НБУ-финансовый агент правительства

І. Мітюков нагадав, що у випадку схвалення Радою директорів МВФ п'ятого та шостого перегляду програми розширеного фінансування EFF, Україна отримає по $270 млн. за кожен перегляд (у Кабінеті міністрів зазначають, що, відповідно до рішення керівництва МВФ, п'ятий та шостий перегляди об'єднано з метою дотримання графіку надання коштів Україні у 2001 році).
Ці кошти буде спрямовано на збільшення валютних резервів Національного банку України та обслуговування боргу перед МВФ.
Досвід взаємодії України з міжнародними фінансовими інституціями підтверджує необхідність істотного удосконалення її форм та механізмів.
Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку.

Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, Уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними.
Отримання нових кредитів МВФ може здійснюватися лише на рефінансування існуючих боргових зобов'язань.
З метою удосконалення процедури надання державних гарантій за іноземними кредитами Кабінетом Міністрів України було розроблено проекти постанови
Кабінету Міністрів України “Про порядок залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів, надання державних гарантій виконання зобов’язань юридичними особами-резидентами України” і Положення про порядок залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів та надання державних гарантій виконання зобов’язань юридичними особами-резидентами
України”.
Підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України “Про випуск казначейських зобов’язань України”.
Розроблено порядок “Про достроковий викуп облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик”, який затверджено наказом Мінфіну №82 від 15.02.2001 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції 06.03.2001 року № 199/5390.

4. Кредитування уряду

Заборгованість уряду України перед Національним банком за 1991-1995 роки за наданими кредитами і нарахованими процентами становила 7 мільярдів
748 мільйонів гривень. Враховуючи невизначення законодавством України джерел покриття заборгованості, Національний банк повідомив Верховну Раду про відсутність у нього необхідних для цієї операції коштів і погодився списати несплачені проценти на суму 3.4 мільярда гривень, які на той час перебували на позабалансовому обліку, і запропонував Верховній Раді та уряду погашення кредитів у сумі 3.1 мільярда гривень, надані Міністерству фінансів за 1991-1995 роки, реструктуризувати на 20 років.

За станом на 1 жовтня 1998 року заборгованість уряду перед
Національним банком становила 16 мільярдів 235 мільйонів гривень, із них за
ОВДП, що знаходяться у власності Національного банку, - 8 мільярдів 642 мільйони гривень.

НБУ регулярно здійснює кредитування Мінфіну шляхом придбання державних цінних паперів, які випускаються останнім для поточного виконання держбюджету. Розміри таких кредитів не повинні перевищувати можливостей НБУ і не вести до надмірного збільшення грошової маси. Кредитування уряду з боку НБУ повинно відбуватися у відповідності з грошово-кредитною політикою держави.

Під грошово-кредитною політикою держави розуміють сукупність мір економічного регулювання грошового обігу і кредиту, які спрямовані на забезпечення стійкого економічного росту шляхом впливу на рівень і динаміку інфляції, інвестиційну активність і інші найважливіші макроекономічні процеси.

Грошово-кредитна політика – найважливіший метод державного регулювання суспільного відтворення з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для розвитку ринкової економіки.

Національний банк України створений саме з метою реалізації грошово- кредитної політики, яка повинна забезпечити ефективне реформування та розвиток національної економіки. Курс НБУ на забезпечення стійкого курсу національної валюти, який не завжди і всюди знаходив підтримку в суспільстві, дозволив подолати період гіперінфляції та вивів українську економіку на траекторію зростання (табл.5-8).

Таблиця 5

Грошова маса в Україні 1991-2002 роки

|Пері|M0 |темп |M1 |темп |M2 |темп |M3*|темп |
|од | |росту | |росту | |росту |* |росту |
|1991|0.3 |- |1.7|- |2.4|- |- |- |
|* | | | | | | | | |
|1992|5 |1667 |21 |1221 |25 |1050 |- |- |
|1993|128 |2560 |334|1629 |482|1928 |- |- |
|1994|793 |620 |186|544 |321|667 |- |- |
| | | |0 | |6 | | | |
|1995|2623|331 |468|252 |684|213 |693|- |
| | | |2 | |6 | |0 | |
|1996|4041|154 |631|135 |902|132 |936|135 |
| | | |5 | |3 | |4 | |
|1997|6132|152 |905|143 |124|138 |125|134 |
| | | |0 | |48 | |41 | |
|1998|7158|117 |103|114 |154|124 |157|125 |
| | | |31 | |32 | |05 | |
|1999|9583|134 |140|136 |217|141 |220|141 |
| | | |94 | |14 | |70 | |
|2000|1279|134 |207|147 |313|145 |320|145 |
| |9 | |32 | |87 | |84 | |
|2001|1946|152 |297|144 |449|143 |436|142 |
| |5 | |73 | |97 | |19 | |

* Розрахунки МВФ;

** до 1998 року М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Темпи росту розраховані до попереднього періоду, %.
Склад грошових агрегатів:

М0 - гроші поза банками;

М1 = М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті;

М2 = М1 + строкові кошти у національній валюті та валютні кошти;

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Таблиця 6

Грошова маса України 2002 рік
|на кінець періоду, млн. грн. |

|Періо|М0 |Темп|М1 |Темп|М2 |Тем|М3 |Тем|
|д | | | | | |п | |п |
| | |рост| |рост| |рос| |рос|
| | |у | |у | |ту | |ту |
|січен|181|93 |275|93 |430|96 |436|96 |
|ь |01 | |86 | |70 | |19 | |
|лютий|186|103 |284|103 |445|103|450|103|
| |66 | |16 | |07 | |32 | |
|берез|196|105 |302|107 |467|105|473|105|
|ень |46 | |87 | |93 | |45 | |

Таблиця 7

Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України

1992 -2002 роки
|% річних |

|Період|Встановл|Фактична ставка за інструментами |
| |ена | |
| |облікова| |
| |ставка | |
| | |Усього |кредитні |ломбардні |опера|інші |
| | | |аукціони |кредити |ції |механізм|
| | | | | |РЕПО |и |
| | | |з 2001 року |з 2001 року -| | |
| | | |- | | | |
| | | |кредити, |овернайт | | |
| | | |придбані | | | |
| | | |банками на | | | |
| | | |тендері | | | |
|1992*|80.0 |... |- |- |- |... |
|1993 |190.0 |68.5 |- |- |- |68.5 |
|1994 |225.9 |124.9 |264.0 |- |- |115.2 |
|1995 |131.0 |82.1 |83.0 |110.0 |- |60.4 |
|1996 |62.3 |51.8 |52.6 |64.4 |- |41.0 |
|1997 |24.6 |25.2 |21.7 |31.4 |21.8 |19.7 |
|1998 |61.6 |52.7 |- |54.4 |54.1 |47.8 |
|1999 |50.0 |44.0 |- |61.1 |59.7 |33.0 |
|2000 |30.6 |29.6 |- |30.9 |28.0 |- |
|2001 |19.7 |20.2 |16.5 |20.4 |22.0 |21.0 |

На кінець року.

Встановлена облікова ставка НБУ розраховується як середньозважена величина.

Таблиця 8

Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України

2002 рік
|% річних |

|Період|Встановл|Фактична ставка за інструментами |
| |ена | |
| |облікова| |
| |ставка | |
| | |Усього |кредитні |ломбардні |операц|інші |
| | | |аукціони |кредити |ії |механізм|
| | | | | |РЕПО |и |
| | | |з 2001 року |з 2001 року | | |
| | | |- |- | | |
| | | |кредити, |овернайт | | |
| | | |придбані | | | |
| | | |банками на | | | |
| | | |тендері | | | |
|січень|12.5 |14.9 |14.0 |15.0 |- |- |
|лютий |12.5 |14.0 |14.0 |- |- |- |
|березе|11.8 |12.8 |13.0 |- |11.7 |- |
|нь | | | | | | |
|з |11.5 |- |- |- |- |- |
|11.03 | | | | | | |
|І |12.3 |13.9 |13.3 |15.0 |11.7 |- |
|кварта| | | | | | |
|л | | | | | | |

Встановлена облікова ставка НБУ розраховується як середньозважена величина.

Довідково наводиться облікова ставка НБУ в разі змін її величини протягом місяця.

Послідовне зниження ставки рефінансування хоча і з деяким часовим лагом сприяє здешевленню банківських кредитів, що видно з табл.9-10.

Таблиця 9

Процентні ставки банків за кредитами і депозитами

1992-2002 роки, % річних

|Період|Усього |У національній валюті|В іноземній валюті |
| |кредити |депоз|кредити |депозити |кредити |депозити |
| | |ити | | | | |
|1992|- |- |76.0 |68.0 |- |- |
|1993|- |- |221.1 |187.3 |- |- |
|1994|- |- |201.7 |171.0 |- |- |
|1995|- |- |107.1 |61.2 |- |- |
|1996|- |- |77.0 |34.3 |- |- |
|1997|- |- |49.1 |18.2 |- |- |
|1998|43.8 |18.0 |54.5 |22.3 |20.0 |9.7 |
|1999|43.3 |17.1 |53.4 |20.7 |21.0 |9.0 |
|2000|33.0 |11.1 |40.3 |13.5 |17.0 |5.8 |
|2001|26.1 |9.9 |31.9 |11.2 |13.1 |5.6 |

Процентні ставки наведені у річному обчисленні без врахування міжбанківського ринку. Значення процентних ставок розраховані як середньозважені за портфелем кредитів і депозитів. При розрахунку рівня процентних ставок не враховуються суми, за якими не передбачено нарахування процентів. До 1998 року банки за процентними ставками по кредитах і депозитах в іноземній валюті звітність не надавали.

Таблиця 10

Процентні ставки банків за кредитами і депозитами 2002 рік, % річних

|Період|Усього |В національній валюті |В іноземній валюті |
| |Креди|Депоз|Кредити |Депозити |Кредити |Депозити |
| |ти |ити | | | | |
|січен|23.0 |9.5 |29.7 |10.1 |10.8 |7.4 |
|ь | | | | | | |
|лютий|24.3 |8.7 |29.4 |9.2 |11.9 |6.5 |
|берез|22.4 |8.2 |27.6 |8.6 |11.9 |6.7 |
|ень | | | | | | |

Процентні ставки наведені у річному обчисленні без врахування міжбанківського ринку. Значення процентних ставок розраховані як середньозважені за портфелем кредитів і депозитів. При розрахунку рівня процентних ставок не враховуються суми, за якими не передбачено нарахування процентів.

У 2000 р. було реструктуризовано заборгованість у складі загальної суми основного боргу Уряду України перед Національним банком за ОВДП, що підлягала погашенню у 2000-2004 рр. у розмірі 9562 млн.грн. В результаті такої реструктуризації Національний банк України отримав на зазначену суму процентні облігації внутрішньої державної позики 2000 року з термінами погашення протягом 2002-2010 років.

Кабінет Міністрів України також забезпечив випуск казначейських векселів в рахунок оформлення заборгованості перед НБУ по сплаті доходу у
2009-2010 роках.

5. Банківське обслуговування уряду

Національний банк і 17 комерційних банків України у 1997 році продовжували виконувати функції касових агентів уряду. З метою подальшого вдосконалення касового виконання бюджету проведено поетапне введення казначейської системи касового виконання бюджету. Для підвищення надійності зберігання бюджетних коштів, а також посилення контролю за їх рухом і використанням у січні 1998 року Міністерством фінансів вирішено зменшити кількість уповноважених банків до шести.

Трансформаційні процеси в Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилися питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової.
Розбалансованість фінансової системи, платіжна криза, спричинена насамперед переходом до світових цін на енергоносії, відсутність необхідних внутрішніх нагромаджень об'єктивно обумовили потребу в зовнішніх коштах для відновлення господарської рівноваги, забезпечення сталого економічного зростання.

Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інституції - Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Порівняно низька вартість запозичень, які вони надають, значущість їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права.

У період післякризового розвитку, коли стадію входження нашої держави в міжнародну фінансову систему можна вважати завершеною, потрібне вдосконалення механізмів такого співробітництва. В їх основі мають залишатися національні економічні інтереси, потреби дальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.

Ініціатором удосконалення цих взаємовідносин має бути українська сторона, що ставить перед Урядом вимогу чітко окреслити та обґрунтувати не лише оптимальні потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетні сфери та необхідні умови ефективного їх використання.

При цьому слід мати на увазі і те, що співпраця, насамперед з
Міжнародним валютним фондом, розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри, підтвердження кредитоспроможності держави. Водночас не можна допустити, щоб стосунки з міжнародними фінансовими інституціями звелися до дріб'язкової опіки з їхнього боку. Головне - забезпечувати розв'язання за допомогою одержаних кредитів проблем стратегічного порядку.
Що стосується визначення механізмів та інструментарію стратегії і тактики економічних перетворень, то це теж прерогатива української сторони.

Практика використання Урядом та НБУ запозичених коштів має бути максимально прозорою. Ситуація, що склалася у 1997-1998 рр., коли невиважена фінансова політика призвела до фактичної втрати валютних резервів НБУ, засвідчує, що у цій справі ще залишається багато недоліків, організаційно невідпрацьованих питань. Це зобов'язує Кабінет Міністрів і
Національний банк прискорити обґрунтування оптимального алгоритму взаємовідносин з міжнародними фінансовими інституціями та практичних дій у сфері державних запозичень.

З приєднанням України у 1992 р. до найвпливовіших міжнародних фінансових інституцій - МВФ і Світового банку та провідної реґіональної фінансової установи - ЄБРР розпочато інтеграцію у світову фінансову систему.

Квота України у МВФ становить 997,3 СПЗ, що відповідає приблизно
1,497 млрд дол. США. Необхідною підставою для отримання кредитів МВФ є наявність у країни-позичальника дефіциту платіжного балансу. Переговорний процес з МВФ полягає насамперед у підготовці Меморандуму економічної політики України, листа-звернення уряду до МВФ, в якому гарантується виконання всіх заходів, викладених у Меморандумі, а також у зборі групою експертів МВФ статистичної інформації, що стосується стану державних фінансів України, її грошово-кредитної та валютної систем, зовнішнього боргу.

Загальна сума кредитів, отриманих Україною від МВФ протягом 1994-
1996 рр., становила близько 1,960 млрд дол. США. З середини 1996 р. експерти МВФ готували для України середньотермінову програму на 1997-1999 рр., яку передбачалося підтримати в рамках кредиту "Механізм розширеного фінансування" (загальна сума позички становитиме близько 2,9 млрд дол.
США).

Передумовою отримання Україною кредитів від МВФ було взяття урядом
України у вересні 1994 р. зобов'язань на найближчу перспективу у сфері політики та економіки, що знайшло своє відображення у Меморандумі з питань економічної політики та стратегії. Найважливішими завданнями уряду, викладеними у Меморандумі, були: створення стимулів для розвитку експорту, лібералізація обмінного курсу, системи зовнішньої торгівлі та регулювання цін, обмеження втручання уряду в економіку, зменшення інфляції. У зв'язку з цим 26.10.94 р. керівництвом МВФ було прийнято рішення про надання Україні
Системної трансформаційної позики (STF) у рамках 50 % квоти, що становило
717,12 млн дол. США.

Наступний Меморандум економічної політики уряду України на 1995 р., який був представлений МВФ, проголошував більш жорстку монетарну політику.
Радою директорів МВФ було прийняте рішення про надання Україні позики в рамках "Stand-by" на загальну суму 1,492 млрд дол. США протягом 12 місяців, починаючи з квітня 1995 р. Однак у зв'язку з невиконанням Україною умов
Меморандуму в 1995 р. було отримано лише три з чотирьох передбачених на цей рік траншів, що становило лише 54 % від загальної суми кредиту. В згаданому
Меморандумі стверджувалося, що за фінансової підтримки МВФ, Світового банку та окремих кредиторів у жовтні 1994 р. уряд започаткував далекосяжну програму стабілізації та реформ. Як позитивні зрушення у справі реалізації заходів, викладених у попередньому Меморандумі, називалися, зокрема, такі:
- досягнення значного прогресу на шляху до повної лібералізації цін, скасування контролю на маржу прибутку та скорочення кількості монополій;
- підвищення адміністративних цін, які встановлювалися державою, зокрема, це стосується квартплати, плати за комунальні послуги, цін на хліб та енергоносії.

Відзначалися в Меморандумі і недоліки. Зокрема те, що після запровадження програми стрибок у споживчих цінах та знецінення обмінного курсу виявилися значно вищими, ніж передбачалося. Уряд зобов'язувався здійснити в 1995 р. такі заходи: значно скоротити дефіцит Державного бюджету і завершити процес лібералізації цін; прискорити приватизацію; зменшити дотації підприємствам; започаткувати земельну реформу; скасувати державні замовлення та контракти за винятком тих, які призначені для власних потреб держави; започаткувати роздрібнення монополій тощо. Оскільки для виконання попереднього Меморандуму вже було створено Комітет по запровадженню, то уряд також зобов'язувався через нього продовжувати тісні консультації з МВФ та забезпечувати його експертів тією інформацією, яка буде необхідна для контролю за впровадженням програми.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14