Емоційний розвиток дитини раннього віку

Для отримання стандартних балів, якими було б зручно характеризувати виокремленні характеристики, “сирі" були переведені по формулі:

(а+b+c-d-e-f+13) /5,де а, b, c - оцінка позитивних тверджень;

d, e, f - оцінка негативних тверджень.

Знак (-) перед твердженнями d, e, f визначає, що для них використовується інтравертована шкала оцінок: якщо за відповідь “Абсолютно вірно" для позитивного твердження дається 5 балів, то за відповідь “абсолютно вірно" для негативного твердження дається один бал.

Таким чином, ступень визначеності кожної характеристики може змінюватись від 1/5 до 5 балів.

Батьки із заохоченням поставились до опитування і були дуже зацікавлені у результатах дослідження.

За результатами проведеного дослідження було встановлено, що батьки не завжди розуміють та враховують емоційні стани своєї дитини, не знають чи не бажають зважати на її вікові особливості.

25% батьків не вміють впоратись з негативної поведінкою своєї дитини.

65% батьків зазначили, що головним вважають розумовий розвиток своєї дитини і мало уваги приділяють моральному вихованню та розвитку емоційної сфери дитини.

73% батьків зазначили, що не мають достатньо часу для виховання і визнають, що не завжди правильно чинять відмовляючи дитині у спільній діяльності.

47% батьків вважають, що постійне схвалення дій дитини може її розбещити. Батьки не розуміють, а когось навіть дратує, що дитина не може самостійно погратись і постійно кличе дорослого щоб показати, що вона зробила.

Отримані результати були підраховані за кожною з зазначених характеристик та по блоках. Найнижчий бал отримали такі характеристики, як здатність батьків до співпереживання - 3,2 бали, ставлення до себе як до батьків - 3,6 бали та надання емоційної підтримки дитині - 3,6.

Під час бесід з вихователями та спостереження за дітьми були виявленні індивідуальні особливості дітей, які були враховані під час проведення занять в ході корекційної роботи.

Розглянемо типові недоліки у вихованні, виявлені під час дослідження на наступному прикладі:

Ярослав, 2 р.11 м., результати діагностичного експерименту свідчили про стійкий стресовий стан, внутрішній конфлікт; прагнення вийти з несприятливої ситуації; недостатність емоційної відгукуваності з боку оточуючих; можливий страх самітності.

Під час спостереження та бесіди з батьками було встановлено, що в дитячому колективі дитина цілком адаптована, має добрі стосунки з більшістю дітей, дуже добре ставиться до вихователя, постійно шукає її підтримки, домагається схвалення своєї поведінки, прагне до спільної з дорослими діяльності. Але останнім часом у хлопчика дуже часто змінюється настрій, іноді він поводиться агресивно, а іноді буває дуже пасивним і не виявляє зацікавленості до групової діяльності. У хлопчика погіршився апетит.

В бесіді з батьками було встановлено, що в домашніх умовах хлопчик дуже ревниво ставиться до бабусі, яка більше уваги приділяє двоюрідному старшому брату Колі, який мешкає разом з ними. .

Під час проведення діагностики обрав по 2-ій групі стосунків для „Миколкиної бабусі” жовтий колір, що свідчить про значущість спілкування цієї людини з дитиною, прагнення бути ближче до цієї людини.

До того ж батьки дуже молоді люди приділяють дитині мало уваги і їх вчинки іноді досить непослідовні, тобто вони дають обіцянки дитині, які потім не виконують. До того ж слід відмітити, що хлопчик перебуває на межі третього року життя, що може свідчити про прояв негативізму, як кризи третього року

Тому, у Яріка загострене відчуття несправедливості по відношенню до нього з боку оточуючого середовища, виявляється вразливість емоційного стану, внаслідок чого він іноді виявляє агресію по відношенню до оточуючих, а іноді буває дуже пасивним.

В ході проведення корекційної програми з батьками дитини були проведені індивідуальні консультації з приводу критичного періоду у розвитку дитини, звернута їхня увага на методи та засоби виховання, а також надані практичні рекомендації, які допоможуть переглянути їх стосунки з дитиною та уникнути негативних проявів у поведінці хлопчика.

На основі отриманих досліджень була розроблена розвиваючо-корекційна програма в ході якої проводились групові заняття з дітьми, спрямовані на розвиток емоційної сфери дитини, навчання розрізняти певні емоційні стани, покращення міжособистісних стосунків між дітьми. Проводилась індивідуальна робота з дітьми та їх батьками.

Розвиваючо-корекційна програма проводилась протягом одного місяця, складалась з 15 занять по 15-20 хвилин (Додаток З). Для проведення занять група була поділена на дві підгрупи по 9 дітей в кожній. Вся програма була розподілена на три етапи.

Кожне заняття складалось з 4-5 вправ, в ході яких діти навчались розпізнавати певні емоційні стани, спілкуватись один з одним ввічливо, виявляти позитивні почуття, регулювати свої емоції, співвідносити емоції з відповідними ситуаціями та пояснювати їх. Також, в ході занять діти засвоювали не лише вербальні засоби висловлення емоцій, а і їх мімічні та пантомімічні прояви. В ході проведення занять застосовувались методики релаксації, елементи казко-терапії, в ході якої діти зображуючи тварин та казкових героїв вчились виявляти емоції та співвідносити їх.

Перший етап: “Знайомство”.

Мета: встановлення комунікації в групі між дітьми та психологом та між собою.

Перший етап ознайомчий, складався з двох занять, був спрямований на налагодження доброзичливого відношення дітей один до одного, створення емоційно розкутої обстановки.

Під час занять багато уваги приділялось емоційному настрою в групі і особливо важливим було налагодження особистого контакту між кожною окремою дитиною та психологом. На початку заняття та у кінці було обов'язковим особисте вітання. Протягом заняття окрім спільних завдань діти виконували і індивідуальні. В групах була створена атмосфера злагоди та доброзичливості, кожна дитина отримувала схвалення та відчувала підтримку як з боку дорослого, так і з боку одногрупників.

Така атмосфера допомогла дітям покращити їхню самооцінку, підвищити впевненість у власних силах, а також зблизила дітей між собою.

Наведемо приклади вправ, які проводились під час ознайомчого етапу:

Вправа “Ласкаве ім'я": Ведучий запитує кожну дитину її ім'я, потім просить всіх дітей разом назвати її ласкаво... .

Вправа “Прикрасимо домівку": беремо обруч і уявімо, що це наш будиночок. На столі лежать різні предмети, якими ви можете прикрасити свій будиночок. Оберіть найкращі речі та принесіть їх до обруча. Протягом заняття ведучий заохочує дітей, запитує чому вони обрали той чи інший предмет.

Далі іде поступовий перехід до іншої вправи.

Вправа “Хто-хто в будиночку живе": Діти стають навколо обруча. Ведучий пропонує назвати їм будь-яких тварин. Потім ведучий звертається до кожної дитини: “Хто-хто в теремочку живе? ” Малюки відповідають називаючи свою тварину, а діти разом називають його ласкаво. Дитина входить до обруча.

Вправа “Привітик”: На великому аркуші ватману діти обводять свої долоні різнокольоровими фломастерами. Всі один одному помахали долоньками. Ватман вивішується на стіні на рівні очей дітей.

Другий етап: “Визначення настроїв та емоцій"

Мета: оволодіння навичками розпізнавання емоційного стану, навчити дітей використовувати міміку та пантоміміку при висловлюванні емоцій та їх визначенні.

Протягом другого етапу було проведено вісім занять:

Заняття № 3 “Веселий - сумний"

Мета: висловлювання веселих та сумних емоцій, знайомлення дітей з методами саморегуляції.

Заняття № 4 “Веселий - сумний"

Мета: висловлювання радісних та сумних емоцій, зняття емоційної напруги.

Заняття № 5 “Боязкий - сміливий"

Мета: знайомство з відчуттям страху; висловлювання почуття страху в міміці та пантоміміці; оволодіння засобами подолання почуття страху.

Заняття № 6 “Боязкий - сміливий"

Мета: продовження знайомства з почуттям страху і засобами його подолання

Заняття № 7 “Настрій” (в зображені)

Мета: оволодіння навичками розпізнавання емоцій за графічними зображеннями.

Заняття № 8 “Веселий - сумний” (за голосом)

Мета: оволодіння навичками виразної мови

Заняття № 9 “Настрій” (в рухах)

Мета: впізнання почуттів за виразними рухами.

Заняття № 10 “Когітки та лапки”

Мета: закріплення навичок впізнання емоцій.

Під час зазначених занять проводились у різних варіаціях вправи, які були спрямовані на оволодіння дітьми навичками визначення емоцій за графічними зображеннями (“Листоноша", “Матрьошки”)

Ось, наприклад, Ведучий - листоноша, роздає дітям конверти з піктограмами тварин, які відображають різні емоції. Діти дістають піктограми і називають настрої своїх персонажів. Потім ведучий просить дітей показати такий самий настрій.

Після цього проводилась вправа “Матрьошки". Група ділилась навпіл. Одній групі роздавали веселі та сумні матрьошки, які вони ховають за спиною, зображують настрій своєї матрьошки. Інші діти встають навпроти і намагаються відгадати який це настрій. Потім вони міняються.

Далі проводиться вправа “Вітерець" - дітей стають в коло. Ведучий пропонує їм перетворитись на вітерець: “Вранці вітерець прокинувся і побачив, що день сьогодні теплий сонячний. І вітерець закружляв поволі, ласкаво і ледве чути. Але ось погода зіпсувалась. Налетіли темні хмари, закапав дощик, здіймався страшний вітер і прогнав хмари. На небі знов виглянуло сонечко, і вітерець заспокоївся”...

Після чого проводиться вправа на релаксацію.

Перші сеанси аутотренінгу з застосуванням релаксації тривали 3-5 хв. Дітям пропонувались прості вправи на розслаблення окремих груп м'язів без фіксації уваги на диханні (комплекси розроблені М. Чистяковою). Поступово тривалість занять збільшувалась до 10 хв. Виконувались вправи на розслаблення окремих груп м'язів з фіксацією уваги дитини на диханні.

Третій етап: “Доброта” - підсумковий

Мета: розвиток почуттів емпатії, комунікативних навичок; закріплення знань про емоції.

Заняття № 11 “Мама та малюк"

Мета: розвиток почуття емпатії, самоконтролю.

Заняття № 12 “Кошик настрою"

Мета: закріплення знання про емоції (радість, зазнайство).

Заняття № 13 “Сум"

Мета: закріплення знань про емоції (сум); розвиток навичок спілкування.

Заняття № 14 “Мирись, мирись”

Мета: розвиток навичок спілкування

Заняття № 15

Мета: Підсумкове заняття.

На останніх заняттях діти вже самостійно виявляли один до одного теплі почуття, обіймались, висловлювали один одному подяку та підтримку. З бесід з вихователями з'ясувалось, що ті діти, які відвідували тренінгові заняття, пропонували іншим грати у ті ігри, які вони вивчили під час занять, проводили релаксаційні вправи, робили зауваження тим дітям, які ображали інших.

Розглянемо результати отримані за нашою програмою на декількох типових прикладах:

Даня Г (див.2-ий розділ) до проведення корекційної програми, виявляв певне агресивне ставлення до однолітків, пасивно поводився на заняттях, не виявляючи зацікавленості, під час малювання обирав коричневі та чорні фарби і малював лише “грязь", відмовляючись виконувати завдання вихователя. Після проведення вправи “Привітик”, коли всі діти за допомогою фломастерів на ватмані малювали свої долоні, він декілька днів і в садочку, і вдома малював свою долоню, і якщо спочатку він так само обирав темні кольори, то згодом поступово перейшов до червоного, а потім спробував усі інші, що правда з пропозиції вихователя. Слід також відмітити, що до цього часу всі пропозиції вихователя викликали у хлопчика зворотну реакцію. З вихователем була також проведена консультації, на якій були дані поради, щодо застосування методу активного слухання та спрямування спілкування з Данею на його тварин, яких хлопчик дуже любить (про них ми згадували у другому розділі).

Як відмітила сама вихователька, коли хлопчик побачив, що його слухають та ним цікавляться, зворотна реакція була дуже емоційною, хлопчик майже два дні не відходив від вихователя та весь час розповідав їй про свою собаку та її цуценят. Вихователька запропонувала Дані побудувати з конструктора для його собаки великий будиночок і запросила дітей їм допомогти. Діти охоче прийняли пропозицію, і якщо раніше Даня не дозволяв нікому будувати разом з ним, то тепер вони майже протягом тижня разом з Яріком та Антоном лише будували будиночки.

Також з бесід з вихователями та подальших спостережень було виявлено, що діти частіше стали пояснювати свої емоції вербально.

Ярік під час обіду сидів дуже сумний і не їв. Вихователь запитала, яке зараз у нього обличчя і чому. Хлопчик відповів, що йому сумно, бо він хоче до мами. Тоді вихователька запропонувала уявити, як зрадіє мама, коли прийде за ним в садочок, а її хлопчик вже все поїв, поспав і чекає на неї: “Яке обличчя буде у мами? ”. Ярік відповів веселе і показав. А якщо навпаки? Після чого хлопчик одразу повеселішав та швидко поїв.

В ході проведення розвиваючо-корекційної програми виникли певні складності з двома хлопчиками: Діма П. та Даня О.

Обидва хлопчики зовсім не розмовляли і погано йшли на контакт, спочатку взагалі відмовлялись залишати групу. Вони постійно грались один з одним, не підпускаючи до себе інших дітей. Поступово, протягом занять нам вдалось налагодити контакт з Дімою П., ми вивчили з ним віршик, який у вечері розповіли мамі, після цього хлопчик почав казати доброго ранку та до побачення вихователю та дітям, чого до цього категорично не робив. Не звертаючи увагу на дуже слабкий розвиток мовного апарату хлопчика, вихователю та матері було запропоновано, частіше заохочувати дитину до публічних виступів. Згодом хлопчик вже сам почав виходити під час занять та потроху розмовляти.

В свою чергу Даня О., дивлячись на свого друга, спочатку сердився і ревнував його до інших дітей, виявляючи при цьому агресивність та негативні емоційні прояви. Ми спробували переключити його увагу на інших дітей. Вихователь запросила його разом з дівчаткам попити чай з ляльками, Даня спочатку неохоче погодився, але наступного разу, прийшовши до групи, сам підійшов до столику і почав садовити ляльок, а потім покликав Дарину гратись з ним.

Згодом мама розповіла, що приходячи додому, після занять з психологом, Даня О. показує, як він виконував вправи, хоча в перші дні він лише стояв у куточку і дивився. Така поведінка свідчила, про сором'язливість малюка та його невпевненість. Тому індивідуальна робота з ним була спрямована саме на розвиток впевненості та заохочення до самовираження. За допомогою дітей ми постійно заохочували Даню до публічних виступів, навіть коли він просто виходив перед групою, всі схвально аплодували. Поступово йому це сподобалось і він почав виявляти ініціативу, і згодом став приймати активну участь у заняттях. Але в присутності сторонніх людей він знов закривався і категорично відмовлявся спілкуватись.

Під час індивідуальної консультації було встановлено, що батько та мати хлопчика військові, коли Дані було трохи більше року він сильно захворів, тому мама відправила його до бабусі в село на оздоровлення, де він провів більше ніж півроку, перший час хлопчик дуже сумував за мамою. Бабуся та дідусь намагаючись забавити дитину попереджали всі його бажання, виконували всі його примхи у їжі і розмовляли з ним дитячими словами. До того ж бабуся ставилась до виховання онука з гіперопікою, ніколи не відходила від нього і в разі якщо хлопчик виявляв будь-яку самостійність лякала його чужими дядьками та “Бабаєм". Після повернення додому хлопчик сильно змінився, у нього почалась сильна алергія на велику кількість продуктів, він став дуже погано їсти, відмовлявся розмовляти і спілкувався з батьками лише за допомогою жестів та виразних поглядів. Хлопчик постійно намагався усамітнитись у свої кімнаті і грався там наодинці, що цілком задовольняло батьків, які були зайняті своїми проблемами.

Отже, поведінка Дані О., характеризує типовий випадок недостатньої інтенсивності спілкування з боку батьків та однолітків, і зворотною ситуацією з боку бабусі, яка була “занадто” активна та ініціативна і не залишила місця для ініціативи дитини.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11