Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі

Внаслідок застосування бактеріологічної зброї утворюється зона бактеріологічного (біологічного) зараження, всередині якої можуть виникнути одно або декілька вогнищ зараження. Вогнищем бактеріального зараження називають міста, інші населені пункти, об'єкти народного господарства і території, заражені бактеріальними засобами І які є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань.

Своєчасність і ефективність вживання заходів захисту від бактеріологічних засобів, які складають основу дії ураження бактеріологічної зброї, будуть визначатись тим, наскільки добре вивчені ознаки бактеріологічного нападу. При спостереженні можна помітити: у місцях вибухів бактеріальних боєприпасів наявність крапель рідини або порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах і різних предметах, або при вибуху - утворення легкої хмари диму (туману); за літаком, що пролітає, з'являються полоси, які поступово осідають і розсіюються; скупчення комах і гризунів, найбільш загрозливих носіїв бактеріальних засобів; виникнення масових захворювань серед людей і сільськогосподарських тварин, також масовий падіж худоби.

Виявивши хоча б одну із цих ознак, необхідно негайно одягнути протигаз (респіратор, протипилеву тканинну маску або ватно-марлеву пов'язку), по можливості засоби захисту шкіри і повідомити в найближчий орган управління цивільної оборони або медичний заклад. З метою захисту від бактеріологічних засобів проводяться протиепідемічні і санітарно-гігієнічні заходи.

Приготування і вживання їжі повинно виключати можливість її зараження бактеріологічними засобами; різні види посуду необхідно мити дезинфікуючими розчинами або кип'ятити.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань за розпорядженням начальника цивільної оборони району і міста, а також об'єкта народного господарства застосовуються такі запобіжні заходи, як карантин і обсервація.

Карантин вводиться при явному встановленні факту застосування бактеріологічної зброї і головним чином у тих випадках, коли збудники хвороб, які були застосовані, належать до особливо загрозливих (чума, холера та інші). Карантинний режим - це повна ізоляція вогнища зараження від навколишнього населення, він має на меті не допустити розповсюдження інфекційних захворювань. На зовнішніх кордонах зони карантину вистзеїляється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. У населених пунктах і на об'єктах, де був встановлений карантин, організується місцева комендантська служба, проводиться охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів,

Із цього району вихід людей, вивід тварин і вивіз речей забороняється, дозволяється тільки вихід спеціальних формувань і видів транспорту.

Заняття у школі та інших навчальних закладах відміняються, проводяться заходи по роззосередженню населення, профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи, санітарна обробка, дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Якщо встановлений вид забрудника не належить до групи особливо загрозливих, вводиться обсервація, яка має на меті проведення медичного нагляду за вогнищем ураження і проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів. Ізоляційно-заборонні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ухилятися від ліків, які запобігають захворюванню.

3.4 Найпростіші засоби масового ураження

У останніх війнах, які велись США і їх союзниками, у великих масштабах застосовувались прості засоби ураження, які мають великі можливості ураження живої сили, і в першу чергу цивільного населення. До них можна віднести: боєприпаси об'ємного вибуху; боєприпаси, що запалюються, осколочні, кульові, кумулятивні і бетонобійні, а також зброя високої точності.

Боєприпаси об'ємного вибуху - боєприпаси, принцип дії яких заснований на фізичному явищі - детонації, яка виникає в сумішах газів спалювання із повітрям.

Головним фактором ураження боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля, у якої надлишковий тиск у центрі вибуху досягає близько 3000 кПа, а на відстані 100 м може бути 100 кПа.

У запалюючих боєприпасах основу складають речовини запалювання, які діляться на групи: суміші запалювання на основі нафтопродуктів (напалми); металізовані суміші запалювання (пірогелі); терміт і термічні складники запалювання.

Речовини запалювання мають температуру горіння від 800° до 3000° і цим уражають людей, тварин при попаданні на тіло. Найбільшого ефекту захисту людей від зброї запалювання досягають захисні споруди. Засоби індивідуального захисту і верхній одяг захищають тільки від прямої дії вогнесумішей у момент їх застосування.

Фугасні, уламкові, кульові, кумулятивні і бетонобійнї боєприпаси є найкращим засобом для ураження цілей малих розмірів, а також розташованих на великих площах.

Ефективний захист від ударної хвилі і уламків простих боєприпасів забезпечують захисні споруди: сховища, укриття різних типів, перекриті щілини, а від кульових бомб - кам'яні і дерев'яні споруди. При їх відсутності можна заховатись у траншеях і нерівностях на місцевості.

До зброї високої точності, яка призначена для ураження цілей малих розмірів, належать авіаційні бомби керування, ракети керування повітря-земля, протирадіалокаційні ракети та ін.

Застосування цієї зброї вказує на її велику ефективну дію в ураженні об'єктів і живої сили.

4. Засоби захисту населення. Особливості захисту дітей

Захист населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу є головною задачею цивільної оборони і досягається максимальним виконанням усіх захисних заходів, найкращим використанням всіх способів і засобів захисту.

Обсяг і характер заходів захисту населення визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей окремих районів і об'єктів народного господарства, а також можливості виникнення екстремальних ситуацій і ураження ядерною, хімічною і бактеріологічною зброєю.

4.1 Організація захисту населення

До основних способів захисту населення в екстремальних ситуаціях належать:

1. Організація своєчасного повідомлення населення про екстремальні ситуації.

2. Евакуація населення із загрозливих районів.

3. Укриття населення в захисних спорудах ЦО.

4. Використання населенням індивідуальних засобів захисту.

Крім цього, для забезпечення захисту населення виконується:

- загальне навчання населення способам захисту;

- організація радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки;

- виконання режимів захисту на об'єктах народного господарства і правил поведінки населення в зонах зараження;

- проведення рятівних робіт.

Одним із важливих факторів, які впливають на захист населення, є його своєчасне повідомлення про екстремальні ситуації, які можуть виникнути як в мирний, так і у воєнний час.

Для оповіщення населення цивільна оборона і місцеві органи влади використовують радіотрансляційну мережу. У нашій.країні немає жодного міста, де не було б радіотрансляційного вузла. Більшість підприємств, навчальних закладів мають свої місцеві радіотрансляційні мережі. В Україні створена система телевізійних і радіомовних станцій. Кожна сім'я має радіоприймач, телевізор або радіоточку.

Оповіщення населення в екстремальних ситуаціях мирного часу і в умовах війни проводиться засобом передачі мовної інформації з використанням радіо і телебачення. Щоб привернути увагу населення перед передачею мовної інформації, включаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що означає передачу попереджувального сигналу “Увага всім”, за яким населення зобов'язане включити радіотрансляційні і телевізійні приймачі і прослухати повідомлення штабу цивільної оборони про те, що сталось чи може статись, а також правила поведінки.

Для того, щоб своєчасно отримати сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, у кожному закладі, в тому числі і навчальному, у кожному домі тримати радіоточку увімкненою, радіоприймачі настроїти на одну із мовних станцій країни, а телевізори - на головну програму свого телецентру.

Усе це дозволить населенню у будь-який час прийняти розпорядження органів влади і сигнали оповіщення цивільної" оборони, а разом з тим і своєчасно підготуватись до захисту і організації захисту дітей.

Почувши повідомлення про надзвичайні обставини, для захисту дітей в залежності від ситуації необхідно вжити наступні заходи:

- уточнити всі питання, які пов'язані з укриттям дітей в захисних спорудах;

- отримати для дітей засоби індивідуального захисту органів дихання і медичні засоби захисту;

- виготовити прості засоби захисту органів дихання дітей і підготувати їх одяг для захисту від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів;

- тренувати дітей використовувати засоби індивідуального захисту;

- підготувати все необхідне для можливої евакуації дітей або перебування їх довгий час у захисних спорудах;

- ознайомити дітей старшого віку з сигналами оповіщення цивільної оборони і правилами поведінки.

Одним із засобів захисту населення є своєчасна евакуація людей із загрозливих районів.

Отримавши розпорядження щодо проведення евакуації, начальники і органи управління цивільної оборони міста та районів разом з евакуаційними комісіями і службами цивільної оборони у відповідності до плану проводять оповіщення керівників підприємств, організацій, навчальних закладів, будинкових управ і т.д., а через них робітників, службовців, їх сім'ї і усе населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації.

Отримавши повідомлення про евакуацію необхідно:

- зібрати необхідні речі, підготувати засоби індивідуального захисту органів дихання, документи і гроші;

-у квартирі відключити усі енергосистеми, зачинити вікна, двері в кімнатах;

- відправитись на евакуаційний збірний пункт.

Із документів необхідно мати: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійну книжку, диплом (атестат) про освіту, свідоцтво про одруження і народження дітей.

Потрібно взяти продуктів харчування на 2-3 доби. Це можуть бути консерви, концентрати, сухарі і вода, із речей беруть найнеобхідніше - одяг, взуття, білизну.

Підбираючи одяг і взуття для дітей, необхідно враховувати їх захисні властивості і пору року. Для дітей до 3-х років слід підготувати запас дитячих продуктів, яких на пунктах харчування може не бути - дитяче харчування, сухе молоко, консервовані соки і т.д. Всі продукти повинні бути упаковані в поліетиленові пакети. Для дошкільнят необхідно, крім цього, взяти їх улюблені іграшки.

До валізок (рюкзаків) з речами і продуктами харчування старших дітей необхідно прикріпити бірку, де вказати прізвище, ім'я і no-батькові дитини, домашню адресу і пункт евакуації.

Аналогічні відмітки необхідно зробити дітям дошкільного віку: у внутрішню кишеню одягу, який вони постійно носять, необхідно вкласти картку з іменем, no-батькові і прізвищем дитини, рік її народження, місце проживання і місце роботи батька та матері або, ще краще, написати ці дані на клаптику білої матерії і причепити її до внутрішнього боку одягу дитини під комір.

Евакуація дітей може проводитись різними способами. Переважно вони будуть евакуюватись разом з родичами. У цьому випадку родичі повинні взяти підготовлені речі і прибути на збірний евакуаційний пункт. Необхідно уважно слідкувати за дітьми, не дозволяти їм відходити від себе. Діти старшого віку можуть евакуюватись самостійно.

Діти, які перебувають у відомчих дитячих закладах (школи-інтернати, дитячі садки, будинки сиріт і т.д.) евакуйовуються у складі дитячого закладу.

Отримавши повідомлення про евакуацію, керівники цих закладів повинні повідомити про це родичів дітей, якщо вони є, уточнити списки дітей, які евакуйовуються. Люди, які прибувають на збірний евакуаційний пункт, реєструються, а потім розподіляються по видах транспорту і рухаються ешелоном або автоколоною, а люди, які йдуть пішки, - рухаються колонами.

У міру прибуття транспорту, зареєстровані на збірному евакуаційному пункті особи, скеровуються на місце (станції) посадки на транспорт.

Усе населення, яке прибуло у призначені райони після евакуації, повинна пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і за вказівками їх робітників розміститись для проживання.

4.2 Колективні засоби захисту

Укриття населення в захисних спорудах є найбільш надійним способом захисту від зброї масового ураження та інших сучасних засобів нападу, а також від радіоактивного забруднення при аваріях на атомних об'єктах і об'єктах, які мають сильнодіючі отруйні речовини.

Захисні споруди - це інженерні споруди, спеціально призначені для захисту населення від зброї масового ураження.

У залежності від захисних властивостей ці споруди поділяються на:

- сховища;

- протирадіаційні укриття;

- найпростіші укриття.

Сховище - це споруда герметичного типу, яка забезпечує захист людей від усіх факторів ураження ядерної зброї, отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж.

Люди можуть перебувати у сховищах довгий час, навіть у завалених сховищах безпека "їх забезпечується протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок підвищення міцності конструкцій, а також за рахунок санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне життя людей у сховищах у випадку зараження навколишнього середовища на поверхні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами або виникнення масових пожеж,

За місцем розміщення сховища бувають:

- вбудовані у підвальному або напівпідвальному приміщенні будинку;

- розміщені окремо.

Усередині сховища є різні приміщення, які поділяються на головні і допоміжні.

До головних належать приміщення, де розташовуються люди, і тамбури-шлюзи.

Допоміжні - це фільтровентиляційні камери, санітарно-побутові, приміщення дизельної електростанції, захисні входи і виходи, медична кімната, склад для продуктів.

Приміщення для людей планується із розрахунком 0,5 м2 площі підлоги і 1,5 м3 внутрішнього об'єму на одну людину. Головні приміщення діляться на відсіки, розраховані на 30-75 чоловік. У відсіках обладнуються два- або триярусні нари - лавки для сидіння і полиці для лежання із розрахунком: для сидіння 0,45x0,45 м і лежання - 0,55-1,8 м. Висота приміщення - не менше 2,2 м. Кількість місць для лежання -20-30% від загального числа.

Тамбури-шлюзи призначені для перепуску людей у сховище після команди «Закрити захисні споруди» без порушення захисних властивостей і герметичності сховища. Вони бувають одно- і двокамерними в залежності від вмістимості сховища. Двері тамбура-шлюзу захисні - герметичні.

У фільтровентиляційній камері розміщуються фільтровентиляційний агрегат, який забезпечує вентиляцію приміщень сховища та очищення повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Санітарно-побутові приміщення обладнуються окремо для чоловіків і жінок в ізольованих приміщеннях.

Приміщення для дизельної електростанції розмішується біля зовнішньої стіни і відділяється від інших приміщень стінкою, яка не горить,

Сховище має не менше, ніж два входи, що розмішені на протилежних боках. Вони об'єднуються тамбурами. Двері у тамбурах: зовнішні - захисні і герметичні, внутрішні - герметичні.

Збудоване сховище повинно мати аварійний вихід. Це підземна галерея з виходом через вертикальну шахту, яка закінчується сильним оголовком на територію, що не завалюється зруйнованими будинками.

Медична кімната обладнується із розрахунком 9 м2 при вмістимості сховища 900-1200 чоловік.

Кімната для продуктів повинна бути ізольована від основного приміщення.

У сховищі обладнуються різні інженерні системи: електрозабезпечення, водозабезпечення, опалення, забезпечення повітрям і каналізація.

Електрозабезпечення сховищ проводиться від зовнішніх джерел. При аварійному варіанті існує дизельна електростанція.

Водозабезпечення - від водопровідної мережі. Робляться запаси води - 2-3 л на людину на добу. У великих сховищах може обладнуватись водозабезпечеиня з артезіанських джерел.

Опалення - від опалювальної мережі, автономне (пічки, опалювачі, нагрівачі і т.д.).

Каналізація — від об'єктової або міської мережі, а також встановлюється аварійний резервуар. Для збору сухих відходів встановлюються паперові мішки або пакети із розрахунком 2 кг на одну людину.

Забезпечення повітрям проводиться при наступних режимах: режим чистої вентиляції, режим фільтровентиляції, режим повної вентиляції.

У режимі чистої вентиляції повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу. У режимі фільтровентиляції повітря очищується від решти радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Режим повної ізоляції сховища із регенерацією повітря передбачається тоді, коли сховище розміщене в місцях, де можлива пожежа або загазованість території сильнодіючими отруйними речовинами.

У приміщеннях сховища розміщуються, крім цього, комплект засобів для проведення розвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструменту.

У сховищі повинна бути документація, яка визначає характеристику і правила його утримання, план, табелі оснащення, схему мереж, журнал перевірки стану сховища.

Захист від радіоактивних речовин, крім сховищ, забезпечують протирадіаційні укриття (ПРУ). Вони надійно захищають людей від опромінювання і попадання радіоактивних речовин в органи дихання, на шкіру і одяг. ПРУ, крім цього, здатні захистити людей від світлового опромінювання, проникаючої радіації, частково від ударної хвилі, від прямого попадання на шкіру і одяг людей крапель отруйних речовин і аерозолей бактеріальних засобів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7