Курсовая: Конституційний статус глави держави України 
державою.[17;9]
За роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус
змінювався. Спочатку Президент України був визначений, як найвища посадова
особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до
Конституції України Президент визначався за статусом як глава держави та
глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором
1995 р.
За чинною Конституцією:
“Президент є главою держави і виступає від її імені”. А вищим органом у
системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів.
Заміна статусу Президента як найвищої особи держави на статус глави держави
має принципове значення. Адже глава держави уособлює державу в цілому. Якщо
інші державні структури виконують в державному механізмі певні функції -
законодавствують, управляють, здійснюють правосуддя, то Президент репрезентує
державу в цілому як в середині країни, так і за рубежем.
Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних
повноважень по відношенню до інших органів, що входять до всіх гілок
державної влади. Конституцією передбачено виконання Президентом більше
тридцяти важливих функцій. Наприклад, як гарант дотримання Конституції
Президент може скасовувати акти Кабінету Міністрів та Ради міністрів
Автономної Республіки Крим. У зазначених Конституцією випадках (якщо протягом
тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися)
Президент припиняє повноваження Верховної Ради України. В свою чергу Верховна
Рада має право на усунення Президента з посади в порядку процедури
імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.[4;261]
Таким чином Конституція України містить багато суттєвих положень відносно
посади Президента України, його повноважень , взаємовідносин з іншими
органами влади та посадовими особами. Важливо також зазначити, що в
Конституції передбачено процедуру так званої “контрасигнатури”, коли укази і
розпорядження Президента набувають чинності лише з моменту підписання їх
відповідними посадовими особами виконавчої влади. Такий порядок досить
поширений у сучасному світі.
Як глава держави Президент має постійно інформувати широку громадськість,
депутатів про основні напрямки політики держави, про чергові завдання які
поступають на шляху її розвитку. Саме в цьому плані Конституція встановлює ,
що Президент “звертається з посланням до народу та із щорічними і
позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє
становище України”.
Запровадження в Україні інституту президентства відбувалось одночасно з
виданням закону про вибори Президента. Цей закон врегулював весь спектр
питань, пов‘язаний з виборами Президента. Зокрема в ньому були визначені
вимоги, що ставляться до кандидата у Президенти, принципи участі громадян у
виборах, організація і проведення виборів, підрахунок голосів після виборів
тощо. В Україні Президент обирається строком на 5 років. Одна і та сама особа
не може бути Президентом більш ніж два строки підряд. Хоча буквальне
тлумачення Конституції (стаття 103, частина 3) дає підстави стверджувати, що
особа, яка була обрана Президентом України і двічі підряд обіймала цю посаду,
може і в третє балотуватись на цей пост за умов, якщо між її попередньою
легіслатурою і цими виборами хтось інший посідав пост Президента.
Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх співвідношення з
повноваженнями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших державних органів
свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до
президентського типу республік - це республіка змішаного типу, що є
характерним для багатьох інших країн світу (Фінляндія, Казахстан, Франція).
Теоретичною основою встановлення інституту президентства на даному етапі була
насамперед Концепція нової Конституції України, схвалена верховною радою ще
19 червня 1991 р.
1 грудня відбулись вибори Президента, під час яких було вперше на
конституційній основі шляхом прямих виборів обрано Президента України. Однак
остаточно статус Президента України був визначений Конституцією України 1996
р.
Характер виборів Президента зумовлюється в кожній країні насамперед його
статусом глави держави, глави держави і виконавчої влади. Якщо Президент є
лише главою держави, він обирається її парламентом. Якщо ж він є главою
держави і главою виконавчої влади то він обирається народом.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент обирається на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування
строком на п’ять років.
Принцип загальності виборів Президента передусім означає, що всі громадяни
України, які на день голосування досягли вісімнадцяти років, мають право
брати участь у його виборах. Не мають права голосу лише громадяни, що визнані
судом не дієздатними.
Разом з тим чинна конституція передбачає ряд умов (цензів), яким має
відповідати кандидат на пост Президента зокрема, щодо віку, місця проживання,
володіння державною мовою і т. п.
Президентом може бути обраним громадянин України, що досяг 35 років, має
право голосу, проживає на Україні протягом 10 останніх перед днем виборів
років та володіє державною мовою.
Одна і таж особа не може бути Президентом більш ніж два строки підряд. Поряд
з вимогами до кандидата на пост Президента існують обмеження і щодо особи
президента. Відповідно до ст. 103 Президент не може мати іншого
представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в
об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною чи підприємницькою
діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради
підприємств, що має на меті одержання прибутку.
Принцип рівності виборів означає, що громадяни беруть участь у виборах на
рівних засадах, тобто мають рівні права і мають рівність перед законом. Окрім
цього створюються рівні можливості для кандидатів.
Чергові вибори Президента проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року
повноважень Президента. У разі дострокового припинення повноважень Президента
вибори проводяться в період 90 днів з дня припинення цих повноважень (ст.
103). Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України.
Право висування кандидатів у Президенти належить громадянам України, що мають
право голосу. Це право реалізується через політичні партії та їх виборчі
блоки, зареєстровані відповідно до законодавства України. Для проведення
виборів ЦВК утворює 27 округів: по одному в АРК, в 24 областях України та
містах Києві та Севастополі. Список виборчих округів із зазначенням їх
найменувань, номерів, центрів округів публікується ЦВК у пресі і оголошується
в інших ЗМІ не пізніше як за 100 днів до дня виборів.[10;102]
Для проведення голосування і підрахунку голосів виборі округи по виборах
Президента поділяються на виборчі дільниці. Виборчі дільниці утворюються
окружними виборчими комісіями за поданням місцевих органів державної влади
(виконавчої) або виконавчих органів самоврядування розташувати в межах
території виборчих округів. Виборчі дільниці утворюються з кількістю від 20
до 3 тис. виборців, а у виняткових випадках – з меншою або більшою кількістю
виборців. Виборчі дільниці утворюються не пізніше як за 60 днів, а в окремих
випадках – не пізніше як за п’ять днів до дня виборів.[10;98]
3. Порядок обрання та зміщення Президента України.
Порядок обрання Президента України визначається Конституцією України (ст.
103) та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.
Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання
Президента, як правило, використовується в державах з президентськими та
квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується модель «жорсткого»
розподілу влад.
Згідно з Конституцією України вибори Президента здійснюються на основі
загальних принципів виборчого права України - вільних виборів, загального,
рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Конституція України встановлює додаткові, порівняно з виборами народних
депутатів чи місцевими виборами, обмеження щодо пасивного виборчого права
громадян при виборах Президента:
- по-перше, підвищується віковий ценз (з 18 при місцевих виборах та 21 року
при виборах народних депутатів України до 35 років при виборах Президента).
Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого та
політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення
складних політичних, правових, економічних та соціальних проблем, а це, у
свою чергу, досягається з відповідним віком;
- по-друге, при виборах Президента встановлюється ценз осілості - десять
останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження
обумовлене тим, що глава держави має бути досить добре обізнаний з різними
аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;
- по-третє, встановлюється заборона одній і тій самій особі обиратися
Президентом більше ніж два строки підряд. Обрання на третій чи четвертий
строк також можливе, але лише після перерви.
Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і
повторними.
Чергові виборі призначаються Верховною Радою на останню неділю жовтня п'ятого
року повноважень Президента.
Результати виборів президента встановлює Центральна виборча комісія на
підставі протоколів територіальних виборчих комісій не пізніше, як у
п'ятиденний строк після дня виборів. Обраним Президентом вважається кандидат,
який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у
голосуванні.
Повідомлення про результати виборів Президента публікується Центральною
виборчою комісією не пізніш, як на третій день після підписання протоколу
про результати виборів.
Строк повноважень Президента - п'ять років. Новообраний Президент вступає на
пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення
результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому
засіданні Верховної Ради. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави
отримала назву інаугурація.
За загальним правилом Президент як глава держави не несе політичної або
юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність
гарантується інститутом недоторканності, а політична-інститутом
контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту Президента підписом
Прем'єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання.
Проте, в особливих випадках Президент підлягає відповідальності, що
передбачено ст. 111 Конституції України - він може бути усунутий з поста
Верховною Радою в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або
іншого злочину. Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти
зловживання владою та порушення главою держави конституцій-законів держави.
Президент України обирається строком на п’ять років. Його повноваження, як
правило, припиняються по закінченню цього терміну. Президент виконує свої
повноваження до вступу на пост новообраного Президента.
Разом з тим можливе дострокове припинення повноважень Президента при
наявності передбачених Конституцією підстав і додержання конституційного
визначеної процедури.
Відповідно до ст. 108 КУ підставами дострокового припинення повноважень
Президента є:
1). відставка;
2). неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров’я;
3). усунення з поста в порядку імпічменту;
4). смерть;
Відставка Президента — добровільне припинення ним своїх повноважень. Заява
Президента оголошується ним особисто на засіданні Верховної Ради України.
Відставка набуває чинності з моменту її проголошення.[13;394]
Юридичний факт неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом
здоров’я, як підстава дострокового припинення його повноважень, має
встановлюватись на засіданні Верховної Ради в умовах гласності і відкритості.
Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою є письмове подання
Верховного Суду за зверненням Верховної Ради і медичний висновок. Тобто сам
медичний висновок не є ще підставою припинення повноважень. Необхідне ще й
письмове звернення Верховного Суду, що містить юридичну оцінку.
Однією з найскладніших процедур дострокового припинення повноважень
Президента є процедура усунення його з поста в порядку імпічменту (тобто
відсторонення від посади).
Згідно з ст. ІІІ КУ Президент може бути усуненим з поста ВР у разі вчинення
ним державної зради чи іншого злочину.
Ініціювання питання про усунення Президента з поста у порядку імпічменту
здійснюється більшістю конституційного складу Верховної Ради. Вирішенню цього
питання має передувати парламентське розслідування. При Верховній Раді
створюється спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої входять
спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової
слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради. За наявністю
підстав ВРУ не менш як 2/3 від її конституційного складу приймає рішення про
звинувачення Президента.[13;386]
Рішення про початок процедури імпічменту приймається не менш як ¾ від
її конституційного складу. Розгляду цього питання має передувати перевірка
справи Конституційним Судом і отримання його висновку щодо додержання
конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент, та
отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, в якому звинувачується
Президент, містить елементи злочину.
Імпічмент - це виняткова і складна у процедурному плані діяльність
Верховної Ради України, її можуть застосовувати лише у випадках, передбачених
Конституцією і чіткої регламентації законами. Оскільки закон про імпічмент
президента не прийнятий, то процедура його здійснення не врегульована до кінця.
За Конституцією України підставою для порушення питання про імпічмент
Президента України і його усунення з поста є вчинення ним державної зради або
іншого злочину (п. 1 ст. 111).
Згідно статті 111:
Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в
порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту
ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну
тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і
спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні
Верховної Ради України.
За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її
конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту
приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її
конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і
отримання його висновку щодо доде ржання конституційної процедури
розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку
Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент
України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Згідно статті 112:
У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до
статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента
України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України
покладається на Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період
виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження,
передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статті 106
Конституції України.
Сам процес імпічменту можна умовно розділити на кілька етапів.
Перший - ініціювання питання про усунення президента з поста, маючи на це
певну підставу(и), тобто достовірні і достатні дані, що свідчать про вчинення
Президентом України діяння, яке містить ознаки державної зради або іншого
злочину.
Це питання ініціюється більшістю депутатів від конституційного складу
Верховної Ради України.
Другий етап: за наявності більшості депутатів, які підтримали ініціативу
імпічменту, Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу
комісію, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Страницы: 1, 2, 3
|
