Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство" 
Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство"
Дипломна робота
"Формування
знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство"
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи
формування природничих знань у молодших школярів
1.1 Характеристика
основних видів природничих знань, що формуються в початковій школі
1.2 Аналіз проблеми
формування природничих знань у психолого-педагогічній та методичній літературі
1.3 Вікові особливості
учнів початкової школи та їх урахування в процесі формування природничих знань
2. Методика формування
знань про тварин у процесі вивчення курсу «Я і Україна. Природознавство» в 3
класі
2.1 Аналіз змісту знань
про тварин, що формуються під час вивчення курсу «Я і Україна. Природознавство»
2.2 Вибір та поєднання
різних методів і засобів навчання в процесі формування знань про тварин у 3
класі
2.3 Результати
експериментального дослідження
Висновки
Список використаної
літератури
Вступ
Актуальність
проблеми дослідження. Багато відомих вчених, педагогів, мислителів
вбачають сенс життя в тому, щоб дитина бачила, розуміла, відчувала, переживала,
осягала, як велику таємницю пробудження життя в природі. Перші весняні квіти,
бруньки, що розкриваються, перше кумкання жаби, перший грім, приліт першої
ластівки. Все це розкривається перед дітьми, як краса вічного життя. І чим
глибше дитина одухотворяється цією красою, тим сильніше прагне творити прекрасне.
Рідна
природа, на думку К.Д. Ушинського, вчить дитину правильно спостерігати,
збагачує її душу найбільш повними, яскравими образами. Які потім стають
елементами її процесу мислення [67].
«Дитину
має цікавити все: і те, що вона бачить навкруги, і те, що ніколи, не бачила.
Нехай її думки проникають в дрімучі ліси тропічних країн, в глибину океану і в
безмежний простір космосу. А завданням вчителя і батька – розкрити перед
дітьми книгу життя, живі, яскраві сторінки навколишнього світу. Нехай дитина
відчує себе шукачем, і хай у юному серці запалиться вогник до жадоби пізнання»,
– зазначає В.О. Сухомлинський [63].
Проблема формування і розвитку знань в теорії і практиці навчання
є однією із найактуальніших і складних. Саме тому протягом тривалої історії розвитку
початкової природничо-наукової освіти ця проблема була в центрі уваги багатьох
вчених. Зокрема, їй присвячені дослідження педагогів М.М. Скаткіна,
І.Д. Звєрєва, О.Я. Савченко, Т.М. Байбари, О.А. Біди,
О.М. Варакути, В.П. Горощенка, Л.К. Нарочної, К.П. Ягодовського
та інших. Розглядали дану проблему і психологи – Д.М. Богоявленський,
П.Я. Гальперін, Н.О. Менчинська, Н.Ф. Тализіна,
Л.В. Занков, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов та інші.
Незважаючи на різноаспектність дослідження даної проблеми,
спеціальних праць, предметом вивчення яких було б формування в учнів початкової
школи знань про тварин, враховуючи при цьому системний підхід у формуванні їх
змісту та обсягу, забезпечення послідовності процесу формування уявлень і
понять системою різних методів та пізнавальних завдань, досі ще немає. Саме ці
аспекти не знайшли належного місця у шкільній практиці.
Таким чином, актуальність даної проблеми і недостатній рівень
розробки в теорії та практиці початкової освіти зумовили вибір теми
дослідження: «Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках «Я
і Україна. Природознавство».
Об'єктом дослідження – процес формування
природничих знань у молодших школярів на уроках «Я і Україна. Природознавство».
Предмет дослідження – умови, етапи та методи
формування в учнів 3 класу знань про тварин під час вивчення курсу «Я і
Україна. Природознавство».
Мета дослідження полягає в розробці
методики формування знань про тварин на уроках «Я і Україна. Природознавство»
та експериментальній перевірці ефективності її використання у навчальному
процесі початкової школи.
У процесі дослідження ми виходили з такої гіпотези:
якщо розробити і впровадити у навчальний процес методику формування знань про
тварин, яка б враховувала умови та етапи формування природничих знань, зміст
знань про тварини, передбачала б оптимальний добір і поєднання методів та
засобів навчання, то це сприятиме підвищенню якості знань молодших школярів.
Відповідно
до мети та гіпотези дослідження визначені такі завдання:
1) проаналізувати теоретичні основи формування уявлень
і понять у психолого-педагогічній та методичній літературі;
2) вивчити стан розробки досліджуваної проблеми в
практиці роботи сучасної початкової школи;
3) проаналізувати зміст знань про тварин, що
формуються в учнів початкової школи під час вивчення «Я і Україна»;
4) визначити умови
та етапи формування природничих знань у початковій школі;
5) розробити
методику формування знань про тварин на уроках «Я і Україна. Природознавство»
та експериментально перевірити її ефективність.
Дослідження виконувалось протягом 2007–2008 навчального року.
Основні
етапи дослідження:
– констатувальний
етап: вивчалась та аналізувалась психолого-педагогічна і методична література з
даного питання, аналізувався досвід роботи вчителів початкової школи,
формувалися мета гіпотеза і завдання дослідження, розроблялись шляхи їх
реалізації та матеріали експериментального дослідження.
– формувальний
етап: проводився педагогічний експеримент, велися спостереження за
навчально-виховним процесом початкової школи, проводилися контрольні зрізи
знань учнів.
– підсумковий
етап: проводилися узагальнення та аналіз результатів експериментальної роботи,
формулювання висновки експериментального дослідження.
Методи
дослідження: теоретичні – аналіз
психолого-педагогічної та методичної літератури, чинних навчальних програм та
підручників «Я і Україна»; емпіричні – анкетування, бесіди з учителями,
опитування учнів, спостереження за навчально-виховним процесом, педагогічний
експеримент, методи математичної та статистичної обробки результатів контрольних
зрізів.
Практичне
значення дослідження полягає у розробці методики формування в учнів 3
класу знань про тварин на уроках курсу «Я і Україна. Природознавство», яка може
бути використана в практиці роботи вчителів початкової школи.
Експериментальна база дослідження. Педагогічне
дослідження проводилось на базі 3 класу Підгір'янської початкової школи та
3 класу Пониквянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів протягом 2007–2008 н.
р. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 38 учнів, із них: 18 учнів
експериментального класу і 20 учнів контрольного класу.
Структура дипломної роботи. Робота складається зі
вступу, двох розділів, списку використаної літератури та додатків.
1.
Теоретичні основи формування природничих знань у молодших школярів
1.1
Характеристика основних видів природничих знань, що формуються в початковій
школі
Основними
видами природничих знань, що формуються в початковій школі, є поняття і
уявлення.
Формування
нових понять – найскладніший вид пізнавальної діяльності учнів, який потребує
безпосереднього керівництва ним з боку вчителя. Для міцного й осмисленого
засвоєння знань дуже важливо не тільки ознайомлювати дітей з окремими
поняттями, а й показувати учням їх групи, класи, категорії в підпорядкуванні,
тобто підводити до ознайомлення з системою понять.
Школа
першого ступеня повинна забезпечити процес пізнавальної діяльності, який
розпочинається із сприймання окремих явищ, подій, які відбуваються через
відчуття окремих ознак чи властивостей, що діють на аналізатори суб’єкта. Так,
наприклад, під час першого знайомства з квіткою, у дітей утворюються різні
відчуття: це колір, форма, запах та інше. Всі ці ознаки самі по собі не
існують, а належать окремому об’єкту – квітці. Тому у свідомості дитини виникає
її образ. Він складається із сукупності відчуттів, які не зводяться до простої
їх суми. Це пояснюється тим, що наочний образ сприймання відображає об’єкт,
який характеризується цілісністю, зв’язками, взаємовідношеннями між якостями,
властивостями, або його частин.
Сприймання
тісно пов’язане з образним мисленням і мовою, тобто усвідомленням суті
предмету. Свідомо сприйняти предмет – означає впізнати і назвати його.
Впізнання здійснюється на основі попереднього досвіду. Сприйнятий образ ніби
накладається на образи попередніх сприймань, які зберігаються і відтворюються в
пам’яті. Якщо ці образи співпадають, то об’єкт не тільки пізнається, але й
відноситься суб’єктом до певної групи чи класу предметів.
Психологічні
закономірності сприймання зумовлюють необхідність цілеспрямованого керівництва
утворенням чуттєвих образів у молодших школярів для того, щоб вони були
об’єктивним відображенням предметів навколишнього світу.
Відчуття
відбуваються через аналізатори окремої особистості. Тому сприймання залежить
від її психічних особливостей. Так потреби, інтереси, установки, почуття і воля
проявляються у вибірковості сприймання. Вибірковість передбачає виділення одних
предметів як об’єктів сприймання у порівнянні з іншими, які виступають його
фоном. Наприклад, молодші школярі краще помічають яскраві і рухомі предмети на
фоні менш яскравих і нерухомих. Вони повніше і глибше сприймають малюнок, який
створюється поступово, поелементно, ніж уже готовий. Також швидше і повніше
сприймають усе те, що включається у різні види діяльності, викликає активність
та інтерес.
Отже,
результат сприймання – це створення цілісного образу об’єктна основі
безпосередніх відчуттів з участю образного мислення і пам’яті. Такий образ
виникає та існує тільки при наявності об’єкта. Однак він може згадуватися і
відтворюватися в пам’яті, якщо буде сформоване уявлення про нього.
Уявити
– це не просто знати, а бачити, чути, відображати наочно. В уявленнях, як і в
сприйманнях, дійсність відображається в наочних образах, але вони відрізняються
між собою. Уявлення – це чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності,
який зберігається і відтворюється в свідомості і без безпосереднього впливу
самих предметів на органи чуття [7,15]. Основою уявлень є попередній досвід
людини, її попередні сприймання і відчуття. Фізіологічним механізмом уявлень є
оживлення в корі мозку раніш утворених тимчасових нервових зв’язків, оживлення
попередніх відчуттів і сприймань. Уявлення звичайно виникають не миттєво і в
закінченому вигляді, а формуються поступово, удосконалюються і змінюються.
Сприймання
та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють
проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв’язки і взаємозалежності між
ними, а також закономірності об’єктивної реальності. Це відбувається на рівні
абстрактного, логічного мислення, результатом якого є поняття.
Поняття
– одна з основних форм абстрактного мислення; відображення істотних ознак
досліджуваного об’єкта. Джерелом поняття є об’єктивний світ, пов'язаний з
відчуттями, які виникають у результаті впливу матеріальних предметів на наші
органи чуття [4,17,40]. Особливість поняття як форми відображення, полягає
насамперед у його загальності. Однак поняття відображає не просто загальні
ознаки, тобто їх властивість, сторони та зв’язки, а істотні ознаки, які
складають сутність окремих об’єктів або їх груп. Треба наголосити, що поняття
відображає загальне, істотне у зв’язку з конкретним. Поняття нерозривно
пов’язані з мовою. Вони закріплюються в термінах, символах, які є матеріальними
носіями. Зміст понять розкривається в судженнях, які завжди виражаються в
словесній формі.
Знання
будь-якої науки, відображаючи певну частину реальної дійсності, яка є предметом
її пізнання, складають систему понять. Система – це не набір і не сума понять,
це не просто скоординована множина, а обов’язково ієрархія, яка має ступеневу
організацію, і нові, в порівнянні з окремими поняттями функції. Такі системи
утворюються на основі змістового узагальнення уже сформованих уявлень і
абстракцій та їх теоретичного аналізу. Кожен навчальний предмет – це система
наукових знань, адаптованих до вікових особливостей розумового розвитку дітей
кожної вікової групи і загальних цілей навчання [11,20,60].
У
процесі формування понять в учнів і розкриття закономірностей природи слід
пам’ятати, що однією з рис системи понять є рухомість і динаміка, бо всі
поняття нерозривно пов’язані між собою. Та все ж різниця між ними існує і
відображає відносну сталість та якісну визначеність предметів і явищ.
Дослідженнями
вчених В.В. Давидова, Т.М. Байбари, Л.К. Нарочної, О.Я. Савченко та інших
доведено, що при застосуванні ефективних методів навчання у дітей молодшого
шкільного віку спостерігається високий рівень узагальнення й абстракції і
здатність оволодівати знаннями теоретичного характеру. Тому програмою
передбачається формування як одиничних (річка Дніпро, Кримські гори, Карпати),
так і загальних понять (рослини, тварини, свійські тварини, дикі тварини,
дерева, кущі, трави, звірі, птахи, комахи, корисні копалини та ін.) [4,49,56,58].
Сутність
керування пізнавальною діяльністю учнів під час формування понять полягає в
тому, щоб допомогти дітям у певному матеріалі (текстах, зображеннях,
натуральних об’єктах, результатах спостережень), виділити основні ознаки
узагальнити їх, зробити висновки, дати доступне дітям визначення нового поняття.
Потрібно також зіставити нове сформоване поняття з тими, які були раніше
засвоєні дітьми, і тим самим ввести його в загальну систему понять. Нарешті,
треба провести роботу із закріплення нового поняття, перевірити, як діти вміють
ним оперувати. Змістом поняття стають їх істотні ознаки, які можна виділити
абстрагуванням і узагальненням. Зміст поняття розкривається у його визначені за
допомогою слів, термінів. Таким чином, робота над поняттями супроводжується
збагаченням словникового запасу дітей.
Як у
науці, так і в навчанні розвиток понять відбувається двома шляхами:
1.
Виникнення нових понять;
2.
Розширення (за обсягом), поглиблення (за змістом), уточнення і сходження на
вищий ступінь узагальнення (абстракції) [12,23].
Кожне
поняття на певному відрізку процесу навчання (засвоєння змісту теми розділу,
класу, курсу початкової школи) має свій початковий і кінцевий рівень
сформованості, визначений у програмі та підручниках. Поняття, як форма знань,
відображає об’єктивний хід діяльності, внаслідок якої утворюються в свідомості
людини:
·
чуттєве сприймання;
·
засвоєння або актуалізація уявлень про окремі об’єкти чи їх групи;
·
розумова діяльність на виявлення істотних ознак;
·
узагальнення і словесне вираження сутності поняття;
·
введення терміну, яким позначається поняття.
Послідовність
формування природничих, за словами Л.К. Нарочної, понять можна зобразити за
допомогою схем 1–4: [49]
Схема
1. Формується
поняття, яке має дві істотні ознаки.
Схема
2. Зміст поняття –
три істотні ознаки. Засвоюється одна істотна ознака. Дві попередні – це опорні
знання.
Схема
3. Зміст поняття –
шість істотних ознак. Засвоюється три істотні ознаки, а три попередні – опорні
знання.
Схема 4. Це кінцевий результат
формування певного природничого поняття, наприклад, у курсі природознавства
початкової школи.
Перш
ніж приступити до формування того чи іншого поняття, вчителю необхідно самому
визначити ті ознаки, які складають зміст даного поняття, і об’єкти, що ним
охоплюються, а також усвідомити його місце в системі понять. Серед ознак слід
виділити ті, які доступні для засвоєння молодшим школярам, а серед об’єктів
такі, про які можна створити яскраві уявлення. У зміст наукового поняття
«тварини» входять такі ознаки: тварини – живі гетеротрофні організми, які
характеризуються здатністю використовувати лише готові органічні сполуки і не
можуть синтезувати їх із неорганічних речовин навколишнього середовища; цим
живим істотам властива підвищена активність, уміння добре пересуватися в
просторі. Це поняття за своїм обсягом охоплює всіх тварин – безхребетних і
хребетних.
Звичайно
молодшим школярам під силу засвоїти поняття «тварини» лише в елементарному
обсязі. Їм слід усвідомити такі ознаки (елементи) цього поняття: 1) належать до
живої природи, тобто живляться, дихають, ростуть, активно переміщаються в
просторі, розвиваються, розмножуються, відмирають; 2) живляться готовими
поживними речовинами, тобто рослинами і тваринами.
Щодо
обсягу поняття, то учням необхідно збагнути, що до тварин належать – комахи,
птахи, звірі (2 клас), а також риби, земноводні, плазуни (3 клас). Із
класу в клас загальне поняття «тварини» збагачується новим змістом,
розширюється його обсяг. Воно формується у молодших школярів на основі уявлень
про окремих представників тваринного світу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|
