Вплив дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку

Ведучий пропонує систему вирішення конфліктних ситуацій, яка складається з таких варіантів:

1) уникнення - конфліктуючи сторони або одна з них усвідомлюють наявність конфлікту, але уникають його вирішення - це сприяє накопиченню психологічної напруги. поглибленню існуючих проблем;

2) одна сторона вирішує конфліктну ситуацію на свою користь - у цьому випадку сторона, що програла, свідомо або несвідомо намагатиметься отримати реванш. Тобто для обох сторін таке вирішення конфлікту не найкраще:

3) обидві сторони зробили невеликі поступки одна одній (пішли на компроміс). В такому разі можна говорити про невеликий програш обох сторін;

4) сторони задовольнили потреби одна одної і відчувають від цього задоволення (дійшли консенсусу).

Умови досягнення консенсусу:

1. Покращення відносин між сторонами, що конфліктують (наприклад, пошук стильного, того, що об'єднує).

2. Максимально задоволення інтересів обох сторін (кожній стороні конфлікту необхідно знати приховані підсвідомі потреби одне одної).

3. Процедура спілкування у процесі вирішення конфлікту має приносити сторонам задоволення (важливо вибрати відповідне місце і час розмови).

4. У партнера по розмові має виникнути «почуття господаря» ситуації. «Господар» переживає почуття власної гідності і свободи вибору, тому з ним легше вести розмову.

Після інформації ведучого батьки мають змогу зробити свої коментарі, задати уточнюючі питання.

4. Учасники груп добирають приклади з власного досвіду, які б співвідносились з названими формами вирішення. конфліктів. Ведучий загострює увагу батьків на останньому варіанті (досягнення консенсусу) і робить узагальнення.

5. Методика встановлення обмежень.

Ведучий звертає увагу учасників, що в деяких ситуаціях батьки змушені встановлювати обмеження щодо дій дітей. Особливо, якщо діти маленькі за віком, якщо їхні дії можуть зашкодити власному здоров'ю або життю і т.д. У той же час, обмеження не повинні призводити до депривації потреби, викликати у дитини почуття неповноцінності, незрілості.

Тому батькам рекомендується наступна методика встановлення обмежень.

1. В першу чергу необхідно показати дитині, що батьки приймають почуття дитини і розуміють важливість бажання для дитини: «Я розумю твоє бажання, це дійсно важливо для тебе...»

2. Далі батьки встановлюють обмеження, пояснюючи причину: «Але це робити не можна, тому що ...»

3. І, нарешті, батьки пропонують дитині альтернативу, яка не призводить до небажаних наслідків і, в той же час, дозволяє дитині реалізувати свою активність, задовольнити певні бажання. Важливо, щоб альтернатива була цікава для дитини і виступала певним замінником неадекватних дій.

4. Якщо для цього дитина намагається досягти мети, яка може зашкодити їй самій або оточуючим, то дорослий надає їй право вибору: або вона зупиняє свої дії, або ... Тут батьки мають підібрати умову, яка найкращим чином впливає на дитину (у відповідності з сімейними традиціями, віком дитини, и психологічними особливостями). Наприклад, дитину можна вивести з кімнати, зробити небезпечну річ фізично недоступною для дитини і т. ін. При обговоренні в групі даної системи встановлення обмежень, батьки можуть навести приклади з особистого досвіду.

6. Ритуал прощання.

Заняття 8.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа для розвитку невербальної комунікації та поглиблення самопізнання. Учасники розподіляються надві групи. Обом групам дається завдання зобразити кожного члена другої групи у вигляді певного символу. Символ має відобразити психологічні особливості батьків. Наприклад, м'яка людина, від якої завжди відчувається душевне тепло, може бути зображена у вигляді сонця, сонячного променя. Малюнок робиться після обговорення у групі і досягнення загальної думки. Потім малюнки однієї з груп викладаються на столі і кожен член другої групи, який був зображений, має упізнати свій символ. Далі члени другої групи намагаються пізнати себе в символах, що намалювали члени першої групи.

3. Вправа на розвиток варіативного мислення.

Батькам пропонується згадати ситуації з власного досвіду, в яких мотиви дій дитини були незрозумілі дорослим. Далі 2-3 ситуації по черзі аналізуються з точки зору мотивів дій дитини. Всі можливі причини, мотиви записуються на планшеті без критики і обмежень (використовується метод брейн-стормінгу). Після складання переліку мотивів серед них виділяються найбільш вірогідні, а інші умовно викреслюються. Таким чином отримується певна кількість варіантів мотивів, які могли б спонукати дитину до певних дій. Ведучий звертає увагу батьків на велику кількість мотивів дій у кожній ситуації і пропонує учасникам тренінгу враховувати цей факт у життєвих ситуаціях. Варіативне мислення, яке було застосоване у процесі вправи, зможе допомогти членам групи у вирішенні реальних проблем.

4. Правила покарання.

Учасники тренінгу поділяються на підгрупи по 4-5 чоловік і отримують завдання виробити певні правила покарання, які б можна було застосовувати у реальному житті. Після 20 хвилин роботи кожна підгрупа захищає свій проект правил. Правила виписуються на планшет, і обговорюється доцільність кожного. Ведучий направляє дискусію, узагальнює матеріал, уточнює дискусійні моменти і доповнює правила батьків власною інформацією (з використанням матеріалів В.Леві).

Правила покарання:

1) Перед покаранням дайте відповідь на запитання:

«Для чого?», тобто, чого ви хочете домогтись покаранням?

2) Покарання не повинно шкодити здоров'ю - фізичному, психічному.

3) Якщо с сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої профітактики.

4) Термін давності. Краще не карати взагалі, ніж карати з запізненням (дитина не зможе встановити зв'язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5) Покараний - вибачений. Має бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання - завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

6) Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

7) Покарання має бути адекватним. За один раз - одне покарання, а не «салат» покарань у зв'язку з різними проступками.

8) Дитина не повинна боятися покарання. В той же час вона має усвідомлювати, що покарання - це неприємно, небажано.

9) Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, надає певну свободу і відповідальність за своє життя.

10) Покарання - крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не привели до результату.

5. Зворотній зв'язок.

6. Ритуал прощання.

Заняття 9.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на розвиток невербальної комунікації.

Два члени групи виходять з кімнати, і один з них називає будь-яке слово другому. Завдання другого - невербальними засобами передати зміст слова, так, щоб інші члени групи вгадали слово. Члени групи можуть пропонувати різні варіанти, поступово уточнюючи таким чином значення слова. Завдання вважається виконаним після відгадування слова. Далі загадуються інші слова і змінюються учасники.

3. Аналіз чинників, що впливають на психосоціальне здоров'я дитини. Як правило, шкідливі умови діють на людину на фоні так званих чинників ризику і чинників захисту.

Чинники ризику включають в себе:

* особистісні і психофізіологічні особливості людини:

* негативне соціальне оточення (алкоголь, наркотики, нерозуміння, насильство.);

* хворобу;

* негативний досвід вирішення проблем в минулому («вивчена безпорадність»);

* особливості культури сім'ї, суспільства тощо.

Проте в житті кожного з нас існують і чинники захисту, які допомагають дорослим і дітям долати труднощі і деякою мірою нівелюють фактори ризику.

Чинники захисту включають в себе:

* позитивно соціальне оточення (розуміння, прийняття, допомога...);

* особистісні психофізіологічні особливості людини;

* соціальну активність;

* сім'ю;

* допомогу фахівців (лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники).

Учасники тренінгу розподіляються на дві підгрупи і виконують завдання: скласти перелік життєвих ситуацій, проблем, що є чинниками ризику в житті дитини. Через 10-15 хвилин всі чинники виписуються на планшет. Далі батьки визначають 4 найактуальніших фактори і знову працюють у групах. Завдання для підгруп: підібрати до кожного чинника ризику якомога більше чинників захисту, враховуючи такі їх критерії: ефективність, доступність для втілення у життя.

Таким чином, через деякий час групи складають певні стратегії дій у складних для дитини ситуаціях. Групи презентують свої проекти. В ході презентації учасники задають уточнюючі запитання, аналізують стратеги, коригують їх. Ведучий наголошує на основних моментах, підкреслює найбільш вагоме, узагальнює сказане.

За результатами роботи батьки мають отримати певні стратегії, які спрямовані на реальну допомогу дитині у процесі вирішення нею актуальних проблем; будуть сприяти психосоціальному здоров'ю дитини. .

4. Зворотний зв'язок по заняттю в цілому.

5. Ритуал прощання.

Заняття 10.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Конкурс на кращу помилку в житті.

Учасникам тренінгу пропонується згадати найкращу помилку, яка була в їхньому житті. Ситуації не обмежуються. Батьки пригадують певну ситуацію і розповідають у групі, маючи на увазі, що бездоганного життя і бездоганних людей не існує.

Після закінчення всіх розповідей члени групи обирають переможця в цьому своєрідному конкурсі.

3. Оцінювання у відносинах з дитиною. Робота в підгрупах. Учасники тренінгу поділяються на дві підгрупи. Кожній підгрупі дається завдання обговорити питання оцінювання у відносинах з дітьми і дати відповідь на запитання: «Що ми маємо право оцінювати: особистість дитини, думки дитини, її емоції, поведінку?» .

Після закінчення обговорення в підгрупах кожна група презентує свій варіант відповіді і наводить аргументи на захист своєї думки. Відбувається загальна групова дискусія, обґрунтовуються ті або інші положення, уточнюються окремі питання. Ведучий спрямовує хід дискусії, робить узагальнення, наводить теоретичні положення.

4. Зворотний зв'язок.

5. Ритуал прощання.

Заняття 11.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на самопізнання.

Учасники тренінгу розподіляються на дві групи. Обом групам дається завдання визначити наявність певної якості особистості, певного уміння (доброта, витримка, виховна компетентність або інше) у кожного члена другої групи. Для символічного зображення наявності даної якості групи використовують стандартний аркуш паперу. Припускається, що цей аркуш відображає суму якостей учасників групи. Але у кожної людини певної якості більше або менше, тому групи розподіляють аркуш на частини (більші або менші) у відповідності до наявності саме такої кількості якості у кожного члена іншої групи. Ці дії виконуються тільки після обговорення в кожній групі і досягнення спільної думки. Потім перша група викладає шматочки паперу і члени другої групи мають відшукати «свої» якості у символічному вигляді. А потім групи міняються місцями.

3. Методи усунення небажаної поведінки дитини. Батькам пропонується у підгрупах по 5-6 чоловік обговорити ті методи усунення небажаної поведінки дитини, які вони використовують у вихованні.

Потім підгрупи надають ці методи для загального обговорення і оцінки їхньої ефективності. Ведучий узагальнює інформацію, звертає увагу на найважливіші моменти, доповнює список методів і прийомів.

Особливості застосування деяких методів усунення небажаної поведінки дитини:

1) Фізичне усунення. Цей метод гарний тим, що гарантує звільнення від небажаної поведінки, але суть даного методу полягає у тому, щоб лише припинити небажану поведінку. Слід однак пам'ятати, що цей метод нічому не навчає, тобто ймовірно, що в подальшому небажана поведінка дитини збережеться.

2) Покарання. Про цей метод йшлося у попередніх зустрічах.

3) Негативне підкріплення. Суть застосування цього методу полягає у тому, що відразу ж припинити його, як тільки поведінка зміниться хоч ненабагато.

4) Згасання. Це ігнорування небажаної поведінки, але треба ігнорувати саме поведінку, а не людину.

5) Зміна мотивації. Усунення причин будь-якої поведінки - це найбільш приємний і ефективний метод. Але для його використання потрібно точно знати, чим викликана небажана поведінка.

4. Зворотний зв'язок.

5. Ритуал прощання.

Заняття 12.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра "Асоціації» (ця гра детально описана в занятті 3).

3. Узагальнення ведучим матеріалу, який розглядався під час проведення тренінгу. Ведучий нагадує батькам основні моменти попередніх занять у вигляді тез. Батьки ставлять питання на розуміння, уточнюють необхідні моменти.

4. Зворотний зв'язок батьків і ведучого стосовно всіх 12 занять (їх результативність, корисність для учасників, побажання на майбутнє). Ведучому важливо показати учасникам тренінгу, що їх співпраця може продовжуватись з використанням інших форм роботи (індивідуальні консультації, зустрічі, свята і т. ін.). Дуже важливо не дати членам групи відчути себе залишеними. .

Якщо є, можливість і бажання учасників, можна, влаштувати ще одну неформальну зустріч членів групи з солодким столом, кавою. У таких невимушених умовах прощання з групою відбуваються, як правило, природно, знімається зайве емоційне навантаження.

5. Ритуал прощання.

З метою виявлення ефективності коррекційної програми, нами був проведений контрольний етап експерименту, під час якого використовувались ті ж самі методи що й в діагностичному експерименті.

2.4. Результати контрольного експерименту.

Аналіз отриманих результатів переконав нас, що відбулися істотні зміни в дитячо-батьківських відносинах.

У 13 дітей тривожність знизилася до оптимального рівня(40%). З високого на середній рівень знизилась тривожність у однієї дитини(3%), і лише у 3 дітей(10%) тривожність залишилась на високому рівні.

На низькому рівні дитячо-батьківських відносин залишилося три сімї з тридцяти; 13 (43%) сімей перейшло на високий рівень дитячо-батьківських відносин; 3 (10%) сімї - на середній рівень (порівняльний аналіз даних діагностичного і контрольного етапів експерименту відображені в таблиці № 6,7).

Порівнюючи дані діагностичного та контрольного етапів дослідження, спрямованих на обстеження дітей та їх батьків, ми виявили, що відбулися значні зміни в батьківських відносинах до дітей,а це має позитивний вплив на їх емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9