Методика підготовки та використання тестів з навчальної дисципліни "Механізація сільського господарства"

Методика підготовки та використання тестів з навчальної дисципліни "Механізація сільського господарства"

ДИПЛОМНА РОБОТА

Методика підготовки та використання тестів з навчальної дисципліни «Механізація сільського господарства»

Зміст

Вступ

1.     Методи та форми контролю знань та вмінь студентів та випускників вищих навчальних закладі

2.     Методи підготовки та практика використання тестів

2.1 Цільова спрямованість тестового іспиту

2.1.1      Дидактична характеристика тестового контролю

2.2 Структурний аналіз змісту тестового іспиту

2.3 Методика підготовки тестів

2.4 Показники ефективності тесту

2.5 Рекомендована практика систематизації змісту тестового іспиту

2.6 Загальні вимоги до тестових завдань

2.7 Класифікація тестових завдань

2.7.1      Практика використання тестових завдань різних форм

2.7.2      Зауваження щодо створення тестових завдань

2.7.3      Рекомендації щодо формування змісту тестових завдань

2.8 Рекомендована практика складання тестового завдання відкритої форми

2.8.1 Форма тестового завдання відкритої форми

2.9 Рекомендована практика складання тестових завдань закритої форми (тестові завдання з наданими відповінями)

2.9.1 Основні правила формування тестових завдань

a) Кожне тестове завдання повинно бути присвячено важливій темі

2.9.2 Узагальнення технічних дефектів тестових завдань

2.1 Методика створення тестових завдань з множенним вибором

2.10.1 Форма тестових завдань з множенним вибором

2.10.2 Методика створення тестових завдань на відновлення послідовності (вибірково впорядковующого типу)

2.10.3 Форма тестового завдання «на відновлення послідовності»

2.10.4 Методика створення тестових завдань «методика створення тестових завдань на відповідність» (багатоалфовітні тестові завдання)

2.10.5 Форма тестового завдання «на відповідність»

2.10.6 Вимоги до оформлення тестового завдання «на відповідність»

2.10        Вімоги щодо використання тестових завдань

2.11.1 Розподіл завдань за рівнем складності

2.11.2 Форма пред’явлення тестового матеріалу

2.11.3 Рекомендована практика оформлення брошури тесту

2.11.4 Перевірка якості та доопрацювання тестів

2.11.5 Рекомендована практика проведення тестування

2.11.6 Психологічні особливості тестування

2.11.7 Методика оцінки результатів тестового контролю

3.     Розробка тесту успішності з дисципліни «Механізація і автоматизація сільського виробництва»

a.      Етапи створення тесту

b.     Освітньо–кваліфікаційна характеристика фахівця «Технолог організатор аграрного бізнесу»

c.     Систематизація змісту тестового іспиту

d.     Тест з теми «Просапні культури»

e.      Оцінка результатів тестового контролю

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У сучасному світі, який ввійшов у трете тисячоліття, розвиток України визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого рівня та інше, що є невід'ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства.

Для України, у культурно-цивілізаційному аспекті, європейська інтеграція - це входження до єдиної сім'ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій. Як свідомий суспільний вибір перспектива європейської інтеграції - це вагомий стимул для успіху економічної і політичної трансформації, що може стати основою національної консолідації. Європейська інтеграція, таким чином, стає ключовою ланкою відкриття України світу, переходу від закритого тоталітарного до відкритого демократичного суспільства.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі Указами Президента України затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. Основними напрямами культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС.

Згідно зі "Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу", затвердженої Указом Президента України, поряд з іншими напрямами європейської інтеграції культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напрямах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери.

Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до загальноєвропейських програм наукових досліджень.

Протягом 1995-2004 рр. Міністерство освіти і науки Україні на основі міжнародних документів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти і прав людини здійснило ряд масштабних заходів по створенню нової нормативно-правової бази національної вищої освіти України. Прийнятий в Україні комплекс нормативно-правових документів, пройшов апробацію на міжнародному рівні і визначає ідеологію реформування всієї освітньої галузі.

Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості.

Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягай належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов'язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі.

Зазначені процеси диктують перш за все необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

• особистісна орієнтація вищої освіти;

• формування національних і загальнолюдських цінностей;

• створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

• запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

• формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

• підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки;

• розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної системи;

• інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів.

Сучасні загально цивілізаційні тенденції розвитку роблять системо утворюючий вплив на реформування системи освіти України, яке передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтересам особи та потреби кожної людини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання на протязі всього життя;

• піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

• по перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

• по друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники - соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов'язані насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень;

• по третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки з замовниками фахівця. У 2001 році вступив у дію "Комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти". Даним документом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, що обумовлені ідеями і принципами ступеневої освіти в Україні. У числі засад і факторів, що обумовили виникнення концепції ступеневої освіти названі:

• демократизація суспільства, формування нових соціально-економічних структур, їхня орієнтація на ринкові відносини, жорстка професійна конкуренція;

• необхідність розрізнення двох процесів, що є основою діяльності вищого навчального закладу — освіти і професійної підготовки. Відповідно до ступеневої освіти підготовка фахівців (4 ступеня) орієнтована на мобільність і мінливість соціальної і виробничої діяльності, адаптація до яких виступає як одна з ознак рівня освіти;

• забезпечення випускникам можливості здійснювати професійну кар'єру при одночасному дотриманні ними принципів соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей і моралі;

• диференціація вимог до характеру і змісту освіти і професійної підготовки фахівців з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• введення механізму об'єктивного педагогічного контролю з визначення результатів діяльності системи вищої освіти і навчальних досягнень тих, хто навчається. До такого віднесена технологія стандартизованого тестування.

В останні роки в Україні у цьому плані зроблено чимало. Це розширення доступу за рахунок збільшення прийому, рання профорієнтація, забезпечення більшої об'єктивності вступних випробувань.

Головні сподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в Україні покладаються на незалежне (зовнішнє) тестування.

Підвищення об'єктивності оцінювання знань через зовнішнє тестування полягає у застосуванні рейтингової системи.

Важливе значення відведено інформації, яка стосується змісту програми освіти та результатів, досягнутих власником диплома впродовж терміну навчання. Це потребує надання деталізованої інформації відносно програми навчання та системи оцінювання навчальних досягнень. При цьому має використовуватися кредитно-модульна система організації навчального процесу, а досягнення мають оцінюватися з використанням об'єктивних методів педагогічного контролю, зокрема, тестування.

І. Методи та форми контролю знань та вмінь студентів та випускників вищих навчальних закладів

Контроль у дидактиці розуміють як перевірку, оцінювання і облік успішності студентів. Він є необхідною ланкою управління навчально-пізнавальною діяльністю тих, хто навчається, засобом одержання зворотної інформації. Крім того, контрольні заходи дають можливість викладачу отримати дані про результати своєї праці, вчасно внести корективи в методику викладання, а студентам - обізнаність з вимогами до рівня знань, умінь та навичок, про їх якість тощо.

Контроль та оцінювання результатів навчання студентів здійснюються при дотриманні певних педагогічних умов, а саме: об'єктивності — оцінювання знань, умінь та навичок передбачає правильне застосування встановлених критеріїв, єдиних норм оцінювання. На оцінювання знань не повинні впливати симпатії і антипатії викладача, особливості поведінки та здоров'я студента; систематичності - контроль повинен здійснюватися регулярно протягом семестру та навчального року; всебічності та всеосяжності — високий ступінь охоплення контролем змісту навчального матеріалу (розділів, тем, теорії і практики), осмисленість, глибину, гнучкість, дієвість, міцність, системність його засвоєння; індивідуального підходу під час оцінювання успішності студентів - забезпечення таких дидактичних умов, за яких знімається психологічне напруження, тривога студентів за об'єктивність оцінювання їх знань, створюється атмосфера доброзичливості, а справедлива оцінка стимулює кожного студента до систематичної навчально-пізнавальної діяльності, до ліквідації виявлених помилок і недоліків; диференційованості - різні рівні сформованості знань, умінь та навичок студентів повинні бути відображені диференційованою системою оцінок: "відмінно" (знання глибокі, міцні, системні. Студент вміє застосовувати їх для виконання завдань пошукового характеру, може самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, виявляти і відстоювати власну позицію); "добре" (відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень. Студент вміє робити висновки, виправляти допущені неточності, він знає суть понять, явищ, вміє пояснити основні теоретичні положення, може самостійно застосувати знання в типових ситуаціях); "задовільно" (відповідь правильна, але недостатньо осмислена. Студент розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками і неточностями дати визначення понять, сформулювати теоретичні положення. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком); "незадовільно" (відповідь зі значними помилками і неточностями, студент відтворює менш як половину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, елементарні завдання виконує лише за допомогою викладача); різноманітності форм і методів контролю, що забезпечує ефективність реалізації його функцій. Функції контролю навчання: освітня (навчальна) - перевірка і оцінювання результатів навчання сприяє повторенню, уточненню, систематизації знань, удосконаленню умінь та навичок і, таким чином, глибшому засвоєнню програмованого матеріалу; діагностична - аргументоване визначення стану успішності дозволяє виявити успіхи і недоліки в знаннях студентів, встановити їх причини та скоригувати методику оволодіння навчальним матеріалом; виховна - контроль привчає студентів до систематичної навчальної праці, сприяє вихованню в них дисциплінованості, пізнавальної самостійності, наполегливості, почуття відповідальності, адекватної самооцінки; розвиваюча -у процесі виконання контрольних завдань розвиваються пізнавальні здібності студентів, уміння виконувати основні мислительні операції - аналізу і синтезу, порівняння, систематизації, узагальнення, виділення головного тощо; стимулююча — справедливе і регулярне оцінювання результатів навчання є важливим стимулом у підготовці майбутнього фахівця, спонукає студентів до поглибленого вивчення основ наук, сприяє ефективності формування їх пізнавальних потреб та мотивів навчання; управлінська — завдяки контролю викладач вчасно отримує інформацію про якість процесу оволодіння знаннями та здійснює заходи щодо управління ефективністю цього процесу через корективи у власній методиці та в організації самостійної роботи студентів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6