Формування самооцінки школяра

Результати діагностичного досліджння соціально-психологічних властивостей молодших школярів за допомогою методики «Особовий диференціал»

Табл. 3.9

Показник сили в нормі – 1,09; вийшло Х-середнє = 0,09. Це дуже низький результат, він свідчить і вказує на остенизацию і тривожності.

Показник активності в нормі – 0,63; отримали Х-середнє = 0,78. Вказує на товариськість, міжособову активність, імпульсивність. Бачимо, що показники оцінки і сили нижчі за норму, але якщо поглянемо на показник активності – вище.

Порівнянний Х-середнє по сигмі у успішних дітей. візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма менше середнього показника – це говорить про тенденцію, що змішала; показник сили: сигма більше на 0,04 середнього показника – спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма більше на 0,01 – це говорить про групову тенденцію.

Порівнянний Х-середнє по сигмі у неуспішних дітей, візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма більше середнього показника – це говорить про групову тенденцію; показник сили: сигма більше середнього показника – спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма рівна Х-середньому – це говорить про індивідуальну тенденцію.

3. При порівнянні експертної оцінки (яку дали вчителі) і результатими отриманими за допомогою методики Векслера (субтест №1 «Обізнаність»). У нас вийшло, що в першій групі дітей (добре успішні) по тесту Векслера і в експертній оцінці немає різниці. З 15 дітей в 14 – норма, в 1 – вище за норму. Порівняємо результати у неуспішних дітей, за експертною оцінкою 15 таких дітей, по тесту Векслера інтелект нижче за норму у 6 дітей, в останніх в нормі. Таким чином, рівень інтелекту «норма» не впливає на успішність навчання. Такі діти є в групі як добре успішні, так і погано успішні в учбовій діяльності. А такі показники, як «вище за норму» і «нижче за норму» впливають на рівень успішності.

Порівнянний Х-середнє з сигмою, у нас вийшло, що сигма в обох групах дітей нижча за середні показники, це говорить про змішану тенденцію.

Аналіз результатів індивідуального дослідження груп ризику

Ваня К. має по тесту Векслера високий рівень (погано успішне дитя), самооцінка упевненості в собі – середній рівень, останні показники – низький рівень (критичність до себе, своїм можливостям)

Даша З. має по тесту Векслера – високий ровень, але відноситися до неуспішних дітей за експертною оцінкою, загальна самооцінка – 1 рівень, але показник оцінки 3 рівень. Це свідчить про можливих невротичних або інших проблемах, пов'язаних з відчуттями малої цінності своєї особи (по соціометрії 2 рівень). Звернемося до результатів по спостереженню.

Результати виміру інтелектуальних здібностей молодших школярів за допомогою субтесту №1 (обізнаність) Векслера

Табл. 3.9. Успішні діти

Табл. 3.1.0. Неуспішні діти

Діма І. на уроці не працює, видно, що матеріал знає, але руку не піднімає. Буває, що завдання виконує з першого разу, а буває і перепитує. На урок ніколи не приносить додаткову літературу (інформацію), а інколи і заданий матеріал не приносить. Ініціативу не проявляє.

На зміні Діма любить над ким-небудь пожартувати, образити. Отримуючи здачу – плаче.

Бачимо, що просліджується низька самооцінка, товариськість (не завжди), імпульсивність. Даний учень з середнім рівнем інтелекту, може вчитися краще і відноситися до успішних дітей.

Результати діагност підтверджуються спостереженням і бесідою.

Даша З. на уроці тягнеться відповідати, піднімає руку, завдання виконує з цікавістю, захоплено, необхідні додаткові завдання. На урок приносить додаткову інформацію, просить доповідь до наступного уроку.

Показує додаткову інформацію, розповідає про події, про які прочитала удома, розглядає книги.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

Висновки

Проаналізувавши матеріали дослідження можна зробити наступні висновки:

Тривала неуспішність формує у школяра моральну й психологічну травму, породжує невпевненість у власних силах. Вченими виділяються три показники, на основі яких можуть бути розглянуті розбіжності у поведінці дітей одного віку й особливості їхньої успішності в навчанні: а) ставлення до навчання; б) організація навчальної роботи; в) засвоєння знань і навичок. Ці показники можуть по-різному виявлятися у дітей з однаковою успішністю, тому що не може бути однозначних зв’язків між рівнем успішності в навчанні й ставленням до навчання.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічних досліджень, які присвячені психологічним проблемам успішності навчання, доводять, що на шляху до вирішення цих проблем зроблено чимало. Однак ще виникає багато питань про причини, що викликають труднощі в навчанні. Практикам (педагогам, психологам) слід здійснювати поглиблене вивчення особливостей особистості школяра, аналізувати, які фактори допомагають йому уникати труднощів у навчанні і сприяють успішному оволодінню знаннями.

Ми робимо висновок, що самооцінка, яка закріпилася і стала рисою характеру, не обмежується рамками однієї будь-якої діяльності, а поширюється й на інші види. Аналіз ряду досліджень дає змогу зазначити, що важливим фактором у формуванні особистості дитини є оцінювання її діяльності дорослими людьми. Емоційне самопочуття дитини залежить від того, які стосунки склалися у нього з оточуючими його людьми. Дуже важливим для дитини є налагодження міжособистісних відносин із вчительем (вчитель і учень є рівноправними суб’єктами). Така взаємодія спонукає до творчості учнів і вчительа, робить навчання цікавим та ефективним. При цьому пізнавальна активність учнів є максимальною, в результаті такої діяльності дитина здатна до самооцінки.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

На першому етапі, ми вивчили рівні самооцінки дітей по методиці Дембо-Рубінштейна. Розумові здібності вище неуспішних дітей. А ось загальна самооцінка – у успішних дітей.

Далі, ми вивчили особові властивості, що впливають на самооцінку, за допомогою методики «особовий диференціал». Бачимо, що показник активності практично не відрізняється в двох груп дітей. Чинник сили вище у успішних дітей, це говорить про упевненість в собі таких дітей.

Потім порівняли успішність дітей за експертною оцінкою (оцінка класного керівника) і показники інтелекту. Результат експертної оцінки підтвердився тестом Векслера «Обізнаність». Неуспішні діти в учбовій діяльності по результатах мають низький рівень інтелекту.

За результатами методики «Особовий диференціал» можна зробити наступні висновки. Показник оцінки практично не розрізняється в даних двох груп дітей. Це говорить про високий рівень самоповаги, задоволеності собою, оптимізм і упевненість. Показник сили нижче у погано успішних дітей, схильність таких дітей до тривожності і швидкої стомлюваності. А ось показник активності значно вище неуспішних дітей в учбовій діяльності, такі діти товариські, активні, але в той же час імпульсивні.

Список використаних джерел та літератури

1.     Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №34, ст. 451

2.     Акудинова Н.Э. Об особенностях оценки и самооценки учащихся 1–4 кл. // Вопр.пс. – 2008, №3–5. – с. 27

3.     Ананьев Б.Г. «Психология педагогической оценки» // Избранние психологические труди. Том 2. М., Просвещение, 2000. – с. 450

4.     Ананьев Б.Г. «Развитие детей в процессе начального обучения и воспитания» // Проблеми обучения и воспитания в начальной школе. М., УЧПЕДГИЗ, 2000. – с. 221

5.     Бернс Р. «Развитие Я – концепции и воспитания». М., Прогресс, 2006. – с. 227

6.     Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание. М.: Прогресс, 2006 г., с. 422

7.     Блонский П.П. «Школьная успеваемость» // Избранние педагогические произведения. АПН РСФСР, 2001. – с. 48

8.     Божович Л.И. «Личность и ее формирование в детском возрасте». М., Просвещение, 2008. – с. 340

9.     Божович Л.И. «О некоторих проблемах и методах изучения личности школьника» // Вопроси психологии личности школьника. М., Просвещение, 2008. – с. 27

10. Бондаренко Л.И. Основние этапи становления самосознания – К., 2009. – с. 327

11. Борисов Ю.А., Кудрявцев И.А. Смисловая сфера сознания и самосознания успешних и неуспешних менеджеров среднего звена // Психосемантика // Психологический журнал, 2003 г., т. 24, №1, с. 91–103

12. Боришевський М.И. Психологические особенности самосознания подростка – К.: Вища школа – 2000. – с. 168.

13. Бударний А.А. Преодолевать неуспеваемость / А.А. Бударний // Народное образование. – 2003. – №10.

14. Бударний А.А., Розенталь У.Д. «Об одной из возможностей преодоления второгодничества» – Советская педагогика, 1996, №7.

15. Волокитина М.Н. «Очерки психологии младших школьников». М., АПН РСФСР, 1954. – с. 470

16. Вопроси предупреждения неуспеваемости школьников // Сб. статей под ред. Ю.К. Бабанского, Ростов-на-Дону, 2002., с. 325

17. Виготский Л.С. «Проблеми обучения и умственного развития» // Избранние исследования. М., 2006 г. с. 450

18. Лернер И.Я. «Критерий уровней познавательной самостоятельности учащихся» // Новие исследования в педагогических науках. 2001, №4. с. 3

19. Гамезо М.В., Неволин И.Г. «Психосоматические аспекти проблеми познавательной деятельности и общения». М., 1993. с. 50

20. Гельмонт А.Н. «О причинах неуспеваемости и путях ее преодоления». М., 2004. с. 37–45

21. Голубева А.Н. «Психологические особенности проявления настойчивости у детей дошкольного возраста», М. Просвещение, 1996. с. 4

22. Горбачева В.А. «К вопросу формирования оценки и самооценки у детей». АПН РСФСР, 1992, №18. с. 14

23. Давидов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопр.пс. – 1992, №1–2.

24. Давидов В.В. Учебная деятельность: состояние и проблеми исследования / В.В. Давидов // Вопроси психологии. – 2001. – №6.

25. Липкина А.И. «Педагогическая оценка и ее влияние на формирование личности неуспевающего школьника» // Психологические проблеми неуспеваемости школьников. М., 1991. с. 132–157

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5