Практично-прикладні завдання професійно-технічної освіти 
Креслення. Програмний курс «Комп'ютерної
графіки» передбачає наявність в учнів початкових навичок виконання креслення:
побудова основного напису, специфікації; розставлення розміру, шорсткості,
допусків; володіння технікою виконання креслярських робіт, правилами оформлення
конструкторської документації тощо.
Вивчення системи
автоматизованого проектування (САПР) відбувається
за матеріалами курсу «Креслення» із практичним засвоєнням основ геометричного і
проекційного креслення, нарисної геометрії, машинобудівного і будівельного
креслення, закріплюються навички виконання креслень. Робота із САПР дозволяє
учневі реалізовувати свої ідеї: при моделюванні вигляду розробленого завдання
виконавець не побоюється вносити довільні зміни, маючи змогу відміни виконання
дії; засоби напівавтоматизованого подання розмірів, спряження, штрихування,
зображення різьби, деталювання і виконання складальних креслень із
застосуванням операцій з фрагментами, можливості одержання наочного зображення
об'єкта на основі прямокутних проекцій та його обертання розвивають творчу
уяву, логічне та комбінаційне мислення і формують конструкторські задатки у
майбутніх фахівців.
Таким чином, нова ІТ в
процесі викладання дозволяє легко подати учневі графічний матеріал для читання
і виконання креслень, забезпечує самостійне розроблення графічної документації
для виготовлення деталей і предметів, дає змогу розв'язувати творчі завдання з
елементами конструювання [5].
Інформатика. Програмний курс комп'ютерної
графіки доцільно читати учням, які володіють навичками роботи з комп'ютером,
передбаченими дисциплінами «Структура та функціонування ЕОМ» і «Програмування»
учні повинні знати призначення основних пристроїв комп'ютера, вміти
користуватися маніпуляторами, пристроями введення та збереження інформації —
принтером, плотером, нагромаджувачами на магнітних дисках, орієнтуватися у
загальних положеннях про операційні системи (ОС), зокрема про середовище
функціонування САПР. Учні повинні вміти працювати
з файловою структурою та надбудовами наявних ОС, з текстовими редакторами,
вміти будувати графічні примітиви із використанням мов програмування.
Початкові відомості про САПР учні можуть одержати з розділу
інформатики «Ділові застосування ЕОМ» поряд із вивченням систем підготовки текстів,
графічних редакторів, комп'ютерно-видавничих систем, табличних процесорів та
систем керування базами даних.
Математика. Програма комп'ютерної графіки
вимагає від учнів знань основ геометричної побудови: поділ відрізка, побудова
перпендикулярних та паралельних прямих тощо. Учні повинні вміти здійснювати
вимірювання та поділ кутів; поділ кола на рівні частини і побудову правильних
вписаних многокутників, визначати центр кола та дуги.
Міжпредметні зв'язки з
математикою передбачають засвоєння учнями таких базових понять, як точка,
пряма, довжина відрізка та її позначення, вимірювання геометричних розмірів,
типові геометричні фігури та їх складові — кут, вершина, сторона многокутника,
діагональ, радіус та центр кола. Зокрема, практичні роботи з комп'ютерної графіки
передбачають аналіз способів задания кола, дуг, прямокутників, многокутників,
лекальних кривих; при виконанні завдань учні використовують знання
координатного методу: наприклад, при викреслюванні відрізків прямих ліній
вказуються координати початку і кінця відрізка, при побудові прямокутників —
координати протилежних вершин, при виконанні еліпсів та многокутників —
координати центра та довжини одного з радіусів [5].
САПР передбачає можливість проведення
прямої під кутом до осі абсцис, проведення паралельних прямих із заданиям кроку, що використовується при
побудові зображення просторової фігури, яке можна одержати в диметричній,
ізометричній та ортогональній проекціях, подати каркасною (дротяною) моделлю,
відновити засобами твердотільного (об'ємного) моделювання, а також здійснити
його просторове обертання. При цьому створюються умови різнобічного огляду, що
приводить до формування цілісного уявлення про фігуру.
Загалом можна стверджувати,
що міжпредметні зв'язки комп'ютерної графіки та математики значно сприяють
досягненню основної мети курсу «Геометрія»: розвитку в учнів просторового
уявлення про відношення форм реального світу.
Деталі машин. Міжпредметні зв'язки дисциплін
значно полегшать засвоєння учнями процесу розрахунку та складання деталей. Практичне
моделювання об'єкта сприяє формуванню просторових уявлень про зображувану
деталь. При цьому учень повинен орієнтуватися в умовних позначеннях матеріалів
та оброблюваних поверхонь, володіти елементарними знаннями інженерних
розрахунків на міцність, жорсткість і стійкість елементів деталі.
Практичні та лабораторні
роботи з комп'ютерної графіки передбачають не лише побудову зображень складних
механізмів, зокрема, із вирізом чверті деталі, а й припускають можливість
художнього конструювання предметного середовища із формуванням твердотільних
корпусів змодельованих об'єктів.
Таким чином, застосування ІТ
дозволяє значно прискорити подолання труднощів, що виникають при розв'язуванні
задач на виготовлення і складання деталей машин.
Технологія обробки конструкційних
матеріалів з елементами машинознавства. При конструюванні деталі учні повинні виходити з умов
роботи деталі, які впливають на вибір методів її виготовлення [5].
Комп'ютерна графіка пропонує
ряд практичних робіт, при виконанні яких порівняно легко вирішуються проблеми,
пов'язані з оперуванням технологічною картою, і створенням на цій основі
просторових способів виготовлення заготовки на різних етапах її обробки.
Можливе розв'язання завдань, в основі яких лежить вміння оперувати способами
виготовлення заготовки, що видозмінюється, у процесі її обробки на різних
верстатах. При цьому в учнів формується уявлення про зміни заготовки в міру її
виготовлення, і, нарешті, про готовий виріб.
Технологія машинобудування. Програмний курс «Комп'ютерної
графіки» передбачає наявність в учнів початкових знань про загальні методи
проектування машин і механізмів, синтез систем керування машинами-автоматами, принципи програмування.
Учні повинні орієнтуватися у
способах організації гнучкого автоматизованого виробництва, заснованого на
широкому застосуванні сучасного програмно керованого технологічного
устаткування, мікропроцесорних керуючо-обчислювальних засобів, роботів і
промислових робото-технічних систем, засобів автоматизації
проектно-конструкторських, технологічних і планово-виробничих робіт.
Розділ курсу «Комп'ютерна
графіка» розглядає основні засади комплексного ведення проектування, починаючи
з постановки завдання, закінчуючи одержанням креслень і програм для
устаткування з числовим програмним керуванням, для чого учні ознайомлюються із
додатковими модулями: системного проектування керуючих програм для верстатів та
системного проектування маршрутно-операційних процесів.
Виробниче навчання. У підготовці кваліфікованих
робітників особливе значення має узгодження теорії і практики. Яскравим виявом
цього є зв'язок спецтехнології і виробничого навчання із застосуванням
комплексних навчальних робіт з комп'ютерної графіки. Завдання майстра
виробничого навчання — навчити учнів виконувати роботи, характерні для їхньої
професії, із використанням знань, одержаних з освітнього курсу «Комп'ютерна
графіка». Застосування на уроках виробничого навчання ілюстративного матеріалу
— як електронного, так і друкованого, — підготовленого за допомогою САПР, дає
змогу передати учням значний обсяг відомостей з читання та виконання графічної
документації, дозволяє унаочнити процес складання креслень з використанням
записаних на файлі фрагментів елементів креслення, вміти застосовувати
імітаційні моделі кінематики і динаміки простих механізмів і систем керування,
здійснити моделювання маршрутно-операційних технологічних процесів тощо. Таким
чином розширюється і поглиблюється політехнічний світогляд учнів, формується
їхня обізнаність з науковими основами і організаційно-економічними принципами
сучасного виробництва. Учні ознайомлюються з елементами графічної писемності,
елементами техніки і конструювання. Відповідно до програми виробничого навчання
учні можуть готувати дидактичний матеріал для кабінетів і лабораторій,
виконувати ескізи для оформлення методичних посібників та виготовляти
інструменти, пресування, сувеніри, технічні іграшки моделей, механізмів, що їх
можна реалізувати в процесі виробничої діяльності.
Трудові вміння та навички
учнів при виконанні навчально-виробничих завдань у процесі виробничого навчання
є мірилом ефективності засвоєння знань із спецпредметів і повинні розглядатись
як основний чинник зворотного зв'язку в системі спец-технологія — виробниче
навчання.
3.1 Основні аспекти концепції розвитку ПТО в Україні
Згідно з Національною доктриною розвитку освіти основні характеристики професійно-технічної освіти (ПТО)
можуть бути сформульовані наступним чином. По-перше, вона є потужним і
ефективним засобом, системою для досягнення високого культурного рівня
населення, його продуктивної участі у житті, що, безумовно, в цілому впливає на
мораль, духовність, успіхи нації. Ми розуміємо, що професійний освітній ценз
нації досягається значною мірою зусиллями системи забезпечення робітничих
професій. По-друге, система ПТО щільно, як ніяка інша, пов'язана з тими, хто
дає роботу, — з роботодавцями. Це визначає соціальну вивіреність навчання,
рівень навчальних програм професійно незбитковим, оптимальним для спеціальності
і галузі знань. По-третє, методологія навчання у ПТО суттєво відрізняється від
середньої технічної і вищої школи. Тут характерною є предметна (а не образна)
система навчання. У відомій тріаді «знання-вміння-навички» переважають дві
останні, що зводить до мінімуму в часі професійну адаптацію молодих робітників.
Ця система акцентує увагу у професійному навчанні на категорії «вміння», що
сприяє забезпеченню ще під час навчання глибокому професійному зануренню у
майбутній фах. По-четверте, система навчальних закладів ПТО, як правило, добре
обладнана навчально-лабораторною, виробничою базою, близькою за своїми якостями
до засобів виробництва, обладнання, апаратури реальних промислових виробництв [15].
Вважаємо, що професійно-технічну
освіту краще назвати професійною базовою освітою. Адже це, по-перше, точно, а
по друге, — добре узгоджується з дефініцією «професія», яка є «сталим родом
занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок, та є для будь-кого
джерелом існування».
Концепція розвитку
професійно-технічної освіти (ПТО) України може бути сформульована наступним
чином.
1. Система ПТО є масовою
професійною освітньою сферою, вона значною мірою сприяє зростанню культурного і
професійного рівня української нації.
ПТО — це система не тільки
переважного забезпечення місцевими робітничими кадрами організацій і
підприємств, а й стійка державна освітня структура з обов'язковим державним
замовленням, ліцензованим обсягом та ін., що забезпечує на державному рівні
базову професійну, освітню, культурну підготовку великої частини населення
держави.
2. Зміст ПТО має бути чітко
зорієнтований на сучасні високотехнічні і високоінтелектуальні технології,
характерні для XXI століття. Відповідно до цього
повинні бути обґрунтовані переліки спеціальностей, професій, кваліфікацій,
змісту, рівня, мети і завдання підготовки.
3. Доцільно розробити єдиний
перелік напрямів підготовки фахівців, у кожному з яких мають бути враховані всі
рівні кваліфікації, що відповідають даному напряму підготовки: кваліфікований
робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, інженер, магістр.
4. Підготовку на всіх п'яти
рівнях слід здійснювати за узгодженими освітньо-професійними програмами в межах
одного напряму підготовки. Методологія навчання повинна мати єдиний фундамент
(«спільне коріння»), а навчальні посібники і підручники, якщо це можливо, за
змістом і стилем викладу матеріалу мають бути доступними для тих, хто
навчається на всіх рівнях. Організація навчального процесу повинна містити
елементи «прозорості» і навіть взаємопроникнення в межах одного напряму за
всіма рівнями.
5. Важливою умовою є
створення оптимізованої мережі вітчизняних професійно-технічних навчальних
закладів з урахуванням загальнодержавних і регіональних потреб, демографічних
особливостей, перспектив розвитку окремих галузей знань і промисловості,
суспільства в цілому.
6. Система фінансування і
забезпечення ПТО повинна мати переважно державний характер, і суспільна увага і
зацікавленість в її розвитку мають бути на такому ж рівні, як до середньої
загальноосвітньої школи.
7. Доцільно створювати умови
для наскрізної — на всіх рівнях — підготовки для того, щоб робітнича професія
не мала навчального завершення з «глухим кутом», а надавала право учням ПТУ, ВПУ продовжувати свою освіту в
технікумах, коледжах, інститутах за єдиним навчальним напрямом. Доцільною є
організація творчого педагогічно-методичного зв'язку між цими закладами освіти,
розробка універсальної навчально-методичної літератури. Професійно-технічна освіта
не має бути відокремленою від інших ланок освіти. Вона повинна бути органічною
невід'ємною складовою певного навчального напряму (технічного,
сільськогосподарського та ін.) [16].
8. Концепція розвитку
професійної освіти передбачає створення не тільки комплексних авторських
колективів для розробки навчально-методичної літератури, а й створення спільних
неформальних об'єднань — навчально-технічно-виробничих комплексів.
9. Система ПТО повинна стати
організатором щорічних оглядів і заохочення кращих представників робітничих
професій, а також учнів ПТУ різноманітних профілів за принципом конкурсного
відбору, що широко висвітлюється засобами масової інформації. АПН України разом
з Міністерством освіти і науки України розробляє відповідно Положення, умови,
структуру і перелік номінацій нагород. АПН повинна подати до Уряду пропозиції
щодо затвердження Державної Премії України у галузі техніки за видатні
досягнення окремих представників робітничих професій і виробничих колективів.
Широка, важлива кампанія у
суспільстві, спрямована на підвищення авторитету робітничих професій і
висококваліфікованих робітників, має стати однією з характерних особливостей у
розвитку нашої держави.
10. Система ПТО має яскраво
виражений конструктивний, інноваційний характер. Це робить доцільною наявність
у кожному ПТУ навчально-освітньої структури, що забезпечує підвищення
кваліфікації чи здобуття другої освіти (спеціальності) не тільки для тих, хто
навчається, а й для різних категорій населення (як важлива освітянська послуга
для осіб, що мають будь-який освітній рівень).
Таке підвищення
соціально-суспільної і професійної значущості закладів професійної базової
освіти знаходиться в руслі розвитку ідеології технічної освіти в державі.
Необхідність такого підходу
зумовлюється наступним. Ми маємо визнати, що система вищої технічної освіти у
нас так дуже розвинута (і якісно, і структурно), що деякою мірою наявна і її
надлишковість.
Вже давно в державі немає
дефіциту спеціалістів вищої технічної освіти і водночас є дефіцит
кваліфікованих робітників. До речі, інститут здобуття робітничих професій дуже
розвинутий на Заході, наприклад, у США. Така кваліфікація там є досить дефіцитною, вона успішно розвивається
завдяки поширеній системі підвищення кваліфікаційного рівня саме робітників.
Підвищення соціальної і
економічної значущості перших кваліфікаційних рівнів професійної технічної
підготовки — це актуальне завдання. Адже воно пов'язане з розвитком у нашій
державі ідей технічної революції, поєднане з духовним відродженням нації [15].
Століття, що закінчилося,
було епохою техніки і технології. Воно дало світу мікроелектроніку,
телекомунікації, небачений за швидкостями і комфортом транспорт, атомну
енергетику, космонавтику. Технічні досягнення зробили медицину
високоефективною, а біологію і генетику — наступальними. Вчені, спеціалісти,
громадськість Землі прогнозують нове століття як добу стрімкого зростання
високоінтелектуальних технологій, успіхів природничих і технічних знань такою
мірою, що, наприклад, обчислювальний інтелект зрівняється з біологічним, що
нафтова ера зміниться на еру термоядерного синтезу, що стане можливим
клонування людини і може відбутися висадка людей на планетах Сонячної системи.
Вітчизняну освіту XXI століття ми не можемо прогнозувати
інакше як потужною, переважно зростаючою у професійно-технічній галузі. Перша
причина цього — зростання навіть у близькому майбутньому складності,
інтелектуалізації техніки. Висококваліфікований робітник-спеціаліст — ключова і
масова постать у технологічному світі майбутнього в сферах виробництва,
експлуатації, ремонту технічних об'єктів. Рівні його освіти й кваліфікації
повинні бути адекватними науково-технічним досягненням.
Отже, освіта за робітничими
професіями за своєю масовістю, кількістю спеціальностей, соціальною значущістю
є основою, фундаментом величезної системи, що зветься вітчизняною технічною освітою.
Сама ж технічна освіта вагома, демократична, некон'юнктурна, системна,
інтернаціональна, заснована на фундаментальних законах природознавства. Ми
маємо усвідомлювати, що технічна освіта як основа економічного прогресу
врешті-решт робить нашу державу такою, що не споживає, а виробляє. Як важіль
зростання, стрижень напряму розвитку, вона сприяє національному самовизначенню
й незалежності народу, ефективно вводить його у світ загальнолюдських, в тому
числі технологічних, надбань [15].
Ми увійшли в нове
тисячоліття. Дуже незначній частині людства всіх часів доля сприяла перетнути
цю межу — межу тисячоліть.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|
|
