Особливості організації учбово-виховного процесу за допомогою здоров'язберігаючих технологій 
Говорячи про фактори, що здійснюють
несприятливий вплив на здоров'я (патогенні фактори), в аспекті охорони здоров'я
студентів, необхідно розділити їх на дві великі групи: фактори, безпосередньо
пов'язані з освітнім процесом, освітніми закладами, та всі інші фактори,
потенційно здійснюючі вплив на здоров'я студентів.
Перелік загально патогенних факторів, що наносять шкоду
здоров'ю студентів:
1. Низький рівень мотивацій на збереження та укріплення
індивідуального здоров'я. Зараз все частіше можна почути про відсутність
культури здоров'я в Україні. Людина не прагне взяти на себе
відповідальність за здоров'я. Народжуючись здоровою, самого здоров'я людина не
відчуває до тих пір, доки не виникнуть серйозні признаки його порушення. Тепер,
відчувши хворобу та отримавши полегшення від лікаря, вона все більше схиляється
до впевненості про залежність свого здоров'я саме від медицини.
2. Звуження поняття здоров'я. Не дивлячись на те, що
більшість спеціалістів тримаються визначення здоров'я, даного ВООЗ, часто мають
на увазі його фізичну складову, забуваючи про соціально-психологічну та
духовно-моральну складову поняття. Дійсно, для характеристики стану населення,
як правило, використовується класична тріада: смертність в різних вікових
категоріях, рівень та структура загальної захворюваності, а також досягнутий
рівень фізичного розвитку. Статистичні дані можливо знайти тільки в цих
критеріях. Психологічну складову здоров'я ми маємо можливість оцінити, але
розрізнено. На сьогодні ще не розроблена комплексна система оцінки рівня
здоров'я людини, що охоплює всі його складові. Важливо переломити цю тенденцію
і керуватися визначенням здоров'я, як багатогранного поняття, що включає всі
три аспекти.
3. Вплив несприятливих для здоров'я
екологічних факторів. За даними екологів, більша частина нашої країни — зони екологічної
неблагополуччя. А це зумовлює шкоду для здоров'я людей и питної води, і
продуктів харчування, що зростають на цих територіях. Але ж ходити в протигазі,
захиститися від радіації, зовсім відмовитися від більшості продуктів харчування та ін.. - неможливо. І чим слабше (більш незахищений)
організм, а саме такий є організм дитини, тим більш тяжкі наслідки для його
здоров'я від впливу шкідливих факторів навколишнього середовища.
4. Вплив
несприятливих для здоров'я антропогенних факторів. До них належить широкий
спектр патогенних впливів — від впливу електромагнітних полів, в «павутині», де
ми проводимо більшість життя, та частих поїздок у транспорті до
соціально-психологічних впливів засобів масової інформації. Саме ці атрибути
міського життя визначають походження значної частини неврозів,
депресивних станів, психосоматичних захворювань, проявів агресії, зросту
споживання алкоголю та наркотиків.
5.
Відсутність цілісної та цілеспрямованої системи формування культури
здоров'я населення.
-
відсутність послідовної та безперервної системи
навчання здоров'ю;
-
низький рівень санітарно-гігієнічної роботи;
-
відсутність моди на здоров'я;
6.
Недосконалість законодавчої, нормативно-правової бази,
що регламентує діяльність з охорони здоров'я населення, а саме дітей і
підлітків шкільного віку.
7.
Не сформованість культури здоров'я у викладачів,
неблагополуччя їх стану здоров'я.
Разом з такими факторами, як генетична обумовленість,
несприятливі соціальні, екологічні умови розвитку та їм подібні, несприятливий
і суттєвий вплив на здоров'я студентської молоді здійснює інша група факторів -
«внутрішньо вузова», що має безпосереднє відношення до проблеми
здоров'язберігаючих освітніх технологій. З негативним впливом саме цих
факторів, до яких відносяться інтенсифікація та нераціональна організація
учбового процесу, невідповідність методик навчання віковим можливостям
студентів та ін., спеціалісти зв'язують до 40% підліткової патології. Слід
відмітити, що стомливість у навчанні не є наслідком якоїсь однієї причини
(складності матеріалу або психологічної напруженості), а певним поєднанням,
сукупністю різноманітних факторів [20,21,22].
Інтенсифікація
освітнього процесу йде різноманітними шляхами. Перший — збільшення кількості
учбових годин (уроків, позаурочні заняття, факультативи тощо). Суттєве
збільшення учбового навантаження в подібних закладах не проходить безслідно: у
цих юнаків частіше відмічається більша поширеність і виразність
нервово-психічних порушень, більша втомлюваність, що супроводжується імунними
та гормональними дисфункціями, більш низька опірність хворобам та інші
порушення.. В більшості досліджень відмічається чітка залежність зросту
відхилень в стані здоров'я від інтенсивності учбового навантаження.
Частий
наслідок інтенсифікації — виникнення в студентів станів втоми, стомлення,
перевтоми. Саме перевтома створює передумови розвитку гострих та хронічних
порушень здоров'я, розвитку нервових, психосоматичних та інших захворювань
[19,23].
Згідно з дослідженнями Г.Н. Спіранського, якщо у пiдлiтка
сформувався синдром стомлення, що виражається в зниженні працездатності,
підвищеній неуважності, роздратованості, в'ялості, чи, навпаки, в руховому та
речовому збудженні, головній болі, втраті апетиту чи його різкого зростанні та
в багатьох інших симптомах, що навіть дев'яти годинний нічний сон не знижує
стомлення.
Фізіологічна основа стомлення — пригнічення діяльності
коркових центрів. В подальшому - гальмування поширюється на підкоркові центри,
пригнічується судинна активність, затрудняється робота умовних рефлексів. З
гострого стану стомлення, якщо його не компенсувати, може стати хронічним.
Особливо часто хронізація стомлення виникає у студентів які захоплюються
навчанням та погано його контролюють.
Авжеж,
стомлення не пояснюється якимось одним фактором - воно визначається комбінацією
різноманітних причин, серед яких значне місце займають розумові та фізичні
перевантаження, не адекватні можливостям даного організму, статичне положення
тіла під час роботи, «моногонія». Фоном розвитку стомлення звичайно є байдужий
чи пригнічений емоційний стан [24,25,26].
Охорона
здоров'я молоді потребує суворого нормування різноманітних видів їх діяльності
та правильної організації режиму доби. Це не означає, що
студенти зовсім не повинні стомлюватися. Навпаки, до певного
рівня напруження функціональних систем, тимчасове зниження повноцінності
функції стомлення необхідно. Без цього не буде удосконалювання функціональних систем, становлення нового рівня
регулювання, довгострокової адаптації студентів до розумових та фізичних
навантажень.
Важливо
відгородити учнів від надмірного стомлення, раціонально організувати заняття,
підвищити рухову активність та забезпечити ефективний відпочинок [27,28].
Зміна рівнів показників розумової працездатності залежить і
від кількості занять. Наприклад, при шести і навіть п'яти заняттях рівень
показників становить на 18-22% нижче,
ніж при чотирьох. Швидкість роботи залишається відносно високою:. до кінця
навчання при чотирьох заняттях і зменшується при шести.
Виділяють три групи психолого-педагогічних факторів, що
впливають на об'єм та
зміст учбового навантаження студентів. Перша з них визначає, що характеризують
учбовий процес з даного предмету та включають програму, підручники, планування занять,
діяльність викладача ту студента, які визначаються прийнятою методикою
навчання. До другої відносяться фактори, що зумовлюють умови навчання у
конкретному закладі (розклад занять, додаткові роботи). Третю групу складають
фактори, що характеризують самого студента з точки зору сформованості учбових
вмінь та навичок, а також рівня психічного розвитку і фізіологічного стану його
організму. Авжеж, фактори, що відносяться до різних груп, взаємопов'язані між
собою і цей зв'язок необхідно враховувати, якщо роздивлятися учбовий процес та
супутні йому явища в динаміці.
Вирішувати
питання про розподіл навантаження по дням тижня слідує з урахуванням даних,
отриманих фізіологами з динаміки працездатності студентів, зі змін
фізіолого-гігієнічних показників, які характеризують показники їх організму
[29,30,31].
Більш
складним є питання про причини виникнення в ході учбового процесу
перевантаження в тих випадках, коли матеріал, що вивчається відповідно до
програми, відповідає як навчальному плану, так і можливостям студентів.
Центральною ланкою учбово-виховного процесу є заняття. Тому
важливим стає питання про те, як слідує будувати заняття, з тим, щоб не допустити
виникнення перевантаження студентів. З цією метою треба звертати особу увагу на
побудову заняття, його окремі компоненти, на виявлення того, який вплив вони
можуть здійснити на об'єм домашнього навантаження студентів.
Для усунення перевантаження студентів домашньою роботою
шляхом перенесення центра тяжіння учбового навантаження на заняття потрібні обґрунтовані
розрахунки часу на різні види учбової роботи, що виконується в ході
приготування домашнього завдання з кожного предмету, з допомогою яких викладач
може регламентувати учбове навантаження групи і кожного студента окремо.
Необхідно також з'ясувати, яку частку в стомленості студентів може вносити сама
учбова робота, а яку - різноманітні минущі фактори, що супроводжують процес
навчання: психічний і фізіологічний стан студентів, що є наслідком недотримання
фізіолого-гігієнічних норм у вузі та вдома, небажання навчатися, страх перед
отриманням незадовільної оцінки, перед іспитом та ін. [27,32].
В
умовах, коли освіта стала загальною, а професія викладача масовою, надіятися на
індивідуальну майстерність педагога стає все складніше. Тому зараз педагоги та
методисти ведуть активні пошуки дидактичних засобів, котрі могли б зробити
процес навчання схожим на добре відрегульований механізм. Ще Я.А.Каменський
прагнув знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося
би за єдиними законами людини та природи. Тоді навчання не потребувало б
іншого, окрім митецького розподілу часу, предметів та методів. Про актуальність
такого підходу до освіти — технологічного, з яким методисти звертаються до
нових для них понять - педагогічні технології, технології навчання, освітні
технології (an educational technology).
З'ясувати
поняття «здоров'язберігаючі освітні технології» представляється коректним, виходячи
з «родового» поняття «освітні технології». Якщо останні відповідають на питання
«як вчити?», то логічною буде відповідь: так, щоб не наносити шкоди здоров'ю
суб'єктів освітнього процесу - студентів та педагогів.
Термін
«здоров'язберігаючі освітні технології» (ЗОТ) можна роздивлятися і як якісну
характеристику любої освітньої технології, її «сертифікат безпеки для
здоров'я», і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної
роботи, котрі доповнюючи традиційні технології навчання та виховання, наділяють
їх ознакою здоров'язбереження» [33].
Близькими
до ЗОТ є медичні технології профілактичної роботи, що проводиться в навчальних
закладах. Прикладами такої роботи слугує диспансерізація, вакцинація студентів,
контроль за строками щеплень, виявлення груп медичного ризику та ін.. Ця
діяльність також направлена на збереження здоров'я студентів, профілактику
інфекційних та інших захворювань, але вже не з допомогою освітніх технологій.
Існує
немало можливостей конструктивної взаємодії педагогів та медиків в їхній спільній роботі по збереженню
та укріпленню здоров'я студентів. Медичний підхід до здоров'язбереження, що
реалізується в рамках профілактичного напрямку, від психолого-педагогічного
відрізняється не тільки методами та професійною підготовкою фахівців, але і
тим, що звільняє людину від відповідальності за своє здоров'я, передаючи цю
відповідальність лікарю, медицині. Протилежний підхід - в мобілізації почуття відповідальності
людини за своє здоров'я, виховання постійної потреби турбуватися про нього (а
значить і про здоров'я інших людей). Формування в студентів відповідальності, в
тому числі і за своє здоров'я, виховний процес, котрий слідує роздивлятися в
якості однієї з найважливіших задач закладів освіти [34,35].
Навчити молоду людину загальним принципам, сучасним системам
та методам охорони та укріплення здоров'я, безумовно, - задача освітніх
закладів. А вже за консультаціями з приватних питань, за корекцією особистої
програми з урахуванням індивідуальних особливостей, з метою відновлення
здоров'я, що похитнулося, людина може звернутися до медика (фізіолога,
психолога), спеціаліста з питань здоров'я.
Таким чином, сучасний рівень цивілізації та культури висуває
в число найважливіших для людини пріоритетів завдання самій навчитися не
хворіти, бути здоровим. Для системи освіти ця задача трансформується в
імператив виконувати для досягнення цієї мети ті технології, якими якраз
володіє педагог, психолог.
Постановка задач здоров'язбереження в освітньому процесі може
роздивлятися в двох варіантах — задача-мінімум та задача-оптимум.
Задача-мінімум і відповідає фундаментальному принципу медицини та педагогіки:
«No посеге!» («Не нашкодь!»). Реалізація її робочої програми включає виявлення
і каталогізацію факторів, що здійснюють або потенційно спроможні здійснити
шкідливий (патогенний) вплив на організм студента - його фізичне, психічне
(психологічне), репродуктивне, морально-духовне здоров'я, і, в майбутньому,
усунення самих цих факторів або пом'якшення їх впливу на студентів та
педагогів. Відповідно, самі патогенні (або умовно патогенні) фактори, пов'язані
із вузом, освітнім процесом, можуть бути розділені на три групи: ті, що
стосуються гігієнічних умов освітнього процесу (гігієнічні); обумовлені
організацією навчання (організаційно-педагогічні) та пов'язані безпосередньо з
роботою викладачів, адміністрації, співробітників освітнього закладу
(психолого-педагогічні фактори) [36,37].
Таким
чином, вирішення задачі мінімуму з використанням здоров'язберігаючих освітніх
технологій полягає в забезпеченні таких умов навчання, виховання, розвитку,
котрі не здійснюють впливу на здоров'я всіх суб'єктів освітнього пронесу.
Як вже зазначалося, на практиці виділяється 3 джерела загроз
для здоров'я студентів та педагогів:
1. Гігієнічні,
середові фактори;
2. Організаційно-педагогічні
фактори;
3. Психолого-педагогічні
фактори.
ЗОТ в першу чергу стосується третьої групи факторів, що
висуває на перший план задачу формування відповідної компетенції у всіх
робітників освітніх закладів. Але роздивлятися ЗОТ тільки як характеристики
робити викладача було б методологічною помилково. Занадто тісний взаємозв'язок
всіх вищезазначених факторів, особливо у відношенні ефекту, що досягається.
Таким чином, ЗОТ можна роздивлятись як альтернативу загрозам здоров'ю, що
виходять зі всіх джерел, так чи інакше пов'язаних з виховним процесом.
Було би помилкою вважати турботою про здоров'я молоді
створення тепличних умов, утримування його у навчальному закладі під своєрідним
«ковпаком», що захищає від усіх шкідливих впливів. По-перше, це неможливо
практично, а, по-друге, що дуже важливо, в цьому-випадку, переступивши поріг
закладу, підліток зіткнеться з тими впливами, котрі стануть для нього
непереносними через неготовність до взаємодії з ними. Підготувати підлітка до
самостійного життя, означає сформувати в нього адекватні механізми адаптації
-фізіологічної, психологічної, соціальний Це і повинні робити навчальні заклади
через ЗОТ - тренуючи, навчаючи, виховуючи. Створення на заняттях моделей
реальних умов життя - це ті мости, котрі дозволяють студенту в майбутньому
використовувати отриманні знання, вміння та навички на практиці, а не
тяготитися ними, як інформаційним баластом. Це мистецтво - підготування
студента до реального життя - визначає, в кінцевому рахунку, професіоналізм
викладача, є змістом «педагогічної адаптології», що роздивляється у певному
аспекті численні проблеми формування, збереження та закріплення здоров'я учнів,
що складає один з теоретичних конструктів про ЗОТ [34,38,39].
Критерієм
здоров'язберігаючих якостей освітніх технологій при вирішення з їх допомогою
захисту від патогенних факторів буде наявність або відсутність погіршення
здоров'я студентів та педагогів, що знаходиться в очевидному взаємозв'язку
зі-впливом таких факторів.
Задача-оптимум - це вирішення задачі-мінімум, а також
формування у студентів фізичного, психічного, морально-духовного здоров'я,
виховання в них культури здоров'я, дієвої мотивації на ведення здорового
способу життя. Тоді більш правильним є визначення здоров'язберігаючих освітніх
технологій як сукупності всіх заходів, що використовуються в освітньому
процесі, технологій, не тільки зберігаючи здоров'я студентів та викладачів від
несприятливого впливу факторів освітнього середовища, але і сприяючих вихованню
у студентів культури здоров'я.
Завдання
здоров'язберігаючої педагогіки — забезпечити випускнику навчального закладу
високий рівень здоров'я, сформувати культуру здоров'я [34,36].
В числі головних недоліків сучасної системи освіти в Україні,
українських вузах — її авторитарність, що в деяких учбових закладів та в деяких
викладачів доходить до деспотизму. Втім, це стосується особливостей системи
освіти не тільки нашої країни. В деяких випадках неспроможність дотримуватися правил
дисципліни, рухова розгальмованість, емоційна неврівноваженість нерідко
зумовлені органічними мозковими або функціональними нервово-психічними
відхиленнями, відносності яких педагогічні засоби безсильні.
Саме авторитарна позиція заповнює нехватку професіоналізму, енергетичних та особистих ресурсів
викладача, та виконує компенсаторну роль [40].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
|
