Методика організації і виконання учнями графічних робіт 
Спряжувані
поверхні деталі треба обробляти з підвищеною точністю.
Шкільний предмет "Креслення"
представляє собою систему законів, закономірностей, взаємопов’язаних понять і
термінів, які виражаються словом та зображенням. У процесі вивчення креслення в
учнів складається наукова система графічних понять, на основі якої розвивається
уміння мислити категоріями даного предмету.
Складний і
різноманітний матеріал графічних понять, що входять у зміст шкільного предмета "Креслення",
нерідко викликає труднощі в учителя при відборі головного, суттєвого, що
спонукає учнів до безсистемного запам’ятовування несуттєвих ознак об’єктів і
явищ.
Курс креслення має загальноосвітній характер і сприяє
політехнічній освіті учнів, розвиткові у них технічних здібностей та формуванню
просторового мислення.
Програма курсу має на меті сформувати в учнів ставлення до
креслення як до одного з головних і необхідних засобів спілкування людей у
їхній практичній діяльності, навчити свідомо читати креслення та схеми,
самостійно виконувати графічні документи для виготовлення предметів трудової
навчальної діяльності.
Зміст програми спрямований на вирішення таких завдань:
1) формування в учнів системи знань та вмінь, необхідних для
виконання графічних документів;
2) сприяння учням у виконанні навчальних функцій, пов'язаних
із читанням графічних матеріалів;
3) забезпечення умов для вивчення учнями основ сучасного
виробництва;
4) сприяння тому, щоб учні оволоділи обраним профілем
трудового навчання;
5) розвиток в учнів просторового мислення;6) формування здатності
до самостійної роботи з навчальним матеріалом;
7) формування в учнів якостей, необхідних для технічної
творчості та участі в раціоналізаторській діяльності.
Зміст програми передбачає створення умов для ознайомлення
учнів з основами сучасного виробництва та з місцем графічних документів у
виробничій діяльності людей. Формуванню в учнів просторового мислення,
розвиткові їхніх технічних здібностей сприятимуть різноманітні практичні
роботи, пов'язані з аналізом змісту зображень на кресленні та читанням креслень
з метою визначення певних відомостей про зображені на них предмети, із
застосуванням елементів конструювання та уявних перетворень просторових
властивостей предметів.
Програма складається з тематичного плану, змісту навчального
матеріалу, основних вимог до рівня навчальних досягнень та їх; критеріїв
орієнтовного змісту практичних робіт.
У тематичному плані наведено рекомендований розподіл часу в
годинах за навчальними темами. Залежно від конкретних умов, пов'язаних з
оволодінням змісту тієї чи іншої теми учнями, вчитель має право перерозподіляти
години між окремими темами програми.
Оволодіння навчальними досягненнями з креслення здійснюється
на базі вивчення теоретичного матеріалу та виконання практичних робіт.
Практичні роботи передбачають: читання креслень, виконання
графічних вправ у робочих зошитах, виконання креслень та ескізів на аркушах
креслярського паперу.
Конкретний матеріал для практичних робіт учитель добирає
самостійно, виходячи зі змісту навчального матеріалу та орієнтуючись на наведені
в підручнику з креслення зразки завдань. У процесі добору завдань перевагу слід
віддавати таким, які активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів: роботі
з довідковим матеріалом, завданням творчого характеру тощо. Необхідно
намагатися, щоб завдання для вправ і графічних робіт мали індивідуальний
характер.
Практичні роботи слід виконувати безпосередньо на уроці, але
обмежену кількість деяких із них (на розсуд учителя) можна виконувати як
домашні завдання. Усі практичні роботи повинні виконуватись тільки олівцем із
застосуванням креслярських інструментів.
Під час вивчення курсу необхідно широко використовувати
навчальні наочні посібники: таблиці, зразки креслень, моделей, роздатковий
матеріал, екранні посібники тощо. Самостійна робота учнів з підручником та
наочними посібниками має стати невід'ємною складовою процесу навчання.
Визначення рівня
навчальних досягнень учнів здійснюється шляхом тематичного та підсумкового
контролю.
У залежності від
можливостей для розумової діяльності учнів, з усіх графічних понять, які
формуються на уроках креслення, можна виділити чотири групи понять, кожна з
яких має свої відмінні специфічні особливості: 1-а група – поняття, формування
яких пов’язано з розумовими діями, характерними для зорового сприймання
графічного зображення на площині; 2-а група – поняття, формування яких
відбувається в процесі мисленнєвих перетворень і практичних побудов на площині;
3-а група – поняття, формування яких пов’язано з зоровим сприйманням графічного
зображення, при цьому розумові і предметні дії відбуваються в тривимірному
просторі (перекодування образів, діяльність уявлення в елементарній формі; 4-а
група – поняття, формування яких відбувається в процесі мисленнєвих перетворень
і практичних побудов, характерних для тривимірного простору (діяльність
уявлення в більш складній формі).
Розглядаючи
педагогічну основу процесу формування графічних понять на уроках креслення,
можемо сказати, що в ньому на кожному рівні виразно прослідковується
необхідність послідовного використання логічних взаємозв’язків, як між
поняттями усередині теми, так і між темами. З цією метою нами проведено та
обґрунтовано структурно-логічний аналіз змісту та послідовності їх вивчення.
Застосування методу матричного аналізу графічних понять всіх тем шкільного
предмета "Креслення" дало можливість впорядкувати їх взаєморозміщення
всередині кожної теми в процесі їх формування.
Графічна
підготовка учнів – складова частина їх політехнічної освіти – сприяє
раціональному засвоєнню елементів техніки, допомагає глибше виконати будову
об’єктів і засобів праці, які не можна безпосередньо спостерігати. Необхідність
вивчення креслення у середній школі зумовлена не тільки його винятковим
значенням у сучасному житті, а й тією величезною роллю, яку відіграє графічна
діяльність у розвитку мислення та пізнавальної активності учнів, їх творчих
здібностей і самостійності, у формуванні спеціальних знань, умінь, навичок. Під
час виконання графічних завдань у учнів формуються знання та уміння, які
необхідні під час виконання геометричних побудов. Знання про елементи креслення
включають три головних компоненти.
По-перше, точне представлення
кожного елементу, тобто деталізований образ, що відображає в наочній формі
основні характеристики елементу, саме: лінії, з яких він утворюється, їх
просторові співвідношення і розміри. Так, компонентом знання про типові лінії є
точне представлення їх структури (суцільна або переривчаста), товщини і довжини
штрихів, якщо йдеться про штрихову і штрих – пунктирну по лініях, учень повинен
не тільки знати про рівні довжини штрихів і відстані між ними, але й
представляти ці величини, уміти визначати їх "на око".
Джерелом
формування уявлення є звичайно спостереження, тобто зоровий аналіз елементів
креслення. Проте, спостереження дає лише приблизно правильний образ об’єкта.
Уявлення про образ повинно бути точним. Велике значення тут мають роботи, що вимагають
поєднання різних видів учбової діяльності (спостереження, вимірювання тощо).
Такі роботи необхідні для формування деталізованих і точних уявлень про
елементи креслення [16].
По-друге, знання
елементу креслення включає поняття про його призначення. Щоб розкрити
призначення, необхідно співвіднести елемент креслення з тими особливостями
предмету, які зображаються з його допомогою. Так, наприклад, штрихова лінія
служить для зображення різьблення. Розкриваючи її призначення, важливо
продемонструвати перераховані випадки, тобто сформулювати систему необхідних
уявлень. Це вимагає використання спеціальних наочних засобів, що дозволяють
формувати розчленовані і рухомі уявлення.
По-третє, у
знання про елементи креслення включаються їх зображення. Ці правила визначають,
які інструменти потрібні і у якій послідовності потрібно креслити той або інший
елемент. Графічне знання завжди є знання поділа. Умовою його Томуня є не тільки
демонстрація образів і моделей, що поєднуються з докладним поясненням, але й
практичні роботи.
Тут, по суті вже
ставиться питання про навички зображення елементів, формування яких припускає
не тільки розвиток зорового аналізу, утворення словесно-образних асоціацій, але
і тренування рухів.
Один із
компонентів уміння будувати рисунок – навички роботи з креслярськими
інструментами. Завдання їх формування і розвитку є необхідним для всього курсу
креслення. Важливо добитися такого положення, щоб учень міг легко, точно, з
найменшою напругою уваги, тобто як би автоматично, виконувати дії з креслярськими
інструментами. Тільки за цієї умови він зможе успішно виконувати завдання на
побудову робочих креслень. Правильний і вмілий вибір завдань не тільки дозволяє
розвивати в учнів уміння застосовувати знання на практиці, а й допомагає
формуванню підготовки до основного уміння виконувати роботу за кресленням [4].
Рівень графічної
підготовки людини на даний час визначається головним чином технікою виконання
графічних зображень, а головним чином – на скільки він готовий до розумового
перетворення моделей, настільки рухливе його образне мислення.
У традиційному
процесі графічної підготовки учнів треба виходити із абстрактної схеми
психічного розвитку дитини. Рахується, що оскільки здібності школяра до
абстрактного мислення формується тільки на завершаючих етапах навчання (в
основному у 8-9 класах), то випливає, що знайомство учнів з схемами та різними
умовними графічними позначеннями і знаками необхідно розпочинати тільки в
старших класах…
Система графічної
підготовки учнів в школі у зв’язку з цим будується на принципах, згідно яких на
початку навчання (в молодших і старших класах) необхідно вводити тільки наочні,
конкретні зображення.
Введення
схематичних графічних зображень і позначень, враховуючи умовні позначення,
введені в практику навчання в школі вже на перших етапах дозволяє не тільки
озброїти учнів знаннями основних понять і різних видів зображення, їх
специфічному змісту і функціях, а й по новому підійти до розгляду проблеми
розвитку образного мислення, якому поки що в загальному процесі засвоєння знань
відводиться лише роль допоміжних наглядних опор про оволодінні абстрактними
знаннями і розумовими операціями. Тому, в системі "людина і техніка"
графічні засоби інформації набувають все більшого значення і приваблюють до
себе увагу діячів науки, техніки і виробництва. Особливо помітні зрушення в
науці, безпосередньо пов’язаних з сприйняттям, кодуванням і обробленням
інформації: інженерної психології і інженерної графіки. У інженерній психології
посилюються шляхи пошуку оптимізації процесів оперування за допомогою позначень
і графічних моделей, а у інженерній графіці – за допомогою систематичного
вдосконалення у міжнародних масштабах стандартів, які регламентують правила
оформлення графічної документації і способи її використання у конструкторській
практиці та на виробництві [7].
Основним видом
діяльності на уроках креслення є робота, пов'язана з розв'язуванням графічних
задач. Дослідження цієї діяльності показало, що перш ніж виконати графічну
побудову, людина створює її образ, оцінює його відповідність реальному
предмету, який зображується, а вже потім за допомогою прийнятих у кресленні
умовностей виконує механічну дію. Тобто будь-який графічний образ втілюється на
папері тільки на основі певних розумових дій. Так само у процесі читання вже
готових зображень здійснюється непомітна зовні розумова діяльність, яка
становить собою тісну взаємодію мислення і пам'яті.
Аналіз розумових
дій показав, що до їх складу входять загальновідомі мислительні операції
(аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація), але з
відповідним змістовим наповненням, пов'язаним із створенням та оперуванням
просторовими образами предметів. Отже, вміння учня розв'язувати будь-яку
графічну задачу ґрунтується на знаннях теоретичного матеріалу, правил і
нормативних положень курсу креслення, навичках виконувати графічні побудови та
включає здатність до активного оперування просторовими образами і до здійснення
мислительних операцій, потрібних для її розв'язання. Активна розумова
діяльність учнів у процесі розв'язування графічних задач передбачає наявність у
них знань про способи зображення об'ємних форм на площині, знання правил і
вимог щодо виконання і оформлення креслень; уміння будувати зображення об'ємних
форм на площині та виконувати інструментальні побудови на контурах зображень.
Здатність до активного оперування просторовими образами складається із
сукупності конкретних умінь, серед яких основними є уміння: створити об'ємний
образ предмета; виділити в формі предмета поверхні типових геометричних тіл;
уявно видозмінити просторовий образ предмета відповідно до заданих умов;
здійснювати перехід від об'ємного зображення до плоского; здійснювати перехід
від наочного зображення до умовно-схематичного і навпаки.
Виходячи з цього,
навчальна діяльність учителя, спрямована на розумовий розвиток учнів у процесі
розв'язування графічних задач на уроках креслення, повинна включати: 1) формування
графічних знань, умінь і навичок; 2) формування уміння створювати і
перетворювати просторові образи предметів; 3) формування уміння здійснювати
мислительні операції, необхідні в графічній діяльності [3].
Як показало наше
дослідження, ефективність діяльності з розв'язування графічних задач
забезпечується:
- систематичністю
в організації розумової діяльності школярів, яка ґрунтується на чіткій системі
задач;
- відсутністю в
процесі розв'язування задач елементів, пов'язаних з непродуктивною роботою
учнів (механічним перекреслюванням).
Отже, важливо,
складаючи систему задач з певної теми, визначити, наскільки кожна з них сприяє
досягненню не лише навчальних, а й розвивальних цілей курсу. Аналіз
передбачених навчальною програмою та наведених у навчально-методичних
посібниках завдань дав нам змогу розділити їх на дві групи: 1) задачі,
спрямовані на формування графічних умінь; 2) задачі, спрямовані на розвиток
розумових дій та формування графічних умінь.
До першої групи
треба віднести, наприклад, задачі на побудову контурів плоских зображень,
зображень взаємопов'язаних деталей (з'єднань). Ці задачі сприяють міцнішому
засвоєнню знань; вони є засобом формування графічних умінь, контролю знань,
умінь і навичок.
Розв'язання задач
другої групи передбачає не механічне застосування засвоєних правил, а
самостійне знаходження шляхів рішення деяких проблем - вибір головного
зображення, кількості зображень, застосування необхідних умовних зображень,
позначень тощо. До них можна віднести задачі на побудову зображень за різними
вихідними даними, на реконструкцію зображень, уявні перетворення зображень,
деталювання складальних креслень, задачі на конструювання тощо. Процес
розв'язування таких задач є важливим засобом розвитку мислення. В учнів
розвивається уміння аналізувати вихідні дані під різним кутом зору, виділяти
основне, узагальнювати, виконувати різноманітні перетворення зображень,
формується творча спрямованість мислення.
У методиці відомо
кілька підходів щодо формування уміння розв'язувати графічні задачі: 1) прямий
шлях управління розумовою діяльністю (використання алгоритмів, алгоритмічних
вказівок); 2) поетапне формування розумових дій; 3) застосування проблемного
або частково пошукового методу (активізація розумової діяльності та формування
необхідних її якостей шляхом створення проблемних ситуацій).
Практика показує
доцільність застосування оптимального поєднання різних методів. Таке поєднання
та застосування фронтальної форми роботи особливо ефективне на початкових
етапах формування уміння розв'язувати графічні задачі, оскільки учні ще не
готові до пошукової діяльності та самостійної практичної роботи. У подальшому,
з набуттям навичок розв'язування задач, потрібно збільшувати частку самостійної
роботи учнів, підвищувати рівень активності їхнього мислення. Активність
мислення передбачає бажання учня зрозуміти і простежити послідовність
пояснення, виділити головне, намагання намітити план роботи, фіксувати її
результат, пов'язати нові способи дії з раніше засвоєними [8].
Розв'язання
будь-якої задачі ґрунтується на застосуванні загального правила до конкретних
особливостей даної задачі. Тому в розумовому розвитку учнів великого значення
набуває формування у них узагальнених прийомів розв'язування. Однією з головних
умов формування узагальнених прийомів розв'язування графічних задач є
послідовне ускладнення характеру графічної діяльності (включення нових
елементів в конструкцію деталі, ускладнення способів і прийомів розв'язування
задачі).
Другою необхідною
умовою є засвоєння учнями способу розв'язування даної задачі, осмислення
послідовності виконання розумових і графічних дій. Це передбачає формування у
них здатності правильно визначати мету навчальної діяльності, а також розділяти
процес розв'язування на окремі етапи, дії, операції. Для цього під час
пояснення способу розв'язування необхідно разом з учнями виділити навчальну
мету, визначити, з яких етапів складається процес розв'язування, які дії їм
треба виконати, щоб розв'язати дану графічну задачу, пояснити, якими прийомами
розв'язування вони повинні оволодіти і які елементи з раніше засвоєних прийомів
можна використати.
Страницы: 1, 2, 3
|
