Формування правильності усного мовлення у майбутніх учителів початкових класів

Вправа 3. Пригадайте правила наголошування складних слів з іншомовними компонентами. Поставте наголос у наведених словах.

Кінематограф, стенограф, телеграф, барометр, термометр, діаметр, периметр, дециметр, міліметр, кубометр, сантиметр, вольтметр.

Вправа 4. Згадайте основні ознаки українського наголосу. Від поданих слів утворіть нові слова чи нові форми так, щоб наголос перемістився на інший склад.

Жаль, численний, оптовий, жити, адреса, твір, селище, шелестіти, затихнути, серце, заручений, автор, ластівка.

Вправа 5. Прочитайте скоромовки. Визначте наголоси в словах. 1. Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі. 2. Ходить квочка коло кілочка, водить діток коло квіток. 3. Бігли коні під мостами золотими копитами. 4. Ми носили воду в ситі, та дерева не политі.

Лексична правильність – це правильне регламентування точності, чистоти мовлення, правильності слововживання. Мовне багатство людини залежить передусім від уміння користуватися лексичним складом мови:

синонімами, паронімами, омонімами, запозиченими словами. Розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності становлять основу мовленнєвої досконалості. Знебарвлюють мовлення кальки, суржикові та просторічні елементи, мовні штампи, тавтологія, жаргон.

Лексична правильність регламентована лінгвістичними словниками: тлумачними, іншомовних слів, словниками слововживання, синонімів та антонімів.

Вправа 1. До запропонованих паронімів доберіть слова із поданих у дужках та складіть з ними словосполучення. Свій вибір обґрунтуйте.

Прописка /приписка (коротка, важлива, до тексту, внизу, збоку, зверху, подати, написати, зробити ; велика, значна, багато, мало, виявити ; постійна, тимчасова, у паспорті, дістати, оформити).

Показник / покажчик (алфавітний, предметний, бібліографічний, імен, власних назв, квартир, літератури, друкованих праць ; зробити, складати, додати ; високі, якісні, спортивні, підприємства, установи ; школи, дошка, виписувати, визначати, домагатися, високі).

Вправа 2. Згадайте і запишіть українські відповідники до іншомовних слів і навпаки. За якими критеріями ви будете вибирати той чи інший варіант?

Гандбол, фінал, голкіпер, експорт, дискусійний, імітація, фіктивний, фестиваль, процент, горизонт, феодалізм, поєдинок, директива, обмежувати, спір, азбука, наголос, заборона.

Вправа 3. Запишіть синонімічні ряди від поданих слів. На якій підставі слова об'єднуються в синонімічні ряди?

Говорити, плакати, хороший, дружний, з'ясувати, абиякий, безперервний, гарний, дзеркало, вигадувати, рожевий.

Вправа 4. До поданих слів доберіть антоніми.

Суттєвий, стверджувати, тривалий, розлучений, вітер, спільний, сліпота, заперечувати, відмінник, кілограм, ведмідь, кіт.

Вправа 5. Запишіть близько 15 термінів майбутнього фаху ; доберіть до них терміни-антоніми (як іншомовні, так і власне українські). На основі якого значення здійснюється протиставлення в кожному конкретному випадку?

Морфологічна правильність – це правила, які регулюють вибір правильної граматичної форми. У морфології часто виникають труднощі у вживанні правильних форм деяких частин мови, зокрема іменників, прикметників, числівників, дієслів тощо.

Пояснюється це тим, що в морфологічній будові літературної мови є так звані «сильні» і «слабкі» норми. «Сильні» норми – це норми, які не викликають сумнівів щодо уживання тих чи інших форм. Наприклад, не викликає проблем форма орудного відмінка однини іменників І відміни твердої групи: хатою, дорогою, ногою тощо. Однак ті самі форми для іменників мішаної групи викликають труднощі: як правильно – площею чи площою, межею чи межою ? Адже в усному мовленні таке сплутування трапляється, і, на жаль, часто. Форми, які піддаються розхитуванню, називаються «слабкими».

Труднощі викликають форма родового відмінка однини іменників II відміни чоловічого роду (терміна – терміну, папера – паперу); форма давального відмінка іменників II відміни (Івану чи Іванові, командиру чи командирові); форма орудного відмінка іменників II відміни на –р (лікарем, командиром, ювіляром, піснярем, гончарем); форми називного і родового відмінків множини (вуса – вуси, хліба – хліби, сосон – сосен).

Найважливішими нормами вибору правильних граматичних форм іменника є рід, число, відмінок.

Вправа 1. Назвіть неправильні форми запропонованих іменників: /. Львів 'яни, полтавці, полтавчани, кияни.

2.               Тернопільці, дніпропетровці, дончани, Харків 'яни.

3.               Донечани, тернопільчани, харківці, полтавчани.

Вправа 2. У котрому рядку є неправильні форми родового відмінка множини іменників ?

1.                Болгаріє, грузинів, осетинів, циган.

2.                Болгар, грузин, осетин, циган.

3.                Болгар, грузинів, осетинів, циган.

4.                Гостей, земель, подорожей, дітей, путей.

5.                Сімей, сестер, облич, суддів, зустрічей.

6.                Молодиць, українок, дівиць, лиць.

Вправа 3. Визначити рід поданих слів і доберіть до них означення. У складних випадках звертайтеся до «Словника іншомовних слів».

Тюль, кафе, туш, вуаль, піаніно, рандеву, шимпанзе, амплуа, аташе, кепі, сонько, заїнька, білоручка, вовчище, плакса.

Вправа 4. Перекладіть словосполучення українською мовою. Визначте рід іменників.

Правильный ответ, моя тетрадь, крохкий мел, новая мебель, крепкий кофе, справедливый рефери, зеленый Тбилиси, злая собака, экономический кризис, очередная запись.

Вправа 5. Запишіть іменники в формі давального відмінка однини. Зверніть увагу на наявність варіантів. Як вони використовуються в мові ?

Учень, громадянин, Житомир, силач, сокіл, Соколов, Соколюк, коваль, Канів, водій, жир, Іванов, Миколаїв, звичай, директор.

Синтаксична правильність – це правила, які регламентують вибір правильної синтаксичної конструкції, це своєрідні правила побудови словосполучення, речення, тексту. До слабких синтаксичних норм належать складні випадки керування іменників:

завідувач кафедри; прикметників: властивий (кому? чому?), характерний (для кого? для чого?); дієслів: запобігати (кому? чому?), дякувати (кому? чому?) у прийменникових сполученнях: згідно з (чим?), відповідно до (чого?) тощо.

Уміння правильно відтворити думку не менш важливе, ніж уміння правильно добирати окремі слова чи звороти. Розкривається мова в усій повноті, стає гострішою, переконливішою саме в тестових сполученнях. Неправильне ж поєднання речень робить повідомлення невиразним, заплутаним або призводить до спотворення думки взагалі.

У мові існують різноманітні засоби зв'язку, які необхідно правильно застосовувати для побудови складних конструкцій і тексту в цілому. Сподіватися на незаперечну, чітку послідовність викладу можна тільки знаючи характер текстових сполучень. Уміле їх використання робить повідомлення змістовним, доказовим, переконливим.

Вправа 1. Визначте, якими відмінками керують подані у парах слова. Складіть словосполучення з цими словами.

Властивий — характерний, оснований — заснований, завідувач — завідуючий, дорівнювати — рівнятися, торкатися — доторкатися, опанувати — оволодіти, доводити – свідчити, відзначити – сказати.

Вправа 2. Визначте правильні варіанти словосполучень і складіть з ними речення для офіційно - ділового тексту.

В останній час — останнім часом, на цих днях — цими днями, іншим часом — в інший час, по вівторках — щовівторка, у той день — того дня, у це літо - цього літа, на цей раз – цього разу, в таких обставинах – за таких обставин.

Вправа 3. Відредагуйте речення, вживаючи замість конструкцій з прийменником до конструкції з прийменниками близько, трохи не, мало не. Які ще засоби для позначення приблизності вам відомі ? Наведіть приклади.

1. У літніх таборах відпочиває та оздоровлюється до двох тисяч дітей. 2. До ста гектарів землі передано у користування фермерам. 3. За два дні в музеї побувало до трьохсот чоловік. 4. До п'ядесяти відсотків учнів потребують медичної допомоги. 5. Редакція одержала до тисячі листів.

Вправа 4. Визначте порушення синтаксичної норми у поданих словосполученнях. Яке загальне значення передають подібні конструкції ?

Пішов за водою, пошліть же за ним, біжи за мішками, ходить на ринок за молоком, полізь до кишені за грішми, поїхав до пральні за білизною, послати за лікарем, вирушив до міста за книжками, зібрались у ліс за грибами.

Вправа 5. Знайдіть у реченнях спільний додаток до слів, які керують різними відмінками. Відредагуйте речення.

1. Він дуже любить і піклується про дітей. 2. Учителі прагнуть вдосконалити і повністю опанувати новими методами навчання. 3. Для забезпечення оперативності в роботі необхідне вчасне інформування і повідомлення фактів. 4. Батько до дітей лагідний і уважний. 5. У цеху здійснюється догляд і ремонт обладнання.

2.4 Вправи і завдання для формування правильності мовлення молодших школярів

Початкова ланка школи відіграє значну роль у формуванні в молодшого школяра повноцінної навчальної діяльності, одним з основних компонентів якої є рівень розвитку мовлення молодших школярів – необхідна умова формування соціальне активної особистості.

Розвиток мовлення розглядається як основний розділ Програми з навчання грамоти, як провідний принцип опанування грамоти, що пронизує і об'єднує всю мовленнєву діяльність учнів. У програмі окреслено основні напрямки роботи з розвитку мовлення, у руслі яких має працювати вчитель.

1.                     Удосконалення звуковимови і культури мовлення.

2.                     Робота над збагачення, уточненням і активізацією словника.

3.                     Удосконалення граматичного ладу.

4.                     Розвиток зв'язного мовлення.

Обґрунтованість вибору цих завдань та важливість їх розв'язання є безперечною. Підпорядковуючись одній меті – розвитку мовлення, але різносторонньо впливаючи на цей процес, охоплюючи різні рівні мови –фонетичний, лексичний, граматичний та зв'язне мовлення, ці завдання служать оптимальному розвитку правильності мовлення першокласників. Але, як свідчать практика роботи в школі та аналіз педагогічного досвіду, більшість учителів ці завдання розв'язує ізольовано одне від одного, фрагментарно та безсистемне. Як наслідок – у дітей не закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексичне і граматично правильній формі.

Тому виникає потреба створити комплекс вправ з розвитку мовлення в період навчання грамоти, який би гармонійно поєднував усі напрямки розвитку мовлення та ґрунтувався на конкретному навчальному матеріалі Букваря. Такі вправи були б невід'ємною частиною кожного уроку навчання грамоти та спеціальних занять з розвитку мовлення.

Слід зауважити, що в Букварі (автори Н.Скрипченко, М.Вашуленко), який є найбільш науково обґрунтованим і доступним за структурою і змістом для дітей, закладено багато тематичних малюнків, вправ і завдань для організації вчителем роботи з розвитку правильності мовлення в період навчання грамоти. Та все ж потрібно, на нашу думку, виділити комплекс вправ суто мовленнєвої спрямованості.

Отже, усі наведені далі вправи і завдання ґрунтуються на матеріалі Букваря і побудовані відповідно до програми з розвитку мовлення в період навчання грамоти.

І. Удосконалення звуковимови.

1.1. Виховання артикуляційних навичок.

Виробити рухи органів артикуляційного апарату допомагає артикуляційна гімнастика. Для вправ слід добирати ті рухи і положення органів артикуляційного апарату, внаслідок яких утворюються звуки, що становлять фонетичну основу мови. При артикуляційній гімнастиці рекомендуємо використовувати дзеркальце. Наприклад, для підготовки до правильної вимови важких для дітей звуків [ч], [ж], [ш], слід виконати відповідний комплекс вправ.

Вправа 1. Згинання широкого язика на верхню губу, на зуби, до піднебіння.

Вправа 2. Облизування широким язиком твердого піднебіння.

Вправа 3. Дмухання на язик, піднятий угору до піднебіння.

Вправа 4. Витягування губ уперед широким рупором.

Для підготовки до правильної вимови сонорного звука [ р ], [ р ], слід використовувати такі підготовчі артикуляційні вправи:

Вправа 1. Покласти язик на верхню губу, надати йому форму дожечки (бічними краями язика торкатися кутів рота).

Вправа 2. Загнути широкий (ложкоподібний) язик на верхні зуби.

Вправа 3. Облизати широким язиком піднебіння.

Вправа 4. Покласти язик на верхні альвеоли і промовляти в такому положенні звуки [ т-т-т] або [ д-д-д ].

Вправа 5. видихати повітря на широкий язик, що лежить на верхній губі, так, щоб вібрували кінчик язика і губа.

Вправа 6. Підняти язик до верхніх альвеол і задувати на кінчик язика в такому положенні.

1.2 Розвиток фонематичного сприймання — це розвиток здатності сприймати на слух звуки мовлення, диференціювати їх у словах як змісторозрізнювальні одиниці.

Наприклад, під час вивчення звука [ у ] і букви у можна

запропонувати учням послухати назви птахів і визначити зайвого птаха -такого, у назві якого відсутній звук [ у ]: гуска, курка, зозуля, шпак, папуга, журавель.

Вправа 1. Назвіть спільний голосний звук у групах слів:

Лан, мак, сад, час.

Сон, лоб, мох, рот.

Син, мир, чиж, бик.

Вправа 2. Назвіть спільний приголосний звук у групах слів:

Сад, сон, сироп, суп.

Загадка, зал, зелень, зима.

Мак, мило, молоко, мед.

Буквар, жар, дар, комар.

Салат, молоко, олень, вулиця.

Каша, груша, кошеня, машина.

Вправа 3. Визначіть, якими звуками відрізняються пари слів:

Ложка — ліжко                                            лад — лід

Лото — літо                                                  лайка — лійка

Дуб — зуб                                                    зуб — суп

Шовк — вовк                                                коза — коса

Вправа 4. Знайдіть помилку.

На лужку пасуться коси. — У Соні довгі кози.

На сосні шашки. – На столі шишки.

Шерстяна сапка. —Дерев 'яна шапка.

Побігла сіренька миска. – На столі стоїть мишка.

1.3. Розвиток правильної звуковимови.

Згідно з метою цього завдання учні навчаються правильно вимовляти звуки, засвоюють норми звуковимови, звертають увагу на правильність власного мовлення. Тут доцільно використовувати вправи на імітацію звуків тварин, вивчення на пам’ять скоромовок відповідно до кожної букви Букваря та гру «Телеграф» — коли кожен гравець промовляє слово, яке починається тим звуком, яким закінчилося попереднє слово (ананас – сіно – озеро – огірок...). Виконуючи вправи такого типу, вчитель має звертати увагу дітей на чітке розрізнення парних звуків за твердістю – м'якістю.

Під час вивчення звука [ с ] і букви с можна запропонувати учням такі вправи:

Вправа 1. Чітко повтори:

с-с-с-с

са-се-си-со-су

ас- ес-ис-ос-ус

ска-ске-ски-ско-ску

аск-еск-иск-оск-уск

Вправа 2.Визнач місце звука [ с ] у словах:

Салат                   косар              клас

Серце                 посилка         овес

Сито                    весло            рис

Сумка                  посуд           абрикос

Вправа 3. Послухайте вірш. Стеж за вимовою звука [с] у словах:

Спить сонечко солодким сном,

Сховалося за гори сині.

І колискову під вікном

Співає сон малій дитині.

Вправа 4. Повторіть чистомовку.

Са-са-са - Змахнула крильцями оса.

Су-су-су — Побачив я в саду осу.

Со-со-со - Не кусай, осо.

Си-си-си — Вже нема в саду оси.

Вправа 5. Навчіться промовляти скоромовку швидко.

Сом наївся досхочу,

Сито сому-вусачу.

Спочиває сивий сом,

Ой солодкий сниться сон !

II. Робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника.

2.1 Збагачення словника – це процес засвоєння нових, незнайомих учням слів, у результаті якого цілеспрямовано розширюється словниковий запас учнів і розвивається виразність їхнього мовлення. Завдання кожного вчителя, як зазначає К. Ушинський, «поправляти і поповнювати словесний запас дитини відповідно до вимог її рідної мови і, притому, вводити ці поправки і доповнення не тільки в знання дитини, а й у число її звичок» [15, 456-457 ]

Наприклад, під час вивчення звука [ е ], букви е можна запропонувати учням найпростіший кросворд.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6