Методика проведення лабораторних занять з курсу "Застосування ІКТ у навчальному процесі з математики"
Зазначене вище
наштовхнуло на дослідження компетентностей: внаслідок чого було інтегровано
блоки ключових компетентностей вчителя математики, які, на нашу думку, сприяють
застосуванню інформаційно-комунікаційних технологій навчання у професійній
діяльності.
1. Теоретичні (система знань ІКТ,
технології, методи та форми їх впровадження в професійну діяльність, тощо).
2. Практичні (сукупність умінь
використання засобів ІКТ).
Сформована
компетентність не завжди є свідченням формування готовності – працюючи з
різними групами та окремими студентами, викладачу потрібно передбачати
перспективи розвитку їхньої мотивації. Для ефективності навчальної діяльності
вагомим є формування мотивація, яка зумовлюється інтелектуальною ініціативою та
пізнавальними інтересами. Процес розвитку позитивної мотивації навчання, за
твердженнями вчених – це процес, який сприяє трансформації спонукань студентів
до зрілої мотиваційної сфери з домінуванням мотивів, що характеризують зміст
позитивної мотивації навчання.
Методика
забезпечення розвитку позитивної мотивації навчання вбачається системою та
наслідком послідовної взаємодії викладача та студента, яка поєднує сукупність
методів і прийомів розвитку позитивної мотивації до навчання і характер
взаємодії викладача та студента, передбачає реалізацію підходів
організаційного, навчально-виховного характеру. Тому практична діяльність
викладачів ІКТ, спрямована на формування мотиваційної складової компетентності,
має ґрунтуватись на міжпредметних зв'язках, орієнтації на роботу в команді,
індивідуалізації, проектно-орієнтованій діяльності.
Пошук
концептуального підходу до організації навчально-виховного процесу навчання ІКТ
майбутніх вчителів дозволив виокремити, серед інших, компетентнісно-орієнтований підхід –
один із нових концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в
Україні та розвинених країнах світу. Відомі міжнародні організації (ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи та ін.), які функціонують у галузі освіти, останніми
десятиліттями вивчають проблеми, пов’язані з появою
компетентнісно-орієнтованого навчання.
На основі аналізу
наукових видань та проведених досліджень впровадження
компетентнісно-орієнтованого навчання, під поняттям
"компетентнісно-орієнтований підхід" в формуванні готовності
майбутніх вчителів математики до використання засобів ІКТ в професійній
діяльності, ми пропонуємо розуміти спрямованість навчально-виховного процесу
вищих навчальних закладів на формування та розвиток інформатично-комунікативних
компетентностей особистості та особистісної мотивації. Результатом навчання є
формування інформатичної готовності вчителя математики, яка пропонуємо вважати
однією з провідних складових характеристики сучасного вчителя, що передбачає
знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.
Отже, інформатично-комунікативна компетентність – це новий об’єкт оцінювання
якості навчання та важливий показник її ефективності.
Компетентнісно-орієнтований
підхід у навчанні пов’язаний із особистісно орієнтованим і діяльнісним
підходами до навчання, оскільки стосується особистості студента та може бути
реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання студентом певного
комплексу дій. Впровадження зазначеного підходу потребує трансформації змісту
навчання, перетворення його з моделі, яка існує об’єктивно, для будь-якого
студента, на суб’єктивні здобутки одного студента, які можна оцінити.
У процесі
розробки моделі формування готовності майбутніх вчителів математики до
застосування ІКТ, можна виокремити певні етапи.
1. Детальне дослідження, аналіз та
обговорення проблеми інформатично-комунікативних компетентностей майбутнього
вчителя математики.
2. Планування організаційно-методичних
заходів, спрямованих на близьку та далеку перспективи, особистісну мотивацію
студентів.
3. Впровадження
інформатично-комунікативних компетентностей у зміст навчання ІКТ майбутніх
вчителів.
4. Оцінювання готовності майбутніх
вчителів до застосування ІКТ у процесі навчання ІМ.
В
навчально-виховному процесі для забезпечення постійного росту
інформатично-комунікативної компетентності, вбачається необхідним створення
умов формування особистісної мотивації, активної позиції студентів у
навчально-виховному процесі.
Швидкий
розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), які вже стали частиною
нашого життя, ставить перед освітою завдання щодо опанування та володіння
такими сучасними засобами та технологіями як у процесі навчання, так і в
подальшому житті.
Відповідна
підготовка учнів до життя у сучасному суспільстві може здійснюватися завдяки
своєчасному інтегруванню та підтримці розвитку інформаційно-комунікаційних
технологій (ІКТ) у навчально-виховний процес школи. Рівень цифрової грамотності учня
набагато залежить від рівня володіння інформаційно-комунікаційними технологіями
вчителем. Проблема навчання та використання ІКТ як учнем, так і вчителем є не тільки в Україні, але й у школах
зарубіжжя.
Інформаційні
і комунікаційні технології (ІКТ) – сукупність технологій, що дозволяють
знаходити, збирати, обробляти, створювати, передавати та подавати інформацію,
керувати і користуватися нею та сприяти різним формам комунікації. Інформаційні
і комунікаційні технології (ІКТ) як поняття, що використовується для опису
шляхів, що вже існують, і тих, що є інноваційними та які забезпечують
глобальний доступ до інформації і підтримку тим, хто обирає освіту продовж
життя. Інформаційні і комунікаційні технології (ІКТ) – це сукупність методів і
технічних засобів збирання, організації, зберігання, опрацювання, передавання
та подання інформації, яка розширює знання людей і розвиває їхні можливості
щодо керування технічними і соціальними проблемами. ІКТ відкривають кожному,
хто навчається, доступ до практично необмеженого обсягу інформації, що
забезпечує безпосередню «включеність» в інформаційні потоки суспільства.
Виходячи із визначень, назвемо деякі ознаки сучасної освіти: з точки зору
якостей освітнього простору інформаційного суспільства освітнє середовище
набуває якостей веб-орієнтованого та комп’ютерно орієнтованого середовища.
Специфікою викладання предметів суспільствознавчого циклу в такому новітньому
середовищі є різноманітність, широкий діапазон змісту («Людина і світ», «Людина
і суспільство», «Основи правознавства», «Основи економіки» та інші), який може
реалізуватися різноманітними ІКТ. ілюстраційні, звукові, музичні, анімаційні,
енциклопедії, словники);
Нині серед розвинених західних країни підхід до використання ІКТ у школі не
обмежується електронними підручниками або посібниками, картами чи атласами.
Мережні технології, що є одним із засобів надання рівного доступу до якісної
освіти, є невід’ємною складовою освітньої галузі. Зараз у країнах Європи,
Канади, США учні можуть отримувати освіту, навчаючись у віртуальних школах, які
працюють як у чистому вигляді, (тобто навчання відбувається тільки засобами
Інтернету), так і в комбінованому варіанті. За даними Національної асоціації
освіти (NEA – National Education Association) програми он-лайн, які
функціонально забезпечують та наповнюють веб-орієнтоване навчальне середовище,
з успіхом використовують для навчання суспільствознавства.
Інтенсивна
інформатизація суспільства, що спостерігається в останні десятиліття, ставить
перед системою освіти низку проблемних питань. Одним з яких є інформатизація
закладів освіти. Ефективність вирішення великою мірою залежить від рівня
професійної підготовки педагогічних працівників у галузі
інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Поряд із цим спостерігається
перехід до компетентнісного підходу в розробці стандартів освіти, фаховій
підготовці та продовженому навчанні. Тому нині є актуальною проблема формування
і розвитку інформаційної компетентності вчителя. З огляду на це Міністерство
освіти і науки України започаткувало два експериментальні проекти для
підготовки вчителів і студентів педагогічних навчальних закладів до
застосування засобів ІКТ у навчальній діяльності. Перший спільно з фірмою Intel
– "Іntel@Навчання для майбутнього", інший – з фірмою Microsoft
"Партнерство в навчанні". Поряд із цим, значна частина теоретичних і
методичних робіт науковців зорієнтована на розв’язання наявної проблеми під час
підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах.
У вищих
педагогічних навчальних закладах переважно запроваджена дворівнева система
підготовки з ІКТ, що охоплює майже весь термін навчання студента і включає
вивчення інформатики та інформаційних технологій (перший, другий курс
навчання), та методики застосування засобів ІКТ в навчальній діяльності (старші курси).
Навчальний
курс “Інформаційно-комунікаційні технології в освіті” призначений для студентів
вищих педагогічних навчальних закладів, спеціальність “Математика”. Курс
відноситься до дисциплін вільного вибору студентами. Курс є інтегрованим,
опирається на знання студентів, уміння і навички, отримані при вивченні курсів
„Інформаційні технології (ІТ), “Елементарна математика”, “Психолого-педагогічні
основи навчання математики” (ППОНМ), “Застосування інформаційно-комунікаційних
технологій у процесі навчання математики”, “Методика навчання математики” та
“Методика навчання математики у вищій школі” Зазначений модуль пропонується для
фахової підготовки математика, викладача математики вищого навчального закладу
та базується на знаннях і вміннях, що отримали студенти внаслідок вивчення
базового модуля з інформаційних технологій. Програму курсу "Інформаційно-комунікаційні
технології в освіті” складено на основі галузевого стандарту вищої освіти за
вимогами кредитно-модульної системи навчання для підготовки магістрів за
спеціальністю „Математика". Опанування інформаційно-комунікаційними технологіями
має сприяти, формуванню інформаційної та математичної культури майбутніх
викладачів як складової загальної культури людини; формуванню інфомаційної та
методологічної компетентностей мабутніх вчителів математики.
Головним
завданням вивчення навчальної дисципліни є підготовка майбутніх викладачів
математики до практичного використання в своїй діяльності сучасних засобів і
технологій, формування у них інформаційної культури.
У
результаті вивчення навчальної дисципліни студенти мають систематизувати знання
про комп’ютерні, інформаційні, інформаційно-комунікаційні технології, про
психолого-педагогічні та методичні особливості їх застосування; набути навичок
роботи в середовищі базових інформаційних технологій при розв’язуванні
типових задач майбутньої професійної діяльності, розвивати вміння застосовувати
інформаційно-комунікаційні технології для реалізації педагогічних цілей, для
підготовки дидактичних і методичних матеріалів, шаблонів тестів, навчальних
презентацій, відео забезпечення зі звуком та анімацією; використовувати готові
програмні засоби (пакети програм) для аналітичного, графічного, чисельного
розв’язання, математичних задач, що виникають у межах математичної моделі;
поєднувати традиційні та нові інформаційні технології у навчанні.
У процесі
вивчення зазначеної дисципліни передбачено організацію різних форм діяльності
студентів: самостійна робота за комп'ютером; виконання завдань для
самопідготовки; робота в парах та групах; колективне обговорення сучасних
проблем, що стосуються впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у
навчальний процес; мозкова атака; інтерактивні методи навчання; створення
математичних моделей за допомогою ППЗ; створення пакету-дидактичних і
методичних матеріалів, шаблонів тестів, таблиць різноманітного призначення, кроссвордів,
презентації.
І.2
Лабораторні заняття як форма організації процесу навчання математики
Лабораторне
заняття як форма навчання для вироблення вмінь і навичок має більшу
продуктивність, ніж урок формування вмінь і навичок. На цьому занятті відсутня тверда
регламентація навчальної діяльності студентів, надається великий простір для
прояву їхньої ініціативи і винахідливості. Завдяки цьому вони виконують великий
обсяг завдань, велику кількість тренувальних дій.
Лабораторне
заняття ефективніше, ніж урок чи лекція, сприяє формуванню самостійності як
якості особистості: студенти самі планують свою роботу, більш усвідомлено
прагнуть до мети, ефективніше займаються самоконтролем. Однак варто відмітити,
що лабораторні заняття проводяться тільки після лекцій і інших форм організації
навчання.
У
професійному навчанні лабораторні роботи займають проміжне положення між
теоретичним і виробничим навчанням і служать одним з найважливіших засобів
здійснення теорії і практики. При цьому з одного боку, досягається закріплення
й удосконалювання знань учнів, з іншого боку – у них формуються визначені
професійні вміння, що потім застосовуються в процесі виробничого навчання.
Лабораторне
заняття - форма
навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто
проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного
підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває
практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням,
обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних
досліджень у конкретній предметній галузі. (МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у
вищих навчальних закладах (п.3.4.1 Положення) N 161 від 2 червня 1993 року
м.Київ (див. текст) )
Лабораторне
заняття - форма
навчального заняття, яке передбачає, що студенти особисто проводять натурні або
імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих
теоретичних положень конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних
навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, вимірювальною
апаратурою, обчислювальною технікою, методикою експериментальних досліджень у
конкретній предметній галузі.(МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А
З Про затвердження Положення про дистанційне навчання (Положення, п.6.2.11)
21.01.2004 N 40 )
Лабораторне
заняття - це вид
навчального заняття, під час якого курсанти (слухачі, студенти) під
керівництвом викладача особисто проводять натурні або імітаційні експерименти
чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень
конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок у роботі з
лабораторним обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальними пристроями,
оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній галузі знань.
Лабораторні
заняття проводяться шляхом самостійного виконання курсантами (слухачами,
студентами) відповідних завдань у навчальних лабораторіях з використанням
обладнання, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів,
установок, стендів). Лабораторні заняття можуть проводитися на озброєнні та
військовій техніці, у майстернях, наукових лабораторіях тощо.
Під час
проведення лабораторного заняття навчальна група ділиться на підгрупи.
За
результатами виконання завдання на лабораторному занятті курсанти (слухачі,
студенти) оформлюють індивідуальні звіти з його виконання та захищають ці звіти
перед викладачем. Курсант (слухач, студент), який отримав незадовільну оцінку,
повинен повторно захистити звіт. (МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції про організацію
освітньої діяльності у вищих військових навчальних закладах Збройних Сил
України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України
(Інструкція, п.2.2.2.4) 13.04.2005 N 221/217)
Лабораторне
заняття – це проведення студентами за завданням викладача дослідів з
використанням приладів, інструментів і інших технічних засобів, тобто це
вивчення різних явищ за допомогою спеціального устаткування.
Лабораторні
заняття проводяться у виді фронтальних експериментів, лабораторних робіт,
практикумів і т.п. Ці заняття часто носять дослідницький характер.
Лабораторні
заняття призначені для практичного засвоєння матеріалу. У традиційній освітній
системі лабораторні заняття вимагають спеціального устаткування, макетів,
імітаторів, тренажерів і т.д. Ці можливості істотно спрощують задачу проведення
лабораторного практикуму за рахунок використання мультимедійних технологій,
імітаційного моделювання і т.д. Віртуальна реальність дозволяє продемонструвати
тим хто навчається явища, що у звичайних умовах показати дуже складно чи
взагалі неможливо.
Лабораторна
робота – це практичне заняття, що проводиться як індивідуально, так і із групою
учнів; його ціль – реалізація наступних основних принципів:
– оволодіння системою засобів і
методів експериментально – практичного дослідження;
– розширення можливостей
використання теоретичних знань для розв’язання практичних задач;
Структурними
основними елементами лабораторної роботи є:
– обговорення викладачем
завдання з групою, відповіді на питання її членів;
– самостійне колективне
виконання завдання посередництвом читання, практичної діяльності, розподіл завдань
між учасниками робочої групи;
– консультації викладача в
процесі навчання;
– обговорення й оцінка
отриманих результатів членами робочої групи;
– письмовий чи усний звіт учнів
про виконання завдання;
Як
правило, усі лабораторні заняття по визначеній навчальній дисципліні
поєднуються в єдину систему і звуться «лабораторний практикум», що дозволяє
говорити про існування значної подібності між лабораторними і практичними
формами проведення занять.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
|
|