Хозяйственные общества

Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і

в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення

його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною

відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм

майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед

третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до

законодавства може бути звернено стягнення.

Вкладник командитного товариства відповідає за борги

товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами

в тому ж порядку, як і інші вкладники.

Командитне товариство, крім підстав, загальних підстав щодо

господарських товариств, припиняється також у разі вибуття всіх учасників

з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники

з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства

перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у

випадку ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до

установчого договору і державного реєстру.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку

від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті

праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед

банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються

між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між

учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах,

передбачених цим Законом та установчим договором. У разі недостатності

коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні

кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні

товариства.

Відмінність та специфіка деяких товариств

З метою реформувати управління державним сектором економіки,

підвищити відповідальність державних підприємств за результати економічної

діяльності та підготувати їх до приватизації було проведено

корпоратизацією. Корпоратизацією є перетворення державних підприємств,

закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду

яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-

виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у

відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у

відкриті акціонерні товариства.

Корпоратизації підлягають підприємства, балансова вартість

основних фондів за станом на 1 січня 1993 року становила не менш як

20 млн. карбованців.

Дія цього Указу не поширюється на підприємства, які не підлягають

приватизації відповідно до законадавства, по яких прийняте рішення про

приватизацію, а також на природні монополії та підприємства, які

підлягають під дію Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня

1993 року N 51 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому

комплексі" та Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N

57 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та

їхніх стуктурних підрозділів, зданих в оренду". Засновниками відкритих

акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу

на базі загальнодержавної власності, з боку держави є міністерства

та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної

виконавчої влади, уповноважені управляти цим майном. Персональний склад

спостережної ради відкритого акціонерного товариства, до якого входять

його представники, представники засновника, банківської установи, що

обслуговує товариство, трудового колективу та органу приватизації,

затверджують Міністерство економіки України, Міністерство

фінансів України та Фонд державного майна України. До складу спостережної

ради товариства можуть входити представники інших органів і організацій.

Повноваження спостережної ради відкритого акціонерного товариства

визначаються Положенням про

спостережну раду. Обов'язки голови правління акціонерного товариства

покладаються засновниками відкритого акціонерного товариства на керівника

підприємства, що корпоратизується. За поданням голови правління спостережна

рада затверджує персональний склад правління акціонерного товариства з

числа посадових осіб підприємства, що корпоратизується Засновники

відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх

приватизацію передають акції цих товариств державним органам

приватизації в порядку, визначеному Міністерством фінансів України

та Фондом державного майна України.

Під час приватизації підприємств, корпоратизованих з додержанням

графіків, передбачених статтею 7 цього Указу, директори, їх

заступники, головні спеціалісти, керівники стуктурних підрозділів

мають право на додаткове придбання

акцій товариства за їх номінальною вартістю з відстрочкою оплати на

один рік на загальну суму до 5 відсотків статутного фонду товариства

після придбання акцій працівниками підприємства на пільгових

умовах. Відстрочення оплати надається за умови внесення не менш як

30 відсотків вартості придбаних акцій.

Відповідальність за проведення корпоратизації покладається на

керівників міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України

органів державної виконавчої влади.

Інвестиційний фонд

Інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого

акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених

“ПОЛОЖЕННЯ про інвестиційні фонди та інвестиційні

компанії”, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного

інвестування.

Інвестиційні фонди поділяються на відкриті та закриті. Відкриті фонди

створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних

сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією

інвестиційного фонду.

Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють

розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку

діяльності інвестиційного фонду.

Засновниками інвестиційного фонду є юридичні та фізичні особи. Не

можуть бути засновниками інвестиційного фонду юридичні особи, частка

державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків.

Законодавством може бути передбачено й інші обмеження щодо участі

юридичних і фізичних осіб у створенні інвестиційних фондів.

Засновники несуть відповідальність перед учасниками

інвестиційного фонду в межах вартості належних їм акцій статутного фонду.

Акції зберігаються у депозитарія(депозитарій інвестиційного фонду -

юридична особа, яка здійснює відповідальне зберігання активів,

обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду та облік руху

активів на підставі депозитного договору) і не можуть пропонуватися на

продаж.

Для створення інвестиційного фонду його засновники укладають

установчий договір, затверджують статут і проводять реєстрацію

інвестиційного фонду у порядку, встановленому для реєстрації

акціонерних товариств.

Установчий договір визначає порядок здійснення

засновниками спільної діяльності, пов'язаної із створенням

інвестиційного фонду, відповідальність перед учасниками і перед третіми

особами.

У статуті інвестиційного фонду зазначаються загальні відомості, а

також статут інвестиційного фонду повинен містити вимогу щодо

заборони створення будь-яких спеціальних і резервних фондів, а також

може містити положення про повний розподіл його прибутків між

засновниками й учасниками в порядку, встановленому інвестиційною

декларацією.

До статуту може бути включено й інші положення, що не

суперечать чинному законодавству.

Статутний фонд інвестиційного фонду повинен становити не менше 2

тисяч мінімальних зарплат, встановлених на момент його реєстрації, і

бути сформованим за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних

паперів, визнаних такими Законом України "Про цінні папери і фондову

біржу" , і нерухомого майна.

Частка нерухомого майна у статутному фонді не повинна

перевищувати 25 відсотків.

Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які

придбали інвестиційні сертифікати цього фонду. Учаснику інвестиційного

фонду може видаватися сертифікат на сумарну вартість інвестиційних

сертифікатів.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника.

Номінальна вартість одного інвестиційного сертифікату повинна дорівнювати

номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам.

Для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з

інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також

депозитний договір з депозитарієм, проводиться реєстрація випуску

інвестиційних сертифікатів, публікуються інвестиційна декларація та

інформація про випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду.

Вищим органом управління інвестиційного фонду є загальні збори

засновників. до виключної компетенції яких належить:

внесення змін і доповнень до установчого договору та статуту

інвестиційного фонду;

затвердження інвестиційної декларації, умов депозитного

договору, договору з інвестиційним керуючим, договору з аудитором або

аудиторською фірмою і внесення в установленому порядку змін та доповнень до

цих документів;

прийняття рішення та затвердження інформації про випуск

інвестиційних сертифікатів;

затвердження результатів річної діяльності інвестиційного фонду

після проведення аудиторської перевірки;

затвердження порядку розрахунку дивідендів;

прийняття рішень про створення, реорганізацію або ліквідацію філій,

регіональних представництв інвестиційного фонду та затвердження

положень про них; прийняття рішень про ліквідацію фонду,

створення ліквідаційної комісії і затвердження ліквідаційного балансу;

обрання й відкликання членів спостережної ради.

Загальні збори засновників скликаються не рідше одного разу на рік,

а також на вимогу депозитарію, спостережної ради, інвестиційного

керуючого або учасників інвестиційного фонду, що є власниками не менш

як 10 відсотків випущених інвестиційних сертифікатів.

З метою контролю за діяльністю інвестиційного керуючого та захисту

інтересів учасників створюється спостережна рада, не менш як 60 відсотків

членів якої повинні бути неафілійованими особами (неафілійована особа

інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії - інвестиційний

керуючий, засновники, а також учасники, кожен з яких володіє не менш

як 25 відсотками інвестиційних сертифікатів).

Членами спостережної ради можуть обиратися також особи, які не є

учасниками інвестиційного фонду.

Рішення спостережної ради приймаються двома третинами голосів від

загальної кількості її членів. Члени спостережної ради мають право

бути присутніми на загальних зборах засновників, отримувати довідки про

діяльність інвестиційного фонду та про умови виконання

депозитарієм депозитного договору. Внесення змін і доповнень до

інвестиційної декларації та договору з інвестиційним керуючим повинно

бути погоджено із спостережною радою.

Загальні збори засновників зобов'язані відкликати або

переобрати члена спостережної ради у разі, коли письмову вимогу про це

подали учасники, які є власниками не менш як одного відсотка

інвестиційних сертифікатів.

Член спостережної ради інвестиційного фонду не може одночасно бути

членом спостережної ради іншого інвестиційного фонду.

Інвестиційний керуючий здійснює управління активами

інвестиційного фонду від імені інвестиційного фонду без доручення та готує

проекти інформаційних повідомлень про випуск інвестиційних

сертифікатів. Інвестиційний керуючий не може бути депозитарієм

інвестиційного фонду.

Депозитарій інвестиційного фонду може здійснювати

обслуговування операцій з цінними паперами шляхом бухгалтерських записів

за допомогою комп'ютерної техніки. Письмовий документ, створений на

підставі запису в комп'ютері, повинен включати найменування

депозитарію, підпис уповноваженої особи депозитарію, реквізити, яким має

відповідати інвестиційний сертифікат.

Інвестиційний фонд не має права:

випускати облігації та векселі;

мати в своїх активах більш як 10 відсотків цінних паперів одного

емітента, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим пункту 23 цього

Положення, та інвестувати понад 5 відсотків своїх активів у цінні папери

одного емітента, крім інвестування в облігації внутрішніх державних

позик, казначейські зобов'язання держави та інші цінні папери,

одержання доходів за якими гарантовано Урядом України;

тримати в цінних паперах менш як 70 відсотків активів

інвестиційного фонду;

купувати інвестиційні сертифікати іншого інвестиційного фонду чи

інвестиційної компанії;

займатися представницькою діяльністю з приватизаційними

паперами;

брати банківський кредит, крім випадків використання цього кредиту

для викупу відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів;

здійснювати інвестиції в цінні папери, емітентом яких

нєафілійована особа інвестиційного фонду;

видавати майнові гарантії, забезпечені майном фонду, для третіх

осіб, укладати договори застави;

придбавати цінні папери повних та командитних товариств.

Інвестиційна Компанія

Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами,

який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для

здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх

розміщення.

Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного

товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку,

встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо

спільного інвестування згідно з цим Положенням. Статутний фонд

інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в

порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства", і

повинен становити не менш як 50 тисяч мінімальних зарплат, визначених

на момент реєстрації інвестиційної компанії.

Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного

інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести

реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати

інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних

сертифікатів. Інвестиційна компанія одержує інвестиційні сертифікати в

розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний

фонд. Інвестиційні сертифікати засновників зберігаються у

депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж.

Взаємний фонд є філією інвестиційної компанії, що утворюється

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8