Навчально-ігрова діяльність на уроках іноземної мови у початковій школі

Дидактичні ігри, в яких відсутній яскраво виражений елемент гри (тобто її розважальний компонент), перетворюються на звичайні навчальні завдання. Втім недоцільно занадто захоплюватись іграми у процесі навчання, оскільки за таких умов вони перестають цікавити учнів, що знижує інтерес до навчання [28].

Приєднуємося до думки тих науковців, які вважають, що дидактичні ігри забезпечують максимальне емоційне залучення учасників до навчальної діяльності. Перевага гри над традиційними засобами навчання полягає також і в тому, що дидактичні ігри потребують активності з боку кожного учасника, сильніше їх захоплюють та знімають емоційні бар’єри. Під час гри учасники навчального процесу перебувають в інших умовах, ніж за традиційного навчання. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Вони мають змогу самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв’язання, брати на себе відповідальність за обране рішення. Зазначені можливості дозволяють якомога глибше пізнати ті явища й події, які необхідні у процесі засвоєння навчального предмета. Крім того, учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.

Існують різні погляди і на сутність поняття “дидактична гра” з точки зору діяльнісного підходу. Досить часто її ототожнюють з ігровою діяльністю. Таке формулювання уявляється нам дещо поверховим, оскільки спостерігається суттєва відмінність між поняттями “дидактична гра” та “ігрова діяльність”. Відомо, що дидактична гра – це обов’язково сукупність двох взаємозалежних видів діяльності – навчальної й ігрової, причому реалізація однієї з них – навчальної, здійснюється засобами іншої – ігрової. Деколи досить складно визначити, де чітко простежується навчальна, а де ігрова діяльність. Ігрова діяльність, за визначенням Л.С. Виготського, – це основа розвитку життєвого досвіду дитини, її фізичних, розумових і духовних здібностей, діяльність, засобами якої у ранньому дитинстві активізується процес пізнання нового та невідомого [3]. А це означає, що такий вид діяльності може здійснюватись не лише в навчальних цілях і в навчальному процесі, а й тоді, коли діти розважаються. Іншою відмінністю також є і те, що однією з неодмінних умов здійснення навчальної діяльності є участь у ній вчителя. Відповідно до цих міркувань, ми вважаємо доцільнішим використовувати термін – навчально-ігрова діяльність, який, на наш погляд, точніше відбиває сутність та структуру дидактичної гри.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1.                 Що Ви розумієте під визначенням «навчально-ігрова діяльність»?

2.                 Які види класифікацій дидактичних ігор Вам відомі?

3.                 Дидактична гра – це форма, метод, засіб, прийом чи вид навчальної діяльності?

4.                 У чому Ви вбачаєте відмінність між термінами: «педагогічна гра», «дидактична гра», «навчальна гра», «пізнавальна гра»?

5.                 Поміркуйте: ускладнює чи полегшує шлях до педагогічної майстерності вчителя те, що в дидактиці існує значна різноманітність підходів до класифікації дидактичних ігор? Обгрунтуйте відповідь.

1.4 Функції гри та принципи її використання у навчанні іноземної мови

Переважною більшістю психологів зазначається, що з метою повноцінного розвитку і виховання дитини доцільно обирати і використовувати ті засоби, форми і методи педагогічного впливу, які адекватні її віку (Н.П. Анікеєва, П.П. Блонський, Л.І. Божович та ін.). Вони повинні органічно поєднуватися з особливою діяльністю, характерною для конкретного вікового періоду. Психічний розвиток і формування особистості відбувається, насамперед, у тому виді діяльності, який на певному етапі онтогенезу є провідним. У молодшому шкільному віці продовжує домінувати гра, на основі якої формується навчальна діяльність.

Враховуючи дослідження психологів, ми, однак, дотримуємося позиції, за якої добір засобів навчання не можна здійснювати, зважаючи лише на психологічні особливості та вікові можливості певної групи учнів. Одним із важливих аспектів у вирішенні цієї проблеми є урахування дидактичних функцій, що регламентують призначення, або роль того чи іншого засобу у навчальному процесі. Такий підхід дозволяє дібрати ті з них, які економно й доцільно до рівня розвитку учнів сприятимуть досягненню навчальної та виховної цілей уроку. За рахунок застосування дидактичних ігор на уроках у початковій школі створюються умови для розвитку у молодших школярів загальнонавчальних навичок і вмінь. А це досягається у процесі реалізації дидактичною грою її функцій. Дидактична гра багатофункціональна. Це твердження можна проілюструвати змістом схеми, що пропонується.

Рис. 2. Функції дидактичної гри як засобу навчання

Розглянемо детальніше ці функції.

Навчальна функція

Спрямована на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних етапах навчальної діяльності. Дидактична гра у цьому аспекті слугує засобом оволодіння навчальним предметом (передбачає одержання, накопичення і практичну апробацію знань у процесі її виконання).

Виховна функція

Визначається цілями виховання і спрямована на формування наукового світогляду, пізнавального інтересу, моральних якостей, самостійності у здобуванні знань. Реалізація дидактичною грою цієї функції дає змогу пов’язати навчальну діяльність з реальним життям. А це, на наш погляд, є важливою умовою ефективності гри як засобу навчання та виховання.

Розвивальна функція

Дидактична гра сприяє розвитку мислення, формуванню ефективної розумової діяльності, успішному виконанню учнями різних розумових операцій (аналіз, синтез, конкретизація й абстрагування, порівняння й узагальнення) у процесі гри. Поєднуючись з працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. Розвивальна функція дидактичної гри, насамперед, спрямована на розвиток творчого мислення. Вона стимулює пізнавальні процеси та увагу, активізує процес учіння і цим самим впливає на формування якісного рівня навчальних досягнень учнів. Основними розвивальними характеристиками дидактичної гри є:

·            формування в учнів уміння вчитися;

·            оволодіння видами, рівнями (репродуктивним, продуктивним) і етапами (використання у знайомих і незнайомих умовах) засвоєних знань, умінь і навичок;

·            формування умінь виконувати окремі навчальні дії в їх послідовності;

·            розвиток навичок самоконтролю та адекватної самооцінки;

·            формування вмінь планувати окремі навчальні дії і їх послідовність, долати труднощі під час реалізації цих дій;

·            формування в учнів умінь усвідомлювати свої мотиви в навчальній роботі;

·            перехід від стереотипних способів до пошуку нових способів діяльності;

·            знаходження нового нестандартного способу розв’язання завдання;

·            розвиток нових якостей узагальненості, усвідомленості, варіативності;

·            розвиток умінь виконувати різні ролі у груповій роботі та вміння оцінювати з цих позицій власні дії та дії інших.

Контролювальна функція

Реалізується з метою визначення якості знань, рівня навченості учнів, їхніх здібностей до самостійного оволодіння предметом, рівня інтелектуального розвитку і сформованості пізнавальних інтересів. Засобами дидактичної гри можна успішно здійснювати всі види контролю результатів навчання (попереднього, поточного, тематичного, підсумкового). У процесі навчально-ігрової діяльності створюються умови для виявлення прогалин у знаннях учнів. Такий аналіз, у свою чергу, дозволяє вчителеві визначати рівень готовності дітей до вивчення нового матеріалу, або ж виявляє необхідність повернення до повторення раніше вивченого.

У зв’язку з тим, що дидактична гра, як нами вже зазначалось, це колективна діяльність, то за допомогою її контролювальної функції вчитель має змогу оцінити рівень успішності як усього класу (гра на командну першість), так і кожного окремого учня (гра на особисту першість). Організація дидактичних ігор різних видів дозволяє вчителю виявити ступінь володіння школярами іншомовним навчальним матеріалом у межах вивчених тем, а відтак здійснити попередній контроль рівня навченості, що у подальшому слугуватиме засадами для вивчення нового матеріалу.

З метою здійснення тематичного контролю досить успішно використовується урок-гра. Протягом таких форм організації навчальної діяльності кожен із школярів має можливість продемонструвати вчителю та іншим гравцям рівень власних навчальних досягнень. Окрім того, слухаючи відповіді інших гравців, спостерігаючи за грою іншої команди, відповідаючи на репліки суперників, діти мимовільно порівнюють їх зі своїми знаннями, роблять певні висновки, аналізують результати гри (перемогу чи поразку), тобто вдаються до самоконтролю.

Релаксаційна функція

Дидактична гра реалізує цю функцію через зняття втоми, організацію відпочинку, рухову діяльність тощо. Значення цієї функції дидактичної гри у молодшому шкільному віці важко переоцінити. За свідченням психологів учні початкової школи швидко втомлюються від навчальної діяльності. Психіка дитини цього віку вимагає частої зміни видів діяльності на уроці з метою підтримання її уваги, активізації процесів сприймання, запам’ятовування та мислення. Емоційна напруга, викликана надмірним навантаженням від інтенсивного навчання, може бути знята за умови використання на уроках дидактичних ігор, пов’язаних із руховою діяльністю.

Мотиваційна функція

Відомо, що успішна організація навчального процесу значною мірою залежить від того, наскільки вчитель умотивує дії учнів [18, 19]. Позитивна мотивація школярів до вивчення будь-якого шкільного предмету, а особливо іноземної мови, природної потреби до оволодіння якою молодші школярі ще не відчувать, є запорукою успішної активізації та здійснення процесу навчання. Без мотиву не може виникнути жодна діяльність, у тому числі й навчальна. Психологи переконують, що чим більше у людини виражений інтерес до діяльності та її предмету, тим більш успішно вона її виконує. Серед усіх методів і засобів навчання молодших школярів саме дидактична гра найповніше реалізує цю функцію. Підтвердженням може слугувати той факт, що у процесі навчально-ігрової діяльності в учня виникає мотив, суть якого в тому, щоб успішно зіграти взяту на себе роль. А це, насамперед, вимагає якісного виконання діяльності, до якої ця роль його зобов’язує. У нашому випадку цією діяльністю є процес навчання іноземної мови. Окрім того, все, що може допомогти учневі досягти бажаної мети (перемоги) у процесі ігрової діяльності (сформованість певного рівня знань, умінь, навичок), має для нього особливе значення і по-іншому ним усвідомлюється.

В умовах навчально-ігрової діяльності засвоєння необхідних знань стає внутрішньою потребою учня, адже він сам є її безпосереднім учасником, самостійно шукає шляхи і способи вирішення проблем, а це породжує мотиви навчальної діяльності, які дозволяють інтенсифікувати процес навчання, підвищити його емоційно-почуттєвий рівень. У результаті участі школярів у дидактичних іграх у них зростає загальний рівень мотивації до предмета, що вивчається, активізується інтерес, спостерігається розвиток уяви, творчого пошуку, експериментування. А відтак, відповідно до зазначених вище міркувань ми оцінюємо переваги навчально-ігрової діяльності в реалізації мотиваційної функції у порівнянні з іншими засобами навчання.

Компенсаційна функція

Компенсаційна функція дидактичної гри проявляється у здатності її певною мірою компенсувати відсутність або брак навчального досвіду у молодшого школяра, а також у прискоренні його адаптації до нових умов життєдіяльності, а саме включення у шкільний соціум. Адже гра являє собою природну діяльність дитини цього віку, до якої вона звикла й якою прагне займатись. У цьому аспекті дидактичні ігри дозволяють долати труднощі адаптаційного періоду, зменшують міру новизни та раптовості включення у навчальну діяльність.

Розглядаючи компенсаційну функцію дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземної мови, можна стверджувати, що вона значно наближує навчальний процес до умов володіння іноземною мовою в життєвих ситуаціях. Тому здатність гри продемонструвати дію певного правила (чи мовленнєвого явища), можливість апробувати його у практичній діяльності, а в разі неуспіху знову повторити до повного оволодіння ним, виправдовують потребу у використанні дидактичних ігор у навчальному процесі.

Оздоровча функція

В основу більшості дидактичних ігор покладені рухи, які активізують функціональний розвиток органів і систем, стимулюють удосконалення функцій різних аналізаторів, сприяють збереженню балансу між збуджувальними та гальмівними процесами. Дидактичні ігри заповнюють прогалини дефіциту рухової активності у процесі навчання й підвищують загальну працездатність дітей на уроці. Крім того, різноманітні рухи та дії учнів у грі сприяють удосконаленню їхнього організму, зміцнюють його стійкість проти несприятливих умов зовнішнього середовища, знімають напругу й утому від інтенсивної навчальної діяльності.

Враховуючи особливості шкільного предмета “Іноземна мова”, функціональні можливості навчально-ігрової діяльності розширюються та уточнюються, а окремі з них набувають іншого (особливого) забарвлення. З невеликою розбіжністю вчені визначають такі функції дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземної мови: моделювальну (сприяння соціальній адаптації дитини); інформувальну (ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально цінною інформацією, а також із правилами поведінки у певних ігрових ситуаціях); формувальну (розвиток мотиваційної та пізнавальної сфер дитини у процесі формування її як особистості, індивіда, суб’єкта навчальної діяльності); коригувальну (визначення під час гри рівня навченості учнів у мовній сфері, а також рівня сформованості мовленнєвих умінь спілкування у відповідних ситуаціях); стимулювальну (забезпечення позитивного емоційного настрою, усунення негативних психологічних бар’єрів) – створення психологічної готовності учнів до здійснення іншомовного спілкування, забезпечення умов для багаторазового повторення мовленнєвих зразків, створення умов для організації непідготовленого іншомовного спілкування на уроці [13, 23].

Важлива роль у досягненні дидактичної та методичної ефективності навчально-ігрової діяльності належить принципам використання дидактичної гри.

Принцип комунікативного спрямування дидактичної гри

Цей принцип вимагає розглядати процес спілкування як спосіб залучення учасників до гри, як діяльність, спрямовану на оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, що є показником сформованості іншомовної комунікативної компетенції. Реалізація цього принципу має відбуватись у спеціально створеному навчальному іншомовному комунікативному середовищі, засобом організації якого є дидактична гра. У ньому вмотивовано використовується кожна нова репліка, учень сам вибудовує їх послідовність і зміст.

Принцип доступності дидактичної гри

Добираючи дидактичну гру, особливо важливо визначити, чи відповідає її зміст когнітивним і пізнавальним можливостям учнів початкової школи, рівню їхньої навченості. Окрім того, зміст дидактичної гри повинен бути цікавим молодшим школярам, викликати в них позитивні емоції, задовольняти допитливість та інтерес, умотивовувати їхні мовленнєві дії;

Принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами дидактичної гри

Молодші школярі не мають об’єктивної природної потреби у вивченні іноземної мови. Засобом спілкування вдома, у школі, серед однолітків є рідна мова. А це означає, що процес навчання іноземної мови у початковій школі необхідно вмотивовувати, оскільки без мотиву жоден вид діяльності не буде успішним.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видом діяльності [25]. Вона є вихідним психологічним чинником успішного оволодіння молодшими школярами іноземною мовою. Дидактична гра цілком реально природньо принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу. Вона викликає в учнів позитивні емоції, враховує потреби, інтереси та бажання молодших школярів – чинники, які визначають сутність поняття “мотивація”.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7