Іменник як частина мови та методика його вивчення у початкових класах

Клас поділяється на дві команди.

Перша команда придумує іменники, які містять один склад із трьох звуків, один з них – м’який приголосний, відповідають на питання що?.

Друга команда добирає такі ж іменники, але відповідати вони мають на питання хто?

(Що ? – ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? – дід, віл, кіт, рись).

·                   Гра “Істота чи неістота”.

На магнітофонній стрічці записані іменники. (Україна, кобра, українка, хліб, базіка, кобзар, байкар, спів, хлібороб, будівельник, співачка, будова, аптека, шахта, аптекар).

Учні слухають запис, на кожний іменник сигналізують картками

“Хто?” “Що?” або “Істота” “Неістота”.

·                   Гра “Хто швидше?”.

Учні одночасно починають і пишуть протягом умовного часу (5 – 10хв) слова, що відповідають на питання що? (назви предметів у класній кімнаті або назви меблів чи одягу), слова, що відповідають на питання Хто?.

Скільки слів запише учень - стільки дістає очок. Знімається по два очка за допущені помилки.

·                   Гра “Лото назв”.

На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити.

Для гри можна використовувати такі слова (іменники): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум).

2. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд).

3. Колекція засушених рослин. (Гербарій).

4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр).

5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище).

6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас).

7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина).

8. Підземна міська залізниця. (Метро).

Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

Вправи на визначення числа іменників.

·                   Гра “Множина чи однина?”.

Учитель називає іменники в однині та множині. Учні картками, на яких написано “Множина”, “Однина”, показують число іменників.

Виграє той, хто найменше помилиться.

Для гри можна використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика, завод, пшениця, медаль, черешні, неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга, яблуко, сонце, вікн, сани, двері. Коріння.

·                   Гра “Один - багато”.

На дошці запис.

Зимі кінець якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали горобці, прилетіли дикі голуби, відлетіли в ліси, поля ворони, з’явилися шпаки.

Вийшов з барлоги ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.

На які питання відповідають виділені слова?

Що вони означають?

Як називається слова, що відповідають на питання хто? і означають назви предметів?

Наведіть приклади іменників, що означають назви домашніх птахів.

Запишіть у дві колонки іменники, що є назвами птахів і звірів, за зразком:

Один Багато

Горобець Горобці.

Найактивніший ряд – переможець.

·                   Гра “Хто більше”.

Учні поділяються на дві команди.

Перша команда добирає і записує іменники, які вживаються тільки в однині, друга – тільки в множині

(В однині – молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість, хоробрість, радість, любов;

в множині – ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули, іменники, жнива, харчі).

Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних іменників.

Важливо під час формуванням поняття роду показати учням, що визначити рід іменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині.

·                   Гра “Якого роду?”

На магнітофонну плівку записані іменники різних родів. Включати запис. Учні у відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “с. р.”.

Значні розбіжності під час вивчення іменника спостерігаються в уживанні закінчень. А саме:

Як виконуєш завдання,

Не забудь про чергування:

Як поріг – то «на порозі»,

Якщо ріг – кажи «на розі»,

Коли рух – то буде «в русі»,

А кожух – то «у кожусі»,

Як урок – то «на уроці»,

А як бік – кажи «на боці».

А. Свашенко

Хоча це орфографічний матеріал, але він пов'язаний з вивченням іменника, а тому ми приділяли йому серйозну увагу. Здійснювалося його вивчення теж шляхом опори на знання з російської мови завдяки порівняльному методу.

Наведемо приклади планів-конспектів уроків, на яких вивчається цей матеріал.

Урок 1

Тема. Чергування приголосних [г], [к], [х] із [з`], [ц`], [с`] в основі іменників, вжитих у давальному і місцевому відмінках однини.

Мета: ознайомити учнів з явищем чергування приголосних у формах давального і місцевого відмінків, вчити правильно вживати слова в зазначених відмінкових формах.

Обладнання: малюнки із зображенням предметів, що є відгадками загадок, кодопроектор, таблиця.

Хід уроку

I.       Перевірка домашнього завдання.

Учитель показує по черзі малюнки із зображенням жаби, сонця, моркви. Учні читають відповідну загадку з домашньої вправи, визначають у ній іменники чоловічого і жіночого родів, вжиті в місцевому відмінку.

II. Актуалізація вмінь вживати іменники у давальному, місцевому і родовому відмінках.

1. Утворити словосполучення, додавши іменники чоловічого, жіночого роду однини.

2. Перевірка роботи.

Учні зачитують словосполучення і визначають відмінок іменників.

III. Новий матеріал. Оголошення теми і завдань уроку

1.      Спостереження за новим матеріалом(таблиця)

2.      Бесіда.

–        Які звуки змінилися в основі іменників при їх змінюванні? (Учитель запису їх на дошці).

–        У яких відмінках спостерігається явище чергування приголосних?

3.      Формування вмінь змінювати приголосні. Для цього доцільно використовуємо вправу з підручника.

Учитель говорить:

–        Сьогодні ми з вами спробуємо складати вірші. У вірші, який я буду вам читати, не вистачає окремих слів. Їх нам підкаже останнє слово попереднього рядка (при потребі слід підказати слово у початковій формі).

Наприклад:

Зима. Тумани сизі.

І річка спить у кризі (крига - лід).

Тепер будемо складати вірш разом:

Замерзла на морозі

Берізка при …(дорозі).

І холодно у лісі

Кленку, калину, …(вільсі).

З зимою наодинці

Не страшно лиш…(ялинці).

Учитель демонструє складений вірш на кодокартці чи пропонує прочитати в підручнику.

—         Прочитайте складений нами вірш. Які слова ми з вами додали? У якому відмінку їх поставили? Які приголосні в них чергуються?

Учитель записує на дошці або демонструє на таблиці:

[г] - [з`]

[х] - [с`]

[к] - [ц`]

IV. Закріплення вивченого матеріалу – виконання вправ 102-103 (останню учні виконують спочатку усно, потім письмово. Звертають увагу на побудову словосполучення із словами дякую, вибачати).

V. Розвиток умінь вживати вивчену граматичну форму в мовленні (вправа 104).

—               Розгляньте малюнки (вправа 104). Хто на них зображений? Як називаються професії людей, зображених на малюнках? Ким працюють ваші мами? тата? Які професії людей ви знаєте?

—               Прочитайте подані іменники чоловічого роду: піаніст, артист, учитель. Які з них є назвами професій людей? Чи можуть мати такі професії жінки? А який іменник не є назвою професії?

—               Утворіть від поданих іменників чоловічого роду іменники жіночого роду, додаючи суфікс -к-.

—               Іменники якого роду ви утворили? Складіть речення з утвореними словами. Визначте, в якому відмінку вжиті іменники.

VI. Формування умінь правильно вживати відмінки іменників у словосполученнях типу дякувати (кому?)

Учитель демонструє кодозапис з текстом:

Ти російську мову знаєш,

Форми правильно вживаєш:

«Настю нужно звинить,

Маму - поблагодарить».

В українській мові, брате,

Іншу форму слід вживати:

«Дякуймо (кому?) матусі.

Вибачте (кому) Настусі».

—         Прочитайте текст. Визначте, в яких відмінках стоять іменники в підкреслених словосполученнях у російській і українській мовах. Зробіть висновок про те, якого відмінка в українській мові вимагають від іменників дієслова дякуймо і вибачте.

VII. Домашнє завдання

Урок 2

Тема. Відмінювання іменників чоловічого і жіночого роду у закінченнях

–а(-я) в однині.

Мета: формувати уміння вживати в мовленні і на письмі іменники чоловічого і жіночого роду із закінченнями –а(-я) в орудному відмінку однини. Розвивати навички усного і писемного мовлення.

Обладнання: кодоскоп, таблиця.

Хід уроку

I. Взаємоперевірка домашнього завдання.

—               Хто яку загадку вивчив напам`ять ? (Учні розповідають). У якому відмінку були вжиті іменники, що стояли в дужках?

II. Новий матеріал.

1. Оголошення теми та завдань уроку.

2. Порівняння закінчень іменників, ужитих в орудному відмінку, в російській і українській мовах (запис на дошці або таблиця) і виконати так, як це рекомендовано завданням до вправи.

3. Бесіда

—               Які закінчення мають іменники жіночого і чоловічого родів в орудному відмінку? Поставте ці іменники в називному відмінку і запишіть їх поруч за зразком: листуватися з Ольгою-Ольга. Спробуйте пояснити, іменники з основою на який приголосний мають закінчення –ою, а на який –ею, -єю. Свій висновок перевірте за правилом.

III. Формування умінь правильно вживати закінчення іменників у формі орудного відмінка в усному мовленні і на письмі.

1. На дошці записано вірш, який учні читають хором. Потім проводиться списування з орфографічним завданням – записати потрібні закінчення.

Пливе туман долиною

над вільх.., калин..,

над білою берез..,

над кленом і ліщин…

а) перевірка написаного;

б) пояснення розділових знаків.

2. Вправи у підручнику(спочатку усно, потім письмово).

3. Удосконалення мовленнєвих умінь. Розгляньте малюнки. З яких казок ці герої? Розкажіть, хто з чим намальований.

IV. Домашнє завдання.

V. Підсумок уроку.

—              Яку тему ми сьогодні вивчали? У яких випадках іменники в орудному відмінку мають закінчення –ою, а в яких - еє, -єю

2.2 Перевірка ефективності використаного комплексу вправ

З метою перевірки стану сформованості знань і умінь четверокласників із розділу «Іменник» було проведене опитування учнів.

Експериментальне дослідження було проведене у 4-А і 4-Б класах СЗОШ I-III ст. №123 м. Харкова. 4-А визначався як експериментальний клас, 4-Б – контрольний. В експериментальному класі було 30учнів і стільки ж у контрольному. Рівень мовної підготовки учнів в обох класах практично однаковий.

У контрольному класі навчання здійснювалося традиційно за допомогою переважно пояснювально – ілюстративного методу. В експериментальному класі в основу вивчення другої мови було покладено порівняльний метод, а також використовувався комплекс описаних вище вправ.

Після вивчення даної теми нами був проведений підсумковий контроль знань умінь і навичок учнів, з теми «Іменник». Учні обох класів виконували такі контрольні вправи.

1. Визнач групу, до якої входять тільки іменники.

а) Висловлювати, плутатися, дзюркотіти;

б) висловлений, заплутана, дзюркотливий;

в) плутанина, висловлювання, дзюркіт.

2. Познач групу іменників, які вживаються тільки в однині.

а) Волосся, колосся, коріння;

б) ножиці, двері, окуляри;

в) стіл, полиця, гілка.

3. Познач групу іменників, у яких відбувається чергування приголосних у давальному та місцевому відмінках.

а) Береза, сестра, земля;

б) свято, дятел, питання;

в) підлога, музика, стріха.

4. Із поданих слів склади речення. Підкресли іменники, визнач їх відмінок.

Кумедний, знайшли, під, їжачок, стара, груша.

5. Зміни подані іменники за позначеними в дужках відмінками.

Гілка (М. в.) –

Завірюха (Д. в.) –

Зозуля (О. в.) –

Мама (Кл. в.) –

6. Познач правильну відповідь.

Який з цих відмінків не має питань?

а) Місцевий;

б) давальний;

в) кличний;

7. Які закінчення мають в орудному відмінку іменники середнього роду із закінченням –я?

а) Закінчення -м;

б) -ям;

в) -ням.

8. Познач групу іменників, у яких в орудному відмінку відбувається подовження приголосних.

а) Молодість, старанність, честь;

б) мати, любов, кров;

в) тінь, медаль, синь.

9. Познач групу словосполучень, у яких іменники у множині мають закінчення –і.

а) сильна хуртовина, вузенька смужка, пухнаста хмарка;

б) літня подорож, зелена груша, солодка диня;

в) зелений берег, бурхливе море, чудовий водоспад.

Таблиця 1 - Результати контрольної роботи

Дані таблиці яскраво показують відмінність між рівнем засвоєння граматичних категорій іменника учнями експериментального класу, з одного боку, і учнями контрольного класу - з іншого.

Результати свідчать про те, що більшість молодших школярів справились із запропонованими завданнями (93,3 відсотки учнів експериментального і 83,3 відсотки контрольного класів). Учні експериментального класу в процесі роботи використовували схеми-опори, таблиці; вони краще володіють прийомами аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, у них багатше і емоційніше мовлення, словниковий запас, краще сформоване вміння висловлювати і обґрунтовувати власне міркування, знайти іменник, визначити число, рід, відмінок, ніж в учнів контрольного класу. Як виявилося, учням контрольного класу важко визначити взаємозв'язок слів у реченні, іменники, які вжиті в однині і множині, з групи іменників вилучити "зайве". У той час, як значна частина учнів експериментального класу (53,3 відсотки) добре справилась з цими завданнями. Бесіди, проведені з учнями контрольного класу, дають підстави стверджувати, що допущені помилки зумовлені не стільки недосконалим знанням мовного матеріалу, скільки одноманітністю навчальних вправ, використовуваних на уроці, які мають швидше тренувальне значення, однотипними видами навчальної діяльності, відсутністю знань про практичне використання матеріалу, що вивчається. Як наслідок дітям нецікаво вивчати іменник. Тому і кількість правильних відповідей у них нижча. Наочне уявлення цього дають нам графіки (рис. 5).

Рис. 5

В - Відсутня відповідь;

Н – неправильна відповідь;

ЧП – частково правильна;

НП – неповна правильна;

ПП – повна правильна.

Як бачимо, одержані результати в експериментальному і контрольному класах різні: якщо в експериментальному класі кількість правильних відповідей більша, а відсутніх відповідей немає, то в контрольному класі помітні різкі коливання відповідей за загальної тенденції до пониження. Таким чином, кількість повних відповідей є меншою на 10 відсотків, ніж в експериментальному класі.

Було також запропоновано скласти коротеньку розповідь на будь-яку з таких тем: "Що я знаю про іменник", "Казка про Іменник", “Чим цікавий іменник?”. Діти склали досить цікаві і змістовні розповіді. Аналізували їх в залежності від вибраної теми. Можна сказати, що 50 відсотків учнів експериментального класу обрали тему "Казка про іменник", 33,3 відсотки – ”Чим цікавий іменник?”, 16,7 відсотки - "Що я знаю про іменник".

У контрольному класі результати дослідження такі: 43,3 відсотка - тема "Казка про Іменник"; 30 відсотків - "Що я знаю про іменник"; 26,7 відсотка - "Чим цікавий іменник?".

Зведені результати у експериментальному і контрольному класах подані на діаграмі (рис. 6).

Рис. 6

Отже, внаслідок проведеного експериментального дослідження встановлено, що результативність роботи на уроках, рівень засвоєння вивчення іменника у значній мірі обумовлюється рівнем сформованості пізнавального інтересу учнів, який формується внаслідок порівняльного вивчення мовного матеріалу обох мов.

ВИСНОВКИ

Проведене експериментальне дослідження дає підставу зробити такі загальні висновки:

1. Методика вивчення українського іменника диктується його лінгвістичними особливостями.

2. Іменник - граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм у початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.

3. Вивчення ознак українського іменника поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, і на уроках рідної мови, сприяє абстрактного мислення.

4. Застосування запропонованого комплексу вправ при вивченні розділу "Іменник", з урахуванням спільного і відмінного в матеріалі обох мов, сприяє успішному, цілеспрямованому і творчому потенціалу навчального процесу у початковій школі.

5. Основним методом вивчення української мови в російській школі є порівняльний метод у двох своїх формах – зіставлення і протиставлення.

6. Під час вивчення іменника, як, з рештою, й іншого граматичного матеріалу, слід враховувати інтерференцію і транспозицію знань, умінь і навичок. Інтерференція виникає, коли матеріал є спільним в обох мовах або коли він частково відмінний. Щоб попередити й усунути негативний інтерференційний вплив, слід забезпечити транспозицію знань.

7. Використання граматичних таблиць і алгоритмів сприяють стимулюванню пізнавального інтересу молодших школярів, а відтак кращому засвоєнню передбаченого програмою матеріалу, дають вчителю можливість розвивати логічне мислення учнів шляхом дослідження структури явищ, підвищувати граматико-орфографічну грамотність учня.

8. Стимулюванню вивчення іменника сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель, котрий прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методику проведення уроку щось нове і використовувати кілька різниз форм роботи, зокрема пізнавальні, ігрові і цікаві вправи і завдання.

Важлива роль у формуванні рівня засвоєння граматичних категорій іменника належить самостійній роботі. Звичайно, учні ще не можуть повністю обійтися без допомоги вчителя, але ця допомога повинна носити лише спрямовуючий характер і враховувати рівень розвитку школярів. Проте діти повинні навчатись розраховувати на власні сили.

Таким чином, цікаві матеріали є найціннішими і найевективнішими методами навчальної діяльності учнів на уроці української мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаркова І.П. Українська мова. 4 клас: Зошит для контрольних та перевірочних робіт. - X.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. - 64 с.

2. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити/ За загальною редакцією Олександри Сербенської: Посібник. – Львів: Світ, 1994.

3. Бадер В.І. Граматично-стилістична робота при вивченні іменника //Поч. школа.-1987. - №3.

4. Бурденюк Г.М., Григоревский В.М. Языковая интерференция и методы ее выявления. Кишинев, 1978.

5. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. – К.: Наукова думка, 1987. – 232 с.

6. Воскресенська Н.О., Воскресенська К.О., Кобзар О.Г. Українська мова. 3 клас: Розробки уроків/ Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 344 с.

7. Воскресенська Н.О., Свашенко А.О., Хорошковська О.Н. Українська мова в 4 класі чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителя.- К.: Рад.шк., 1989. – 128 с.

8. Демченко Г.С. Урок «Числа іменників»// Поч. школа. – 1994.-№3.

9. Державна підсумкова атестація. Підсумкові контрольні роботи з української мови для шкіл з російською мовою навчання. 4 клас». Укл. Шереметьєва Н.М., Мартиненко Т.Г. 2009, 2010.

10. Державний стандарт початкової загальної освіти. // Поч. шк.. – 2006. -№2

11. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кащук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Радянська школа, 1964. – 364 с.

12. Изучение украинского язика во 2-3 классах: Сб. ст./ Сост. А.И. Мельничайко; (Б-ка перед. опыта. Нар. образование). – Под ред. О.Н. Хорошковской. – К.: Рад. шк., 1984. – 104 с.

13. Канюка С.М. Вопросы методики работы учителя с учебником украинского языка для 4 класса с русским языком обучения. Автореферат канд. пед. Наук. – К., 1958.

14. Кобзар О.Г. Буду мову я вивчати: Зошит для 4 класу у 2ч. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007.- Ч.2.- 56 с.

15. Коваль А.П. Методика обучения русскому языку в начальных классах школ с украинским языком преподавания. – К., 1990.

16. Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови. «Частини мови» // Поч. школа. - №2. – с. 14-16.

17. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с.

18. Кутенко Л.О. Особливості роботи над збагаченням і активізацією словникового запасу молодших школярів в умовах спорідненої двомовності. Автореферат, дис. канд. пед. наук. -К., 1986.

19. Кучеренко І.К. Категорія відмінка в сучасній українській мові. - Львів: Вид-во Львівського університету, 1961.

20. Ломака О.В. Загальне поняття про іменник (питання, значення). Іменники, що означають назви істот і неістот//Розкажіть онуку, 2006. - № 23-24.

21. Общая психология / Под ред. А. Петровського. – М., 1086. –464 с.

22. «Программы для средней общеобразовательной школы с русским языком обучения» 1-4 классы. – К.: Початкова школа, 2006.

23. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. - Київ: Наукова думка, 1972.

24. Сокирко М.В. Вивчення української мови в 3 класі шкіл російською мовою навчання. – К.: Рад. школа, 1982.

25. Ступеньки к вершинам: Тетрадь для тематического оценивания в 4 классе / Н.В. Диптан, А.А. Назаренко. – Х.: Веста, 2009.

26. Трунова В.А. Розвиток мовлення молодших школярів в умовах білінгвізму. - К.: Вища шк., 2001.

27. Фанок Г.Г. Наступність і перспективність при формуванні граматичного поняття «Іменник» // Поч. школа. – 1991. - №10.

28. Хорошковська О.Н., Воскресенська Н.О., Свашенко А.О. Вивчення української мови в 4-му класі шкіл з російською мовою навчання. – К.: Рад. школа, 1985.

29. Хорошковська О.Н. Лінгводидактична система початкового навчання української мови у школах з російською мовою викладання. - К., 1999.

30. Хорошковська О.Н. Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою викладання. – К.: Промінь, 2006.

31. Хорошковська О.Н., Воскресенська Н.О., Свашенко А.О.Українська мова: Мова і мовлення. Правопис. Підруч. для 4кл. загальньоосвіт. шк. з рос. мовою навчання. – К.: Промінь, 2004. - 144 с.

32. Хорошковська О.Н., Охота Г.І. Українська мова: Мова і мовлення. Правопис. Підруч. для 3кл. загальньоосвіт. шк. з рос. мовою навчання. – К.: Промінь, 2003.- 128 с.

33. Шевченко Е.Ф. Граматичні казки на уроках рідної мови. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007.

34. Шкільник М.М. Формування в учнів граматичних понять та категорій іменника. – К.: Радянська школа, 1962.

Размещено на

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5