Залежність схильності до суїциду від соціометричного статусу старшокласників

Залежність схильності до суїциду від соціометричного статусу старшокласників

ПЛАН

• Вступ
• Розділ 1. Соціометричний статус старшокласників та схильність до суїциду
• 1.1 Теоретичні засади дослідження суїцидальної поведінки у старшокласників
• 1.2 Старшокласники, як суїцидально-небезпечна референтна група
• 1.3 Чинники суїцидальної поведінки старшокласників
• 1.4 Понятті соціометричного статусу старшокласників
• Розділ 2. Дослідження залежності впливу соціометричного статусу на схильність до суїциду у старшокласників
• 2.1 Організація експерименту
• 2.2 Процедура вивчення залежності суїцидальної поведінки від соціометричного статусу старшокласника
• 2.3 Виявлення статусного розподілу серед учнів 11 класу
• 2.4 Виявлення схильності старшокласників до суїцидальної поведінки
• 2.5 Визначення та аналіз результатів дослідження
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Проблема суїцидальної поведінки є однією з важливих для сучасної України. Наша країна відноситься до держав із високим рівнем суїцидальної активності, а за останні 10 років рівень самогубств зріс майже вдвічі. У 2007 році смерть в результаті самогубства за чисельністю випередила смерть від інфекційних хвороб, хвороб ендокринної системи, смерть від гострого інфаркту міокарду та алкогольного цирозу печінки. Кількість самогубств на 100 тис. населення значно більша за кількість смертей в результаті нещасних випадків, випадкових отруєнь, утоплень та вбивств. Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей віком 5-14 років (в наш час це 0,5% самогубств серед усіх вікових груп). Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається. У віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14-15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму в 16-19 років. [7, 58]

Окрім суїцидальних спроб значного розповсюдження в підлітковому віці набули внутрішні форми суїцидальної поведінки - суїцидальні ідеації, які завжди в широкій чи згорнутій формі передують самогубству. Внутрішня суїцидальна поведінка або суїцидальні ідеації включають суїцидальні уявлення (думки, фантазії стосовно скоєння самогубства) та суїцидальні тенденції (наміри, задуми, в яких присутній компонент рішення і продумується план самогубства).

Проблему ранньої діагностики та профілактики суїцидальної поведінки у старшокласників можна вирішити в межах шкільної психологічної служби. Але відсутність зручних скринінгових методик для діагностики суїцидальних ідеацій та наукових програм профілактики суїцидальної поведінки не дає змоги виявляти групи ризику щодо скоєння самогубства та проводити з ними психокорекційну роботу. Підлітки потрапляють до фахівців лише після скоєння невдалої суїцидальної спроби, якої можна було б не допустити.

В ґенезі суїциду серед старшокласників та молоді велике значення має взаємозв'язок впливів середовища, індивідуальних психологічних структур особистості, соціометричного статусу та особливостей соціалізації індивідуума. Соціометричний статус -- це показник соціально-психічних властивостей особистості як об'єкта комунікації в групі, який фіксує позицію і величину престижу людини в її спілкуванні з іншими ( соціометрія). Разом з офіційною або формальною структурою спілкування, що відображає раціональну, нормативну, обов'язкову сторону людських взаємин, у будь-якій соціальній групі завжди є психологічна структура неофіційного або неформального порядку, що формується як система міжособистісних відносин, симпатій і антипатій. Особливості такої структури багато в чому залежать від ціннісних орієнтації учасників, їхнього сприйняття і розуміння один одного, взаємооцінок і самооцінок. Як правило, неформальних структур у групі виникає кілька, наприклад, структури взаємопідтримки, взаємовпливу, популярності, престижу, лідерства і ін. Неформальна структура залежить від формальної структури групи в тому ступені, у якому індивіди підкоряють свою поведінку цілям і завданням спільної діяльності, правилам рольової взаємодії. За допомогою соціометрії можна оцінити цей вплив.

У працях вітчизняних та російських фахівців вивчаються психологічні чинники суїцидальної поведінки, але більшість досліджень проводилися на вибірці дорослих осіб, які скоїли суїцидальну спробу (А.Г. Амбрумова, Н.В. Конончук, Л. Крижанівська, В.П. Ларичев, Г.Я. Пілягина, Л.І. Постовалова, Г.В. Старшенбаум та ін.). [6, 67] Старшокласникі, підлітки, які ще не скоїли суїцидальну спробу, а перебувають на етапі роздумів та планування, залишаються поза увагою фахівців. Вивчення їх психологічних особливостей та залежності схильності до суїциду від соціометричного статусу дало б змогу розробити ефективну програму профілактики та психокорекції суїцидальної поведінки. Така програма дозволила б виявляти групу ризику скоєння самогубства та могла б впроваджуватись в рамках шкільної психологічної служби.

Розгляд проблеми у контексті підліткового віку надає їй особливої гостроти (О.Є. Блінова, Г.В. Старшенбаум, С.Г. Шебанова, К. Хоутен). [6, 67] Старшокласники дуже болісно реагують на непорозуміння, відторгнення, образи у при спілкуванні у групі однолітків. Психофізіологічні особливості, притаманні старшокласникам, зумовлюють значну неконтрольованість суїцидальної поведінки. Спілкування з однолітками, яке в суїцидальній поведінці є провідним видом діяльності, визначає певну самодостатність підліткової субкультури, що також ускладнює можливості психологічного впливу на суїцидальні прояви. Відтак, вивчення проблеми суїциду взагалі та його проявів серед старшокласників є актуальним як у соціокультурному, так і у суто науковому плані.

Недостатній рівень вивчення проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми дослідження «Залежність схильності до суїциду від соціометричного статусу старшокласників».

Мета дослідження полягає у розробці підходу до ранньої психологічної діагностики суїцидальної поведінки серед старшокласників в залежності від їх соціометричного статусу та соціально-психологічних особливостей підлітків.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

1. Здійснити теоретичний аналіз поглядів вітчизняних та зарубіжних дослідників на причини, умови формування та перебіг суїцидальної поведінки;

2. Проаналізувати феноменологію суїцидальної поведінки, і виокремити соціальні та психологічні фактори, що провокують її виникнення;

3. На концептуальному рівні виокремити вірогідні чинники формування ідей суїциду серед старшокласників відповідно до їх соціометричного статусу;

4. Встановити психологічні чинники виникнення суїцидальної поведінки та проаналізувати її;

5. Визначити залежність схильності до суїциду від соціометричного статусу старшокласників у групі однолітків.

Об'єктом дослідження виступає суїцидальна поведінка старшокласників.

Предмет дослідження - вплив та залежність соціометричного статусу старшокласників у групі однолітків на схильність до суїциду.

Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної та психолого-педагогічної літератури; емпіричні: спостереження, анкетування, тестування; методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні. У психодіагностичний комплекс увійшли традиційні стандартизовані методики. До методик належать: методика соціометрії Дж.Морено, методика визначення схильності до суїциду.

Вибірку склали 20 підлітків -- учні 11 класу Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №13 Вибірка орієнтована на другу фазу підліткового віку за міжнародною класифікацією -- 14-18 років.

Практичне значення полягає в розробці психодіагностичних показників суїцидальних нахилів старшокласників та у встановленні їх прогностичного значення. Безпосередня орієнтація дослідження на психологічну діагностику та профілактику суїцидальної поведінки становить реальну практичну значимість даної роботи. Отримані результати та розробки можна використовувати у практичній діяльності шкільних психологів, соціальних працівників і т.д. Матеріали та результати дослідження можуть також бути використані при написання наукових, курсових, дипломних та інших робіт, пов'язаних з даною проблематикою

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Список використаних джерел налічує 41найменування.

Розділ 1. Соціометричний статус старшокласників та схильність до суїциду

На сьогоднішній день існує низка теоретичних підходів до причин суїцидальної поведінки, що виникли на межі психології, соціології та філософії. Найперше, це проблема відчуження людини від суспільства та самої себе, розглянута в роботах К.Маркса та Е.Фромма, а також протилежний їй феномен згуртованості, описаний Е.Дюркгеймом, де самогубство виступає наслідком функціонування соціальної системи. У літературі представлено релігійний погляд на проблему самогубства, що розглядає суїцид як наслідок втрати людиною віри в Бога, а міцну і стійку віру як запобіжник накладання на себе рук (М. Бердяєв, Ф. Ніцше). [3, 108]

Найближчим до психології є підхід до самогубства, як до усвідомлення абсурдності існування (в екзистенційному напрямку, А. Камю) та втрати смислу життя (в роботах В. Франкла). [3, 108] Психоаналітичну позицію представлено поглядами З. Фройда на самогубство як на крайній прояв інстинкту Танатосу - агресії, спрямованої на себе, аналізом К. Менінгера глибинних мотивів самогубства та сучасними поглядами Дж. Хіллмена, що розглядає суїцидальну поведінку як спробу трансформації в момент закінчення певного етапу життя. [3, 109]

У працях вітчизняних та російських фахівців суїцидальна поведінка розглядається як прояв дезадаптації особистості, в генезі якої відіграють значну роль соціальні й психологічні чинники. Фахівці Московської школи суїцидології серед соціально-психологічних чинників суїцидальної поведінки виділяють мікросоціальні конфлікти (А.Г. Амбрумова), вплив сім'ї. [1], [2] Зокрема, особливо суїцидонебезпечну роль відіграють дезадаптивні сім'ї через слабкий психологічний захист їх членів (Л.І. Постовалова). [39, 21] На зв'язок негативних сімейних стосунків та суїцидальної поведінки дітей також вказують зарубіжні автори (R.W. Maris, C.S. Henry, B.P. Allen). [39, 24] Дослідники також аналізують взаємозв'язок сімейних конфліктів, негативного ставлення підлітка до себе та формування суїцидальної поведінки (S.C. Shagl, B.K. Barber). [39, 24] Наводять дані про зв'язок між суїцидальної поведінкою та відсутністю соціальної підтримки (M.F. Charron). [39, 25] Доводять, що особливої уваги заслуговує наявність в оточенні підлітків людей, що намагалися або скінчили життя самогубством.

1.2. Старшокласники, як суїцидально-небезпечна референтна група

Суїцид - це навмисне позбавлення себе життя. Спостерігається як у здорових людей, так і при психічних захворюваннях, головним чином, протікає з депресією. Суїцидальна спроба і суїцид проходять у своєму розвитку через дві фази: зворотну (коли суб'єкт сам чи при втручанні оточуючих може припинити спробу) і незворотну, що закінчується смертю.

Старшокласники це група психологічно уразливих підлітків. За довгий час функціонування суїцидології оформився ряд теорій. Відповідно до однієї з них причина суїцидальної поведінки лежить у площині взаємин суспільства і індивідуальності. У зв'язку із цим виділяється три типи самогубців: егоїстичний (людина із крайнім ступенем індивідуалізму вступає в протиріччя із суспільством і не витримує), альтруїстичний (людина приносить себе в жертву соціальним тенденціям), анемічний (самогубство в період дезорганізації, серйозних суспільних катаклізмів і потрясінь). Крім теорій соціального порядку є біологічні теорії, які пояснюють причини суїциду, приміром, гормональним дисбалансом. Психологічні теорії знаходять джерела такої поведінки в наявності у людини провідних базових інстинктів, у тому числі інстинкту смерті. Екзистенціалісти розглядають природу самогубства у втраті сенсу життя. [30, 8]

Розуміючи взаємозв'язок всіх систем у людині і суспільстві, ясно, що якась одна з теорій не може пояснити феномен самогубства. Є формула Моріса Фарбера: частота самогубств у суспільстві прямо пропорційна кількості індивідів, що відрізняються підвищеної чуттєвістю, і масштабу соціальних позбавлень, у яких перебуває популяція.

Психологічний компонент суїцидальної поведінки являє собою патерн, що складається з п'яти психологічних характеристик. Перша з них: егоцентризм. У підлітковому віці він розвинений дуже сильно. Світ підлітка здебільшого складається з його самого, коли дитина попадає у важкі життєві умови, то починає переживати, страждати, замикатися на собі. Егоцентризм тут здобуває характер заперечення себе.

Другим психологічним механізмом, що формує суїцидальну поведінку є -- аутоагресія. У підлітковому віці рівень агресії підвищується. Якщо формується негативне відношення до себе, то агресія направляється на самого себе. З погляду складової аутоагресії тут є присутнім емоційний компонент: тривога, почуття провини, депресія. Підліток часто не розуміє, що з ним відбувається, не може і не вміє поділитися своїми відчуттями. Ще одна складова аутоагресії -- занижена самооцінка. [30, 12]

Третій психологічний механізм -- песимістична установка. Стосовно майбутнього підліток відчуває страх, тривогу. На цьому тлі песимістична установка як психофізіологічна готовність діяти в кризовій ситуації в підлітка розвивається швидше, ніж у дорослого.

Наступна психологічна характеристика -- паранояльність. Мова йде не про те, що всі суїциденти -- параноїки, а про те, що в людини, яка переживає цей стан, параноїдальні тенденції виразні: третина людей, які здійснили спроби суїциду, повторюють їх протягом року. При паранояльному стані відбуваються звуження свідомості і фіксація на певні цінності. Остання, домінуючи, переходить у мету.

Стосовно старшокласників, то у їхньому віці ціннісно-орієнтаційна сфера не сформована. Ідея піти з життя як вихід із кризової ситуації у відсутності цінностей і життєвого досвіду швидко стає домінантою. Плюс мотиви, що штовхають на це, яких у суїцидології виділено п'ять: протест, заклик до допомоги, самопокарання, втеча від важких щиросердечних і фізичних страждань, капітуляція. У підлітковому віці найбільш типові такі мотиви, що визначають соціальну поведінку, як протест і заклик до допомоги.

Протестна форма може виникнути через існування дитини в рамках подвійної моралі. З одного боку, мораль дитини -- слухняність, з іншого боку, мораль дорослих -- непомірні вимоги. Коли гармонії немає, дитина починає протестувати у відповідь на педагогічний тиск. Формою заклику до допомоги дитина повідомляє про важкі емоційні навантаження, які випробовує. [24, 207]

Внутрішні й зовнішні форми суїцідальної поведінки підпорядковані закономірностям будови людської предметної діяльності. Суїцидальні акти можна поділити наступним чином:

1. Істині самогубства, спроби й тенденції. Їх мета - позбавлення себе життя. Їх кінцевий результат - смерть.

2. Демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка. ЇЇ мета не позбавлення себе життя, а демонстрація цього наміру.

3. Самоушкодження. Мета - пошкодження того чи іншого органу.

4. Нещасні випадки - небезпечні для життя дії, що спрямовані іншими цілями.

Депресія і бажання накласти на себе руки -- не одне і те ж. Можна страждати від депресій, але про суїцид навіть не подумувати. В той же час більшість суїцидальних підлітків об'єднує схильність до депресій. Пригніченості передує зазвичай відчуття суму, нерідко несвідомого, і безвихідності.

Майже всі молоді люди час від часу відчувають тугу і меланхолію. Перепади настрою властиві молоді, проте продовжуються ці перепади день-два, не більше. Так звана ситуативна депресія безпосередньо пов'язана з тим, що відбулося або відбувається в житті старшокласника: хлопці і дівчата живо реагують на погані відмітки, на сварки з друзями і подругами, на сімейні нелади, на втрату роботи. Старшокласники, які стикаються не з однією, а з декількома проблемами одночасно, впадають в депресію, потроюють здатність знаходити вихід з ситуації, що створилася.

Депресія може підштовхнути молодих людей до здійснення суїцидальної спроби, оскільки старшокласники, що впали в депресію, часто думають, що їх нещастям не буде кінця. Їм здається, що вони потрапили в смугу невдачі, що «далі буде тільки гірше» і що виходу з положення, що створилося, немає і бути не може. Їм представляється, що те життя, яке вони ведуть тепер, продовжуватиметься завжди. Виходом з цього стану безвихідності може стати суїцид. [21, 112]

Старшокласники, що впали в депресію, втрачають інтерес до життя, до людей, які їх оточують. Вони перестають спілкуватися з друзями, перестають робити те, що раніше робили з цікавістю. Вигляд у них сумний, пригнічений, вони багато сплять, розмовляють зазвичай тихим, втомленим голосом. Враження таке, ніби живуть вони через силу. Вони залучені в порочний круг: депресія веде до відчуження, відчуження породжує тугу, туга - новий виток депресії. І чим довше триває цей цикл, тим більше ризик, що підліток, намагаючись покінчити з меланхолією і самотою, покінчить з життям.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9