Корекція шкільної тривожності в молодшому шкільному віці

Як видно з таблиці № 11 , 47,40% учнів середній рівень загальної тривожності. У 52,50% обстежуваних виявлено підвищений рівень тривожності в школі. Ця частина дітей переживає негативний емоційний стан, що пов’язаний із включенням до життя школи. У 31,50% учасників виявлено підвищений рівень переживання соціального стресу. Ці учні переживають емоційний стан, який є несприятливим для розвитку соціальних контактів. У 26,30% досліджуваних виявлено підвищений рівень фрустрації потреби в досягненні успіху. Дана частина дітей перебуває на психічному тлі, яне на дозволяє розвивати свої потреби в досягненні успіху. У 31,50% дітей виявлено високий рівень і ще в 31,50% - підвищений рівень страху самовираження. Учні відчувають негативні емоційні переживання з приводу саморозкриття, демонстрації своїх здібностей. У 36,80% дітей виявлено високий страх ситуації перевірки знань. Ці діти переживають тривогу з приводу перевірки їх знань, досягнень, можливостей. Також більше ніж у третини учнів виявлено страх невідповідності очікуванням оточуючих. Діти орієнтуються на значимість інших в оцінці своїх вчинків і думок, очікують негативних оцінок. Низький рівень тривожності, пов’язаний з фізіологічним протистоянням стресу , виявлено у 36,80% обстежуваних. Це означає, що більшість учнів класу має пристосованість до ситуацій стресогенного характеру. У 31,50% учнів виявлено підвищений рівень тривожності, який стосується проблем і страхів у стосунках з вчителями. Більшість учнів класу з цього приводу не відчувають страхів.

Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, ми виявили, що рівень тривожності по різним факторам в учасників контрольної групи майже не змінився, див. табл.№ 12.

Таблиця 12 - Порівняльна таблиця n=19

Як видно з таблиці № 12, в учасників контрольної групи виявлено незначні збільшення рівня загальної тривожності, шкільної тривожності, страху ситуації перевірки знань.

Не змінився рівень переживання соціального стресу і проблем та страхів у стосунках з вчителем.

Дані показники суттєво не змінюють рівень тривожності дітей і їхній стан.

Висновок до третього розділу

Формуючий експеримент, у завдання якого входила розробка та апробація психокорекційної програми, спрямованої на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку, був проведений у формі корекційних занять, які містили в собі ігри, спеціальні вправи, завдання.

Після проведення корекційно – розвивальної роботи, простежила динаміку зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку експериментальної групи. На даному етапі підтвердилася ефективність складеної корекційно-розвиваючої програми.

Результати повторного діагностичного зрізу показали, що рівень тривожності в учнів експериментальної групи знизився в різних аспектах. В учасників контрольної групи, які були продіагностовані, але не брали участь в корекційно-розвивальній роботі, рівень тривожності не знизився і залишився приблизно на тому ж рівні, що спочатку.

Отже, можна зробити висновок, що розроблена нами корекційно – розвивальна програма є ефективною в подоланні високого рівня тривожності молодших школярів.

Висновок

Проаналізувавши теоретичні джерела по проблемі підвищеної тривожності молодших школярів, можна зробити висновок, що у психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.

Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людини в умовах невизначеності. Це емоційний аспект тривожності.

Тривожність – це постійна або ситуативна властивість людини , яка призводить до стану підвищеного занепокоєння, відчуття страху і тривоги в специфічних соціальних ситуаціях [9, 81].

Науковці вважають, що тривога є складовою частиною стану сильної психічної напруги - «стресу». Можна зробити висновок про те, що такі форми поведінки як емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, може розглядатися як прояв тривожності.

Дослідивши особливості прояву тривожності в дітей молодшого шкільного віку, виявлено, що діти з високим рівнем тривожності схильні до яких-небудь страхів. Більшість дітей проходять в своєму психічному розвитку ряд вікових періодів підвищеної чутливості до страхів.

У психологічній сфері тривожність проявляється у зміні рівня домагань особистості, у заниженні самооцінки, рішучості, впевненості у собі. Тривожність впливає на мотивацію. Тривожність не обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.

Головною причиною виникнення тривожності у дітей вважається неправильне виховання та несприятливі стосунки дитини з батьками, особливо з матір'ю.

За результатами аналізу нашого дослідження, частіше за все у дітей молодшого шкільного віку проявляється підвищений рівень загальної тривожності в школі – 88,20%, страху самовираження – 77,60%, страху невідповідності очікуванням оточуючих – 67,10%, страхів у стосунках з вчителями – 93,00%.

Визначивши вплив спеціально розробленої корекційно-розвивальної програми, спрямованої на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку, ми дійшли до висновку, що вона є дієвою і приносить позитивні результати.

На основі досвіду проведення корекційних занять з тривожними дітьми експериментальної групи, ми переконалися, що вони дійсно впливають на зниження тривожності в поведінці дітей молодшого шкільного віку. Вони позитивно вплинули на емоційну сферу дітей, а також змінили прояви тривожності в поведінці на спокій, рівновагу, відсутність емоційного і фізіологічного напруження.

Результати повторного діагностичного зрізу показали, що рівень тривожності в учасників експериментальної групи знизився в різних аспектах: загальної тривожності, шкільної тривожності, фрустрації потреби в досягненні успіху, страху невідповідності очікуванням оточуючих, низького фізіологічного протистояння стресу, проблем і страхів у стосунках з вчителем.  В учасників контрольної групи, які були продіагностовані, але не брали участь в корекційно-розвивальній роботі, рівень тривожності не знизився і залишився приблизно на тому ж рівні, що спочатку.

Отже, можна зробити висновок, що розроблена нами корекційно – розвивальна програма є ефективною в подоланні високого рівня тривожності молодших школярів.

Список літератури

1.                 Аракелов Н.Е., Лысенко Е.Е. Психофизиологический метод оценки тревожности // Психологический журнал. – 1997. - №2. – 38с.

2.                 Битякова М.Р. Организация психологической работы в школе – М.: Совершенство, 1997. – 298с.

3.                 Гордєєва А. Тривожність молодших школярів у процесі адаптації до школи : шляхи та методи психокорекції // Психолог. – 2009. - №14.- квітень. – с. 1-24

4.                 Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей. – СПб, 2000

5.                 Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика, 1986. – 109с.

6.                 КовальчукО. Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів // Психолог – 2009. - №11-12, березень. – с. 22-23

7.                 Кученко Т.О. О детской тревожности. // Воспитание школьников. – 2002 - №5

8.                 Неймарк М.З. Аффекты у детей и пути их преодоления // Советская педагогика. – 1963. - №5. – с. 38-40

9.                 Обухова Л.Ф. Детская и возрастная психология. – М., 1996. – 169с.

10.            Петровская Л.А. Компетентность в общении. М.: МГУ, 1989. – 216с.

11.            Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков : Психологическая природа и возрастная динамика. Москва – Воронеж, 2000

12.            Практическая психодиагностика / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский – Самара «Бахрах», 2000

13.            Психічне здоров’я дитини – К.: Ред. загальнопед. газет, 2003. – 112с.

14.            Психология. Словарь / Под. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494с.

15.            Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Кн.1 – М.: ВЛАДОС, 2003

16.            Рогов Е.И. Настольная книга психолога. Кн.2 – М.: ВЛАДОС пресс, 2001. – 529с.

17.            СкворчевськаО.В. Ігрові методики роботи з учнями1-4 класів. – Харків «Основа», 2007. – 207с.

18.            Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин – Минск.: Харвест, 1997. – 800с.

19.            Спиваковская А.С. Психотерапия : игра, детство, семья – ООО Апрель Пресс, ЗАО Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000

20.            Степанов С.С. Психологический словарь для родителей М. : Академия, 1996 – 152с.

21.            Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. М.: Просвещение, 1966. – 149с.

22.            Тривожні діти 5-10 років. Корекційна програма // Психолог. – 24 (360). – червень. – 2009. – с. 3-15

23.            Фридман Л.Ф., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя // Практическая психология в образовании – М.: Изд-во «Совершенство», 1988.

24.            Шебанова В.І. Дослідження тривожності в дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія. – 2001. - №2. – с. 108-119.

25.            Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция – М.: МГУ, 1990. – 197с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5