Методика формування навичок зображення форми у процесі графічної діяльності молодших школярів

Експериментальне навчання молодших школярів за пропонованими нами методичними положеннями здійснювалося на формуючому та перевірялось на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, де основна увага була звернена на аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з’ясування подальших перспектив розробленої експериментальної методики.

Дослідження впливу експериментальної методики на удосконалення формування навичок передачі форми зображуваних предметів на уроках образотворчого мистецтва у 4-х класах ми проводили у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів м. Підгайці Тернопільської області. Даним дослідженням було охоплено 29 учнів експериментального і 17 учнів контрольного класів.

Предметом нашого експериментального дослідження стала побудова і впровадження системи завдань, спрямованих на формування навичок передачі форм зображуваних предметів та вивчення їх впливу на ефективність образотворчої діяльності молодших школярів.

Ознайомлення молодших школярів з формою зображуваних предметів проводилося послідовно: квадратні, прямокутні, трикутні, круглі і предмети, що мають форму еліпса у фронтальному положенні. Натура вивішувалася навпроти кожного ряду парт або навпроти проходів, щоб не було перспективних скорочень.

Спочатку учні малювали предмети овальної і змішаної форми і природний матеріал: листки з вирізом і розділеними пластинками. У всіх випадках передавалася лише висота і ширина предметів, третій вимір (товщина) не враховувалася.

При малюванні з натури ми ретельно аналізували форму, весь час закріплювали поняття і навички малювання, бо без цього навіть най-систематичніше навчання не дає хороших результатів. Систематичність і послідовність в навчанні тісно пов'язані з посильністю виконання.

Спочатку ми вибирали найлегші для зображення предмети, далі поступово їх ускладнювали. Підбираючи предмети за формою і кольором, ми враховували техніку виконання (гуаш, акварель, кольорові олівці). При виконанні перших завдань основна увага зверталася на передавання пропорцій предмета, вибирався предмет з великою різницею у величині сторін. Натурою був класний журнал, обгорнутий в кольоровий папір.

Після журналу ми брали два предмети: зошит і лінійку. Пропорції зошита визначити було важче — різниця між розмірами ширини і висоти невелика. Після аналізу форми діти переконувалися в різних розмірах висоти і ширини предмета і порівняно легко передавали його на малюнку. Велику різницю у співвідношенні розмірів лінійки і зошита учні сприйняли легко. Крім правильного передавання пропорцій, учням пропонувалося розв'язати композиційну задачу – гарно розмістити на одному аркуші обидва малюнки.

Наступним завданням було малювання портфеля з одним замком. Це завдання складніше, бо вимагає вміння розділити сторони на три рівні частини. В перших малюнках ми шукали приблизну схожість з предметами; при малюванні ж з натури портфеля треба було знайти точне розташування частин предмета.

Розфарбовувати портфель кольоровими олівцями виявилося недоцільно, бо малюнок великий, розфарбовування стомлює руку, і рівномірно передати колір не можна, через те застосовуємо гуаш.

Щоб виробити в учнів навичку правильно і красиво розміщувати малюнок на аркуші паперу, ми давали завдання ще раз намалювати два предмети на одній сторінці. Вчитель весь час стежив, наскільки твердо учні засвоюють необхідні навички. Ніколи не слід спішити переходити до наступного завдання, якщо не засвоєне попереднє.

Виявилося, що міцність засвоєння залежить від того, наскільки діти усвідомили властивості предмета: будову форми, колір, його освітлення і розташування в просторі.

Навчаючи свідомо сприймати форму, вчитель звертав увагу учнів на характерні особливості предметів і, що найважливіше, відмітні особливості одного предмета порівняно з іншими. К.Д.Ушинський писав: «Все в світі ми пізнаємо не інакше, як через порівняння і, коли б нам трапився який-небудь новий предмет, якого ми не могли б ні до чого прирівняти і ні від чого відрізнити (якщо б такий предмет існував), то ми не могли б скласти про цей предмет жодної думки і не могли б сказати про нього жодного слова» [74, 163]. Наведемо приклад: учні навчаються малювання предметів прямокутної форми (зошит, книга, журнал, лінійка, портфель). Через аналіз форми учні приходять до висновку, що всі ці предмети прямокутні, що в них протилежні сторони рівні між собою.

Щоб краще, більш свідомо сприйняти форму квадрата при малюванні предметів квадратної форми, учні порівнювали його з предметами прямокутної форми. Вчитель активізував увагу учнів, спрямовуючи її на порівняння форми різних предметів, спонукаючи учнів робити правильні висновки, і вони усвідомлюють відмітні властивості квадрата. Вивчаючи форму кола, порівнюємо його з овальною формою, уточнюємо властивості кола. Систематичним керуванням вчитель спрямовував увагу учнів на оволодіння вмінням бачити і передавати форму предметів. Аналіз конструкції і форми предметів, побудування малюнка допомагали малювати правильно.

Спостереження натури і аналіз її прищеплювали учням вміння узагальнювати, міркувати, робити висновки, які сприяють свідомому і глибокому засвоєнню навчального матеріалу.

З цією метою навчання малювання з натури будувалося так:

1) ознайомлення з предметом, призначенням його, матеріалом, з якого виготовлено предмет;

2)   аналіз форми;

3)   прийоми малювання;

4)   виправлення помилок.

Ознайомивши учнів з предметом, який вони малюватимуть, переходили до аналізу форми, що тісно пов'язано із спостереженням натури. Поки діти не звикли малювати з натури, ми помітили, що під час пояснення вчителя вони уважно слухають і спостерігають модель, але як тільки починають малювати, то намагаються відтворити модель за пам'яттю. Винятком були діти, що відвідували дитячий садок. Поступово ми привертали їхню увагу до натури, виробляли вміння дивитися на предмет і малювати його.

Виявилося дуже важливим, щоб учні зацікавились предметом. При малюванні предмета квадратної форми пропонуємо учням принести хусточки, на уроці вийняти їх і розкласти. Обходячи клас, відбираємо кілька хусточок з каймою (але не з малюнком) і за ними аналізуємо форму. Користуючись методом порівняння, проводимо бесіду про відмінність і подібність в розташуванні і формі кайми на різних хусточках. Діти малювали хусточки з великим задоволенням. Ось один з простих прийомів, яким ми користувалися вчитель для того, щоб викликати в учнів інтерес і привернути їх увагу при малюванні з натури.

Одночасний процес спостереження і малювання спочатку був важкий, але пізніше діти казали: «Я повинен бачити». На запитання, як легше малювати, з натури чи за пам'яттю, більшість відповідала, що з натури малювати легше, а деякі казали, що малювати з натури важче, бо треба дотримувати точності. Про малювання за пам'яттю діти говорили: «Я не дивився на предмет, а тому й вийшло не дуже схоже».

Як тільки діти оволодівали технікою проведення ліній, вони всю увагу переносили на спостереження натури. Навчившись вільно зображати, учні заглиблювалися в зоровий аналіз натури, в передавання форми, і з цього моменту робота із спостереження і передавання натури проходила краще.

З самого початку при вивченні предметів квадратної форми учням доводилося зображати рівні сторони, поділяти відрізки на рівні частини, розташовувати малюнок в центрі аркуша. Все це розвивало їх окомір.

Переходячи до малювання предметів круглої форми, як вправу даємо малювати по черзі овал (еліпс) і коло. Якщо треба було уточнити розташування кола на папері і його розміри, ми використовували одну (вертикальну) вісь. Предмети овальної форми малюємо, будуючи їх по осях. При побудові малюнка проводилася осьову лінія в центрі аркуша і робився розрахунок. Осьовою лінією учні користувалися при малюванні природних форм, наприклад: листків бузку, фікуса, вишні, подорожника, дуба, каштана, метеликів, жуків та ін.

Симетричні предмети, як-от: тенісну ракетку, маленьке дзеркало зображаємо також за допомогою осьової лінії. Ми пояснювали учням, що значно легше малювати, використовуючи осьову лінію, яку ми проводимо в думці через весь предмет.

Розраховувати малюнок для дітей тривалий час було важко, вони намагалися малювати без попереднього розмічання. Вчитель повинен був пояснити, для чого потрібний розрахунок і як його робити. Перший час розрахунок кожного малюнка показували на дошці, залишаючи його на весь урок.

В міру засвоєння послідовності розраховування вчитель після пояснення стирав свій малюнок і пропонував учням зробити розрахунок самостійно, але раніш, ніж учні приступлять до роботи, ми опитували клас, в якій послідовності вони розраховуватимуть свій малюнок. Щоб привернути увагу учнів, запитували не одного учня, а кількох, задаючи їм по черзі запитання. Зауваження вчителя: «Не всі дивляться на предмет», «Поспішив, погано зробив розрахунок», «Добре малюєш — розрахував» або «Предмет схожий — порівнював, дивився, розрахунок правильний», «Малював за пам'яттю, погане розташування, дрібно — не слухав, про що говорили в класі» і т. д. — впливали на ставлення учнів до роботи, заставляли частіше порівнювати малюнок з натурою, уважно спостерігати предмет, який малюють.

Виявилося, що уроки малювання зв'язані з вмінням міркувати. Малюючи, треба вміти порівнювати свій малюнок з натурою, обмірковувати послідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо. Всі ці процеси важкі для учнів. Щоб спостерігати натуру і зображати предмет на площині, учень повинен затратити багато праці і вольового напруження. Часто учень вибирав більш легший шлях і «допомагав» собі, заздалегідь вимірюючи довжину ліній. Зовні малюнки виходять хороші, правильні, але користі в цьому випадку не було. Далі будуть такі роботи, коли неможливо виміряти, де малюнок будується «на око», і ті учні, які звикли користуватись механічними способами, почуватимуть себе безпорадними.

Завдання вчителя полягало в тому, щоб з перших уроків при виконанні будь-якого завдання добиватись свідомого засвоєння учнями прийомів і правил зображення предметів.

Щоб полегшити дітям сприймання форми предмета, вчитель під час пояснення вміло демонстрував модель. Навчаючи бачити форму предмета, вчитель обводив предмет рукою — жест вчителя допомагав зоровому сприйманню форми. При вивченні предметів квадратної і круглої форми створювалося поняття і про абстрактні геометричні форми, що мало велике значення для подальшого навчання малювання.

В подальшому усне пояснення супроводжувалося показом прийомів малювання на класній дошці, і, крім того, показом готового зображення предмета, який малюватимуть, бо пояснення на класній дошці не завжди можуть бути цілком зрозумілі. Наприклад, вчитель малює на дошці умовний аркуш паперу і на ньому зображає предмет, учні бачать зображення аркуша і повторюють його. Слова вчителя «це аркуш паперу, не треба його малювати» для дітей незрозумілі. Вони бачили, що малює вчитель, і цілком повторювали зображення.

Після пояснення прийомів малювання на класній дошці вчитель показував готовий малюнок і пояснював розмір малюнка, розташування зображення на аркуші паперу. Більш правильним виявилося на перших уроках малюнок розраховувати не на класній дошці, а на великому аркуші паперу, бо це більш відповідало роботі учнів. Масштаб малюнка можна уточнити, показуючи дитячі малюнки минулого року. Після пояснення на класній дошці доцільно повторити розрахунок в шкільному зошиті. При такому поясненні не треба зображати аркуш паперу, а розмір і розміщення малюнка були більш правильними.

Аналіз форми предмета зв'язаний із спостереженням натури. Не можна говорити про форму предмета, не показуючи його учням. Діти повинні свідомо сприймати відмітні особливості форми виучуваних предметів. Зовсім неприпустимо вести урок без натури, не можна вивчати форму за зображенням предмета на класній дошці. Змальовування — це формальне передавання вже готового зображення, даремно витрачений час. Про свідомість засвоєння тут і говорити не доводиться.

Учні перший час малювали неправильно і допускали такі помилки: малюнки маленькі, не вміють розрахувати малюнок і через те розташовують його не в центрі. Щоб учні не малювали предмети маленькими, ми показували три зображення предмета: намальований маленьким, дуже великим і правильно розрахований за розміром паперу. Помилкам в пропорціях запобігаємо розраховуванням малюнка. Перший час розраховуємо послідовним методом, тобто учні малюють вслід за вчителем. Цей метод привчав дітей до вміння міркувати, спостерігати і вчить їх, як почати і закінчити малюнок. Під час побудови малюнка спостерігаємо, як учні малюють загальну форму предмета і як він розташований на аркуші, чи правильно вибрано розмір малюнка, чи точно передані його пропорції. Ми не перевіряли помилки тільки на готовому зображенні, кориснішим це було робити під час малювання.

При передаванні форми у малюнках дітей траплялися такі помилки: порушення пропорцій предмета, неправильна форма, криві лінії, різні розміри однакових деталей предмета. Помітивши помилки, скеровували увагу учнів на натуру, пропонували порівняти з нею малюнок, самостійно знайти помилки і виправити їх. При виправленні помилок показували, де помилка, але виправляли її учні самостійно.

Такі предмети, як тенісна ракетка, сачок та інші, малюють, застосовуючи осьову лінію. При зображенні цих предметів помилки виправлялися фронтально, бо в більшості учнів траплялися ті самі помилки: неправильне, асиметричне зображення правої і лівої сторін предмета. Пропонуємо класу перевірити правильність передавання форми предмета порівнянням сторін.

Аналізуючи роботи, підводимо учнів до розуміння причин помилок і вказуємо, як самостійно їх виправити. Часто помилки виправлялися при активній участі всього класу. Якщо спостерігалися однакові помилки, то припиняємо роботу класу, запитуємо учнів, які допущені помилки, демонструємо роботи учнів з неправильним зображенням. Можна на класній дошці пояснити, як виправити помилку. Малюємо предмет так, як його передав учень, і після виявлення помилки пропонуємо одному з учнів виправити її. Після розбирання помилок учні перевіряли свої роботи. Вчитель допомагав лише тоді, коли учень не бачить своїх помилок.

Якщо зображення було неправильне, діти спішили видалити гумкою неправильні лінії. Пояснюємо дітям, що раніше, ніж їх видаляти, треба виправити малюнок і лише після цього стерти неправильні лінії. Часте застосовування гумки викликало в дітей недбале ставлення до малювання, вони працюють неуважно, бо впевнені, що завжди можна стерти і почати малюнок знов. Дуже важливо, щоб учні зрозуміли, що коли часто застосовувати гумку, малюнок забруднюватиметься.

Досвід показав, що неправильним є спосіб пояснення помилок, коли вчитель не проводить спостереження, а бере в руки крейду і малює правильне зображення предмета. Це готове зображення учні повторюють механічно, а причини помилок не розкриваються.

Учні з хорошою зоровою пам'яттю фіксують зображення, яке вчитель виконав на дошці, так точно, що можуть повторити малюнок без помилок. Вони перестають спостерігати натуру і малюють за пам'яттю, але через те що учні механічно повторюють форму, на наступному уроці виникають ті самі помилки.

До помилок учнів технічного характеру належали: невміння проводити лінії, розфарбовувати олівцями, фарбами. Часто причиною неправильного зображення було невміння координувати рухи, відсутність зорового контролю, технічних навичок. Під час попередніх вправ вчитель навчав учнів проводити лінії.

Виявивши помилки, спостерігаємо натуру і для перевірки задаємо запитання:

1)   Чи схожий малюнок на натуру?

2)   Чи правильно передані пропорції предмета?

3)   Перевірте за допомогою легкої вертикальної лінії, чи не падає, не нахиляється предмет вправо або вліво.

Ми знаємо, що зображення предмета може бути правильне і неправильне. Але і правильно намальований предмет може бути неправильно розміщений на аркуші. Щоб правильно передати пропорції предмета, правильно композиційно розв'язати, треба зробити розрахунок малюнка.

Під час побудови малюнка увагу учнів спрямовувалася на пропорції предмета, на порівняння його окремих частин між собою. Розраховуємо малюнок за принципом: від загального до часткового.

1) Розташування малюнка на аркуші.

2) Визначення висоти і ширини предмета.

3) Конструкція предмета тобто з яких частин складається предмет і які їх пропорції.

В добре скомпонованому малюнку не можна з жодного боку ні додати, ні відняти навіть маленького клаптика паперу. Якщо ж малюнок розташований неправильно, спостерігаємо, що він то надто великий або дуже малий, то притискується до одного краю, а з протилежного краю аркуша багато вільного місця, то весь розміщений зверху, а внизу пусто. В старших класах при малюванні групи предметів іноді трапляється, що частина якого-небудь предмета не вміщується на аркуші. Ця типова помилка трапляється тоді, коли кожний предмет малюють окремо, а не всю групу предметів разом. Треба наполегливо вимагати від учнів починати малюнок з визначення крайніх точок всієї групи предметів як за висотою, так і за шириною. Ці точки і будуть межами малюнка. Проте відразу правильно визначити межі малюнка важко. Щоб не було помилки, не треба межі малюнка позначати надто близько до країв аркуша, це допоможе при виправленні помилок, якщо треба буде збільшити розмір малюнка.

Щоб запобігти помилкам на уроках малювання, виявилося важливим навчити дітей міркувати і порівнювати розміри, форму, знаходити подібність і відмінність між предметами і весь час задавати собі запитання: чи гарно це, чи правильно, а як можна зробити краще?

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6