Вдосконалення контрольно-оцінної діяльності в початковій школі
словесне схвалення учнем-експертом (рецензентом) вiдбувається аналогiчно до
словесного схвалення вчителем, проте в даному випадку оцiнювання (однолiтком)
набуває бiльш мотивацiйного характеру;
словесна самооцiнка допомагає розкрити недолiки роботи самому учневi. В
даному випадку усунення допущених помилок вiдбувається бiльш якiсно саме через
стiйке їх розумiння школярем. Проте на перших порах i в подальшому вчителю
варто допомагати робити самооцiнку учня, щоб вона набула рис об’єктивностi;
виступ експерта щодо результатiв роботи групи учнiв;
присвоєння почесного звання вiдбувається, наприклад, на
пiдсумкових чи вiдкритих уроках, уроках-виступах, коли учень, що активний,
творчий у певнiй галузi знань (можливо навiть досить вузькiй) отримує найвищу
оцiнку своєї дiяльностi. По-перше, така робота - величезний стимул для
подальшої дiяльностi цього учня, по-друге, стимул для навчання iнших дiтей;
похвала у присутностi батькiв чи групи однокласникiв, iнших
педагогiчних працiвникiв.
*невербальних. Такi оцiночнi замiнники тяжiють бiльше до ігрових форм
(адже використовуються досить часто саме в таких варiацiях), проте iснують i
досить практичнi, обгрунтованi засоби невербального контролю:
фішки. Вчителем можуть використовуватись рiзноманiтнi види фішок
контрюлю (найпоширенiшою є класифiкацiя за кольором), аналогiчно можуть
рiзнитись i кiлькiсть фiшок (залежно вiд потреб самого вчителя). Наприклад,
вчителем можуть використовуватись фiшки за характером роботи на уроцi (зелена -
в повну силу, синя частково в повну силу i т.д.);
медалi можуть видаватися за звичайну роботу на уроцi, або лише
учням, що плiдно працюють у певнiй галузi знань (наприклад, медаль
"Найкращому читцю"). Така форма оцiнювання перегукується з присвоєнням
почесного звання;
листiвки;
використання оцiнок-печаток;
пантомiмiчнi форми оцiнювання (потискання руки, схвальний погляд,
умовнi рухи iз певним змiстовим навантаженням - "добре",
"почекай", "сумнiваюсь", "подумай"),
використання сигнальних карток прямого призначення та
кодованих за кольором або за формою;
записи у зощитi, у щоденнику.
2. Використання методiв взаємоконтролю. Такий пiдхiд належить до
iнновацiйних методiв нанчання. Серед основних типiв взаємоконтролю
найпоширенiшими в початковiй школi є:
*взаємоперевірка зошитiв, що вiдбувається пiсля
виконання невеликого завдання. Особливо корисна при використаннi з сильними
учнями, якi впорались iз завданням значно ранiше решти класу. Має велике
значення i при використаннi учнями, яким властива висока швидкiсть виконання
поставленого завдання та, разом з тим, великий вiдсоток браку. Взаємоперевiрка
зошитiв може класифiкуватись за рiзними критерiями. Найпоширенiшою
класифiкацiєю є систематика за родом правки допущених помилок:
із зазначенням кількості і характеру помилок;
із підкресленням помилок;
із виправленням помилок.
Така взаємоперевiрка зошитiв виконується із обміном роботами
та наступним виставленням оцiнки-балу або без виставлення оцiнки-балу.
* взаємоопитування:
додаткові запитання товаришеві. Обов’язковою умовою при цьому є
знання учнем вiдповiдi на поставлене ним запитання, доброзичлива форма
постановки запитань, доброзичливе виправлення можливих помилок;
підготовка карток взаємоопитування. Данi картки готуються заздалегiдь
учнями вдома. Питання пiдбираються вiдповiдно до теми роздiлу, який вивчається.
На однiй сторонi такої картки має бути вказано, хто її підготував, на iншiй -
хто виконав, за бажанням учня може бути вказана графа "Оцiнка-бал";
взаємодиктант. Один учень надиктовує товаришу по партi певний текст
(слово, словосполучення, речення) на виучуване правило. Пiсля цього робиться
аналіз помилок, допущених учнем, повторюється вiдповiдне правило. Можливий
наступний обмiн завданнями;
робота iз сигнальними картками.
Цiкавими формами взаємоопитування є iгровi методи (наприклад,
гра "Мiкрофон" чи "Прес-конференцiя", де учнi спочатку
задають один одному запитання, а згодом оцінюють вiдповiдi товаришiв).
*робота в парах змiнного складу (за методикою В.П. Дьяченка) - один
з видiв взаємоконтролю, який передбачає змiну сусiдiв по партi (змiну робочих
мiсць учнiв) метою кращої роботи школярiв на уроцi, зокрема в ходi контролю та
оцінювання.
*взаємодопомога учнiв може здiйснюватись в ходi
опитування вчителем. В такому випадку педагог може застосувати тимчасове
пересаджування школярiв на рiзнi мiсця, з метою залучення до роботи всiх учнiв
класу.
Така робота може здiйснюватися за допомогою так званих
зошитiв-довiдникiв.
3. Використання методiв взаємооцiнки:
*рецензування вiдповiдi товариша. Взаєморецензування може
вiдбуватися в двох варiантах (з виставленням оцiнки-балу та без балового
оцiнювання).
*робота експертiв (iндивiдуально або групами).
Отже, за умов демократичного ставлення до шкiльної дiяльностi
дитини та її особистостi взагалi виникає i закрiплюсться важлива особистiсна
характеристика - мотив досягнення успiхiв, який визначає сприйняття дитини в
усiй рiзнобарвностi її психологiчних особливостей, дає змогу бути собою, не дає
можливостi принижувати її, залякувати, iзолювати лише за те, що вона не встигає
у навчаннi. Натомiсть орiснтує на соцiальне пiзнання свiту, в якому вона живе.
2.4 Авторські пропозиції та
їх результативність
Наше експериментальне дослідження особливостей формування
основ контрольно-оцінної діяльності у молодших школярів мало
теоретико-експериментальний характер і проводилося у три етапи: на теоретичному
етапі визначена сфера і проблема дослідження; вивчалася психолого-педагогічна,
методична література з даної теми; аналізувалася робота передових вчителів
початкових класів у сфері формування основ контрольно-оцінної діяльності у
навчальному процесі початкової школи; формулювалися завдання дослідження.
Формувальний етап був пов'язаний із тим, що на основі напрацьованої теоретичної
інформації проводилося експериментальне дослідження, пов'язане з формуванням
основ контрольно-оцінної діяльності із врахуванням наведених теоретичних
положень, вивчалася його ефективність та практична значущість.
На підсумковому етапі дослідження проводилося узагальнення,
математична обробка й аналіз одержаних на формуючому етапі експерименту даних.
Попередні результати експерименту дають змогу підтвердити ефективність
розробленої методики навчання. Про це свідчить динаміка позитивних змін в учнів
експериментального класу порівняно з контрольним на початку та в кінці
експерименту.
На формувальному етапі дослідження подальша робота
спрямовувалася на розробку системи роботи із формування контрольно-оцінних
умінь і навичок у молодших школярів.
Аналіз вивчених матеріалів, пов'язаних з оцінюванням
навчальної діяльності учнів початкових класів, показав, що у 1 класі доцільно
застосовувати такі вили педагогічної оцінки: оцінні судження з позитивною
модальністю (погодження, схвалення, заохочення); з негативною забарвленістю
(зауваження, заперечення); символи-знаки: зірочки, прапорці, трикутники,
колобки, медалі, фішки різнокольорові й різні за формою і т. ін.
Аналіз відвіданих нами уроків у початкових класах (64 уроки),
результати анкетування учителів та учнів свідчать, що оцінні судження
становлять 71% випадків від перевірки навчальної діяльності шестирічних дітей і
29% випадків оцінювання знаками-символами. За змістовними характеристиками
педагогічні оцінки теж різні: зафіксовано 59% коротких невмотивованих оцінок і
41% умотивованих оцінних суджень.
В результаті аналізу етапів контролю діяльності шестирічних
учнів під час виконання ними навчальних завдань нами було виявлено, що в
переважній більшості випадків оцінюється кінцевий етап діяльності, тобто
домінує орієнтація вчителів на результативні оцінки - 50%, поетапні - 11% і
процесуальні оцінки - 38%.
Одержані дані підтверджують залежність використання оцінки
від загального стилю педагогічного керівництва вчителя, його досвіду. Так,
молоді вчителі, які мають стаж роботи від одного до трьох років, в оцінюванні
діяльності дітей шестирічного віку застосовують переважно (21%) узагальнену
фронтальну результативну оцінку ("Молодці, всі виконали завдання").
Вчителі зі стажем роботи понад п'ять років користуються здебільшого поетапною
(36%) і результативною (43%) оцінками, при цьому домінує немотивована позитивна
оцінка ("Так, правильно, продовжуй", "Добре засвоїв матеріал,
молодець"), Нами виявлено також спрямованість у застосуванні вчителями
перших класів педагогічної оцінки залежно від рівня успішності учнів і
специфіки навчальних предметів. Ці особливості виражаються у змістовній
характеристиці оцінки і формі контролю знань: оцінні судження і символи-знаки
(зірочки, прапорці, колобки, трикутники та ін.; коротке немотивоване судження
типу: "так", "молодець", "добре",
"правильно", "не постарався" тощо; поетапна позитивна оцінка
- погодження, схвалення, що передається оцінним судженням і негативним
судженням-зауваженням. На уроках фізкультури, художньої праці домінує
результативна оцінка, яка реалізується у формі стислого немотивованого судження
типу: "Сьогодні постаралися Маринка, Івась, Іринка, Роман",
"Хороші роботи у Дмитрика, Василька".
Аналіз зв'язку педагогічної оцінки з успішністю шестирічних
учнів дав змогу виявити такі особливості. В процесі оцінювання діяльності дітей
з високим і середнім рівнем успішності вчителі користуються позитивними
оцінними судженнями, а також символами-знаками, які діти сприймають як бальні
оцінки: зірочки - це "відмінно", прапорець - "добре",
трикутник - "задовільно", колобок, що плаче, - "незадовільно".
На уроках малювання, художньої праці дані форми оцінювання застосовуються
однаковою мірою. На всіх інших уроках їх співвідношення - один до двох, тобто
домінують результативні невмотивовані оцінні судження.
У процесі контролю діяльності дітей з низьким рівнем
успішності вчителі у переважній більшості випадків використовують негативні
оцінні судження і символи-знаки: трикутник, колобок, що плаче. Близько 10%
учителів, перевіряючи діяльність дітей даної групи, виділяють позитивне в їх
діяльності, оцінюють зусилля, які були докладені дитиною для виконання
завдання. За кількісним вираженням під час контролю знань шестирічних учнів із
високим рівнем успішності переважаг процесуальна оцінка - 50%, поетапна - 16% і
результативна оцінка - 32%.
Під час контролю знань шестирічних учнів із середнім рівнем
успішності домінує коротка немотивована результативна оцінка - 40%, яка у
переважній більшості випадків використовується на уроках фізкультури,
конструювання, малювання. Невмотивована коротка процесуальна оцінка
застосовується вчителями у 36% випадків при оцінюванні навчальної діяльності
даної групи дітей на уроках математики, української мови, письма. Коротка
поетапна оцінка використовується на уроках письма (18%) і читання (5%).
Наприклад: "Прочитай ще раз, бо ти помилився. А тепер ти молодець".
Перевіряючи діяльність шестирічних дітей з низьким рівнем
успішності, вчителі у більшості випадків (59%) використовують поетапні оцінки
на уроках з математики, читання, письма, образотворчої діяльності.
Опитування вчителів показало, що потреба їх в оцінці-балі визначається
її більшою чіткістю та зрозумілістю для них самих.
Для визначення особливостей оцінювання істотне значення має
аналіз ставлення дітей до педагогічної оцінки-балу. Нами встановлено, шо
шестирічні учні педагогічну оцінку звичайно сприймають як оцінку їх особистості
в цілому. При вступі до першого класу більшість дітей має загальне
недиференційоване уявлення про бальну систему оцінювання. В процесі навчання
діти швидко приходять до розуміння знаків-символів, які були введені вчителями
для оцінювання діяльності, співвідносячи їх з бальними оцінками. На запитання
індивідуальної бесіди: "Чи ставить вам учителька оцінки?" 7% дітей
шестирічного віку давали ствердну відповідь і називали цифри "12",
"10", "8", "6"; 28% відзначали, що "ставить
зірочки і прапорці", 41% дітей підкреслювали: "ставить, однак не
справжні, а малює зірочку замість "12", прапорець замість
"10", трикутник замість "5".
За даними індивідуальних бесід, 21% учнів перших класів
пов'язують оцінювання їх діяльності з поведінкою; 16% дітей мотивують одержання
позитивного оцінного судження хорошим навчанням; 41% - хорошим письмом; 20%
учнів не змогли відповісти. Негативні оцінні судження 25% дітей пояснюють
незадовільною поведінкою, 42% - недостатньою старанністю, 39% - неакуратним
письмом; 8% - несумлінним ставленням до учіння; 12% - неправильними
відповідями, 20% шестирічних школярів не дали відповіді на запитання.
Як показали наші дослідження - 8% дітей виявляють байдужість
до негативного оцінювання їх діяльності (діти із низьким рівнем успішності) і
близько 20% учнів досить гостро реагують, переживають, плачуть. Понад 11% - це
діти з середнім рівнем успішності, 2% - з високим, 6% з низьким рівнем
успішності. Негативна оцінка справляє безпосередній вплив на діяльність
шестирічних учнів. Так, після оцінювання негативною оцінкою навчальної роботи
дітей 34% з них виявляють бажання і далі брати у ній участь (це діти з середнім
і високим рівнем успішності); 11% шестирічок просять учителя допомогти їм (з
середнім рівнем успішності); 38% учнів виявляють пасивність, небажання
продовжувати діяльність. У дану групу входять 21% дітей із середнім рівнем
успішності, 17% - із низьким рівнем. Близько 15% шестирічних учнів під впливом
негативної оцінки переключаються на гру, навчальна діяльність їх не цікавить (це
в основному діти з низьким рівнем успішності).
Проаналізуємо вплив позитивної оцінки на діяльність учнів
шестирічного віку. У разі позитивного її оцінювання 95% дітей відчувають
радість, гордість, емоційне задоволення; 5% - залишаються байдужими (це діти з
низьким рівнем успішності). Одержавши позитивну оцінку, 71% дітей виявляють
активність, бажання продовжувати діяльність самостійно; 12% - заспокоюються на
досягнутому (це діти з середнім та високим рівнем успішності); 5% - стають
пасивними і відмовляються далі брати участь у діяльності (це діти з низьким
рівнем успішності). Понад 11% шестирічних учнів переключаються на гру,
залишаючи діяльність незавершеною (це діти з низькою успішністю).
Дані досліджень свідчать, що 90% шестирічних учнів виявляють
бажання одержувати в школі оцінки-бали. Близько 38% дітей мотивують це тим, що
"10-12" - хороша оцінка, 9% школярів хочуть одержувати хороші оцінки
і обґрунтовують це тим, "цю добре пишуть", 36% дітей пояснюють своє
бажання одержувати оцінки тим, що на "11-12-тки добревчитися", 9%
шестирічних учнів відповіли, що не хочуть одержувати в школі оцінки - це в
основному діти з низьким рівнем успішності.
В результаті вивчення процесу усвідомлення шестирічними
учнями бальної системи оцінювання виявлені такі дані: 69% дітей називали оцінки
до 12 включно; 12% вважали оцінками цифри від "1" до "12".
Понад 19% учнів цього віку не відповіли на запитання. При виборі цифр 61% дітей
віддавали перевагу лише цифрі "12"; 15% називали цифру "12"
і будь-яку іншу; 22% дітей вибирали всі інші цифри, крім цифри "12".
Вибір цифри "12" шестирічні учні мотивували
по-різному. Близько 28% дітей відмічали, що "цифрою "12"
позначаються оцінки в школі", 22% мотивували свій вибір тим, що
"цифра "12" подобається, бо це найкраща оцінка"; 22% дітей
свій вибір пояснювали тим, що "коли добре вчишся, вчителька ставить
"12", Цифрі "10" віддали перевагу 8% шестирічних учнів.
Мотивували це тим, що "цифра "10" хороша, коли її ставлять, діти
радіють". Оцінки "2", "3", "5" учні називали
нехорошими оцінками і не хотіли б одержувати їх. Вибір цифр "6",
"7", "8" був зумовлений тим, що вони привертали увагу
школярів цього віку своїм графічним зображенням і середнім рівнем успішності.
Наведені дані свідчать про те, що вміле використання вчителем
оцінки у різних її формах позитивно позначається на формуванні у дітей
шестирічного віку інтересу до навчання, на виробленні у них пізнавальної
активності.
Виявилося, що ставлення шестирічних учнів до оцінювання їх
діяльності в цілому є показником того, наскільки успішно протікає ця
діяльність. В першому класі за умови виникнення емоційного дискомфорту можуть
з'явитися віддалені в часі негативні прояви: втрата інтересу до навчання або й
відраза до нього, труднощі в спілкуванні з учителем, з однокласниками. В
результаті аналізу ставлення шестирічних учнів до навчання встановлено такі
особливості: 27% дітей виявляють тривожність під час засвоєння знань і
оцінювання їх діяльності. Це 13% дітей з середнім рівнем успішності, 4% - з
високим і 9% дітей з низьким рівнем успішності.
Тривожність у школярів викликали ситуації оцінювання вчителем
їх відповідей, виконаних завдань (читання тексту, відповіді біля дошки,
розв'язання задач, написання букв тощо). У половини шестирічних учнів
спостерігається стан, близький до тривожного. Хоча діти цієї групи не виявляють
такого занепокоєння, як першої, але вони давали 4% -5% тривожних відповідей із
8%. Потреба шестирічних учнів у визнанні, схваленні має бути врахована під час
оцінювання їх знань, адже це зумовлює розвиток пізнавальної активності.
Отже, вивчення особливостей оцінювання учбової діяльності
шестирічних першокласників показало, що використовуються дві форми педагогічної
оцінки: оцінні судження (позитивні - погодження, схвалення; негативні -
зауваження, заперечення); символи-знаки (зірочки, прапорці, колобки,
трикутники), які для вчителів фактично є фіксованими бальними оцінками, і саме
так сприймаються шестирічними дітьми. Оцінні судження використовуються в
переважній більшості випадків у формі короткого невмотивованого результативного
висловлювання.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
|
|