Покращення фізичної підготовленості у дітей молодшого шкільного віку шляхом збільшення обсягу рухової активності 
Покращення фізичної підготовленості у дітей молодшого шкільного віку шляхом збільшення обсягу рухової активності
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра фізичного виховання
ПОКРАЩЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ У ДІТЕЙ
МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ШЛЯХОМ ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГУ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ
Виконавець: студентка 31 гр.
заочного відділу
навчання факультету ПВПК
Чучман Г.Д.
Науковий
керівник:
кандидат наук з
фізичного
виховання і
спорту, доцент
Огнистий А.В.
Тернопіль 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. психолого-педагогічні основи фізичного виховання дітей
молодшого шкільного віку
1.1 Закономірності фізичного та фізіологічного розвитку організму дітей
молодшого шкільного віку
1.2 Стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку
Висновки до 1-го розділу
Розділ ІІ. Завдання, методи та організація дослідження
2.1 Завдання та методи дослідження
2.2 Організація дослідження
Розділ ІІІ. взаємозалежність параметрів рухової активності і показників
фізичного стану молодших школярів
3.1 Фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку
3.2 Особливості фізичної підготовленості молодших школярів
3.3 Вплив рухової діяльності на розвиток фізичних якостей молодших
школярів
Висновки до 3-го розділу
Розділ IV. Методика розвитку та вдосконалення фізичних якостей
4.1 Методика розвитку і вдосконалення сили
Висновки
Список використаної літератури
Анотація
Актуальність дослідження. Пошук оптимальних шляхів залучення молодого покоління до систематичних
занять фізичними вправами випливає з основ перебудови національної школи, де
великого значення надається фізичному розвитку, загартуванню та зміцненню
здоров’я дітей.
Після проголошення незалежності України
введено в дію різноманітні нормативні документи, які спрямовані на розвиток
фізичної культури і спорту [9, 11, 19, 31]. Проте вжиті на державному рівні
заходи суттєво не змінили на краще фізичний стан школярів. На жаль, більшість
показників здоров’я дітей України характеризується негативними тенденціями. Спеціалісти
констатують, що при вступі до школи різноманітні відхилення у стані здоров’я
має кожна третя - четверта дитина, а до кінця навчання у 9-му класі - вже кожен
другий учень [34, 35].
За даними Міністерства охорони здоров’я у 1 -
4 класах гармонійно більш-менш фізично розвинені лише 65% дітей. Медичне
обстеження дітей і підлітків засвідчило, що 36% із них мають низький рівень
фізичного здоров’я, 56,5% - нижчий середнього і середній рівні, і лише 7,5%
- вищий середнього і високий рівні [43, 45].
Однією з причин цього є недостатня рухова
активність дітей. На негативний вплив обмеженої рухової активності (гіпокінезії)
в дитячому віці вказують дослідження О.Г. Сухарєва (1989), Ш.Ф. Сауткіна (1989),
І.В. Муравова (1989), С.М. Іваськіва (1994). Зокрема відзначається, що тривале
обмеження необхідної рухової активності призводить до атрофії м’язів, порушення
постави і функцій внутрішніх органів, зниження психічної і фізичної
працездатності, виникнення хронічних захворювань серцево-судинної системи та
обміну речовин.
За даними А.Ф. Борисенко (1989), Н.В. Москаленка
(1992), О.Д. Дубогай (1991), зі вступом дітей до школи їх рухова активність
знижується в середньому на 50% порівняно з дошкільнятами.
Фізична підготовленість дітей 6 - 10 років
здійснюється у процесі нерегламентованої рухової активності і загальноприйнятих
форм занять фізичною культурою в школі. Практично ці форми не забезпечують
необхідного тренувального ефекту, особливо у розвитку сили і витривалості [12,
34, 60]. Витривалість і сила, в основі яких лежать аеробно-анаеробні можливості
індивіда, являються “стабілізатором" здоров’я [21, 23, 24]. Досить добре
розроблені методики розвитку рухових якостей пристосовані, головним чином, до
інтересів спорту вищих досягнень і передбачають їх застосування на спеціально
організованих (тренувальних) уроках [10, 21, 29, 35]. Деякі автори для учнів
цього віку віддають перевагу диференційованому методу навчання, яке ґрунтується
на якісному виборі співвідношення фізичних вправ [30].
Незважаючи на те, що в науково-методичній
літературі є достатньо даних з питань покращення фізичної підготовленості учнів
початкових класів, ефективний вибір методик, адекватний підбір засобів для
розвитку фізичних якостей та раціональна організація навчального процесу учнів
1 - 4 класів в умовах двох (а подекуди трьох) уроків фізичної культури на
тиждень ще мало вивчені і потребують подальшого наукового обґрунтування. Вирішення
цієї проблеми дозволить не тільки удосконалити процес фізичного виховання дітей
6 - 10 років, а й забезпечить більш ефективну їх фізичну підготовленість. Все
це зумовлює актуальність і доцільність наукового пошуку подальшого
удосконалення рухової активності учнів початкової школи.
Об’єкт дослідження
- процес фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження - обсяг рухової активності та особливості фізичної підготовленості
учнів молодших класів.
Мета дослідження -
розробити та апробувати різні рухові режими оздоровчого впливу на фізичний стан
молодших школярів, які проживають у сільській місцевості.
Наукова новизна:
виявлено вплив рухової активності на
підвищення фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку;
визначено взаємозалежність між показниками
фізичного стану дітей 6 - 10 років та їх функціональними можливостями;
зроблено порівняльний аналіз результатів
фізичної підготовленості учнів відповідно до вимог нормативів системи
оцінювання фізичної підготовленості.
Практичне значення
- розроблені практичні рекомендації для вдосконалення розвитку фізичних якостей
молодших школярів впроваджено у навчально-виховний процес смт Новий Яричів
Львівської області загальноосвітньої середньої школи І - ІІІ ступеня.
Важливим у реалізації системи фізичного
виховання дітей є знання їх особистісних якостей, фізичного і психічного
здоров’я, стійкості нервової системи до різних видів подразнень, витривалості,
інтересів і можливостей. Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості дитини,
можна в потрібному напрямку впливати на її розвиток. Нормальний розумовий та
фізичний розвиток дитини можливий за умови забезпечення оптимального рухового
режиму. Це особливо важливо для учнів молодших класів, тому що необхідність
активного рухового режиму у дітей раннього віку обумовлена
анатомо-фізіологічними, психологічними й соціальними закономірностями. Саме для
цього віку характерні інтенсивний ріст і становлення основних органів і функцій
організму [12, 14, 24, 25].
Молодший шкільний вік характеризується
відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарата. Але інтенсивність
окремих ознак є різноманітною. Так, довжина тіла збільшується в цей період
більшою мірою, ніж маса тіла. Відбуваються зміни і в пропорціях тіла: змінюється
грудна клітка й довжина тіла, ноги стають відносно довшими. У дітей цього віку
продовжується окостеніння скелета, поступово формуються шийний і грудний хребет
(до 12 років). М’язи дітей цього віку мають тонкі волокна, невелику кількість
білка й жиру.
Дані розвитку молодого організму
використовуються для раціонального формування фізичних навантажень, які
здійснюються згідно з віковими особливостями дітей і особливостями різних видів
фізичних вправ. На основі цих даних будується педагогічний і медичний контроль
у процесі фізичного виховання школярів. Для нормального планування фізичних
навантажень необхідно враховувати ряд факторів, які впливають на закономірність
розвитку організму. Без врахування цих факторів планування позитивних зрушень в
органах і системах організму під впливом фізичних навантажень може бути
нездійсненим. До факторів, які позитивно чи негативно впливають на розвиток
молодого організму, слід віднести акселерацію, гіподинамію, гетерохронізм,
забрудненість навколишнього середовища.
Акселерація - прискорений розвиток організму
дитини.
Гіподинамія - зменшення сили, причиною її
можуть бути фізичні, фізіологічні та соціальні фактори.
Гіпокінезія - це симптоми рухових розладів,
які відображаються у зниженій руховій активності.
Особливостями будови і розвитку скелета
молодших школярів є те, що окостеніння скелета в цьому віці ще не закінчене,
причому ці процеси проходять нерівномірно. Поступово формуються шийний і
грудний хребет (до 7 років), поперековий (до 12 років). Хребет, опора тулуба, у
молодших школярів гнучкий і рухливий. Це обумовлено тим, що він містить ще
багато хрящової тканини. Через значну рухливість і гнучкість хребта часто
бувають випадки деформації нормальних його згинів. Це потрібно враховувати при
плануванні і проведенні педагогічного процесу у фізичному вихованні. Різні
поштовхи під час приземлення з великої висоти, нерівномірне навантаження на
нижні кінцівки можуть негативно вплинути на зміщення кісток таза і їх ріст. Крім
того, великі фізичні навантаження можуть бути причиною формування
плоскостопості у дітей.
М’язи у дітей містять більше води і менше
твердих ресурсів, ніж у дорослих. Тому вони дуже еластичні і рухливі у суглобах
[8]. Інтенсивний розвиток м’язової системи кісток відбувається з 6 - 7 років,
коли дитина починає систематично привчатись до писання, ліплення, малювання. Розвиток
згиначів випереджає розвиток розгиначів. З віком збільшується не тільки вага
м’язів, але й змінюються їх фізико-хімічні властивості, збагачуються
іннерваційні відношення. Сила м’язів стає більшою і, крім того, в молодшому
шкільному віці сила м’язів у дівчат менша, ніж у хлопчиків.
Приріст сили, пов’язаний з віковими змінами,
відбувається деякою мірою незалежно від фізичних навантажень [21]. Але під
впливом фізичних занять сила м’язів у віковому аспекті збільшується значно
швидше. Вікові особливості дітей обмежують застосування силових вправ на уроках
фізичної культури. Силові і особливо статичні вправи викликають у дітей
розвиток гальмівних процесів. Короткочасні швидкісно-силові вправи молодші
школярі виконують досить легко. Тому на заняттях з дітьми 6 - 10 років
застосовуються стрибкові, акробатичні вправи, а також динамічні вправи на
гімнастичних приладах.
У молодшому шкільному віці м’язи тулуба ще
погано фіксують хребет в статичних позах, тому постава молодших школярів ще не
є сталою. У них легко виникають функціональні, тимчасові асиметричні положення
тіла. У дітей частіше всього сила м’язів правої сторони тулуба і правих
кінцівок стає більшою, ніж сила м’язів лівої сторони. Тому у школярів з дуже
вираженою односторонньою силою м’язів може розвиватись бокове викривлення
хребта - сколіоз. Для запобігання цих процесів фізичні вправи формують м’язовий
корсет. При перевантаженні м’язів нижніх кінцівок (при зловживанні статичними
вправами у стоячому положенні, тривалим навантаженням у ходьбі, бігу і т.д.) у
дитини може виникнути не тільки деформація кісток стопи, а й деформація в
колінних, гомілкостопних суглобах, інші відхилення.
Морфологічні особливості рухового апарата,
висока еластичність зв’язок і м’язів, велика рухливість хребта сприяють успішному
виконанню вправ, які розвивають гнучкість і спритність. Найбільші темпи
розвитку гнучкості спостерігаються у віці від 6 до 10 років. Пізніше інших
якостей розвивається витривалість [36, 62].
У вікових змінах рухової функції головне місце
належить центральній нервовій системі і, перш за все, - корі великих півкуль. У
молодшому шкільному віці діти легко оволодівають складними формами рухів. Пояснюється
це тим, що у 6 - 8 років вища нервова діяльність дитини досягає високого
розвитку. Але функціональні показники нервової системи ще не зовсім досконалі. Для
дітей цього віку характерна невелика сила нервових процесів, особливо
внутрішнього гальмування. Тому рухи вони краще засвоюють у загальному вигляді.
У молодших школярів спостерігається порівняно
невелика працездатність нервових клітин. Тому при дії сильних, одноманітних і
довго діючих подразників у них легко розвивається позамежне гальмування [55]. Внаслідок
цього діти молодшого шкільного віку відрізняються незначною витривалістю. Повільний
біг може з успіхом використовуватись у якості основного засобу розвитку
загальної витривалості уже в молодшому шкільному віці.
Рухові навички у 6 - 10-річних дітей
виробляються швидко. Цьому сприяє висока збудливість і пластичність центральної
нервової системи [44, 53].
Серце у дітей швидко збуджується. Воно має
здатність пристосовуватися до фізичних навантажень, але разом з тим, його
діяльність нестійка. Тому тривалі фізичні й психічні навантаження можуть
негативно вплинути на діяльність серця, викликати різні патологічні явища в
серцевому м’язі та судинах. Тому різні навантаження потрібно дозувати, зважаючи
на вікові особливості і стан здоров’я дитини. Дуже важливим є дотримання
систематичності занять фізичними вправами.
У молодших школярів частота пульсу висока і
досягає 90 - 95 у/хв. Однією з характерних особливостей дітей цього віку є те,
що в них присутня аритмія, тобто нерівномірний режим роботи серця у стані
спокою. М’язові волокна серця дитини молодшого шкільного віку розвинуті
порівняно слабо. Тому сила скорочення серцевого м’яза відносно невелика.
Систолічний об’єм у дітей 6 - 8 років малий. Він
досягає 20 - 25 мл, а у дорослих - 50 - 60 мл і більше. М’язова робота у дітей
цього віку забезпечується за рахунок частоти серцевих скорочень, а не їх сили. Функціональні
резерви серця у дітей значно нижчі, ніж у дорослих.
З віком у дітей удосконалюється система
дихання [52]. Збільшується амплітуда грудної клітки, амплітуда дихальних рухів
і ємність легень. Життєва ємність легень (ЖЕЛ) у хлопчиків 6 років складає в
середньому 1440 мл, а у дівчаток - 1360 мл. У дітей 10 років відповідно 1900 мл
у хлопчиків і 1700 мл - у дівчаток.
Дихання дітей цього віку відрізняється своєю
нерівномірністю і порівняно великою частотою - 20 - 25 разів за хвилину. З
віком частота дихання поступово зменшується. Дихальний центр у дітей легко
збуджується, тому їх дихання значно прискорює свою частоту при психічних
збудженнях і фізичних навантаженнях.
У молодшому шкільному віці, за показниками
фізичного розвитку (зріст, вага, ЖЕЛ), хлопчики і дівчатка суттєвих
розбіжностей не мають, але, якщо порівняти їх за функціональними показниками (вентиляція
легень, максимальне споживання кисню за хвилину роботи, кисневий пульс), то
необхідно відмітити, що функціональні можливості дівчаток, починаючи вже з перших
класів, значно нижчі, ніж у хлопчиків цього віку. Ці відмінності свідчать про
те, що функціональні можливості їх дихальної та серцево-судинної систем значно
нижчі, ніж у хлопчиків [55].
При заняттях фізичними вправами з дітьми цього
віку слід пам’ятати, що їх необхідно обмежувати у значних м’язових напруженнях,
пов’язаних із тривалим збереженням тієї чи іншої нерухомої пози, перенесенням
важких предметів. Разом з тим, тривале обмеження необхідної рухової активності
приводить до атрофії м’язів, порушення постави і функцій внутрішніх органів,
зниження психічної і фізичної працездатності, виникнення хронічних захворювань
серцево-судинної систем та обміну речовин.
Кожен період життя людини характеризується
тими чи іншими змінами в організмі, які підпорядковані не лише біологічним
законам, а й зазнають значного впливу з боку умов навколишнього середовища. Протягом
кожного вікового періоду життя людини відбуваються певні зміни антропометричних
і морфологічних ознак. Перехід від одного до іншого періоду життя відбувається
нерівномірно.
У науковій літературі наведено ряд даних про
межі періоду молодшого шкільного віку відповідно до педагогічної мети фізичного
виховання. До молодшого шкільного віку належать діти від 6 до 10 років. Проте в
роботах деяких авторів молодший шкільний вік зазначено 6 - 11 років [62]. Критеріями
таких періодизацій виступає комплекс ознак, який включає розміри тіла і
органів, терміни остенації скелету, кількість наявних постійних зубів, ступінь
розвитку залоз внутрішньої секреції, рівень розвитку рухових якостей та ін. В
нашому досліджені молодший шкільний вік - це 6-10 років, який характеризується
рівномірністю процесів росту і розвитку. Зазначені терміни даного періоду
вказані і використовуються в практичній педагогіці і гігієні.
Саме в молодшому шкільному віці інтенсивно
розвиваються різні задатки, формуються моральні якості, виробляються риси
характеру, закладається і зміцнюється фундамент здоров'я і розвитку фізичних
якостей, необхідних для ефективної участі в різних формах рухової активності,
що, у свою чергу, створює умови для активного та спрямованого формування і
розвитку психічних функцій та інтелектуальних задатків дитини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
