Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу "Будова слова" у 4 класі

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг — недруг, дід — прадід), прикметники (чудовий — пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Після того, як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення .

У 2—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак їм потрібно усвідомити, що значення префіксів в тому, що вони не механічно приєднуються до слів, а впливають на їх лексичне значення.

Слід зазначити, що лексична робота (вправи з синонімічними, антонімічними рядами слів, з багатозначними словами, омонімами, паронімами) спирається на знання дітьми специфічних ознак морфем, зокрема, їх значущості. Саме тому на уроках опрацювання розділу «Будова слова» класовод має постійно дбати про те, щоб вихованці усвідомили залежність між лексичним значенням похідного слова та якісним складом морфем.

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса; на порівняння одного й того ж префікса в різних словах; на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

— порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати; поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;

— доберіть кілька слів із одним і тим же префіксом (ви-, за- та ін.);

— виділіть префікси у словах: пришити, прийти, присісти; поясніть значення слів;

— доберіть антоніми до слів: вийти, занести і под.

У початкових класах під час вивчення префіксів звертається увага на правопис префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при-; вживання апострофа після префіксів, які закінчуються на приголосний, перед коренем, який починається з букв я, ю, є, ї. При цьому виводяться правила, дотримання яких обов’язкове.

Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчання учнів правильного вживання цієї морфеми у мовленні.

Для результативного вивчення суфіксів необхідно визначити для дітей роль цієї частини у словах. Учні мають усвідомити, що:

·                   суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;

·                   суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);

·                   суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;

·                   у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.

Робота над засвоєнням поняття суфікс починається зі з'ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.

При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, педагог спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова:

-ець- (прапор - прапорець), -ок- (гриб - грибок).

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.

У подальшому вчитель знайомить учнів із терміном «суфікс» та його схематичним зображенням .

На наступному етапі розширюється уявлення школярів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів на зразок друг-дружок і друг - недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс — після нього.

Зрозуміти роль суфікса в слові допоможе також його порівняння з закінченням. І суфікс, і закінчення можуть стояти після кореня, але суфікс змінює значення слова, а закінчення змінює тільки форму слова, значення ж слова при цьому не міняється.

Отже, саме за такою послідовністю (аналіз мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття; узагальнення істотних ознак, встановлення зв’язків між ними та введення терміна, виведення означення поняття, складання схем, моделей; уточнення суті ознак поняття і зв’язків між ними; конкретизація вивченого поняття завдяки виконанню вправ, подальше поглиблення поняття, впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища) формуються граматичні поняття «префікс» і «суфікс» у початковій школі.

Таким чином, робота над будовою слова повинна бути спрямована не лише на самостійний розбір слова за будовою, але й на збагачення словникового запасу учнів, правильне вживання слів у мовленні, написання їх у відповідності з нормами української мови. Розбір слова за будовою необхідно поєднувати з елементами словотворчого аналізу, спостереженнями над значенням префіксів і суфіксів.

Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення префікса і суфікса у початковій школі

2.1 Відбір та організація навчального матеріалу до вивчення тем «Префікс» і «Суфікс»

Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися у 2 класі і закінчується в 3класі. Вона складається з таких основних етапів:

1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).

2. Ознайомлення із специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокорінними (спорідненими) словами (3 клас).

3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов’язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 класи) [33, 151].

Як уже зазначалось, вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові точного і образного мислення.

Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повноцінних навичок правильного письма, адже вивчення цієї теми пов’язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови /о, е/ з /і/, /г, к, х/ з /ж, ч, ш/ та /з΄, ц΄, с΄/, правопису слів з ненаголошеними голосними й сумнівними приголосними (кігті, легкий, боротьба), а також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.

Засвоєння теми «Будова слова» впливає на виховання інтересу до української мови.

Вивчення цієї теми викликає в учнів певні труднощі. Вони пов’язані з тим, що діти:

ü    аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити);

ü    враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими слова парк і сад (місце, де ростуть дерева);

ü    не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг – сніжок) ;

ü    не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

ü    «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня в слові заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак – корінь буде виділено правильно);

ü    «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник, учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий і визначити корінь робот – робіт, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів у тому, що –от-, -іт- – суфікси, а не частини кореня);

ü    «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс –енятк- або –ятк-, насправді ж тут три суфікси – -ен-, -ят-, -к-);

ü    «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають як суфікс –ка).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, учитель повинен приділити належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок.

Таким чином, доцільно якомога ретельніше добирати методи та прийоми; до проведення кожного уроку підбирати цікавий матеріал, використовуючи при цьому так вподобані дітьми казки, прислів’я, загадки, ігри, змагання тощо.       

На сьогодні в арсеналі вчителя початкових класів чимало ефективних засобів активізації навчання. Треба лише їх уміло застосовувати, враховуючи мету уроку, характер матеріалу, рівень підготовки учнів і власні можливості.

Вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному і писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:

І. На спостереження за роллю морфем у слові:

― розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення (дуб – дубок, писати – переписати);

― порівняйте слова пенсіонер – пенсіонерка, поясніть, як утворилося друге слово;

― поясніть, від якої частини мови утворилося друге слово, якою частиною мови воно є, як утворилося (ліс – лісовий, синій – синька).

ІІ. На заміну морфем у слові:

― у поданих словах замініть суфікс –ик суфіксом –ищ (котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова?

― у словах вийти, роз’єднати замініть префікс іншим, щоб вийшло слово з протилежним значенням.

ІІІ. На добір слів:

― доберіть слова за поданими схемами:

          , , .

― доберіть до слова білизна однокореневі слова, які б належали до різних частин мови, поясніть, як вони утворилися;

― у слові книжка знайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим самим суфіксом, поясніть значення утворених слів;

― у слові перебігти визначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення утворених слів.

ІV. На утворення слів:

― утворіть від поданих іменників прикметники (учитель, трактор, рука);

― утворіть від поданих дієслів іменники за зразком читати – читання (малювати – ..., лежати – ...);

― утворіть дієслова, ставлячи замість крапок дібрані префікси

                   пере

                   ...        →ходити

                   ...

                   ...

На нашу думку, крім вправ, вміщених у підручнику, можна подати й інші. Розв’язання цікавих завдань сприятиме розвитку кмітливості, спонукатиме школярів повторювати вивчене, зазирати до словника.

Більшість слів в українській мові багатозначні, омонімічні. Школярі часто бачать їх у книжках, самі використовують у мовленні. Щоб правильно виділити корінь слова, потрібно перш за все з’ясувати його лексичне значення у певному контексті. Тому на уроках доцільно використовувати й такі завдання, щоб учні міркували про лексичне значення окремих слів.

Також на уроках можна використовувати цікаву граматику, загадки, прислів’я, приказки. Це теж послужить збагаченню словника учнів. Такі вправи доцільно подавати в кінці уроку, коли школярі вже втомилися. Це пожвавить роботу, зацікавить їх.

алі у нашій роботі пропонуємо вправи для самостійної, індивідуальної та групової роботи. Також серед вправ є тексти, які мають природниче спрямування і дають змогу здійснювати екологічне виховання на уроках української мови. Віршовані тексти допоможуть дітям зрозуміти красу, багатство української мови, її виразність, чарівність рідної природи.

Запропоновані нами завдання можна використати під час вивчення префіксів і суфіксів у 3-4 класах.

Наведемо приклад казки, яку учні із зацікавленням слухатимуть, із якої вони дізнаються, який великий світ слів, зустрінуться з новими для них поняттями, термінами, у них виникне інтерес, що ж це за часточки, які змогли побудувати такий великий замок.

Цю лінгвістичну казку можна навіть розказати на першому уроці вивчення розділу «Будова слова». У даному разі відбуватиметься пропедевтичне навчання, звертатиметься увага учнів на традиції та звичаї українського народу, виховуватиметься почуття необхідності дружби, підтримки, взаємодопомоги, любові до рідної мови.

№1

Казковий замок

(Лінгвістична казка)

Жили-були собі слова. Вони змінювалися, росли, як дерева. З кожним роком слів ставало все більше й більше. І от виріс пишний, квітучий сад. Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звучали, нагадували чарівний спів солов’я. Стали люди називати милозвучну мову солов’їною.

Добре жилося словам: вони дружили, допомагали один одному. Вирішили слова побудувати величезний Замок дружби слів. На будівництві трудились усі часточки слів: і корені, і суфікси, і префікси, і закінчення. Корені слів споруджували стіни, суфікси робили вікна, двері, а закінчення вилізли на дах будинку, щоб покрити його червоною черепицею. Префікси подавали цеглу невтомним мулярам-кореням. Дружно працювали слова. Прийшли на допомогу своїм родичам і спільнокореневі слова.

Здавна в Україні закріпився хороший звичай: збиратися на будівництво нового будинку усім товариством, селом, вулицею. Цей звичай у народі назвали толокою.

Ось і готовий замок. У ньому будуть жити слова, які приносять людям радість та добро, сподівання на вдачу.

Слова вирішили зробити новосілля і запросити в гості усіх своїх родичів [3, 52].

Бесіда за казкою:

1.                 Чому українську мову називають солов’їною, милозвучною?

2.                 Що нового ви дізнались про традиції українського народу?

3.                 Яким чином, за допомогою чого словам вдалось побудувати Замок дружби слів?

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8