Методика організації і виконання учнями графічних робіт

Великого значення у здійсненні розумового розвитку учнів під час розв'язування графічних задач набуває формування у них здатності до контролю і самоконтролю як результату, так і самого процесу діяльності. Здійснюваний учнями контроль процесу розв'язування задачі їх однокласниками (з'ясування тих операцій, способів дій, за допомогою яких отримано результат), а також самоконтроль дає змогу виявити помилкові прийоми та навчити правильних, стимулює інтерес до розумової роботи.

Дослідження процесу розв'язування графічних задач дало нам змогу розробити його узагальнену структуру, кожен елемент якої наповнений певними розумовими діями. Як показав досвід, засвоєння учнями цієї структури сприяє значній активізації їхньої розумової діяльності, розвитку у них здатності усвідомлювати і регулювати цю діяльність. Узагальнена структура процесу розв'язування графічної задачі включає такі етапи: аналіз умови задачі, визначення послідовності розв'язування задачі, реалізація плану розв'язування, контроль і корекція знайденого результату. Розглянемо кожен етап окремо.

Аналіз умови задачі передбачає:

- сприйняття й усвідомлення завдання, яке міститься в умові задачі;

- аналіз даних, наведених в умові задачі;

- визначення повноти даних умови задачі (достатність, недостатність, надмірність);

- визначення, до якого типу належить дана задача;

- створення просторових уявлень про дані, наведені в умові задачі.

Визначення послідовності розв'язування задачі: визначення графічних дій, сукупність яких необхідна для розв'язування задачі; встановлення раціональної послідовності здійснення графічних дій; відновлення в пам'яті теоретичних знань і нормативних положень, необхідних для розв'язування задачі; встановлення аналогій з раніше розв'язаними задачами; передбачення (створення образу) кінцевого результату розв'язування задачі та співвіднесення його з умовою задачі.

Реалізація плану розв'язування задачі: уявна видозміна і перетворення початкових образів, створених на основі оперування даними умови задачі; залучення теоретичних знань, правил і нормативних положень для здійснення графічних дій відповідно до умови задачі; практичне здійснення графічних дій у вигляді конкретних геометричних побудов контурів зображень та їх елементів; доповнення зображень знаково-символічними умовними позначеннями, узгодженими з умовою задачі [4].

Контроль і корекція отриманого результату: співвіднесення і узгодження знайденого результату з вихідними даними умови задачі; аналіз причин невідповідностей кінцевого результату умові задачі (за їх наявності); доповнення та уточнення кінцевого результату розв'язування задачі.

Методичні особливості навчання розв'язуванню конкретної графічної задачі визначаються її типом, змістом, дидактичним призначенням та рівнем підготовки учнів. У загальному вигляді фронтальна робота з класом може відбуватись у формі бесіди, яка передбачає чітке виділення окремих етапів процесу розв'язування та включає систему запитань. Розглянемо приклад.

Аналіз умови задачі:

- Що потрібно зробити в задачі?

- Чи достатньо даних для розв'язування задачі?

- До якого типу належить задача?

- Що являє собою зображений в умові предмет? Які геометричні тіла утворюють його форму?

Визначення послідовності розв'язування задачі:

- Які знання потрібні для розв'язання даної задачі?

- Які додаткові відомості треба знайти і де?

- Які графічні дії необхідно здійснити і в якій послідовності?

- Чи подібна дана задача до раніше розв'язаних? Чим?

- Як зміниться початковий образ предмета?

- Що являтиме собою кінцевий результат розв'язування задачі?

- Чи потрібно буде доповнити утворене зображення знаково-символічними умовними позначеннями?

Реалізація плану розв'язування задачі: організація практичної роботи учнів з виконання графічних дій.

Контроль і корекція отриманого результату:

- Чи відповідає отриманий результат вихідним даним умови задачі?

- Що треба уточнити, доповнити?

- Чому і на якому етапі розв'язування виникли труднощі? Які саме?

- Яка послідовність розв'язування задач такого типу?

Значна роль в організації самостійної роботи учнів повинна відводитись індивідуальному підходу та спрямуванню їхньої діяльності відповідно до узагальненої структури процесу розв'язування графічної задачі. Цьому сприятиме обговорення з учнями послідовності виконання завдань за такими вказівками: уважно ознайомтесь з умовою задачі і зрозумійте її; порівняйте дану задачу з раніше розв'язаними; продумайте послідовність розв'язування; згадайте потрібні для розв'язування правила виконання та позначення зображень; розв'яжіть задачу, осмисліть та перевірте отриманий результат.

Індивідуальний підхід до здійснення розумового розвитку учнів передбачає врахування індивідуальних особливостей їхнього мислення, які визначаються специфікою поєднання і різними рівнями розвитку його якостей (глибини, гнучкості, усвідомленості, самостійності тощо) та рівнем оволодіння знаннями і засвоєння узагальнених прийомів та способів діяльності. Для учнів з високою активністю і самостійністю розумової діяльності оптимальним є навчання з максимумом самостійності і вимогливості, із застосуванням завдань підвищеної складності, що стимулює інтерес до навчання та підвищує інтенсивність розумового розвитку. Учні, для яких характерні поверхове мислення, розумова пасивність та слабке усвідомлення ходу свого мислительного процесу, потребують детального багаторазового пояснення із застосуванням наочності і достатньої кількості тренувальних вправ, спрямованості методів навчання на формування у них раціональних прийомів розумової діяльності.

2.2 Розробка і проведення уроку з виконанням графічної роботи

План-конспект уроку на тему: Виконання і позначення перерізу.

Мета:

Навчальна: ознайомити з особливостями виконання перерізу, навчити виконувати і читати креслення предмета при виконанні перерізів ;

Виховна: виховувати відповідальне відношення до роботи;

Розвиваюча: розвивати просторове мислення, увагу, пам'ять.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та інструменти: креслярські інструменти, деталі, міліметровий папір формату А4.

План уроку

1. Організаційна частина 2хв.

2. Актуалізація знань учнів 3хв.

3. Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку 3хв.

4. Викладення нового матеріалу 25 хв.

5. Закріплення нового матеріалу 3хв.

6. Вступний інструктаж 5хв.

7. Самостійна-практична діяльність учнів 40хв.

8. Заключний інструктаж 2хв.

9. Підведення підсумків уроку 3хв.

10. Завдання для виконання вдома 2хв.

11. Прибирання робочих місць 2хв.

1. Організаційна частина

Привітання з класом. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація та перевірка готовності учнів до роботи.

2. Актуалізація знань учнів

Метод: фронтальна бесіда.

а) Назвіть основні технологічні документації на виробництві.

б) Для чого вона призначена?

3. Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку

Тема уроку: Поняття про розрізи та перерізи ( записується на дошці ).

На цьому уроці ми з вами ознайомимося з особливостями виконання розрізу та перерізу і навчимося виконувати і читати креслення предмета при виконанні розрізів та перерізів.

4. Викладення нового матеріалу

Метод: пояснення з елементами бесіди.

Поняття про переріз.

Крім виглядів і розрізів на робочих кресленнях досить часто застосовують перерізи. За їх допомогою у тому чи іншому місці виявляють поперечну форму деталі. Для виявляння поперечної форми і глибини шпонкової канавки валик умовно розсічено площиною, перпендикулярною до його осі. Ця площина висунута і на ній видно фігуру, яка утворилася внаслідок розсічення. Щоб зобразити фігуру перерізу в натуральну величину, її повертають до положення, паралельного площині проекцій.

Перерізом називають зображення фігури, яке утворюється при умовному пересіченні деталі однією або кількома площинами.

У перерізі показують лише те, що є в січній площині. Частину деталі, розташовану за січною площиною, у перерізі не показують.

Для утворення перерізу треба:

а) у належному місці креслення провести січну площину;

б) фігуру, утворену в перерізі, повернути в положення, паралельне площині проекції;

в) на вільному місці поля креслення побудувати переріз і в разі потреби оформити його написом.

Перерізом, як і розріз, є зображенням умовним. Умовність полягає, по-перше, в тому, що січну площину проводять уявно, а по-друге, в тому, що фігура, утворена в перерізі, окремо від предмета не існує, але ми її умовно відриваємо і зображуємо на полі креслення.

Перерізи поділяють на такі, що входять до складу розрізів, і такі, що існують як самостійні зображення. Останні в свою чергу поділяють на винесені і накладені перерізи. Перерізи називаються винесеними, якщо вони виконані окремо від відповідного зображення. Їх обводять суцільною основною лінією і штрихують під кутом 45о до основного напису. Правила виконання і позначення лінії перетину, тобто сліду січної площини, ті самі, що й для розрізів.

Розглянемо деякі випадки виконання винесених перерізів:

1. Переріз являє собою симетричну фігуру, розміщену на продовженні сліду січної площини. У цьому випадку лінію перетину, що збігається з віссю симетрії самого перерізу, показують тонкою штрих-пунктирною лінією без позначень буквами і стрілками. Так само виконують симетричні перерізи, розміщені в розриві між частинами того самого зображення.

2. Перерізом є симетрична фігура, розташована на довільному місці креслення. У цьому разі лінію перетину позначають і сам переріз супроводять написом.

3. Переріз являє собою несиметричну фігуру. У цьому випадку лінію перетину позначають і переріз супроводять написом. Коли несиметричний переріз розташований у розриві між частинами зображення, лінію перетину і стрілки проводять, але не позначають буквами і переріз не надписують.

Перерізи називаються накладеними, якщо вони розміщені на самому зображенні предмета. Накладені перерізи обводять тонкою суцільною лінією і заштриховують під кутом 45о до основного напису креслення. Буквених позначень на накладених перерізах не проставляють, а лінію перетину проводять лише тоді, коли форма цих перерізів несиметрична.

Винесені перерізи за своєю будовою і розташуванням повинні відповідати напряму, показаному стрілками. Дозволяється розташовувати перерізи на будь-якому місці з повертанням зображення. У цьому випадку до напису додають слово "повернуто".

Для кількох однакових перерізів, які належать одному предмету, лінії перетину позначають однією буквою і креслять лише один переріз. Якщо при цьому січні площини напрямлені під різними кутами, то напису "повернуто" не ставлять. Коли розташування однакових перерізів точно визначено зображенням і розмірами предмета, то дозволяється проводити лише одну лінію перетину, а в написі показувати кількість однакових перерізів, наприклад: "А–А два перерізи".

Напрям січної площини повинен бути таким, щоб утворювались лише нормальні поперечні перерізи. Якщо в зв’язку з цим переріз виконують двома січними площинами, то його роблять не суцільним, а складеним з окремих частин.

Коли січна площина проходить через вісь поверхні обертання, яка обмежує круглі отвори або заглибини (циліндричні, конічні, кульові), то контур такої заглибини або отвору показують повністю, тобто переріз виконують як розріз, бо зображують лінії, яких немає в січній площині. Якщо ж січна площина проходить через не круглий отвір і переріз утворюється складеним з окремих, не зв’язаних між собою частин, то рекомендується виконувати не перерізи, а розрізи.

Будь яке креслення повинно давати якнайповніше уявлення про форму зображеного на ньому предмета. Проте зустрічаються такі предмети або їх частини, форму яких важко визначити за кресленням тільки за допомогою виглядів. Іноді через наявність на поверхні предмета заглибини чи виступу виникає необхідність виконувати на кресленні додатковий вигляд, часто досить складний і малозрозумілий. Отже, крім виглядів на кресленнях бувають ще й інші зображення, які дають змогу краще виявляти форму предметів. До таких зображень належать перерізи.

Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показувати поперечну форму предметів (рукояток, гайкових ключів, деталей з прокату різного профілю) та форму отворів, заглибин, зрізів та вирізів на поверхнях округлих деталей тощо.

Щоб одержати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необхідно виявити його форму. Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка знаходиться перед січною площиною, умовно відкидають. Внаслідок цього, як показано на рисунку 136,б, на уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

Отже, зображення фігури, утвореної уявним перерізуванням предмета січною площиною називають перерізом.

На перерізі показують тільки те, що знаходиться в січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим. Залежно від розміщення вигляду зображеного на кресленні предмета переріз може бути винесеним (а) або накладеним (б, в).

Винесений переріз розміщують поза контуром вигляду зображеного на кресленні предмета. Накладений переріз розміщують усередині контуру, тобто безпосередньо на вигляді зображеного на кресленні предмета.

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигляді двох штрихів. Розімкнута лінія не повинна перетинати контур вигляду на кресленні і доторкуватись до нього. Напрям, у якому потрібно дивитись на уявну січну площину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту.

Контур винесеного перерізу обводять суцільною товстою лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Щоб креслення було виразнішим, фігуру перерізу виділяють штриховою у вигляді паралельних ліній.

Фігуру перерізу позначають такими ж літерами, якими було позначено лінію перерізу: А-А, Б-Б – тобто двома однаковими літерами через тире.

Відмінність між перерізом і розрізом. Утворення перерізів і розрізів відбувається однаково. Проте між ними є суттєва відмінність. Основна відмінність полягає у тому, що переріз являє собою тільки ту фігуру, яка безпосередньо знаходиться в січній площині. На розрізі крім фігури перерізу показують ще й те, що знаходиться за січною площиною. Ось чому важливо пам’ятати, що розріз вміщує переріз. Основна відмінність полягає у тому, що переріз являє собою тільки ту фігуру, яка безпосередньо знаходиться в січній площині. На розрізі крім фігури перерізу показують ще й те, що знаходиться за січною площиною.

5. Закріплення нового матеріалу

Метод: бесіда

а) Для чого перерізи на кресленнях?

б) Яке зображення називають перерізом?

в) Відрізняється розріз від перерізу?

6. Вступний інструктаж

На цьому практичному занятті кожному з вас потрібно буде виконати ескіз деталі за наочним зображенням із застосуванням необхідних розрізів та перерізів.

7. Самостійна-практична діяльність учнів

Самостійна робота учнів:

а) зміст роботи учнів (виконання ескізу деталі за наочним зображенням)

б) форма проведення (індивідуальна)

Інструктаж вчителя:

а) форма проведення (групова).

б) зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка наявності наочних деталей;

2-й обхід: перевірка правильності виконання ескізів;

3-й обхід: перевірка правильності записів.

в) перевірка виконаного завдання.

8. Заключний інструктаж

а) Підведення підсумків практичної роботи;

б) Повідомлення оцінок за виконану роботу;

в) Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів;

Розміщення перерізів. Залежно від розміщення на кресленні розрізняють винесені й накладені перерізи. Винесені розташовують поза контуром зображення деталі (рис. 1) на будь-якому місці поля креслення, накладені — безпосередньо на виглядах (рис. 2). Винесені перерізи застосовують частіше, бо вони не захаращують вигляд зайвими лініями.

Контур винесеного перерізу обводять суцільною товстою основною лінією такої самої товщини (t), як і лінія, якою виконують видимий контур зображення; контур накладеного перерізу — суцільною тонкою лінією (від t/ 3 до t/2). Контур вигляду в місці розташування накладеного перерізу не переривають.

Рис. 1. Винесені перерізу

Позначення перерізів. Щоб показати, в якому місці проходить січна площина, її позначають. Якщо переріз винесений, то, як правило, проводять розімкнуту лінію, два потовщені штрихи (рис. 1). Стрілками показують напрям погляду, їх розташовують біля зовнішніх кінців розімкнутої лінії. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Над перерізом пишуть ті самі літери через тире з тонкою рискою внизу.и Якщо переріз являє собою симетричну фігуру і розміщений на продовженні лінії перерізу (штрихпунктирній), то стрілок і літер не наносять (рис. 1). Накладений переріз, як правило, не позначають (рис. 2). Якщо ж він являє собою несиметричну фігуру, проводять штрихи розімкнутої лінії і стрілки, але літери не наносять (рис. 3).

Рис. 2. Креслення з накладеним симетричним перерізом

Рис. 3. Креслення з накладеним несиметричним перерізом

Рис. 4. Суміщення перерізу з площиною креслення

Особливості виконання перерізів. Найчастіше переріз виконують у тому ж масштабі, що й зображення, якого він стосується, або зазначають масштаб, якщо його змінено. За побудовою і розміщенням переріз повинен відповідати напряму, показаному стрілками.

На рисунку 4 показано, як залежно від напряму погляду розміщується контур елемента деталі на перерізі. Канавка на перерізі розміщується праворуч, отже, на деталі вона спереду.

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання (циліндричної, конічної або сферичної), що обмежує отвір або заглиблення, то їх контур на перерізі показують повністю (рис. 5).

Рис. 5. Приклад перерізу, на якому контур конічного заглиблення зображено повністю

Рис. 6. Приклад нанесення розмірів на перерізі

Деякі розміри елементів деталі зручніше наносити на перерізах. На рисунку 6 показано нанесення розмірів шпонкової канавки на перерізі.

9. Підведення підсумків уроку

а) Загальна характеристика заняття;

б) Повідомлення оцінок за урок.

Таким чином, сьогодні на уроці ми ознайомились з особливостями виконання перерізу і навчились виконувати їх.

10. Завдання для виконання вдома

Вдома ви повторите новий матеріал по конспектах та за підручником (ст.112-136) і принесете на наступний урок принесете креслярський папір формату А4.

11. Прибирання робочих місць

Графічна робота. Ескізи деталей із застосуванням перерізів

Виконайте на аркуші паперу в клітку формату А4 за завданням учителя ескіз деталі з натури або за наочним зображенням (рис. 7). Виявіть поперечну форму деталі за допомогою перерізу. Позначте його, якщо потрібно. Нанесіть розміри. Пояснення до роботи. Будуючи перерізи, використовуйте приклади, наведені на рисунках 1, 2, 3, 4 і 5.

Рис. 7. Завдання до графічної роботи № 12

Висновок

Графічні роботи — роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм. Техніку графічного зображення учні опановують найбільш досконало на уроках креслення і малювання.

Графічна підготовка учнів – складова частина їх політехнічної освіти – сприяє раціональному засвоєнню елементів техніки, допомагає глибше виконати будову об’єктів і засобів праці, які не можна безпосередньо спостерігати. Необхідність вивчення креслення у середній школі зумовлена не тільки його винятковим значенням у сучасному житті, а й тією величезною роллю, яку відіграє графічна діяльність у розвитку мислення та пізнавальної активності учнів, їх творчих здібностей і самостійності, у формуванні спеціальних знань, умінь, навичок.

Рівень графічної підготовки людини на даний час визначається головним чином технікою виконання графічних зображень, а головним чином – на скільки він готовий до розумового перетворення моделей, настільки рухливе його образне мислення.

Узагальнені графічні уміння (спостерігати, будувати зображення, читати креслення) включають велику кількість конкретних умінь: застосовувати набуті знання для виконання та читання креслень; обирати раціональні прийоми, необхідні для виконання та читання креслень; обирати та здійснювати розумові дії, на яких ґрунтується виконання графічних дій; пояснити та обґрунтувати послідовність виконання графічних дій і передбачити їх результат; вибрати головне зображення; вибрати оптимальну кількість зображень тощо.

Основними формами організації роботи учнів на уроках є: індивідуальна та групова форми роботи.

Список основних термінів

Графічні роботи — роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм.

Графічне поняття - це продукт мисленнєвих дій, результат узагальнення знань про окремі речі і явища.

Складальне креслення - виконується на стадії розробки робочої конструкторської документації (КД) на основі технічного або ескізного проекту і призначене для складання (виготовлення) та контролю виробу.

Графічна підготовка учнів – складова частина їх політехнічної освіти – сприяє раціональному засвоєнню елементів техніки, допомагає глибше виконати будову об’єктів і засобів праці, які не можна безпосередньо спостерігати.

Рівень графічної підготовки людини - визначається головним чином технікою виконання графічних зображень, а головним чином – на скільки він готовий до розумового перетворення моделей, настільки рухливе його образне мислення.

Перерізи винесені - якщо вони виконані окремо від відповідного зображення.

Переріз - зображення фігури, яке утворюється при умовному пересіченні деталі однією або кількома площинами.

Список використаної літератури

1.                 Василевская А. М., Пономарева Р.А. Развитие технического творческого мышления у подростков и юношества. – К.: Вища школа, 1982. – 144 с.

2.                 Василенко А. Учимо майструвати на уроках трудового навчання: розвиток творчості підлітків на уроках трудового навчання.// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2008. - № 5-6. – С. 17-18.

3.                 Вінасевич І. Структурні компоненти технічних здібностей школярів. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2007. - № 4. – С. 26-29.

4.                 Гетта В. Розвиток технічного мислення учнів: стратегія і тактика. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. - № 1. – С. 47-50

5.                 Гольдин И. И. Формирование в процессе проблемного обучения рациональных способов решения конструктивно-технических задач. — О проблемном обучении, 1969, вып. 2, С. 9 — 20.

6.                 Гриценко Л. Активізація пізнавальної діяльності учнів у процесі формування понять теми "Перерізи" в шкільному предметі "Креслення" // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2003. – Вип. 32. – С. 169–174.

7.                 Гриценко Л. Методи і методичні прийоми формування системи понять шкільного предмета "Креслення" в учнів 8–9-х класів // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Випуск 5/6 (26–27). – Полтава, 2002. – С. 163–168.

8.                 Гриценко Л. Технічні засоби навчання та посібники як один із шляхів активізації розумової діяльності учнів в процесі оволодіння основами графічної грамоти // Розвиток особистості в системах трудової та професійної підготовки молоді. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кривий Ріг: Видавництво "І.В.І.". – Жовтень, 2002. – С. 114–117.

9.                 Гриценко Л. Формування в учнів понять про розрізи в процесі навчання креслення // Технічна та художня творчість у трудовій підготовці молоді – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 46–51.

10.             Гриценко Л. Шляхи активізації навчального процесу при вивченні графічних дисциплін // Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4–6 березня 2002 р. – Полтава: АСМІ, 2002. – С.94–98.

11.             Гунська Л. Розвиток творчих здібностей на уроках трудового навчання. // Трудове навчання. – 2008. - № 12 (грудень). – С. 5 – 8.

12.             Дидактика производственного обучения/ /Под ред. О. Ф. Федоровой. — М.: Высшая школа, 1973. — 418 с.

13.             Зыкова В/ И. Опыт формирования интеллектуальных умений у старших школьников при решении практических задач. — Вопросы психологии, 1966, № 3, с. 117 - 129.

14.             Ительсон П. Б. Основы методики профессионального обучения школьников. — М.: Учпедгиз, 1968. — 230 с.

15.             Калошина И.П. Проблемы формирования технического мышления. – М., 1974. – 185 с.

16.             Качнев В. И. Развитие конструкторско-технологичаских знаний, умений у подростков в процессе трудового обучения. — Советская педагогика, 1963, № 10, с. 61 - 69.

17.             Ковальский М. И. Производственное обучение учащихся средней школы. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.

18.             Кохан Л.М. Вплив технічної творчої діяльності учнів у гуртках на вибір професії. Технічна творчість у школі. – К., 1974.

19.             Кудрявцев Т. В. Внедрение принципа проблемности в обучение. — М.: Высшая школа, 1968. - 65 с.

20.             Кудрявцев Т. В. Психология технического мышления. — М.: Просвещение, 1975. - 303 с.

21.             Кудрявцев Т. В., Якиманская И. С. Развитие технического мышления учащихся. — М.: Высшая школа, 1964. — 88 с.

22.             Левитов Н. Д. О психологических компонентах технической деятельности. — Вопросы психологии, 1958, № 6, с. 181 — 190.

23.             Михайлов А. А, Техническое творчество школьников. - М.: Просвещение, 1969. - 207 с.

24.             Пирьов Г. Д. Понимание и гипотеза в процессе решения технических задач. — Вопросы психологии, 1975, № 1, с. 20 — 29.

25.             Психология решения учащимися производственно-технических задач. — М.: Просвещение, 1965. — 254 с.

26.             Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. — М.: Педагогика, 1973. - 428 с.

27.             Секей Л. Продуктивные процессы в обучении и мышлении. — В кн.; Психология мышления. М.: Прогресс, 1963, с. 366 — 386.

28.             Сорокин Н. Развитие технического мышления учащихся. - Профессионально-техническое обучение, 1969, № 2, с. 9 – 12.

29.             Страхов И. С. Психология труда. - М.: Учпедгиз, 1963. - 240 с.

30.             Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.

31.             Тхоржевський В.С. Суть технічної творчості та її значення для всебічного розвитку особистості. // Тхоржевський В.С. Методика трудового і професійного навчання: Ч.1. – К., 2001. – С. 136 - 142.

32.             Федорова О. Ф. Некоторые вопросы активизации учащихся в процессе теоретического и производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1970. -300 с.

33.             Хімчук Л. Формування технічного мислення в учнів початкової школи у позашкільній дільності .// Обдарована дитина. – 2006. - № 5. – С. 7-11.

34.             Чебышвва В. В. Психология трудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. - 303 с.

35.             Шведов А. Активизация учащихся на уроках производственного обучения. — Профессионально-техническое образование, 1965, №2,с. 8 — 10.

36.             Якиманская И. С. Формирование интеллектуальных умений в процессе производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1979. — 88 с.

37.             Якубовський З. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. - № 2. – С. 11 – 14.

38.             Яровий І.М., Рябінцев В.М. Розв`язування технічних задач – засіб розвитку творчої активності учнів. Технічна творчість учнів у школі. – К., 1974. – С. 55 – 61.

Страницы: 1, 2, 3