Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці

Формування в дитини-дошкільника здатності довільно регулювати своє поводження і діяльність у ситуаціях навчального типу характеризується визначеною динамікою, що знаходить вираження в зростанні правильності відтворення заданого дорослим зразку. Протягом дошкільного віку відбувається перехід від хитливого відтворення дитиною зразку, заданого дорослим, до усе більш стійкого й адекватного його відтворення, заснованому спочатку на наслідуванні дитиною діям дорослого і виконанню його прямої інструкції, а потім до стійкої орієнтації на зразок як еталон побудови власних дій. В міру формування стійкої орієнтації на зразок виникає орієнтування дитини на правило. Спочатку орієнтування носить чисто виконавський характер – правило виступає як алгоритм дій і операцій, що підлягають відтворенню, а лише пізніше здобуває значеннєвий характер, визначаючи відношення кожної дії й операції до кінцевої мети. Важливе значення для формування довільності регуляції поводження в дошкільному віці грає співробітництво з дорослим і однолітками. Функції і ролі партнерів у цій взаємодії міняються протягом дошкільного віку Спочатку дитина не розділяє власне зразок і дорослого, як носія зразка. Відтворення зразка виступає у формі глобального наслідування дитиною дії дорослого. Потім дитина диференціює дії дорослого і власне зразок, а потім виділяє правило, як підставу побудови власних дій. Функції дорослого змінюються від виконання ролі зразку, до контролю правильності виконання дії і, нарешті, до кінця дошкільного віку до рівноправного співробітництва, у якому і сам дорослий починає виступати як об'єкт контролю. Функції і роль однолітків, що беруть участь у співробітництві з дорослим, у міру формування в дошкільника стійкої орієнтації на зразок, також перетерплюють зміни. Спочатку функція однолітка для дитини-дошкільника – еталон дій для організації власних дій у процесі відтворення зразку, потім об'єкт контролю й оцінки, і, нарешті, – рівноправний партнер по спільній діяльності. [27, 365–375]

2.1 Основні напрямки оптимізації психічного розвитку дитини-дошкільника

В останні роки спостерігаються деякі зміни в системі дошкільного виховання. З одного боку, різко збільшилося число дітей, що не відвідують дитячі сади, з іншого боку – активно розвиваються різні секції естетчного розвитку, що розвивають студії, міні-ліцеї й ін. З'являється нова форма розвитку виховання дитини, що сполучає в собі риси домашнього і «садівського» виховання. Зрозуміло, що соціальний стан дитини в дитячому саду відрізняється від положення дитини в студії раннього розвитку. Дійсність студії така, що дітей молодшого дошкільного віку намагаються включити в систему навчальних занять, не завжди рахуючись з віковими особливостями дитини. У той же час, у дитячих садах робиться упор на розвиваючі програми, конструювання, а часом і навчання читанню, письму. Усе це зв'язано зі зростаючими вимогами до дітей при надходженні в школу, строгим, і не завжди адекватним з погляду вікових можливостей дитини, добором у престижні навчальні заклади, ростом соціальної значимості якісної освіти. Виникає думка, що чим раніш почати дитину учити, тим кращого результату можна досягти, і можна зустріти програми типу «Читати раніше, ніж ходити». Для того, що б оцінити продуктивність того чи іншого підходу до розвитку і виховання дитини, варто представляти, яку роль у розвитку людини грає і дошкільний вік. АН. Леонтьєв [23, 40–46] відзначав, що це період, коли дитина освоює навколишній світ у діючій формі, опановує предметним світом, відтворюючи людські дії. Світ оточуючих людей розпадається на два кола: інтимно-близькі й інші люди, навколишній світ. Важливу роль починають грати однолітки. АН. Леонтьєв показав, що в дошкільному віці функціональний розвиток, формування окремих дій, перехід від виконання в матеріальному плані до здійснення їх у плані представлень найбільше ефективно відбувається в грі. А.В. Запорожець(1986) показав, що одним з фундаментальних змін у психіці дитини є формування різних рівнів. [23, 42] Ж.Піаже показав, що в цьому віці відбуваються глибокі якісні зміни в мисленні дитини. Від появи символічних функцій, початку інтеріорізації до розвитку інтуїтивного мислення, стадії конкретних операцій. Ж.Піаже відзначав також особливості дитячого мислення, зв'язані з позицією займаною дитиною: «реалізм», егоцентризм, які зникають до кінця дошкільного віку. [23, 45] Згадуючи пластичність і навчаємість дошкільного віку, А.В. Запорожець відзначав, що ця навчаємість носить виборчий характер, і діти дошкільного віку опановують лише визначеного роду змістами і визначеного роду способами діяльності. [10, 54–57] А.В. Запорожець підкреслював багаторівневість людської психіки і поетапність формування цих рівнів, виступав проти прискореного навчання, підкреслював важливість формування в дошкільному віці наочно образного мислення і творчої уяви. [10, 58] Д.Б. Ельконін відзначав, що весь дошкільний вік обертається навколо дорослої людини, її цілей, задач. Дорослий виступає в узагальненій формі, як носій суспільних функцій. У сюжетно-рольовій грі дитина моделює відносини, переборюючи розрив між ідеальною формою і реальним рівнем розвитку. Дуже важливим в дошкільному віці закласти в дитину основи саморегуляції свого поводження. Самомоніторинг, самооцінка допомагають дошкільнику опановувати навколишній світ, ці процеси розвиваються саме в процесі розвиваючих ігор, навчальної діяльності дитини у дитячому садочку. Порівнюючи свої досягнення з добутками однолітків, дитина розвиває в собі навички регулювання свого поводження в нерозривній взаємодії з оточуючими її людьми: дорослими та її однолітками.

Розглянемо підхід до навчальних занять з дошкільниками з психологічної точки зору. У сучасній психології прийнято відносити навчання до видів діяльності, властивих дошкільному віку. Під навчанням ми маємо на увазі таку взаємодію дитини і дорослого, результатом якого є присвоєння дитиною культурно-історичного досвіду людей – знань, понять, норм. Первісне навчання уплетене в усі види діяльності дитини, і поступово в дитини виникає тенденція чомусь навчатися. Якщо розглядати навчання дошкільника, як діяльність по засвоєнню знань, то дитина, безумовно, навчається в грі, задаючи нескінченні питання досліджуючи світ. Не випадково цей період Е. Еріксон характеризує як стадію заповзятливості і почуття провини, коли дитина досить вміла і починає сама придумувати собі заняття, задає питання, виявляючи інтелектуальну заповзятливість, і важлива готовність дорослих відповідати на ці питання. [12, 60–68] Починається навчання елементарним прийомам і діям, виділених з продуктивної діяльності, що ще не містить системи, характерної для засвоєння наукових понять, знань. Виготський характеризував виникаючий у дошкільному віці тип навчання як проміжний між спонтанним, властивим дитині раннього віку і заснованим на наявному рівні її психічного розвитку і реактивним, властивому шкільному віку [7, 29–38]. Дитина в дошкільному віці вже може навчатися по програмі, яка задається дорослим (педагогом), однак, лише в міру того, як програма педагога стає його власною програмою, тобто зливається з природним ходом розвитку дитини. Цей проміжний тип навчання Виготський називає спонтанно-реактивним. [7, 41–43] Засвоєння знань дошкільниками – непрямий продукт якоїсь іншої діяльності (гри, співробітництва з дорослим, дослідження якогось об'єкта). І ми хочемо підкреслити, що при навчанні дошкільників як засобі передачі знань виступають: спільна діяльність з дорослим і однолітками, самостійна сюжетна гра дітей, сюжетна гра, організована дорослим, дидактична гра, гра з правилом. Значення гри в психічному розвитку дошкільника, використання гри у формуванні новотворів, соціальних навичок, розвитку саморегуляції свого поводження показано в роботах таких авторів як Богуславська З.М., 1955,1966; Венгер Л.А., 1995; Єрмолаєва M.B., 1998; Захарова О.І., 1993; Короткова Н.А. і Михайленко Н.Я., 1999; Кравцова О.О., 1984 і ін. Для дошкільного віку, згідно Цукерман Г.А., що є формою співробітництва є ігрове співробітництво, і навіть коли дошкільник сидить за столом, виконуючи завдання дорослого, він грає в «навчання», для нього важливо, що він «як школяр». При цьому навчальну задачу ставить дорослий. Він же несе відповідальність за її здійснення. При плануванні навчальних занять з дошкільниками, крім загальних задач розвитку дитини, передачі її якихось знань, ставиться задача до кінця дошкільного віку сформувати психологічну готовність дитини до школи. Готовність до школи визначається сформованістю навичок самоаналізу, самомоніторингу, самооцінки. Без цих процесів, навіть якщо дошкільник дуже обдарований в плані, наприклад читання, математики, письма, йому буде дуже важко адаптуватися до шкільного процесу. [7, 51–53]

Розвиток дитини здійснюється по трьох лініях, проаналізованим Д.Б. Ельконіним:

·        формування довільного поводження;

·        оволодіння засобами й еталонами пізнавальної діяльності;

·        перехід від егоцентризму до децентрації і рівення розвитку мотивації, що дозволяє почати шкільне навчання. [12, 66]

До кінця дошкільного віку дитина повинна бути готовою до навчальної діяльності, що розуміється як «діяльність безпосередньо спрямована на засвоєння науки і культури, накопичених людством». На початкових етапах вона здійснюється у формі спільної діяльності вчителя й учня, і «процес розвитку навчальної діяльності – процес передачі від вчителя до учня окремих її ланок». Виконуючи завдання вчителя в початковій школі, або виконуючи домашнє завдання вдома дитина молодшого шкільного віку повинна контролювати свої дії, своє поводження. Тому виховуванню та формуванню навичок самомоніторингу в дошкільних закладах має приділятися все більше зростаюча увага, для запобігання процесів дезадаптування у подальшому житті дитини.

Практична частина. Методи та ігри для розвитку самомоніторингових процесів поведінки дошкільнят

Самоконтроль є складовою частиною будь-якого виду діяльності людини і спрямований на попередження можливих або виявлення вже зроблених помилок. Інакше кажучи, за допомогою самоконтролю людина всякий раз усвідомлює правильність своїх дій, у тому числі в грі, навчанні і праці.

Одним з істотних відмінностей у пізнавальній діяльності «успішних» і «неуспішних» учнів є розходження в умінні здійснювати самоконтроль і саморегуляцію своїх дій. «Неуспішні» школярі та дошкільнята навіть при знанні і розумінні правила, по якому потрібно діяти, утрудняються в самостійному виконанні завдання, де потрібно у визначеній послідовності виконати ряд розумових операцій, і їм необхідна постійна допомога дорослого. Розвиток здатності до самоконтролю і саморегуляції починається вже в дошкільному віці і відбувається природніше й ефективніше в процесі різноманітних «ігор із правилами».

Також уміння звірити свою роботу зі зразком і зробити висновки (знайти помилку або переконатися в правильності виконання завдання) – важливий елемент самоконтролю, якому потрібно учити. [4, 25–27]

Приведемо деякі вправи для розвитку навичок самоконтролю в дітей.

1. Гра «Зроби так само».

Варіанти завдань у цій грі можуть бути різними. Наприклад, дорослий ставить на стіл пірамідку, кільця якої насаджені в порядку зростання їхніх розмірів (зверху вниз). Дітям пропонується зібрати таку ж пірамідку.

Можна запропонувати скласти з наявних у дітей геометричних фігур нескладні візерунки або малюнки, наприклад:

а) квадрат із трикутників по заданому зразку

б) ялинку з трикутників:

в) візерунок з геометричних фігур:

г) композицію:

д) розкласти геометричні фігури в заданому порядку:

Завдання легко видозмінюються. Наприклад, завдання з пірамідкою: дорослий ставить пірамідку з п'ятьма кільцями різного кольору, набраними у визначеному порядку. Іграшка вже добре знайома дітям, тільки в основу збору тепер кладеться послідовність кольорів (незалежно від розмірів кілець).

Кожна дитина повинна зібрати пірамідку відповідно до зразка. Потім завдання ускладнюється. Наприклад, дитині дається картка з намальованими кольоровими кільцями і з урахуванням їх розмірів:

Дитина повинна надягти кільця відповідно до зразка, після чого написати на картці, яким по рахунку було кільце кожного кольору, зверху чи знизу.

Це ж завдання ускладнюється. Кожному учню дається картка з намальованими незафарбованими кружечками.

Діти повинні їх зафарбувати, орієнтуючись на зразок:

5 – червоний

4 – синій

3 – жовтий

2 – коричневий

1 – чорний

Виконавши роботу, діти самостійно перевіряють її за зразком.

2. Гра «Драбинка».

Кожній парі дітей дається одна картка з прикладами:

Приклади складені таким чином, що відповідь одного є початком іншого. Відповідь кожного приклада діти записують на відповідній сходинці. Кожна дитина може сама себе проконтролювати. Можна скласти так, що відповідь кожного буде відповідати номеру сходинки, на якій він записаний:

Записуючи відповідь приклада на кожній сходинці, діти контролюють себе: чи вірно вони йдуть.

3. Гра «Число-контролер».

Діти одержують картки з прикладами:

Вирішивши дані приклади, вони можуть себе проконтролювати – сума усіх відповідей дорівнює числу 10.

Подібні вправи містять у собі великі можливості для розвитку в дітей прийомів самоконтролю; особливо є продуктивними ті з них, де дитина має можливість зіставляти навчальні дії і їхній кінцевий результат із заданим зразком.

4. Гра «Збережи слово в секреті».

Зараз ми пограємо в таку гру. Я буду називати тобі різні слова, а ти будеш їх чітко за мною повторювати. Але запам¢ятай одну умову: назви квітів – це наш секрет, їх повторювати не можна. Замість цього, зустрівшись з назвою квітки, ти повинний мовчки плеснути один раз у долоні.

Список слів:

вікно, стілець, ромашка, іриска, просо, плече, шафа, волошка, книга і т.д.

Примітка для батьків.

Основна задача вправ на розвиток довільності і саморегуляції – навчити дитину тривалий час керуватися в процесі роботи заданим правилом, «утримувати» його, як говорять психологи. При цьому байдуже, яке саме правило вами вибрано – підійде кожне.

Варіанти:

1.                               не можна повторювати слова, що починаються на звук [р];

2.                               не можна повторювати слова, що починаються з голосного звуку;

3.                               не можна повторювати назви тварин;

4.                               не можна повторювати імена дівчаток;

5.                               не можна повторювати слова, що складаються з 2-х складів, і т.д.

Коли дитина стане добре і постійно утримувати правило, переходьте до гри з одночасним використанням двох правил.

Наприклад:

1.                  не можна повторювати назви птахів, треба відзначати їх одним хлопком у долоні;

2.                  не можна повторювати назви предметів, що мають круглу форму (чи зелений колір), треба відзначати їх двома хлопками.

Введіть елемент змагання. За кожну помилку нараховуйте одне штрафне очко. Результат гри записуйте і кожен наступний порівнюйте з попереднім. Дитина повинна переконатися, що чим більше вона грає, з огляду на правила, тим краще в неї виходить. Не забувайте мінятися з дитиною ролями.

5. Гра «Сховати літеру від буквоїжки».

За нещасливою буквою «а» полюють ненажерливі Буквоїжки. Їм здається, що «а» – найсмачніша з усіх літер. Врятуй її. Перепиши цю пропозицію, вставляючи крапки замість букви «а».

Настала весна.

А тепер завдання складніше. Потрібно переписати розповідь, тільки вставляй крапки замість букви «и».

1. Рудий кіт спав на даху. З норки вискочили мишенята. Вони стали грати. Кіт стрибнув до мишенят. Вони швидко сховалися в норку. Кіт тільки рот розкрив.

А тут уставляй крапки замість букви «р».

2. Над норою лисиці жила білка. Білка стрибала по гілках і дражнила хитру лисицю. Один раз ранком лиса лягла на галявинку перед сосною, начебто мертва. Зацікавлена білочка кинула в лисицю шишку. Лисиця не піднялася. За шишкою полетіла гілка. Лисиця не рухалася. Білка зовсім близько пробігла біля лисиці. Лиса швидко підхопилася. Білочка ледве не опинилася в лапах хитрої лисиці.

Страницы: 1, 2, 3, 4