Вивчення оповідань Володимира Винниченка

Оповідання закінчується якимись на диво страшними своєю буденністю словами про смерть Федька: “на кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопа і Гаврик плакали навзрид.” Як бачимо, жодної авторської оцінки. Оце і є найвища майстерність в зображенні людської психології. Так само майстерно через економні художні засоби постають й інші підлітки в оповіданні, передусім Толя. Думки цієї “благородної”, як сказано, дитини, далеко не благородні: “Мурло репане”, “його папа багатий от і все”; Толі хотілося б, щоб усі з Федька сміялися. Раннє і, мабуть, остаточно моральне спустошення цієї нечесної боягузливої дитини показано в фіналі, коли Толя, не почуваючи й трохи власної провини за смерть Федька, з цікавістю роздивляється його похорон і, перекрутившись на одній нозі, біжить гратися Федьковим чижиком.

Недарма С. Черкасенко у схвальній рецензії на видане оповідання називав Винниченка “чудовим майстром”, який “виявив себе прекрасним глибоким психологом, як і завше”.

“Федько –халамидник” має велике виховне значення не тільки для дітей, а особливо в наші часи жевріння, кволості, занедбаності й обпльовування цінностей, властивих вдачі героїчній”. [29; 63].

2.2. Методи і прийоми вивчення творів Володимира Винниченка

У центрі уваги сучасної школи має бути людина, її духовний світ, творчі здібності, високі моральні якості. Великий вплив на формування особистості належить книжці.

Основою літературних занять є насамперед читання і вивчення художніх творів. Та виховати школяра допитливим і вдумливим читачем не так просто.
Здійснити це можливо за умови, коли інтелектуальне життя школяра проходитиме серед книжок. Все це успішно можна реалізувати на уроках позакласного читання.

Проблема позакласного читання вважається однією з найважливіших і найяскравіших у сучасній освітній практиці взагалі і методиці читання зокрема. По-перше, непросто визначити тему і тип уроку; дібрати книжки для читання; по-друге, не завжди вдається організувати читання потрібних текстів усіма учнями класу; методично правильно і цікаво.

У молодших класах згідно з літературним матеріалом важко виділити такі типи уроків позакласного читання: тематичні, жанрові, авторські
(одного окремого письменника), змішані (комбіновані), інтегровані.

На цих уроках матимуть місце різноманітні види занять з дитячою книжкою: уроки читання-слухання, уроки-подорожі, уроки-диспути, уроки- вікторини, уроки-конкурси, уроки-бесіди (судження), уроки-творчості, уроки- ранки тощо.

Такі заняття матимуть не лише іншу структуру, а й спрямованість.
Вони мають формувати читача, який з 1 класу самостійно набуватиме необхідних знань через “діалог” з автором твору.

У початковій ланці школи значно посилюється увага до естетичної функції художнього слова. Воно має осмислюватися як засіб художнього образу. Разом з тим, слово буде розглядатися не ізольовано, а в образній системі твору. Адже уроки-зустрічі з книжкою мають бути уроками роздумів, глибоких переживань.

Справді, захоплюючись моральною красою персонажів твору, прагнучи наслідувати їхні вчинки, дитина починає думати про себе, оцінювати свої дії і поведінку. Роздуми над книжкою стають інтелектуальною потребою. Окрім того, книжка відкриває перед дитиною навколишній світ, ознайомлює з різними поняттями, розповідає про нові явища в природі, вчить пізнавати життя. З книжки починається і самовиховання.

Отже, враховуючи все це, вчитель повинен подбати про ретельний добір літературних творів для уроків позакласного читання. Це мають бути книжки високої художньої і пізнавальної цінності, які сформують в учнів здатність до співпереживання, уміння “читати” словесні образи, усвідомлювати індивідуальність письменника, вміння отримувати естетичну насолоду від прочитаного тощо.

Прикладом таких творів, на нашу думку, є оповідання Володимира
Кириловича Винниченка. З любов’ю, на повну силу свого таланту писав він про дітей, про їхні чисті і високі мрії, добрі помисли серця.

На жаль, твори Володимира Винниченка не вивчаються на уроках класного читання в початкових класах, але їх можна розглядати на уроках позакласного читання та в позаурочний час. Так, наприклад, в плані з позакласного читання, розробленому для 1-4 класів початкової школи, в розділі “З історії нашої Батьківщини” ми зустрічаємо оповідання Володимира
Винниченка “Федько – халамидник”, яке рекомендовано вивчати в 4 класі.
Згідно цього плану нами було складено конспект уроку з позакласного читання для 4 класу на тему: “Оповідання Володимира Винниченка “Федько – халамидник”.”

Але спочатку розглянемо методику вивчення цього оповідання на уроці позакласного читання. Перед тим, як розглянути оповідання вчитель повинен підготувати дітей до сприймання твору. Твір сприймається з більшою зацікавленістю, якщо його вивченню передує розповідь про автора, про обставини, які спонукали його взятися за перо. Безперечно, навчальні програми не спрямовують учителя на ознайомлення молодших школярів з життєписом митця, а відсутність розробленої методики роботи над вивченням біографії письменника у початкових класах дає змогу вчителю використовувати окремі факти у довільній формі. Використання на уроці яскравих подій з життя письменника допоможе глибше усвідомити зміст твору, зацікавити учнів особистістю автора, на прикладі його життя формувати у дітей певні моральні якості.

Оповідання об’ємне за змістом, а тому вчитель дає завдання прочитати вдома, а вже на уроці з позакласного читання відбувається обговорення прочитаного, поділ на частини, складання плану.

За даним оповіданням можна скласти, наприклад, такий план:

1. Федько – розбишака – халамидник.

2. Толя – “дитина ніжна, делікатна, смирна”?

3. Повінь на річці.

4. Задум Федька.

5. Успішне його виконання.

6. Толя вирішив повторити прохід Федька.

7. Сміливий вчинок Федька.

8. “Подяка” Толі.

9. Федька не стало.

10. Чи схвилювало це Толю?

Твір обов’язково повинен схвилювати дітей, викликати відповідні почуття. Тому під час аналізу твору краще йти від особистісних вражень учня про прочитане. Бесіду важливо розпочати з питань: Які почуття виникли у тебе під час читання? Що здивувало тебе? Що сподобалось у творі? Які думки навіює? Потім учні переказують текст за планом. Вчитель повинен зробити висновок, чому вчить це оповідання.

Конспект уроку позакласного читання для 4-го класу

Тема: “Федько – халамидник” за Володимиром Винниченком.

Мета: вчити розуміти психологізм творів Винниченка, виховувати співчуття, жалість, почуття справедливості.

Обладнання: портрети письменника, виставка його творів, ілюстрації.

Хід уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

- Темою нашого сьогоднішнього уроку є оповідання “Федько – халамидник”, яке написав Володимир Кирилович Винниченко.

ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

- Перед тим, як перейти до розгляду оповідання, я хотіла б дещо розповісти про його автора. (Демонстрація і розгляд портрета

Винниченка).

- Високе світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд – весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сили волі, завзяття, енергії і витримки, але водночас, добру і душевну людину. Таким він був у житті. Дізнаємося про це із спогадів друзів, знайомих: “Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно- голубих очей, отінених чорними віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною і навівали довір’я до нього.” Постать

Винниченка – неординарне явище в історії України. Його творчий доробок складають понад сотні оповідань, п’єс, сценаріїв, публіцистичних статей, романів. Окрім цього Володимир Винниченко залишив етико-філософську працю, щоденникові записи, листування, близько сотні власних картин – пейзажів, натюрмортів, портретів і акварелей. Крім того Винниченко відомий як видатний політичний і громадський діяч.

- Сьогодні ми з вами розглянемо оповідання Володимира Винниченка

“Федько – халамидник”.

- Автор відразу, з перших речень оповідання представляє нам Федька.

- Знайдіть і прочитайте в тексті опис Федька.

- “Розбишака – халамидник”, “наче біс який сидів у хлопцеві”,

“спокій був ворогом” Федька, з ним “він боровся на кожному місці”. Жодна хвилина не проходила без витівок: хлопець лазив по дахах, сидів на воротях, вибивав рогаткою шибки, перекидав діжки з водою, давав прочуханки “закадишним” товаришам, заважав товаришам гратися. “Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають”, “руки в кишені, картуз набакир, іде не поспішає”

– оце і весь портрет. Але цього достатньо, щоб уявити колоритну постать маленького бешкетника.

- Уявіть собі, що в пору свого дитинства, за спогадами матері,

Володимир Винниченко був схожий, на кого б ви думали?

- Так, в дитинстві Винниченко був схожий на Федька – халамидника.

Чимось він виділявся з-посеред своїх ровесників. Мав надзвичайно чіпку пам’ять. Рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Сусідських дітей “тримав… трохи у терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.” Надзвичайно любив волю, повітря, рух, був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем. [8; 14]

- Отже, це оповідання можна вважати в якійсь мірі автобіографічним.

- Ми знаємо, що літературні герої обов’язково повинні бути для нас прикладами для наслідування, тобто позитивними. А як же Федько?

Ви скажете, що Федько має безліч вад і недоліків. Але читаючи оповідання далі, ми можемо з впевненістю сказати, що у нього є чому вчитися не лише дітям, а й дорослим. Наведіть, будь-ласка, приклади, які підтверджують це.

(Учні відшукують відповідні уривки, зокрема: за витівки батько
“виховує” малого ременем, а “він і тут не як всі діти поводиться”. Хлопець терпляче, без слів і прохань, зносить кару, а головне – “якби схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить” і “не любить товаришів видавати”.)

- Сам батько поважає свого чесного, принципового і відвертого сина.

- А що ми можемо сказати про Толю? (Учні відповідають, висловлюють свою думку).

- Так, автор зображує два абсолютно протилежних характери. З одного боку це “вулишній хлопчик” Федько, а з іншого “ніжна, делікатна, смирна” та “чистенька й чепурненька” дитина Толя.

- А які епізоди, на вашу думку, найповніше розкривають протилежність характерів хлопців?

(Учні зачитують і коментують уривок, що розповідає про перехід Федьком весняної ріки. Наприклад, від слів “Федько стрибнув на лід…” до слів “… що говорити такому зайдиголові”.)

(Діти відмічають відвагу, сміливість, завзяття, вправність, відчайдушність, кмітливість малого “шибеника” у нерівній боротьбі зі стихією).

- Заздрість за Федькову перемогу і пиха та самовпевненість штовхають у ту ж боротьбу і Толю, та малодуху, слабосилу, пещену дитину чекає поразка. Знайдіть, будь-ласка, в тексті і прочитайте цей уривок.

(Учні знаходять і зачитують).

- Наближається трагедія, на березі – паніка й страх дорослих і дітей. Федько кидає виклик бурхливій річці, переляканій юрбі і визволяє з льодового полону Толю.

- Діти, а що ж Толя? Як подякував він Федькові?

- Натомість Толя навіть не намагається допомогти витягти з крижаної води свого рятівника. Егоїзм, жалюгідність Толі, який лише тремтить за власну шкіру і підло скидає провину на товариша, якому зобов’язаний життям, - це один внутрішній світ. Мужність, сила волі, чесність шляхетність, порядність, здатність до самопожертви, великодушність Федька – це другий.

- Вчинок Федька – дійсно благородний, не кожен дорослий наважиться на подібне. Єдиний раз у житті доводиться Федькові сказати неправду, врятувавши цим боягуза Толю. За героїзм хлопчик розплатився своїм життям.

Похорон Федька, хлопчаки плачуть, проводжаючи товариша в останню дорогу, а Толя спостерігає з вікна, адже ж “цікаво подивитися як будуть ховати Федька – халамидника”. І вже коли процесія зникає з виду, Толя
“перекрутився на одній нозі і побіг гратися з чижиком”. А далі: “Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він виграв у Федька.”

- Як можуть не схвилювати і не збентежити душу ці останні авторські слова?!

ІV. Систематизація узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

- Зараз ми поділимо оповідання на частини і складемо план
(Учні складають план).

- А тепер давайте спробуємо переказати це оповідання за планом.

(Переказують).

V. Підсумок уроку.

- Сьогодні ми з вами розглядали оповідання Володимира Винниченка

“Федько – халамидник”.

Мені б хотілося почути ваші думки щодо прочитаного. Які почуття виникли у вас під час читання? Що здивувало вас? Що сподобалось у творі?
Які думки навіює вам прочитаний твір? Чому вчить нас оповідання? Який висновок ми можемо зробити? (Учні відповідають на поставлені вчителем запитання, діляться своїми враженнями від прочитаного, разом з учителем роблять висновок оповідання).

VI. Домашнє завдання.

- А для домашнього завдання я хочу вам запропоновувати написати невелику розповідь за темою “Чи хотів би я мати такого друга, як

Федько?” У цій письмовій роботі висловіть свої міркування не лише про Винниченкового героя, а й подумайте над тим, що важать дружба і друзі у вашому житті.

Позакласний захід на тему:

“Грані таланту Володимира Винниченка.”

Про Володимира Винниченка вже сказано й написано багато, та водночас недостатньо, щоб пізнати й осягнути розумом і серцем весь його творчий доробок. Програми пропонують ознайомити учнів з творами письменника малих жанрів. На жаль, Винниченко -романіст, драматург, маляр залишився поза увагою школи. Запропонований сценарій саме має на меті компенсувати однобічність репрезентації шкільною програмою творчості митця.

Щоб зацікавити учнів до його проведення, поділимо їх на групи: дослідники малих жанрів і романів; театральні критики; ті, хто цікавиться живописом (учні під керівництвом учителя готуються заздалегідь).

Мета заходу: розкрити різнобічність творчої натури Винниченка, широту реалізації його духовного потенціалу в художній і публіцистичній творчості.

Заздалегідь зробимо виставку творів письменника та досліджень про нього.

Захід розпочнемо з показу портрета письменника і вступного слова вчителя.

Володимир Винниченко – людина великого політичного темпераменту й революційної енергії, талановитий прозаїк, драматург, публіцист і оригінальний маляр. Довго його ім’я замовчували в Україні, а в еміграції часто чорнили. “Письменника, творчість котрого ознаменувала новий напрям розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури”, - вже в наш час відзначить М. Жулинський. [15; 97]

Постать Винниченка – неординарне явище в історії українського красного письменства і в історії України. Його творчий доробок складають понад сто оповідань, п’єс, сценаріїв, публіцистичних статей, 14 романів
(один незавершений), а два (“Вічний імператив” і “Лепрозорій”) досі не надруковані. Окрім цього, письменник залишив двотомну етико-філософську працю “Конкордизм” (зберігається в архіві), майже 13 тисяч щоденникових записів (41 книжка) листування, близько стоні власних картин – пейзажів, натюрмортів, портретів, акварелей.

Ось ми й спробуємо бодай контурно окреслити ці грані творчої натури
Винниченка.

План може бути такими:

Оповідання Винниченка – зразки соціально-психологічної прози в українській літературі початку ХХ століття

Винниченко – автор 14 цікавих романів.

Драматургічна творчість письменника

Винниченко –маляр.

Словесник надає слово дослідникам малих жанрів і романів.

Учень 1-й. Аналізуючи малі жанри і романи Винниченка, ми дійшли висновку, що письменник створив нові зразки соціально психологічної прози в українській літературі початку ХХ століття.

Епічна література того часу була представлена передусім такими прозаїками, як Стефаник Коцюбинський, Панас Мирний, Нечуй-Левицький. Кожен з них реалістично зображував життя, але “манери” цього зображення були різні. Іван Франко відзначив, що “великі епіки” (Панас Мирний та інші) завжди прагнули “описати, змалювати такий характер, як він розвивається серед такого чи іншого оточення, нові письменники кладуть собі іншу задачу.
Для них головна річ – людська душа, її стан, її рухи в таких чи інших обставинах”. До цих нових письменників належав і Винниченко, що прагнув влити свіжу кров у поетику “старого реалізму”.

Учень 2-й. Про появу в літературі збірки оповідань Винниченка “Краса і сила” (1906) І. Франко писав: “... раптом виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту...” Що ж нового виніс у розвиток епосу Винниченко, чому його твори хвилюють читача, цікавлять критиків?

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6