Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі

Зона суцільних пожеж - це територія, де під дією світлового імпульсу виникають пожежі більш, ніж у 50% будинків та споруд і за 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель, розташованих у даному районі. Внаслідок того виникає суцільна пожежа, при якій вогнем охоплюється більше 90% будинків. Зона характеризується світловим імпульсом 400-600 кДж/м2 і більше. Можливим є вогняний шторм - особливий вид суцільного вогню на значній території (1,5-2 км2) Стовп вогню підіймається на висоту 5 км, виникає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі.

Зона пожежі в завалах розповсюджується на інші території ядерного ураження. Для цієї зони характерними є сильні задимлення і тривале (до кількох діб) горіння в завалах, інтенсивні виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.

У зонах задимлення виникає загроза отруєння людей як у сховищах, так і на поверхні землі.

Причиною загибелі людей може бути загальне підвищення температури диму. Вдихання продуктів згоряння, нагрітих до 60 °С, навіть при незначному вмісті вуглекислого газу, як правило, призводить до смертельних випадків.

У даний час для ураження людей можуть використовуватись нейтронні боєприпаси.

Нейтронні боєприпаси являють собою малогабаритні термоядерні заряди міцністю не більше 10 кт, у яких основна доля енергії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерію і тритію, а кількість енергії, яка отримується внаслідок ділення важких ядер в детонаторі, мінімальна, але достатня для початку реакції синтезу. Факторами ураження вибуху нейтронного боєприпасу є:

- ударна хвиля;

- світлове випромінювання;

- проникаюча радіація;

- радіоактивне забруднення місцевості.

Головним фактором ураження нейтронного боєприпасу є проникаюча радіація, на яку витрачається до 30% міцності боєприпасу.

Вогнище ураження при вибуху нейтронного боєприпасу характеризується утворенням зони ураження проникаючої радіації, яка викликає масове ураження людей і сільськогосподарських тварин.

Радіус ураження людей нейтронним потоком перевищує радіус дії ураження ударної хвилі і світлового випромінювання майже в чотири рази.

Вогнище ураження при вибуху нейтронного боєприпасу умовно можна розділити на зони: комбінованих, вкрай важких, важких, середніх і легких радіаційних уражень,

Зона комбінованого ураження - це територія, в межах якої люди уражаються як проникаючою радіацією, так і іншими факторами ураження. Її особливістю є сильна наведена радіоактивність у ґрунті, матеріалах, техніці і спорудах. У цій зоні незахищені люди можуть отримати дозу опромінення, яка викликає захворювання променевою хворобою дуже важкого ступеня. У зоні важких радіаційних уражень люди захворіють променевою хворобою --ІІІ, в зоні середніх радіаційних уражень - ІІ і в зоні легких радіаційних уражень - І ступеня.

Основний засіб захисту від нейтронних боєприпасів — використання захисних споруд.

Поведінка і дії населення у вогнищі ядерного ураження залежить від того, де перебували люди в момент ядерного вибуху: в сховищах (укриттях) чи ні.

Сховища (укриття) є ефективними засобами захисту від усіх факторів ураження ядерної зброї і від наслідків, що виникають від її застосування. Необхідно тільки ретельно виконувати правила перебування у них і вимоги комендантів (старших) та інших осіб, які відповідають за підтримання порядку в захисних спорудах.

Засоби індивідуального захисту органів дихання при перебуванні у сховищі необхідно постійно мати підготовленими для використання у будь-який момент.

При виході із сховища на забруднену територію треба одягнути засоби індивідуального захисту і розпитати коменданта (старшого) захисної споруди про напрям найбільш безпечного руху, а також про місце розташування медичних формувань і пунктів обмивання поряд із шляхами руху.

При перебуванні під час ядерного вибуху на відкритій місцевості необхідно з метою захисту використати найближчі природні укриття. Якщо їх немає, то треба повернутись до вибуху спиною, лягти на землю лицем вниз, руки заховати під себе; через 15-20 сек. після вибуху, коли пройде ударна хвиля, встати і негайно одягнути протигаз, респіратор або інші засоби захисту органів дихання, можна навіть закрити рот і ніс хустинкою, шарфиком або щільним матеріалом з метою запобігання попаданню всередину організму радіоактивних речовин, дії ураження яких можуть тривати довго; потім струсити пил, що осів на одяг та взуття, і вийти із вогнища ураження або заховатися у найближчій захисній споруді.

При виході із вогнища ураження необхідно враховувати, що внаслідок ядерного вибуху з'явились зруйновані будинки, лінії комунального господарства, які можуть обвалюватись навіть через деякий час після вибуху. Тому підходити до споруд необхідно з найменш загрозливого боку. Рухатись потрібно серединою вулиці.

З метою запобігання нещасних випадків не можна чіпати електропроводи, потрібно бути обережними у місцях можливої загазованості.

Напрям руху слід вибирати, беручи до уваги знаки обгородження, що розставляються розвідкою цивільної оборони -в бік зменшення рівня радіації. Рухаючись забрудненою територією, потрібно намагатись не підіймати пилу, в дощову погоду обходити калюжі.

Рухаючись із вогнища ураження, допомагайте людям, які потрапили в завали і отримали травми. Необхідно надати їм першу медичну допомогу. Розбираючи уламки, перш за все звільніть голову і груди людини, що потерпіла.

У населених пунктах велику загрозу для людей нестимуть пожежі. З ними потрібно боротися, правильно діяти при їх гасінні, щоб не отримати ушкоджень.

Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якнайшвидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку.

3.2 Вогнище хімічного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення

Хімічною зброєю називаються боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження яких базуються на використанні токсичних властивостей отруйних речовин.

Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) - токсичні хімічні сполуки, які володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що робить можливим їх бойове застосування з метою ураження людей, тварин і зараження місцевості на тривалий час. Перебуваючи в бойовому стані, вони уражують організм людини через органи дихання, шкірні поверхні і рани. Крім цього, людина може отримати ураження і внаслідок вживання заражених продуктів харчування і води, а також при дії отруйних речовин на слизові оболонки очей, носа і горла.

Бойовий стан отруйних речовин - це стан, у якому вони застосовуються для досягнення максимального ефекту в ураженні людей.

Види бойового стану отруйних речовин:

- пара;

- аерозоль;

- краплі.

В армії США найбільш розповсюдженою є класифікація, що базується на поділі отруйних речовин за тактичним призначенням і фізіологічною дією на організм людини.

За тактичним призначенням отруйні речовини поділяються на такі групи:

- смертельні;

- отруйні речовини, що тимчасово призводять до непрацездатності;

- подразнюючі;

- навчальні.

За фізіологічною дією на організм:

- нервово-паралітичної дії (зарін, зоман, В-гази);

- загально-отруйної дії (синильна кислота, хлорциан);

- шкірно-наривної дії (іприт);

- задушливої дії (фосген);

- подразнюючої дії (адамсит, сі-ес, сі-ар);

- психохімічної дії (Бі - зет).

У залежності від тривалості збереження дії ураження отруйні речовини діляться на стійкі (від декількох годин - до кількох тижнів) і нестійкі (десятки хвилин).

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії є високотоксичними отруйними речовинами, що утримують фосфор.

Зарін -- безколірна чиста рідина із слабким фруктовим запахом, щільність 1,09 г/см3, температура кипіння 147°С, температура затвердіння від -30 до -50°С. Добре розчиняється у воді.

Зоман - безколірна рідина із слабким запахом камфори, щільність 1,01 г/см3, температура кипіння 185 - 187°С, температура затвердіння від - 30 до - 80°С. У воді розчиняється погано.

Ві-ікс - безколірна рідина, без запаху, щільність 1,07 г/см3, температура кипіння 237°С, температура затвердіння -50°С. Мала летючість.

Усі отруйні речовини нервово-паралітичної дії, проникають через неушкоджену шкіру. Потрапляючи в організм, вони знищують ферменти, які регулюють передачу нервових імпульсів у системи дихального центру, кровообігу, серцевої діяльності. Отруєння розвивається швидко. При малих токсичних дозах (легке ураження) виникає звуження зіниць очей (міоз), слинотеча, біль у грудях, утруднюється дихання. При важких ураженнях відразу настає утруднене дихання, сильне виділення поту, спазми в шлунку, рвота, з'являються судороги і параліч дихання.

Отруйні речовини загально-отруйної дії - це група швидкодіючих летючих отруйних речовин, які уражують кров і нервову систему.

Синильна кислота - безколірна летюча рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 26°С, температура замерзання - 14°С, добре розчиняється у воді і органічних розчинниках.

Хлорциан - безколірна важка летюча рідина, температура кипіння 19°С, температура замерзання - 6°С. У воді розчиняється погано, в органічних розчинниках-добре.

При отруєнні цими речовинами відчувається металевий присмак у роті, стиснення в грудях, почуття сильного страху, важка задуха, судороги, параліч дихального центру.

Отруйні речовини задушливої дії уражують верхні дихальні шляхи і тканини легенів.

Фосген - безколірна рідина, температура кипіння 8,2°С, температура замерзання - 118°С. Це газ в 3,5 рази важчий за повітря. Вдихаючи його, людина відчуває запах зіпрілого сіна і неприємний смак у роті, кашель, стиснення в грудях. Через 4-6 год, стан ураженої людини різко погіршується. З'являється кашель з сильним виділенням пінистої рідини, дихання стає важким.

Отруйною речовиною шкірнонаривної дії є іприт.

Хімічно чистий іприт - масляна безколірна рідина, технічний - масляна рідина жовто-бурого і буро-чорного кольору із запахом гірчиці або часнику. Діє іприт у крапельно-рідинному, аерозольному і газоподібному станах. Легко проникає через шкіру і слизові оболонки, потрапляючи в кров і лімфу, розноситься по всьому організму і викликає загальне отруєння людини або тварини. Потрапляючи на шкіру, зумовлює її почервоніння через 4-8 гад, при більш важких ураженнях утворюються міхурі. Випари іприту викликають ураження очей і органів дихання. Вдихаючи випари Іприту, людина через 4-6 год. відчуває сухість і подразнення горла, різкий болючий кашель, потім, з'являється хрипота і втрата голосу, запалення бронхів і легень.

Отруйні речовини подразнюючої дії діють на слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів.

Отруйні речовини психохімічної дії викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції центральної нервової системи.

Для застосування отруйних речовин з метою ураження людей, зараження місцевості, об'єктів і т.д. використовуються хімічні засоби ураження, які включають сумісність хімічних боєприпасів і бойових приладів.

Хімічні боєприпаси - це бойові засоби одноразового використання. До них належать; артилерійні снаряди і міни; хімічні бойові частини ракет; хімічні фугаси; хімічні шашки, гранати і патрони.

Хімічні бойові прилади - засоби ураження багаторазового використання. До них належать: виливні авіаційні прилади (ВАП); механічні генератори аерозолей отруйних речовин. В останні роки США виробляють хімічну зброю нового типу - бінарні боєприпаси, їх дія базується на принципі сполучення компонентів отруйних речовин під час польоту ракети, бомби, снаряду.

У результаті застосування хімічної зброї може скластись важка хімічна ситуація із виникненням на значній площі зон хімічного зараження і вогнища хімічного ураження.

Територія, в межах якої в результаті дії хімічної зброї можливе ураження незахищених людей, сільськогосподарських тварин і рослин, називається зоною хімічного зараження. Вона включає територію, яка підлягала прямій дії хімічної зброї (район застосування) і територію, над якою розповсюдилась хмара забрудненого повітря із концентраціями, достатніми для ураження.

Зона хімічного зараження характеризується довжиною, глибиною і площею.

Розміри зони залежать від кількості застосованих отруйних речовин, їх типу, виду і кількості засобів доставки, метеорологічних умов і рельєфу місцевості.

У зоні хімічного зараження може виникнути одне або декілька вогнищ хімічного ураження. Вогнищем хімічного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії хімічної зброї, виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Вогнище хімічного ураження характеризується площею, його межі визначаються межами населеного пункту або його частиною, яка потрапила в зону хімічного зараження.

Сучасні отруйні речовини мають надзвичайно високу токсичність. Тому своєчасні дії населення, спрямовані на відвернення загрози ураження отруйними речовинами, в багатьох випадках, будуть залежати від знань про ознаки застосування хімічної зброї.

Якщо за літаком у повітрі з'являються темні полоси, що швидко осідають і розсіюються, у місцях вибуху авіаційної бомби або снаряду виникають білі або легкого забарвлення хмари, то є усі підстави вважати; у повітрі є отруйні речовини.

Крім нього, краплі отруйних речовин є добре помітними на асфальті, стінах будинків, листі рослин, на інших предметах. Про наявність отруйних речовин може свідчити і те, як під їх дією в'януть зелені рослини і квіти, гинуть птахи. Визначивши ознаки застосування отруйних речовин (або за сигналом), потрібно негайно одягнути протигаз, а при необхідності і засоби захисту шкіри; якщо поблизу є сховище, заховатись у ньому.

Перед тим, як зайти в сховище, необхідно зняти використані засоби захисту шкіри та верхній одяг і залишити їх у тамбурі. Це запобігає занесенню отруйних речовин у сховище.

Протигаз знімається після того, як людина зайшла у сховище. Якщо ви заховались у підвалі чи перекритій щілині, обов'язково одягніть протигаз. У сховищі потрібно перебувати до спеціального розпорядження про вихід із нього.

Виходити із вогнища ураження потрібно за напрямами, які позначені вказівками постів цивільної оборони (міліції). Якщо вказівок немає, потрібно рухатись перпендикулярно до напрямку вітру. По зараженій отруйними речовинами території треба йти швидко, але не бігти і не підіймати пилу. Не можна прихилятись до будинків і торкатись навколишніх предметів, Не треба наступати на видимі краплі і мазки отруйних речовин.

На зараженій території забороняється знімати протигаз та інші засоби захисту. Потрібно бути особливо обережним, рухаючись через парки, сади, городи і поля. На листі і гілках рослин можуть осідати краплі отруйних речовин.

Якщо це можливо, то потрібно уникати низин, долин і боліт, де можливим є тривалий застій випарів отруйних речовин. У містах такі випари можуть нагромаджуватись у зачинених кварталах, парках, а також у під'їздах і на горищах будинків.

Заражена хмара у місті розповсюджується на більшій відстані вулицями, тунелями, трубопроводами.

При попаданні крапель або мазків отруйних речовин на шкіру, одяг або засоби захисту, потрібно негайно їх зняти тампонами із марлі, вати, а якщо їх немає, то папером або будь—якою тканиною.

Після виходу із вогнища ураження, необхідно якнайшвидше провести повну санітарну обробку.

3.3 Вогнище бактеріологічного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення

Бактеріологічна (біологічна) зброя - це боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження яких засновані на використанні хворобоутворюючих властивостей мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

Бактеріологічна зброя призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин і продуктів.

Основу бактеріологічної збро"І складають біологічні засоби - спеціально відібрані патогенні, хворобоутворюючі мікроорганізми і токсини, здатні викликати у людей, тварин і рослин масові важкі захворювання.

Хворобоутворюючі мікроорганізми - збуджувачі інфекційних хвороб людини і тварини в залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей діляться на класи: бактерії (чуми, холери, сибірської язви); віруси (натуральної віспи, жовтої лихоманки); рікетсії (сипного тифу, п'ятнистої лихоманки); гриби (бластимікоз, гістоплазмоз).

Бактеріальні засоби можуть застосовуватись: аерозольним шляхом - розпилення бактеріальних засобів у повітрі силою вибуху вибухової речовини біологічного боєприпасу і з допомогою розпилюючих засобів; трансмісійним - використання біологічних носіїв захворювань (пацюків, мишей, бліх, комарів); диверсійним - ураження місць загального користування (водойми, водяні джерела, пункти харчування).

Боєприпаси і бойові пристрої, призначені для застосування біологічних засобів, називаються біологічними боєприпасами. Це можуть бути авіаційні бомби, касети, пристрої для розпилювання, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні пристрої для диверсійного застосування бактеріологічних засобів.

Бактеріологічна зброя може застосовуватись як самостійно, так і разом з іншими видами зброї масового ураження. Найбільш характерними об'єктами для ураження бактеріологічною зброєю можуть бути великі політико-адміністративні і військово-промислові центри, райони, транспортні вузли, великі райони інтенсивного тваринництва і вирощування сільськогосподарських рослин.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7