Виробничі потужності підприємства

Розрахунок режимного й ефективного фондів часу

Величина виробничої потужності знаходиться у прямій за-лежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і технологічного устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають наступні фонди часу: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (дійсний, корисний). Зазначені фонди часу обчис-люються в днях і часах.

Календарний фонд часу:

а)у днях: Фк(д) = 365 (366) днів;

б)у годинах: Фк(г) = 365 * 24 = 8760 год.

Режимний фонд часу відображає номінальну (максимально

можливу) кількість днів (годин) роботи підприємства або його виробничих підрозділів з урахуванням кількості святкових і ви-хідних днів, а також встановленого режиму роботи. За режи-мом роботи розрізняють підприємства безперервної і перервної роботи. До

перших відносяться підприємства нафтовидобувної,
нафтопереробної, газодобувної, металургійної, хімічної, скляної
і деяких інших галузей. До других - підприємства машинобуд-
івної, легкої, харчової і більшої частини інших галузей промис-
ловості.

Для підприємств з безперервним процесом виробництва режим-ний фонд часу дорівнює календарному, дая підприємств із пере-рвним виробництвом він визначається на основі таких формул:

а) у днях: Фр(д) = Фк(д) - Дп - Дв;

б) у годинах: Фр(r) = (Фк(д) - Дп - Дв) * З * t3,

де Дп, Дв - кількість святкових і вихідних днів відповідно

протягом розрахункового періоду (рік, квартал); 3 -змінність (кількість змін) роботи виробничого підрозді-лу; із - номінальна тривалість зміни в годинах. Ефективний (корисний) фонд часу являє собою максималь-но можливий фонд часу роботи устаткування (агрегату, лінії) при заданому режимі роботи підприємства (виробничого підроз-ділу) з урахуванням витрат часу на планово-попереджувальний ремонт. Для підприємств із безперервним процесом виробницт-ва ефективний фонд часу роботи устаткування дорівнює:

а)у днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Др;

б) у годинах: Фе(г)= Фе(д) * 24 = (Фр(д) - Др) * 24,

де Др - кількість днів простою устаткування в плановому ремонті.

Для підприємств із переривним процесом виробництва ефективний фонд часу роботи устаткування дорівнює:

а) у днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Дп - Дв - Др;

б) у годинах: Фе(r) = Фе(д) * З * t3 = (Фе(д) - Др) * З * t3 =

= (Фк(д) - Дп - Дв - Др) * З * t,

Простої устаткування внаслідок неукомплектованості робі-тниками, незабезпеченості матеріальними й енергетичними ресурсами, а також через організаційні неполадки при розрахун-ку ефективного фонду часу до уваги не беруться.

На консервних підприємствах і підприємствах ряду галузей харчової промисловості із сезонним характером виробництва розрахунок річного режимного й ефективного фондів часу ви-робничих підрозділів і технологічного устаткування має свою специфіку, яка полягає в наступному:

1. На даних підприємствах номінальна тривалість зміни встановлюється в залежності від характеру продукції і пори року, протягом якого вона виробляється:

для цехів з перервним процесом виробництва (з одним вихідним днем, протягом якого робота повністю припиняється) у сезон при розрахунку виробничої потужності приймається двозмінний режим роботи з 7-го-динною тривалістю зміни;

у міжсезонний період для цехів з перервним виробництвом установлюється двозмінний режим роботи з 8-го-динною тривалістю зміни і двома вихідними днями на тиждень;

при розрахунку потужності цехів з безперервним процесом виробництва (наприклад, цехів, що виробляють томат-продукти), приймається тризмінний режим роботи з 8-годинною робочою зміною. При цьому вихідні дні для кожного працівника визначаються за розробленим календарним графіком.

2. При розрахунку виробничої потужності номінальна тривалість зміни зменшується на величину регламентованих перерв (відповідно до діючих на консервних підприємствах норм), необхідних для періодичного виконання санітарно-гігієнічної обробки устаткування.

3.При здійсненні розрахунків величини виробничої потужності на консервних заводах користуються галузевими рекомендаціями гардо визначення річного фонду часу роботи технологічного устаткування з виробництва консервної продукції в змінах. Наприклад, при виготовленні томатної пасти цей фонд складає від 100 до 150 змін, томатного соку - від 60 до 80 змін, фаршированого перцю - 100 змін, зеленого горошку - від 40 до 70 змін, фруктових компотів - від 100 до 180, освітлених фруктових соків - 70 змін і тд.

1.8.Методика розрахунку виробничої потужності окремих виробничих одиниць

Визначення виробничої потужності підприємства в кінце-вому підсумку зводиться до розрахунку виробничої потуж-ності (пропускної здатності) технологічних ліній, груп устат-кування, окремих агрегатів. Розглянемо алгоритми розрахунку потужності виробничих одиниць, які найчастіше застосовуються на практиці.

Потужність виробничих одиниць з предметно-технологічною спеціалізацією

Виробнича потужність агрегатів періодичної дії (доменних і мартенівських печей, автоклавів, хімічних агрегатів, плавиль-них печей і т.ін.) визначається за формулами:

а) у тоннах (лиття та ін.):

ВП = Q* kв Фе / Тц

б) в одиницях готової продукції (виробах, деталекомплектах та ін.)

ВП = Q* Фе* kв / Тц* Вк

де Q - ємність агрегату; kв - коефіцієнт корисного виходу продукції; Тц- тривалість циклу,год.; Фе - ефективний річний фонд часу роботи агрегату, год.; Вк - вага комплекту лиття на виріб (деталекомплект), т.

Потужність потокової лінії механічної обробки чи складанняпродукції, яка часто визначає виробничу потужність цехів масового і крупносерійного виробництва, розраховується за формулою:

ВП = Фе / ф

де Фе -річний ефективний фонд часу потокової лінії, хв.;

ф - такт потокової лінії, хв.

Виробнича потужність автоматичної потокової лінії визна-чається на основі годинної продуктивності, передбаченої в техні-чному паспорті лінії і річного ефективного фонду часу її роботи.

Методичний підхід до розрахунку виробничої потужності складального виробництва (цеху, дільниці) залежить від типу виробництва. Так, у масовому і крупносерійному виробництві складання виробів здійснюється на потокових лініях (див. роз-рахунок потужності потокової лінії).

В умовах одиничного, дрібно- і середньосерійного виробниц-тва в складальних цехах створюються робочі місця (як тимчасові, так і постійні),

обладнані, як правило, спеціальними стендами, на яких здійснюється складання виробів (так звана «стендова»).

Величина виробничої потужності складального цеху при стендовому складанні виробів залежить від співвідношення наявного ресурсу складального цеху і необхідного питомого ресурсу в розрахунку на один виріб. Наявний ресурс скла-дального цеху розраховується в квадратних метро-годинах, як добуток режимного фонду часу цеху (Ф ) на величину його виробничої площі (§в). Питомий необхідний ресурс на один виріб визначається добутком нормативної трудо-місткості складання виробів (Јод) на площу, яку займає один стенд (§о ). Формула розрахунку виробничої потужності складального цеху має такий вид:

ВП = Sв*Фр / Sод* tод

Особливості розрахунку потужності технологічно

спеціалізованих виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного виробництва

При розрахунку потужностей технологічно спеціалізованих виробничих одиниць (цехів, дільниць, груп устаткування, агре гатів)

в умовах багатономенклатурного виробництва виникають труднощі, пов'язані з тим, що:

на тому самому обладнанні виготовляються машиноком-плекти заготовок і деталекомилекти до великої кількості найменувань виробів;

на тих самих площах здійснюється складання різних видів продукції.

В даних умовах можуть застосовуватися два підходи (або способи) до розрахунку потужності виробничих одиниць: спро-щений підхід, заснований на балансових розрахунках, і підхід, що забезпечує розрахунок виробничої потужності у фізичних виробах.

Спрощений підхід до розрахунку потужності

технологічно спеціалізованих виробничих одиниць в

умовах багатономенклатурного виробництва

Перший підхід - спрощений - не передбачає визначення виробничої потужності у фізичних виробах. Даний підхід ши-роко використовується на практиці для техніко-економічного обґрунтування виробничого плану підприємства, однак він не дозволяє оцінити виробничий потенціал промислового підприємства. Суть підходу полягає в розрахунку й аналізі для кожної виробничої одиниці коефіцієнта використання його наявного ресурсу (Кв.р. ). В економічній літературі даний показ-ник, розрахований для окремої групи устаткування, називають коефіцієнтом завантаження устаткування (К3), розрахований для окремого підрозділу основного виробництва (ливарного, складального та ін. цехів (дільниць) - коефіцієнтом викорис-тання його виробничої потужності (Кв.п.). У загальному вигляді розрахунок коефіцієнта використання наявного ресурсу здійснюється за формулою:

Кв.п =Рп / Рн,

Де Рп,Рн - величина потрібного і наявного ресурсу для даної виробничої одиниці.

Методику розрахунку потрібного і наявного ресурсів, що має специфічні особливості для окремих виробничих одиниць, наведено нижче.

На основі розрахованих коефіцієнтів робиться висновок про забезпеченість проектних обсягів виробництва продукції наявними ресурсами відповідних виробничих одиниць (цехів, дільниць, агрегатів, груп устаткування). Виробнича програма вважається обґрунтованою наявним ресурсом відповідної ви-робничої одиниці, якщо Ки.р. < 1.

Коефіцієнт завантаження агрегату періодичної дії (доменної і мартенівської печей, автоклава, хімічного агрегату, плавильної печей і т.ін.) в умовах багатономенклатурного виробництва визначається за формулою:

Кз = Тц * У ( Вкі* Vі) / Q * Фе* kв

де Вкі - вага комплекту лиття на і-ий виріб (деталекомплект), т; Vі - планований річний обсяг випуску і-го виробу (комплектів заготовок до і-го виробу) відповідно до про-екту виробничої програми цеху, шт.

Приклад: На основі вихідних даних прикладу і даних табл. Визначаємо коефіцієнт завантаження (викорис-тання ресурсу) плавильної печі і робимо відповідні висновки щодо обґрунтованості виробничої програми даним ресурсом.

Річна програма випуску і нормативні витрати лиття на одиницю продукції

Коефіцієнт завантаження плавильної печі:

Кз = _2,8-(1,840*246+ 0,945-610 + 3,536*185) = 0,53

3,8*0,672*3488

Значення коефіцієнта завантаження (0,53) дозволяє зроби-ти висновок про забезпеченість проектних обсягів виробницт-ва продукції наявним ресурсом плавильної печі.

Коефіцієнт використання ресурсу складального цеху (дільниці) за умов стендового складання виробів в рамках 6а-гатономенклатурного виробництва:

Кв.р. = У * Sоді * tоді * Vі / Sв * Фр

де Sоді - площа,яку займає один стенд для складання і-того виробу, м2; tоді- нормативна трудомісткість складання одного виробу і-того виду,

Vі- плановий річний обсяг випуску і-го виробу відповідно до поекту виробництва програми цеху, шт.н-год.;

Спрощений підхід до розрахунку виробничої потужності технологічно спеціалізованого обладнання в умовах багатоно-менклатурного виробництва полягає в розробці й аналізі балан-су завантаження обладнання провідного цеху (дільниці) у розрізі окремих його груп. З цією метою для кожної групи об-ладнання розраховується наявний і необхідний фонд часу. На-явний фонд часу визначається добутком середньорічної кількості обладнання й ефективного річного фонду часу оди-ниці обладнання. Необхідний фонд часу розраховується, вихо-дячи з планованих обсягів виробництва продукції (відповідно до проекту виробничої програми підприємства) і нормованих верстато-годин по групах обладнання на одиницю виробу.

Коефіцієнт завантаження обладнання для кожної і-ої групи верстатів (Кз.) розраховується за формулою:

Кзj = У tодіj * Vі / Оj* Феj

де tодіj. - нормативна трудомісткість обробки одного детале-комплекта і-го виду, на j-ому обладнанні, н-год.; О- се-редньорічна кількість обладнання уїк групи, од.; Феj -річний ефективний фонд часу обладнання j-ї групи, год. На основі зіставлення наявного і необхідного фондів часу й аналізу коефіцієнтів завантаження по кожній групі обладнан-ня роблять висновки: 1) про можливість збільшення виробни-чої програми (за наявності лишків фонду часу обладнання по всіх групах); 2) про скорочення виробничої програми (при де-фіциті часу по всіх (або більшій частині) групах обладнання); 3) про наявність «вузьких місць» (при нестачі наявного фонду часу по одній чи декількох групах обладнання.

Розрахунок потужності технологічно спеціалізованих

виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного

виробництва у фізичних виробах

Необхідність оцінки виробничого потенціалу промислового підприємства обумовлює необхідність розрахунку потужності ви-робничих одиниць у фізичних виробах, що входять до його складу. Для визначення потужності технологічно спеціалізованої виробни-чої одиниці у фізичних виробах в умовах багатономенклатурного виробництва виникають певні труднощі, пов'язані з необхідністю вибору структури розраховуваної виробничої потужності.

Наведений нижче алгоритм дозволяє розрахувати для будь-якої технологічно спеціалізованої виробничої одиниці по-тужність у фізичних виробах лля двох варіантів її структури:

структури, тотожної структурі проекту виробничої програ-ми підприємства (цеху, ділянки) у фізичних виробах;

структури, тотожної структурі ресурсомісткості (трудомісткості) проекту виробничої програми підприємства (цеху, дільниці).

Алгоритм включає таку послідовність розрахунків:

1) виділяється виріб-представник, що має найбільшу питому вагу у виробничій програмі цеху, дільниці (чи будь-який інший виріб);

2) для кожного і-го виробу розраховується коефіцієнт при- ведення (kпі):

kпі = Рі / Рп

де Рі -. нормативна питома витрата ресурсу відповідної ви-робничої одиниці на один виріб і-го виду (комплект за-готовок, деталекомплект, виріб), (нормо-год.; м2-год; т та ін.); Рп - нормативна питома витрата ресурсу даної ви-робничої одиниці на один виріб-представник (комплект заготовок або деталекомплект-представник), (нормо-год.; м2-год; т та ін.).

3) визначається обсяг випуску і-ої продукції у виробах-представниках комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (Vпі), шт.:

Vпі = Vі * kпі,

де Vі - планований річний обсяг випуску і-го виробу (деталекомплекта) відповідно до проекту виробничої програ-ми підприємства, шт.;

4) визначається весь обсяг випуску продукції цеху (дільниці) у виробах-представниках (комплектах загото- вок, деталекомплектах-представниках), (Vп), шт.:

Vп=У Vпі,

5) розраховується потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці (цеху, дільниці, групи обладнання) у виро-бах-представниках (комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (ВПп), шт.:

ВПп = Рнз / Рп

де Рнз - загальний річний обсяг наявного ресурсу відповід-ної виробничої одиниці (потужність плавильної печі в тоннах металу; річний ефективний фонд часу групи ус-таткування в годинах; ресурс складального цеху (дільниці) у м2-год. і т.ін.).

6) визначається потужність (пропускна здатність) виробни-чої, одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталекомплектах), шт.:

а)питома вага продукції і-го виду в загальному обсязі на- ведених до представника виробів (комплектів загото-вок, деталекомплектів) (Уі), %:

Уі = Vпі /Vп *100,

б) потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталеком- плектах), (ВПі), шт.:

ВПі = ВПп * Уі / Кпі*100

7) розраховується нормативна питома витрата ресурсу на один збірний виріб (збірний комплект заготовок, збірний деталекомплект), (Рзк), (нормо-год.; м2-год; т та ін.):

Рзк = У * Рі * Уі /100

8) визначається потужність (пропускна здатність) виробни-чої одиниці в збірних виробах (збірних комплектах заго-товок, збірних деталекомплектах), (ВПзк), шт.:

ВПзк = Риз / Рзк

9) розраховується потужність (пропускна здатність) вироб-ничої одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталекомплектах), (ВПі), шт.:

ВПі = ВПзк * Уі /100

Нижче наведений приклад використання розглянутого алго-ритму для розрахунку потужності двох виробничих одиниць -групи токарних і свердлильних верстатів.

Приклад : На основі даних прикладу визначимо виробничу потужність (пропускну здатність) токарського і свердлильного устатку-вання в деталекомплектах-представниках та у фізичних деталекомплек-тах. В якості виробу-представника обраний виріб «Б», частка якого в загальному випуску продукції відповідно до проекту виробничої про-грами цеху складає 58,6% у фізичних виробах і 51,6% по трудомісткості.

Коефіцієнти приведення до виробу-представника «Б» по групі то-карних верстатів дорівнюють:

кп1 = 32/27 = 1,185; кп2 = 1,000;

кп3 = 41/27 = 1,519.

Виробнича потужність (пропускна здатність), виражена в приведених до виробу-представника «Б» деталекомплектах, по групі токарних верстатів складе: 29568 / 27 = 1095 (шт.), по групі свердлильних верстатів: 32832 / 32 = 1026 (шт.).

Оскільки необхідний фонд часу роботи токарного устаткування, розрахований виходячи з проектних обсягів виробництва і норматив-ної трудомісткості (31927 станко-годин), перевищує наявний фонд (29568 станко-годин), виробнича потужність у фізичних деталекомплек-тах по кожному найменуванню виробів буде нижчою ніж проектні обсягі виробництва. По групі ж свердлиль-них верстатів, навпаки, відзначається перевищення наявного фонду часу (32832 станко-години) над необхідним (26599 станко-годин), в резуль-таті чого виробнича потужність у фізичних деталекомплектах по кожному найменуванню виробів є вищою проектних об-сягів виробництва.

При цьому легко переконатися, что структура виробничої потуж-ності, розрахована у фізичних деталекомплектах, відповідає закладеній у проекті структурі виробничої програми цеху: (228/ 964) . 100 = 23,6%; (565/964) * 100 - 58,6%; (171 / 964) * 100 - 17,8%.

Розрахунок виробничої потужності (пропускної здатності) токарсь-кого і свердлильного устаткування в складальних і фізичних деталеком-плектах поданий у табл.

Розрахунок виробничої потужності (пропускної

здатності) груп устаткування в складальних

і фізичних деталекомплектах

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5