань, перевірити, як діти вміють ним оперувати.

Ø    дотримання етапів та умов формування природничих знань.

Ø    добір і оптимальне поєднання методів та засобів навчання, які забезпечують формування знань про тварин у молодших школярів, повинні здійснюватися з урахуванням мети, завдань навчання і змісту навчальної теми; вікових особливостей та рівня підготовки учнів; можливостей учителя та матеріально-технічної бази школи.

Розроблена експериментальна методика процесу формування у молодших школярів знань про тварин на основі означених дидактичних умов раціонально поєднала в собі наочно-образні, словесні, практичні методи, прийоми і засоби навчання, алгоритмізувала спільну діяльність учителя та учнів. Чільне місце в процесі експериментального навчання займало використання опорних схем і пізнавальних завдань.

Експериментально доведено ефективність запропонованої методики формування у молодших школярів знань про тварин. Загальною тенденцією, виявленою у процесі обробки результатів формувального експерименту, було зростання в експериментальному класі кількості учнів, що досягли високого рівня сформованості природничих знань, порівняно з контрольним класом, та зменшення кількості учнів, що виявили низький рівень знань. Учні експериментального класу швидше орієнтуються у нових навчальних ситуаціях і застосовують набуті знання й уміння, у них вищий пізнавальний інтерес та прагнення знаходити відповіді на запитання, шляхи розв’язання пізнавальних завдань.

Таким чином, при застосуванні на практиці розробленої методики, реалізується гіпотеза дослідження. Якщо розробити і впровадити на практиці методику, яка враховує етапи і умови формування природничих знань, зміст знань про тварин, передбачає оптимальний добір і поєднання методів та засобів навчання, то це сприяє підвищенню знань молодших школярів.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що вдосконалення процесу формування природничих уявлень і понять в учнів початкових класів є одним із важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у вивченні природознавства. Воно органічно вплітається у пошук інноваційних технологій формування природничих знань молодших школярів, за яких особистість учня, його інтелектуальний розвиток перебувають у центрі навчально-виховного процесу.

Списик використаної літератури

1.     Андрієнко Л.В. Природа України та її охорона. – К.: Наукова думка, 1983. – с. 25–35.

2.     Алексюк А.М. Педагогіка. – М.: Просвещение, 1983. – с. 25–30.

3.     Бабанський Ю.К. Методы обучения в современной школе. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.

4.     Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. – К.: Веселка, 1998. – 325 с.

5.     Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна. Підручник для 3 класу. – К.: Форум, 2003. – 172 с.

6.     Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна. Підручник для 4 класу. – К.: Форум, 2004. – 172 с.

7.     Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2005. – №5. – с. 19–20.

8.     Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко. Підручник для 1 класу. – К.: А.С.К., 2002. – 119 с.

9.     Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Підручник для 2 класу. – К.: Форум, 2002. – 141 с.

10. Біда О.А. Супутник природознавства: Навчальний посібник для 3 класу чотирирічної школи і 2 класу трирічної початкової школи. – К.: Знання, 1998. – 249 с.

11. Біда О.А. Природознавство та сільськогосподарська праця. – К.: Перун, 2000. – с. 90–132.

12. Біда О.А. Хрестоматія довкілля. – К.: Перун, 1999. – 360 с.

13. Варзацька Я.О., Шевченко Л.М. Уроки мислення серед природи // Початкова школа. – 1991. – №5–6. – с. 30–32.

14. Вихрущ В.О. Методологія і методика наукового дослідження. – Тернопіль: ТАЙП, 2007. – 122 с.

15. Вікова психологія. / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, – 1976. – 272 с.

16. Волкова Л.С. Якщо уважно довкола подивитися. К.: Веселка, 1988. – с. 4–8.

17. Волкова Н. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2000. – 365 с.

18. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2003. с. 270–300.

19. Гадяцький В.М., Хлєбніков Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Харків: Ранок, 2003. – 133 с.

20. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник. – К., 1995. – 237 с.

21. Гамалій А.Т. Настільні мовні ігри. – К.: Радянська школа, 1969. – 97 с.

22. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природовєдєнию во 2 и 3 классах. Пособие для учителей. – К.: Радянська школа, 1983. с. 10–18.

23. Городенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1977. с. 45–81.

24. Грущинська І.О. Ведення спостережень за природою влітку // Початкова школа. – 2001. – №3. с. 16–18.

25. Гуз К.Ж. Дидактика, методика, нові інформаційні технології // Педагогіка і психологія. – 2000. – №3. – с. 13–18.

26. Дистерверг А. Избранные педагогические сочинения. – М.: Учпедгиз, 1956. – 158 с.

27. Дмитренко М.І, Литвин О.К. Народні повір’я. – К.: Народознавство – редакція часопису, 2000. – 128 с.

28. Дмитрієв Ю.Д. Про природу для великих і малих. – К.: Радянська школа, 1986. – с. 14–19.

29. Дробноход М. Філософія екологічної освіти // Освіта. – 1996. – 29 травня. – 4 с.

30. Жаркова І.І. Тематичний контроль навчальних досягнень учнів 3–4 класів із курсу Я і Україна. Я і природа // Початкова школа. – 2006. – №5. – с. 25–27.

31. Жаркова І.І., Мечник Л.А. Уроки з курсу Я і Україна Природознавство 3 клас. – К.: Грамота, 2006. – 2–4 с.

32. Казанський Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика. – М.: Просвещение, 1978. – с. 122–145.

33. Кальченко А., Тишковець С. Світ навколо нас. Тварини. – К.: Кобза, 2004. – 308 с.

34. Картель М.В. Ребуси для уроків ознайомлення з навколишнім світом та природознавства // Початкова школа. – 1990. – №3. – с. 114–127.

35. Киричук О.В., Романець В.А. Основи психології. – К.: Либідь, 1999. – 622 с.

36. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – с. 30–40.

37. Князева Т. Використання методів проблемного навчання на уроках природознавства // Початкова школа. – 2002. – №2. – с. 31–35.

38. Коменський Я. Велика дидактика. – М.: Педагогіка, 1982. – Т.1. – 168 с.

39. Коренева І. Завдання та ігри для розвитку спостережливості школярів у процесі вивчення природничого матеріалу // Розкажіть онуку. – 2004. – №6. – с. 41–43.

40. Костюк Г.С. Психологічні питання поліпшення якості уроку. – К.: Радянська школа, 1959. – 5 с.

41. Лернер І.Я. Процес навчання і його закономірності. – М.: Знання, 1980. – с. 34–36.

42. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. – М.: Просвещение. – 1984. – с. 96–120.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9