Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

Знання історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків

Дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, до праці батьків

Уміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність та ін.

Рис. 2.3 Динаміка росту обізнаності учнів про історію життя та працю земляків

У процесі формуючого експерименту значна трансформація відбулась і в розумінні громадської активності, поняття захисту Батьківщини та гордості за неї. На запитання „Чи відчуваєте ви себе громадянином України?”, „Чи турбує вас майбутнє міста, України?” понад 43,7% респондентів експериментальної групи дали позитивну відповідь. Наведемо деякі типові відповіді дітей:

–                          Я громадянка України, бо я живу в Україні.

–                          Я громадянин України, бо й мама, й тато, і я народились і живемо в селі Рудня-Іванівська, а це Україна.

–  Я українець, живу в Україні, значить, я громадянин України.

–  Турбує, мені хочеться, щоб люди гарно працювали й моє селище було гарним, як на свято Івана Купала, щоб усі його пам’ятали.

–  Турбує, мені хотілося б, щоб місто завжди було таким красивим, щоб менше вирубували лісів, щоб зберігалися місцеві традиції.

Ці відповіді є свідченням вихованості патріотичних почуттів на рівні мотивації почуттів (емоцій).

Після відповідей на запитання „Як ви розумієте поняття „захист честі й гідності Батьківщини?” та „Чи виникає у вас почуття гордості за свою Вітчизну?” учням пропонували навести приклади.

Наведемо приклади деяких типових відповідей молодших школярів:

– Щоб ніхто в світі не говорив погано про мою державу, а українці захищали Україну від ворогів і терористів..

- Це значить любити й берегти свою Україну, як маму. Не дати ворогові скривдити її, а якщо потрібно, захистити від нього.

- Боротися з порушниками дисципліни.

- Добре вчитися, гарно працювати, радіти один одному.

- Дуже приємно, коли перед спортивними змаганнями або коли брати Клички змагаються, звучить гімн і підіймають прапор України.

- Коли грають футболісти, то перед початком гри звучить гімн моєї держави, футбол подобається всім. Значить, усі люди Землі чують гімн, і мені радісно.

- Гордість, тому що в Україні багато видатних, талановитих людей.

Яскравим прикладом патріотичних почуттів є створені учнями висловлювання. Дітям було запропоновано закінчити висловлювання: „Якби я був чарівником...”, „Якби до мене припливла золота рибка...”.

Наведемо декілька відповідей:

-  Якби я був чарівником, то зробив би нашу країну наймогутнішою.

-  Якби я був чарівником, зробив би всіх щасливими.

-  Якби до мене припливла золота рибка, попросив би вилікувати всіх хворих людей.

-  Якби до мене припливла золота рибка, попросив би, щоб моя Батьківщина була сита, золота, багата й люба для всіх, щоб збулись усі мрії людей. Щоб люди нічого не боялися, як українські козаки.

Повну відповідь за цих умов дали 40,0% учнів експериментальної групи.

Таблиця 2.16

Характеристика Герба України

Характеристика Прапора України

Характеристика Гімну України

Залучення учнів до вивчення національної символіки допомогло їм пройнятися патріотичним духом, осмислити важливість процесу державотворення, усвідомити своє місце в ньому, прагнути жити для українського народу та Батьківщини.

У ході формуючого експерименту значно змінилися відповіді на запитання: „Як маємо поводитися під час звучання Гімну, коли підіймають Прапор?”. Молодші школярі розуміють, що це символи держави, тому й поведінка має бути особливою (стояти треба струнко, не розмовляти, не дивитись у різні боки тощо). Повну, змістовну відповідь на запитання дали 49,9% респондентів експериментальної групи.

Таблиця 2.17

Обізнаність учнів про Батьківщину, державні та національні символи

Пошана до національних і державних символів

Любов до рідного краю, до рідних місць, рідної мови

Громадська активність, поняття про честь і гідність Батьківщини, гордість за свою Вітчизну

За певний час відбулися якісні зміни в знаннях дітей, зросло почуття патріотизму. Проте в контрольній групі показники нижчі, оскільки виховна робота була загально спрямованою. В експериментальній групі динаміка зростання патріотичних почуттів суттєва, тому що у виховній роботі використовувалася спеціально організована система методів, прийомів, засобів, які сприяли активному включенню молодших школярів у різноманітні види діяльності.

Висновки до другого розділу

У результаті констатуючого експерименту було визначено рівень сформованості якостей і рис, які відбивають патріотичні почуття та погляди молодшого школяра. Поглиблений аналіз знань учнів із громадянсько-патріотичного напрямку засвідчує, що в них недостатньо розвинені почуття:

− пошани до національних і державних символів;

− любові до рідного краю, Батьківщини, рідної мови;

− поваги до пращурів, учителів, ветеранів війни та праці;

− інтересу до історії рідного краю, минулого країни;

− поваги до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят;

− дбайливого ставлення до національних багатств, рідної природи;

− поваги до праці батьків, всього українського народу;

− гордості за свою Вітчизну;

– відповідальності, ініціативності, доброзичливості, правдивості, старанності, наполегливості тощо.

Узагальнюючи результати констатуючого експерименту, ми дійшли висновку, що виховати патріотичні почуття в молодших школярів можливо, якщо:

– розробити технологію патріотичного виховання з використанням різноманітних форм і методів;

– розробити та впровадити програму з патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній роботі;

– підготувати вчителів до роботи з патріотичного виховання, забезпечити їх методичною літературою, програмами та практичними розробками;

– залучити родину учнів до участі у виховній роботі школи;

– задіяти громадськість, ветеранів війни та праці, народних умільців, діячів культури;

– систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання;

– створити банк творчих робіт, музеї чи куточки історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.

Найефективнішими засобами, що стимулюють процес формування патріотичних почуттів у молодших школярів в умовах позаурочної роботи, виявилися: бесіди про родину (маму, тата, бабусю, дідуся та інших родичів); народні та сюжетно-рольові ігри („Ласкаві слова рідним”, „Як підняти настрій мамі”, „Іду на Січ”, „Опанас” та ін.); участь у народних обрядах, релігійних та родинних святах; різні види екскурсій (краєзнавчі, на підприємства, по історичних місцях, у природу тощо); бесіди про державні та народні символи, їхнє походження; знайомство з музичним мистецтвом тощо.

У процесі формуючого експерименту суттєву роль відіграли такі форми роботи, як виготовлення учнями „Родинного альбому”, „Карти рідного села”, „Календаря українських свят” або „Видатних дат міста, країни”. В результаті такої діяльності в учнів формувалися знання про минуле родини, рідного краю, Батьківщини, а також свідоме ставлення до них.

Проведене нами дослідження довело: патріотичні почуття, що виникають завдяки апробованим нами засобам, відіграють у житті молодшого школяра роль внутрішнього стимулятора, який є найкращим і найсильнішим двигуном його громадянського ствердження на основі природного потягу до родини, рідного міста, краю, країни та Батьківщини в цілому.

Контрольний експеримент довів, що запропонована позаурочна робота з патріотичного виховання молодших школярів сприяє збагаченню внутрішнього духовного світу дитини; поширенню знань національної, громадянської та патріотичної спрямованості; усвідомленню свого національного „Я”; прагненню зробити власний внесок у збереження та розбудову Української держави.

Висновки

Історико-педагогічне обґрунтування сутності, структури та змісту патріотичного виховання, результати проведеного дослідження довели, що обрана нами тема є правомірною, оскільки вона зумовлена проблемами подальшої теоретичної та практичної розробки шляхів патріотичного виховання особистості молодшого школяра.

Вирішивши завдання нашого дослідження, ми дійшли таких висновків.

1. Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми в історії української педагогічної думки дозволяє стверджувати, що в усі часи, за різних соціально-політичних умов уявлення про патріотичне виховання завжди пов’язувалося насамперед з ідеями служіння Вітчизні. Головними, незмінними рисами патріотизму залишаються:

-  любов до Батьківщини, відстоювання її інтересів;

-  боротьба за волю, честь і славу України;

-  любов до народу, родини, сім’ї;

-  служіння Богові як абсолютній Правді, Красі, Справедливості;

-  відстоювання та відродження рідної мови, науки, освіти, культури, мистецтва, духовних традицій народу;

-  зміцнення дружби між народами.

2. Дослідження поняття патріотизму в філософській, політичній, науково-педагогічній та психологічній літературі дозволило розкрити його сутність, структуру та зміст на сучасному етапі. Під патріотизмом ми розуміємо духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людей до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатства, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави.

3. Структура патріотизму, на наш погляд, виявляється в ставленні особистості: до себе (національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність, суспільна активність та ініціативність); до людей (толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, допомога, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією); до Батьківщини (віра, надія, любов, громадянська відповідальність, готовність стати на захист країни, бажання працювати для її розвитку, підносити її міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави, гордість за її успіхи, біль за невдачі); до національних цінностей (бажання та потреба в накопиченні, збереженні й передачі родинних та національних звичаїв, традицій, обрядів; дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи; сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі).

4. Одержані теоретичні та науково-методичні висновки переконують, що етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення (О.Вишневський) є фундаментом патріотизму і здійснюється переважно в батьківській родині та школі. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму. Саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього й сьогодення. До патріотичних ми відносимо:

− почуття належності до своєї держави та її народу;

− почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;

− повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;

− захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;

− любов до рідної природи;

− шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

− ностальгія при розлуці з Батьківщиною;

− неприязнь до всього антиукраїнського;

− почуття національної гідності.

5. Досліджуючи проблему патріотичного виховання в позаурочній діяльності, ми спиралися на наукові праці П.Ігнатенка, О.Кобрій, Н.Косарєвої, Л.Крицької, В.Кукушина, В.Поплужного, Г.Пустовіта та інших учених, на основі чого створили певну систему позаурочної виховної роботи, розкрили її мету, завдання, закономірності, принципи, зміст, форми та методи, що сприяли поглибленню й закріпленню знань, яких діти набувають на уроках, розвитку громадянських якостей, накопиченню соціального досвіду, розвитку патріотичних почуттів.

6. У констатуючому експерименті було розроблено критерії патріотичного виховання. Показники критеріїв віднесли до трьох розділів: родинного, соціального, державного, що у своїй сукупності складають зміст патріотичного виховання, яке в реальній практиці реалізується не повною мірою. Експериментальні показники складових розділів на цьому етапі дуже низькі.

7. Створена нами педагогічна технологія патріотичного виховання, її мета, принципи, компоненти, напрями, методи, форми, загальнодидактичні критерії сприяли розкриттю змісту виховної роботи в позаурочний час. Завдяки цьому було максимально активізовано діяльність молодших школярів патріотичного спрямування.

8. Найефективнішими формами організації позаурочної роботи з патріотичного виховання є: свята (сімейні, народні, релігійні, державні), екскурсії та походи (краєзнавчі, на підприємства, по історичних місцях, в природу тощо), бесіди, зустрічі з відомими людьми (героями війни та праці, народними умільцями, державними діячами тощо), виставки, конкурси, вікторини, створення музейних експозицій, догляд за могилами, надання допомоги членам родини, ветеранам, людям похилого віку, дітям-сиротам тощо. Виявилось доцільним використання розроблених форм: виготовлення “Родинного альбому”, карт “Пам’ятні куточки міста”, календаря “Видатні дати міста, країни”; туристко-краєзнавча експедиція “Моя Батьківщина – Україна”; конкурси на кращого знавця народної пісні “Пісня – душа народу”; проведення інформаційних хвилин “Життя Батьківщини”, “Вісті України”.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19