Виробничі потужності підприємства

Відповідно до даного підходу виробнича потужність си-стеми дорівнює сумі потужностей предметно спеціалізованих виробничих одиниць, що входять до неї. Зазначений підхід використовується на багатьох підприємствах харчової про-мисловості (консервних заводах, комбінатах харчових кон-центратів, масложиркомбінатах), на взуттєвих і швейних фабриках та.ін. Так, виробнича потужність консервного за-воду розраховується як сума потужностей предметно спец-іалізованих цехів

Схема розрахунку виробничої потужності консервного заводу та виробнича потужність цеху фруктових консервів

Вироич

цеху

фруктових

п

Виробнича потужність иеху фруктових консервів дорівнює сумі потужностей вхідних у нього предметно спеціалізованих виробництв; виробництва компотів і варення; у свою чергу, потужність кожного виробництва визначається як сума потуж-ностей предметно спеціалізо- ваних потокових ліній.

Розрахунок потужності виробничої системи з технологічною структурою

Другий підхід до розрахунку виробничої потужності вико-ристовується за технологічноь побудови структури виробни-чої системи; його загальну (принципову) схему зображено на рис. 7.5. Відповідно до даного підходу виробнича потужність підприємства, цеху, дільницьі, технологічної лінії визначається потужністю провідної виробничої одиниці (цеху, дільницьі, лінії, групи устаткування, агрегату).

Так, виробнича потужність підприємства визначається за потужністю основного цеху, цеху - за потужністю основного (їй) дільниці (лінії), дільниці (лінії) - за потужністю основної групи устаткування, агрегату.

Найважливішою умовою коректного розрахунку виробничої потужності є правильний вибір основної виробничої одиниці.

Під провідним цехом розуміється цех основного виробницт-ва, у якому виконується найбільший обсяг робіт чи найваж-ливіші стадії виробничого процесу виготовлення продукції.

У машинобудуванні провідними зазвичай є механічні цехи, однак у залежності від конкретних виробничих умов у якості провідних можуть прийматися й інші цехи (наприклад, ливар-ний чи складальний). На підприємствах текстильної промисло-вості провідними є прядильні або ткацькі цехи (виробництва).

Загальна схема розрахунку виробничої потужності

виробничої системи за технологічної побудови її структури

(технологічної спеціалізації її елементів)

Технологічний процес

Провідною дільницею вважається така виробнича дільниця, на

якій виконуються найважливіші для цеху часткові вироб-ничі процеси і яка відіграє вирішальну роль у виконанні ви-робничої програми цеху.

Наприклад, провідною дільницею механічного цеху частіше приймається дільниця металорізального устаткування (окремих груп металорізальних верстатів) або дільниця верстатів із ЧПУ.

Провідною групою устаткування (машини чи агрегату) вва-жається таке устаткування (машина чи агрегат), на якому здійснюються найголовніші на дільниці технологічні операції з виготовлення продукції.

Наприклад, провідною групою устаткування дільниці мета-лорізальної обробки є одна з груп металорізальних верстатів: токарних, фрезерних, свердлильних, верстатів із ЧПУ та ін. В якості провідного агрегату при визначенні виробничої потуж-ності ливарного цеху може прийматися плавильна піч. Якщо в складі парку технологічного устаткування є автоматичні лінії, групи автоматів чи верстатів із ЧПУ, то розрахунок виробни-чої потужності дільниці і цеху повинен виконуватися по цьо-му прогресивному устаткуванню.

Розрахунок виробничої потужності здійснюється з урахуван-ням заходів з ліквідації «вузьких місць». В економічній літера-турі зустрічаються два основних визначення «вузького місця».

1.Під «вузьким місцем» у виробництві розуміється цех (дільни-
ця, група устаткування, агрегат), виробнича потужність яко-
го нижча від потужності провідної виробничої одиниці.

2.«Вузьким місцем» у виробництві є цех, дільниця, група
устаткування, пропускна здатність яких найменша в по-
рівнянні з виробничими можливостями інших ланок тех-
нологічного процесу (технологічного ланцюжка).

Розходження у визначенні поняття «вузьких місць» у ви-робництві обумовили наявність двох принципово різних підходів до їх виявлення.

Особливості першого підходу полягають у тому, що «вузьке місце» виникає тільки у разі наявності в технологічному лан-цюжку виробничої одиниці, потужність якої нижча від потуж-ності провідної ланки. Слід зазначити, що зміна провідної ви-робничої одиниці (цеху, дільниці і т.д.) може викликати зміну й у складі «вузьких місць» у виробництві (появі нових чи усу-ненню наявних).

Приклад : У табл. наведені умовні дані, що відбивають вели-чину вдробничої потужності цехів основного виробництва верстатобу-дівного заводу. В якості основного при розрахунку виробничої потуж-ності приймається механічний цех.

Виробнича потужність ирхів основного виробництва верстатобудівного заводу

Як бачимо, варіант «А» характеризується наявністю «вузького місця» у виробництві, яким є складальний цех: його потужність (800 од.) нижча від потужності ведучого цеху (850 од.). При варіанті «Б» «вузькі місця» у виробництві відсутні, оскільки мінімальну потужність (850 од.) у технологічному ланцюжку має провідний механічний цех.

Якщо ж у якості провідного (варіант «А») прийняти не механічний, а складальний цех, «вузькі місця» у виробництві будуть відсутні. Прийнят-тя ж у якості провідного ливарного цеху (варіант «А») обумовить появу (крім уже наявного) нового «вузького місця», яким стане механічний цех.

Другий підхід Зо оцінки «вузького місця» полягає у виявленні виробничої одиниці, що лімітує потужність усієї виробничої си-стеми, тобто такої ланки, яка має мінімальну виробничу по-тужність серед усіх ланок технологічного ланцюжка. У цьому випадку будь-яка виробнича система з технологічною структу-рою буде характеризуватися наявністю «вузького місця».

У нашому прикладі обидва варіанти характеризуються наявністю «вузького місця» у виробництві, яким є: складальний цех (варіант «А») і механічний цех (варіант «Б»).

Для аналізу ступеня відповідності пропускної здатності цехів, дільниць, окремих агрегатів основного виробництва, що знаходяться в єдиному технологічному ланцюжку, і виявлен-ня «вузьких місць» виробляється оцінка сумісності окремих виробничих підрозділів і груп устаткування на основі розрахо-ваного коефіцієнта сумісності:

Кс = ВП1 / ВП2 * Р1,

де ВП1 , ВП2 - потужність цехів (дільниць), між якими визна-чається Кс; Р1 - питома витрата продукції першого цеху - (дільниці) на одиницю продукції другого цеху (дільниці). Розглянута вище принципова схема визначення виробни-чої потужності виробничої системи з технологічною формою побудови структури знайшла своє конкретне відображення в численних методичних розробках галузевого і міжгалузевого характеру, в основі яких покладено три постулати:

1.Виробнича потужність системи визначається потужністю
провідної виробничої одиниці.

2.«Вузьким місцем» у виробництві є будь-яка виробнича
одиниця (цех, дільниця, група устаткування, агрегат), виробнича потужність якої нижча за потужність провідної ланки в тех-нологічному ланцюжку.

3.Наявність «вузьких місць» при визначенні виробничої потужності до уваги не приймається. При цьому в планах підприємств передбачається впровадження комплексу органі- заційно-технічних заходів щодо усунення (ліквідації) виявле них «вузьких місць».

Однак слід зазначити, что розрахована на основі розгляну-того вище підходу виробнича потужність виробничої системи (підприємства, цеху, дільниці) з технологічною формою побу-дови виробничої структури являє собою не реальний макси-мально можливий випуск продукції, а умовно можливий (гіпотетичний). Останній не може слугувати інформаційною ба-зою для обґрунтування виробничої програми підприємства, тому що недовиконання плану організаційно-технічних заходів щодо ліквідації «вузьких місць» у виробництві (що нерідко зу-стрічається в господарській практиці) неминуче призведе до зриву плану виробництва і постачань продукції з усіма негатив-ними наслідками для фінансового стану підприємства.

Тому, на думку ряду економістів (у т.ч. автора цього на-вчального посібника), більш обґрунтовано і коректно виробни-чу дотужність підприємства (цеху, дільниці) з технологічною структурою варто визначати за потужністю виробничої оди-ниці, що має мінімальну пропускну здатність (потужність), тоб-то за потужністю «вузького місця» у виробництві.

Так, у прикладі 7.1 при використанні зазначеного підходу виробни-ча потужність верстатобудівного заводу складе 800 од. для варіанта «А» і 850 од. для варіанта «Б».

Розрахована у такий спосіб виробнича потужність буде дійсно відбивати максимально можливий (підкреслюємо, мож-ливий) випуск продукції підприємства (цеху, дільниці) за виз-начений період часу і може слугувати інформаційною базою для обґрунтування виробничої програми підприємства.

1.6.Розрахунок прогресивної трудомісткості продукції

Прогресивна трудомісткість продукції, що враховується при визначенні виробничої потужності (і ), визначається, виходя-чи з діючої в розрахунковому періоді нормативної трудо-місткості виробу (tн) і прогресивного коефіцієнта виконання норм виробітку (Кпр):

tпр = tн / Кпр

Прогресивний коефіцієнт виконання норм виробітку в розрізі окремих професій визначається на основі середнього відсотка виконання норм у кращому кварталі звітного року по передовій групі робітників, чисельність якої складає не менше 25 % від загальної кількості робітників даної професії:

Кпр = Vн.ч. / Тф,

де Vн.ч - обсяг виготовленої продукції робітниками передової гру-пи в

кращому кварталі звітного року в нормованому часі, ( в нормо-годинах); Тф - фактично відпрацьований час робітни-ками передової групи за відповідний період, (в годинах).

Приклад : У механічному цеху машинобудівного заводу працює 46 робітників-токарів. У табл. 7.2 представлені дані за III квартал звітно-го року, у якому був досягнутий найвищий рівень виконання норм виробітку робітниками даної професії.

У передову групу ввійдуть дві групи робітників, відсоток вико-нання норм виробітку яких склав: 121 --130 % і 131 --140 %. Кількість робітників у зазначених групах складає 12 чоловік, або 26,1 % від за-гальної кількості токарів.

Рахунок прогресивного коефіцієнта виконання норм виробітку

На основі даних про фактично відпрацьований час робітниками передової групи й обсягу виробленої ними продукції в нормо-годинах визначимо прогресивний коефіцієнт виконання норм виробітку:

Кп = 5927 + 3211 / 4656 + 2384 = 1,298 ,

Нормативна трудомісткість виробу «А» на початок розрахункового року склала 109 нормо-год. З урахуванням розрахованого К прогресив-на трудомісткість даного виробу складе:

Кпр = 109/1,298 = 84 (н/г)

Розрахована прогресивна трудомісткість виробів прий-мається

за основу визначення вхідної (на початок розрахункового року) виробничої потужності.

Протягом розрахункового року підвищення виробітку, що досягається за рахунок впровадження комплексу заходів щодо технічного й організаційного розвитку підприємства, забезпе-чує зниження трудомісткості окремих видів продукції, що має бути враховано при розрахунку вихідної (на кінець року) ви-робничої потужності.

Взаємозв'язок між динамікою виробітку і трудомісткості одиниці продукції відбивається формулою:

Дt = ДВ * 100 /100 +ДВ

де Дt - запланований темп зниження трудомісткості оди-ниці продукції, %; ДВ - запланований темп приросту ви-робітку в розрахунковому році, %.

Звідси нормативна трудомісткість одиниці продукції (tк), яка враховується при розрахунку вихідної виробничої потуж-ності, складе:

tк = tн* [1- ДВ / 100 + ДВ ]

або tк = tн* 100 + Дt / 100

У нашому прикладі при запланованому темпі приросту серед-нього виробітку робітників-токарів у розрахунковому році на 15%:

а) темп зниження трудомісткості складе:

Дt = -15*100 /100 + 15 = -13%

б) нормативна трудомісткість одиниці продукції, що враховується

при розрахунку вихідної виробничої потужності складе:

tк = 109*[1-15 /100 + 15] = 94,8 (н/г)

або tк = 109*100 + (-13) /100 = 94,8 (н/г)

У розрахунках виробничої потужності цехів (дільниць), що вводяться (чи реконструюються), застосовуються проектні нор-ми трудомісткості одиниці продукції, відбиті в технологічних картах, а також дані технічних паспортів устаткування.

1.7.Розрахунок продуктивності технологічного устаткування

Планова часова продуктивність предметно спеціалізовано-го устаткування (Пт)} яка використовується при розрахунку ви-робничої потужності, визначається за формулою:

Ппл = Пп / [1 +( tпз + tп / tз) ]

де Пп - паспортна часова продуктивність устаткування; tпз тривалість підготовчо-завершальних операцій, год.; tп -тривалість технологічних (технічно неминучих) перерв, год.; tз - номімальна тривалість зміни, год. У розрахунках виробничої потужності механізованих пото-кових ліній у ряді галузей харчової промисловості використо-вують приведену продуктивність устаткування. Специфіка та-ких ліній (зокрема, ліній з виробництва сливового, яблучного, морквяного та інших видів фруктових і овочевих соків) поля-гає в наступному:

на кожній операції переробляються різні обсяги предметів праці;

технічна продуктивність устаткування вказується в різних одиницях виміру.

У цьому зв'язку паспортну норму продуктивності устатку-вання на кожній операції необхідно привести до загального вимірника, що характеризує обсяг кінцевого продукту потоко-вої лінії. В якості вимірника використовується приведена про-дуктивність устаткування.

Приведена продуктивність устаткування на і-й операції ^) визначається за формулою:

Ппрі = Ппр / бі ,

де Ппрі- паспортна продуктивність устаткування на і-й операції, у тоннах, декалітрах, тубах; а. - коефіцієнт приведення, що враховує обумовлені технологією розбіжності кількості об-роблюваних на даній операції предметів праці з їхньою кількістю на завершальній операції потокової лінії. Розрахунок коефіцієнта приведення а. здійснюється на ос-нові норм виходу готової продукції з одиниці сировини, обу-мовлених технологією поопераційних втрат предметів праці, а також складу і кількості компонентів, що додаються на окремих операціях відповідно до рецептури виготовлення продукції:

бі = Vі - Vвті + Vвні / Vк ,

де Vі - кількість предметів праці, що переробляються на даній операції, у відсотковому відношенні від їхньої початкової кількості (переробляються на першій операції); Vвті - ви-ражені у відсотках технологічні втрати предметів праці на і-й операції; Vвні - обсяг внесених на і-й операції компо-нентів, виражений у відсотках від кількості предметів праці, що переробляються на даній операції; Vк - кількість предметів праці в кінцевому продукті у відсотках від їхнього початкового обсягу (який переробляється на першій операції).

Приклад : У табл. наведено приклад розрахунку коефіцієнтів (ос.) для окремих операцій механізованої потокової лінії з виробництва яблучного соку.

Розрахунок коефіцієнтів приведення для потокової лінії з виробництва яблучного соку

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5