Вплив дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку
В - високий рівень;
N n/n
|
Ініціали батьків
|
Стать
|
Рівень дитячо-батьківських відносин
|
Рівень батьківського відношення до дітей
|
|
|
|
|
Етапи
|
Етапи
|
|
|
|
|
Діагност.т.
|
Контрольн.н
|
Діагност.
|
Контрольн.
|
|
1.
|
А. А.
|
Ж
|
Н
|
С
|
Н
|
С
|
|
2.
|
А. К.
|
Ч
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
3.
|
А. К.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
4.
|
А. Р.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
5.
|
В. Г.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
6.
|
В. К.
|
Ж
|
Н
|
Н
|
Н
|
Н
|
|
7.
|
В. С.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
8.
|
Г. Д.
|
Ч
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
9.
|
Г. К.
|
Ж
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
10.
|
Д. М.
|
Ч
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
11.
|
Є. П.
|
Ч
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
12.
|
Є. М.
|
Ж
|
С
|
С
|
С
|
С
|
|
13.
|
І. Р.
|
Ж
|
Н
|
С
|
Н
|
С
|
|
14.
|
І. С.
|
Ж
|
Н
|
С
|
Н
|
С
|
|
15.
|
К. П.
|
Ж
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
16.
|
Л. Ю.
|
Ж
|
Н
|
Н
|
Н
|
Н
|
|
17.
|
Л. П.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
18.
|
Л. Т.
|
Ж
|
С
|
В
|
В
|
В
|
|
19.
|
Л. Р.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
20.
|
М. З.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
21.
|
Н. С.
|
Ж
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
22.
|
Н. Б.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
23.
|
О. Д.
|
Ж
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
24.
|
П. К.
|
Ж
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
25.
|
Р. М.
|
Ч
|
С
|
С
|
С
|
В
|
|
26.
|
С. Л.
|
Ч
|
С
|
В
|
С
|
В
|
|
27.
|
Т. В.
|
Ж
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
28.
|
С. А.
|
Ч
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
29.
|
С. В.
|
Ч
|
В
|
В
|
В
|
В
|
|
30.
|
Т. Р.
|
Ж
|
Н
|
Н
|
Н
|
Н
|
|
|
С - середній рівень;
Н - низький.
Порівняльний аналіз діагностичного та контрольного етапів дослідження представлені в діаграмі №3, 4.
Діаграма 3. Діагностичний етап дослідження.
Умовні позначки:
83
високий рівень дитячо-батьківських відносин
83
-; середній рівень дитячо-батьківських відносин
83
-;низький рівень дитячо-батьківських відносин.
Діаграма 4. Контрольний етап дослідження.
Умовні позначки:
- високий рівень дитячо-батьківських відносин;
- середній рівень дитячо-батьківських відносин;
- низький рівень дитячо-батьківських відносин
З результатів діаграми ми бачимо, що відбулася тенденція до поліпшення дитячо-батьківських відносин, у більшості дітей тривожність знизилася до оптимального рівня. Тільки 3 сімї залишилось на низькому рівні дитячо-батьківських відносин, але поліпшення помітні й у цих сім'ях.
На наш погляд, індивідуальні заняття з цими сімями допоможуть вирішити існуючими в них проблеми у взаєминах та налагодити позитивні стосунки дітей з батьками.
Висновки
Отже, теоретичне вивчення проблеми впливу дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку дозволило дістатися певних висновків:
1. Тривожність - серйозний емоційний бар'єр, що ускладнює життя дитини і впливає на її психічне здоров'я. Однією з основних причин дитячої тривожності є порушення дитячо-батьківських відносин. Це в основному походить від того, що батьки недостатньо знають психологічні особливості своєї дитини, використовують методи виховання своїх батьків.
2. Дослідники сучасності та минулого, які вивчали проблему дитячо-батьківських стосунків і їх вплив на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку впевнені, що:
Для розвитку позитивних дитячо-батьківських стосунків дорослі повинні мати певний рівень знань з проблеми виховання і взаємин з дитиною(Є.О Смирнова, М.В. Бикова та інші);
Виховання - складна система. На нього впливають спадковість і біологічне (природне) здоров'я дітей і батьків, матеріально - економічна забезпеченість, соціальний стан, уклад життя, кількість членів сімї, відношення до дитини (Л.Д. Столяренко, С.І Самигіна).
Основою сімейного мікроклімату, є міжособистісні відносини, що і визначають його клімат. Саме по відношенню батьків до своєї дитини, можна припустити, яким він стане в майбутньому (А.С. Макаренко, А.В. Петровського, А.И. Захарова, А.Б. Добрович).
Взаємини в сімї можуть носити різносторонній характер. На дитячо-батьківських відносинах позначається тип сімї, позиція, що займають дорослі, стилі відносин та роль, що вони відводять дитині в сімї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість.
Діти з підвищеною тривожністю відносяться до груп ризику по неврозах, негативному поводженню, емоційним порушенням особистості. Одним з факторів, що впливають на появу тривожності у дітей, як вказують А.І. Захаров, А.М. Парафіян та інші, є батьківські відносини.
3. Аналізуючи підходи авторів корекції дитячо-батьківських відносин, найбільш значимим, на наш погляд, є форми роботи зі збагачення знань батьків (збори, індивідуальні консультації, різноманітні клуби, вивчення батьками психолого-педагогічної літератури по вихованню дітей). Дослідники звертають увагу, що для корекції дитячо-батьківських відносин можна використовувати тренінг (когнітивно-поведінковий, психологічний, соціально-психологічний).
Результати проведеного нами експериментального дослідження показали що середній і низький рівні в розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на появі у дітей тривожності.
Отже, нами було виявлено 6 дітей (20%), незадоволених своїм положенням у сімї. 15 дітей (30%) часто випробують дискомфорт, хоча і задоволені. У результаті діагностики ми припустили, що цих дітей не влаштовують взаємини з батьками.
За результатами нашого дослідження нами були виявлені причини, що викликають тривожність у дитини:
-страх фізичного покарання;
-страх залишитися в будинку одною;
-відсутність батьківської ласки;
-лементи батьків за провини.
Дані прояви спостерігалися у відповідях у 21 дитини (70 %). З них у 15 (50 %) - спостерігалася наявність деяких причин, що викликають тривожність. У 6 дітей (20 %) були відзначені всі ці причини і лише в 9 (30 %) випадках тривожність не спостерігалася.
На наш погляд, причинами, зростання тривожності у дітей, є те, що:
- у батьків не сформоване повне уявлення про виховання дитини;
- дитина не відчуває себе затишно і комфортно в сімі (вона не задоволена своїм положенням усімї );
- діти ростуть в умовах дефіциту добра, ласки, любові; бояться покарання;
- у сімї - несприятлива обстановка; надмірна опіка.
Отримані висновки надають підставу стверджувати, що гіпотеза дослідження , в якій було зроблено допущення, що однією з причин виникнення тривожності у дітей молодшого шкільного віку є низький рівень знань батьків про виховання дитини, підтвердилась. А це, в свою чергу дозволяє говорити про ефективність та своєчасність розробленої системи роботи з батьками. Даний підхід виявився результативним та актуальним. Запропоновані форми і методи роботи дійсно допомагають батькам отримати певні психолого-педагогічні знання, вчать правильно будувати свої стосунки з дітьми, вчасно знаходити свої помилки та виправляти їх, сприяють появі почуття відповідальності поліпшенню дитячо-батьківських відносин і зниженню рівня дитячої тривожності.
Практичні рекомендації батькам
Не поспішайте задовольняти бажання дитини;
не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу;
давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням;
не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба);
навчіться вислухувати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;
не нав'язуйте синові чи донці свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте буде краще;
привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватись над тим, що вона хоче робити, або що робить;
спонукайте дитину пізнавати довкілля;
створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання ;
пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення (призначення та користь різних речей, правила користування ними);
вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля;
з найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків чи сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших;
пам'ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки;
поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузування з її незграбності та не вмілості, фізичними покараннями;
любіть дітей не сліпою, а мудрою любов'ю, яка допоможе їм вирости гарними людьми, вдячними вам і здатними до самореалізації в різних життєвих умовах.
Список використаних джерел
1. Абабков В.А. Клинические основы психотерапии неврозов и других нервно-психических отклонений //Психотерапия: от теории к практике. Спб., 1995.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|