Пошуково-дослідницька діяльність

• У посудині винести теплу і поставити у сніг.

• Скляні пробірки порівну наповнити водою. Поставити їх у місця з різною температурою повітря. (На вулиці, в кімнаті).

• У кілька посудин вмістити льодяні бурульки і поставити їх у різні місця групової кімнати.

• Сушіння лялькової білизни у різну погоду: теплу вітряну, тиху, похмуру, морозну.

• Кристалики інію обережно зняти з поверхні і помістити у тепле приміщення.

• Поставити дві склянки на мороз - одну з чистою водою, другу із солодкою.

• В морозну погоду зволожити сухий сніг.

• В кінці зими, коли пригріває сонце, потрогати стіни будинків, кору дерев. Біля стіни рівним шаром покласти трохи снігу.

• Спробувати зліпити сніжки з сухого снігу в рукавичках і без них.

• Довести невелику кількість води до кипіння, над посудиною з водою помістити холодну тарілку принесену з вулиці. Запотівшу тарілку винести на холод.

• Спробувати підняти фанерні ящики наповнені снігом та піском.

• Занести сніг у приміщення, воду, що утворилася поставити на мороз.

• Посудину з водою винести на вулицю. Підігріти посудину із льодом.

• Розглянути снігову крупу, спробувати її награти.

• В морозну погоду, напередодні потепління, прикрити один чи кілька предметів, рослин. Звернути увагу на утворення інію.

• У дві прозорі склянки налити воду з крану із талого снігу .

• В декілька пробірок набрати снігу різного забруднення і перетворити його на воду.

• Доторкнутись до посудини з нагрітою водою, водою кімнатної температури і принесеною з холоду.

В повсякденному житті можна провести такі системи дослідів:

1. Чи є повітря в сирому курячому яйці?

Візьміть сире куряче яйце і опустить його обережно на дно каструлі з теплою водою. Варіть яйце. Зверніть увагу дітей на те, що на шкарлупці з'являються крихітні повітряні бульбашки, які виходять з яйця.

Розкажіть дітям про будову яйця, про необхідність повітря для розвитку пташенятка. Закінчить цю розповідь акцентом: без повітря неможливе життя.

2.                 Чи ховається в яйці повітряна бульбашка?

Візьміть круто зварене яйце. Обережно поступово зніміть шкарлупку. Покажіть дітям, як шкарлупка щільно прилягає до самого яйця. Та от в одному місці кругленьке, гладеньке, обтічне яйце має заглибину. Так, в цьому місці в яйці було сховано повітря.

3. Чи можна дізнатись, де ця схованка, не розбиваючи яйця?

Налийте у глибоку миску води з міцним розчином солі. Опустіть в цю воду яйце. Подивіться, яким місцем яйце сплило на поверхню. Саме тут міститься повітряна бульбашка. Яйце більш важкою частиною опускається на дно. Помітьте це місце олівцем. А тепер знімайте шкарлупку і отримайте підтвердження досліду.

До організаціі пошуково-дослідної діяльності з водою пропонуємо таку систему:

1. Вода міститься в продуктах.

У цілий сухий поліетиленовий пакет покладіть кілька свіжих фруктів або овочів. Можна покласти зелень петрушки, кропу. Пакет треба щільно зав'язати і покласти в холодильник. Через добу вийняти пакет та показати дітям, що на внутрішній поверхні пакета видно крапельки води.

Звідки взялася вода? Так, вона міститься в овочах і фруктах.

Розрізати огірок навпіл, посолити, або поскребти ложечкою. Показати дітям сік.

Взяти свіжу ягоду вишні й засушену вишню. Видавити зі свіжої вишні краплю соку. Намагатись зробити це і з сухої вишні. Обговорити цю ситуацію: чому не можна отримати соку з сухого плоду? Де поділася вода?

Кілька скибок чорного та білого хліба в різних пакетах покласти в холодильник. Через добу засвідчити появу вологи на внутрішній поверхні пакетів. Вода знаходиться в хлібі.

2. Ми видихаємо з повітрям воду.

або

Під час дихання ми виділяємо воду.

Запропонувати дітям подихати на дзеркальце або на холодне скло.

Дзеркальце помутніло, запотіло. Провести пальцем по запотілому склу. Чому палець став мокрим? Звідки взялася вода? Це ми її виділяємо під час дихання. За добу людина втрачає багато води, і її треба поповнити: випити або спожити з їжею.

3. Як зробити чисту воду?

Взяти стакан води з різними домішками: зерном, паличками, ниточками...Пропустити через паперовий фільтр в другий стакан.

Найчистіша вода одержується шляхом охолодження водяної пари. Вона не містить ніяких домішок.

На носик чайника одягніть склянку, баночку, а під нею прилаштуйте глибоке блюдце чи мисочку. Закрийте чайник кришкою і починайте кип'ятити воду. Вода випаровуватиметься через носик. Пара, торкаючись стінок холодної банки, охолоджується і знову перетворюється на воду. Крапельки води мають стікати на блюдце.

Отже, до структури дослідницької діяльності входить:

• постановка проблеми;

• пошук шляхів її розв'язання та побудова гіпотез;

• розв'язання завдання за допомогою практичних дій.

Кожний етап потребує мобілізації всіх психічних зусиль особистості, творчого пошуку.

Мислення є процесом руху думки від невідомого до відомого. А здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Одна дитина, наприклад, помітить, що трава під дошкою, яка лежала на ній тривалий час, жовтувата, а трава «на волі» зеленіша, інша ж дитина навіть не зверне на це уваги.

Пошуково-дослідницьку діяльність сприяє розвитку мислення, спостережливості, допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які важко виявити під час спостережень. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати його.

Висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, діти мають почуватися вільно, розкуто, не боятися навіть помилкових суджень. Проте дорослий часто виявляє нетерпимість, коли хтось із них висловлюється не так, як це бачить він, і одразу відповідає сам або звертається до іншої дитини. Не можна казати малюку, що його відповідь неправильна, адже наступного разу він уже не зважиться висловити свою думку. Не варто також і підганяти його з відповіддю - нехай поміркує; можна в разі потреби поставити навідні запитання, дещо підказати. А до того ж однозначних відповідей майже не буває, бо в природі уcі процеси доволі складні.

Правильних відповідей може бути кілька, тож нехай діти активно діляться своїми нестандартними думками та здогадками.

У дослідницькій діяльності пошукове завдання розв’язуються шляхом практичної діяльності, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У багатьох дослідах результат можна побачити одразу, і це також стимулює пізнавальний інтерес дитини. Наприклад, таке явище, як дощ, можна відтворити за кілька хвилин, підігрівши воду й частинки у вигляді пари піднімуться вгору й, зіткнувшись із прохолодним предметом, вже краплями впадуть донизу.

Безпосередні спостереження за об’єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно цінніші порівняно зі словесною інформацією, отриманою дітьми на кількох заняттях у приміщенні. Організоване заняття доцільно проводити лише після набуття дошкільниками досвіду взаємодії з природними об’єктами для узагальнення засвоєної інформаціі.

Для дошкільняти, за висловом Є.Шулешка, важливо не що робити, а з ким. Тому педагог має заслужити довірливе ставлення до себе з боку дітей та вважати це основною умовою розвитку пізнавальної активності своїх вихованців.

Плануючи та організовуючи дитячі експериментування, вихователь ставить мету, добирає потрібні матеріали, створює проблемну ситуацію визначає пошукові дії дітей, а потім неухильно дотримується визначеної тактики взаємодії з ними.

Найчастіше досліди проводять з дітьми старшого дошкільного віку. З дітьми трьох-чотирьох років можна виконувати oкpeмі пошукові дії та прості досліди, які не потребують довготривалих спостережень і складних умовиводів.

Доступна самостійна пошуково-дослідницька діяльність дітей створила широкі можливості для виховання в них інтepecy до природи та розуміння й значення.

Структурними компонентами пошуково-дослідницької діяльності є:

• спостереження;

• поетапне фіксування результатів;

• зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів;

• висновки.

4. Метод моделей в пізнанні навколишньої дійсності

Педагогічні технології пропонують в пошуковій діяльності з дітьми дошкільного віку використовувати різноманітні моделі. Зупинимось на цьому питанні докладніше.

Слово модель - (від франц. modele) означає зразок, умовний образ якого-небудь об’єкта. Модель в одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії об’єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин. Моделі широко застосовуються у шкільній педагогіці. Сьогодні використанню методу моделей приділяється достатня увага і в дошкільній педагогіці.

Дослідження останніх років (С.М.Ніколаєва, І.О.Хайдурова та ін.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий систематизований зміст знань, у центрі якого глобальна закономірність тієї чи іншої галузі дійсності, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Дитина в процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.

Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в природі вимагають використання специфічних методів, які застосовуються під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.

Н.І. Ветровою досліджувалась можливість використання моделей для розвитку узагальнених способів спостереження у дітей.

Отже, дидактична цінність методу моделей полягає у можливості досить швидко і переконливо формувати узагальнюючі уявлення, приводити їх у систему. При цьому ніколи не можна забувати того, що справжня педагогіка, як вказував К.Д. Ушинський, дає дітям передусім матеріал і у міpy нагромадження цього матеріалу приводить його в систему. Чим більший і різноманітніший матеріал, тим вищою стає система. Отже, використання методу моделей у дошкільному віці завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретних вражень через безпосередній контакт дітей з природою. Метод моделей слугує допоміжним у проведенні поглиблено - пізнавальних занять.

Для формування уявлень про залежності в природі особливе значення мають діючі моделі. Будь-який статичний замінник реального об’єкта, картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнішні ознаки, тоді як діюча модель розкриває дітям функціонування об’єкта, його зв'язок з конкретними умовами. Наприклад, картинка-модель метелика павичеве око, який сидить на «кopі» (відповідно розфарбованому картоні), може мати крильця, що рухаються за допомогою непомітних тонких дротинок. Вдаючись до цієї рухомої моделі, вихователь демонструє особливості будови тіла, поведінку комахи і її пристосувальний взаємозв’язок із навколишнім середовищем: маскувальне (кольору кори) забарвлення нижнього боку крил у згорнутому положенні, коли метелик сидить, і застережне - верхньої сторони, коли він раптом розгортає крила.

Модель маскування дaє змогу показати дітям значення відповідності і невідповідності забарвлення, наявності або відсутності руху для впізнання певного об’єкта. Вона діє так: на кольорову частину встановлюється (щоб діти не бачили) площинна геометрична фігура такого самого кольору - треба впізнати її. Щоб перевірити правильність відповіді, фігура висувається на білу частину панелі. Потім діти пояснюють, чому їм було важче впізнати її на кольоровому тлі і зовсім легко на білому. Вихователь підсумовує: якщо забарвлення якогось предмета збігається з кольором тіла, він стає непомітним. Таким способом можна довести маскувальне забарвлення хвилястого папужки або канарки.

Демонстрування іншої геометричної фігури (колір той самий) при повільному pycі по зафарбованій частиш панелі переконує, що її легше пізнати у pycі, ніж нерухому. Так дошкільники спрощено знайомляться з головними ознаками маскування природних об’єктів у навколишньому середовищі.

Моделі імітаційного характеру: глобус, акваріум, тераріум.

Своєрідною моделлю водойми є акваріум. Через його прозорі стінки діти можуть спостерігати за всіма об’єктами, що знаходяться у ньому. Усвідомити взаємодію їх допоможуть також запитання: «Навіщо в акваріумі пісок? (У ньому ростуть рослини); Для чого потрібні рослини? (Насичують воду киснем, служать рибкам кормом, прикрашають акваріум). У ході бесіди про водиться паралель між життям мешканців акваріума і природою водойми. У дошкільників формується уявлення про єдність і взаємозв’язки в природі. Можна використати «живі картини», на яких за допомогою вирізаних з паперу рослин, комах тощо демонструється послідовність цвітіння, появи комах, що допоможе сформувати більш узагальнене усвідомлення дітьми змін у природі.

Використовуються моделі в роботі з дітьми, починаючи зі старшого дошкільного віку.

Висновки

Компетентність дошкільника в сфері «Природа» - складник його загальної життєвої компетентності. Матеріали 3міcтового блоку, як і Базового компонента дошкільної освіти, не випадково починаються з аналізу мети, завдань та напрямів педагогічної роботи, пов’язаної з освоєнням маленькою дитиною природного довкілля, з усвідомленням нею себе як частки та чинника його нормального функціонування.

Мета дошкільної освіти у галузі «Природа» - створити сприятливі умови для становлення у дошкільника компетентності в цій сфері життєдіяльності, сформувати зачатки екологічної культури, наукового світобачення та еколого-доцільної поведінки.

Сучасне наукове бачення світобудови, що розглядає живі організми як складові біосфери, визначило основні змістові лінії Базового компонента: «Природа планети Земля». Компетентність дошкільника у cy6cфері «Природа планети Земля» становлять відомості про природне довкілля як цілісний живий організм, в якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини,тварини, люди, у багатоманітності, єдності, pycі, мінливості.

Оскільки підходи до системи знань, умінь, навичок дошкільників у цій сфері життєдіяльності змінилося, основними стають не вони самі по собі, а ставлення до природи як до цінності, екологічна свідомість та екологічно доцільна поведінка, базис особистої культури дитини.

Організація взаємодії дошкільнят з об’єктами природи у довкіллі потребує аналізу й урахування основних закономірностей їхньої пошуково- дослідницької діяльності. Насамперед зауважимо , що пошуково-дослідницька діяльність не є самодостатнім утворенням, а похідна від діяча. Дитині з малечку притаманна активність, яка проявляється у рухових діях. Усі вони виникають під впливом конкретних подразників, що перебувають на близькій відстані й здійснюються без попереднього плану чи наміру.

У перші роки життя малюка не мета спрямовує його дії, а caмі дії підказують мету. Дитиною керують неусвідомлений потяг до чогось, прагнення зазнати приємного відчуття й уникнути неприємного, її рухові дії передують мисленню. Тобто вона спочатку діє, а потім вже намагається, збагнути те, що робить.

У три-чотирирічного дошкільняти ще недостатньо розвинута здатність, контролювати себе. А позаяк нервові збудження гальмуються дуже повільно, йому важко спрямовувати свої почуття та дії певним чином і утримувати їх до отримання потрібного результату. На думку фахівців, за умови відповідного виховання лише 6-7 - річна дитина може ставити перед собою певну мету і досягати її.

Здатність діяти послідовно й цілеспрямовано формується поступово і поетапно. Спочатку наслідуються дії та поведінка дорослих. Ця риса, яка ґрунтується на притаманній дошкільному віку навіюваності є для педагога потужним виховним засобом. На наступному етапі діти вчаться виконувати нескладні й зрозумілі їм дії та доручення. У такий спосіб виявляється їxня природна активність, нагромаджується життєвий досвід, розвиваються вольові якості.

Після виконання окремих, не пов’язаних між собою дій, дитина має набути досвіду цілеспрямованої діяльності, коли ставиться певна мета, планується послідовність дій і досягається конкретний результат. Оскільки ж її рухи та вчинки ще слабко узгоджуються, дії не послідовні, обсяг знань та умінь недостатній, то будь-яка її діяльність потребує цілеспрямованого впливу дорослого. Тут чимало важать схвалення проявів самостійності, наполегливості, прищеплення віри в себе, самоповаги, навчання контролю, а самооцінки.

Пошуково-дослідницька діяльність виконує такі основні пізнавальній функції, як демонстрація зв'язків, недоступних для органів чуття дитини, та проникнення в саму сутність явищ природи.

Пошуково-дослідницька діяльність чудово вписується в принципи та засади програм «Малятко», «Дитина» і має бути внесена до ycіx їх розділів. Головні аспекти пошуково-дослідницької діяльності зумовлюють потребу чітко визначити її зміст у різних вікових групах в обсязі нині діючих програм.

Визначені програмою «Малятко» завдання - формувати у дошкільників реалістичні уявлення про об’єкти живої і неживої природи, підводити до усвідомлення взаємозалежності і причинності явищ - розв'язуються під час безпосередніх спостережень, а також самостійних дій дітей з різними предметами. При цьому використовуються методи і прийоми, які спонукають вихованців до активної розумової діяльності: зокрема, висування і ускладнення пізнавальних завдань, а також організація елементарної пошукової діяльності в процесі засвоєння знань про природу і деякі матеріали.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5