Зміст професійної компетенції психолога-консультанта

Лише третій тип проблем може бути названий власне психологічними завданнями. Питання стосується значення того або іншого факту, вчинку, переживання. "Як зрозуміти? Що це означає?" і так далі У практиці роботи таких клієнтів зустрічається небагато. Частіше ставляться завдання двох перших типів; справа психолога-консультанта - допомогти людині переформулировать їх в завдання психологічні.

Консультування - досить складний вид професійної діяльності психолога. Одній з найбільш типових труднощів в роботі консультанта можна назвати бажання клієнта змінити інших і небажання міняти себе.

Не дивлячись на те, що клієнт сам звертається за допомогою до консультанта, він не зрідка опирається змінам. Це може бути пов'язано з відсутністю у людини переконаності в необхідності змін, що насаджуються ззовні, страхом перед невідомістю і можливою невдачею, небажанням порушувати стереотип поведінки, що склався, відсутністю довіри до консультанта. Звертаючись за консультацією, клієнти часто підкреслюють негативну роль інших у виникненні власних життєвих проблем. Для них характерні скарги типа: "Ми з чоловіком постійно лаємося" або "Дружина ревнує мене без жодного приводу".

Проте деколи людина при зверненні за консультацією усвідомлює роль особистих якостей і говорить про свої проблеми: "Я не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу на мужа" або "Весь час не упевнений в тому, як до мене відноситься дружина, мені здається, що вона мене обманює, ревную її без жодного приводу". Це може дати основу для конструктивної роботи клієнта над собою.

Професійними якостями психолога-консультанта мають бути спостережливість і розуміння клієнта. В процесі бесіди консультант уважно слухає, а також спостерігає за поведінкою консультованого. Сенс мовного вислову, а також інша корисна інформація можуть бути виражений в інтонації мови, міміці, жестикуляції, позі людини. Успіх психологічного консультування багато в чому залежить від того, як консультант уміє виявити цікавість і вислухати клієнта. Це одна з необхідних професійних якостей психолога-консультанта.

Оскільки під час консультації чоловік повідомляє про себе особисту інформацію, психолог повинен дотримувати конфіденційність. Будь-які відомості, отримані від клієнта, не можуть бути передані без його згоди ні в які громадські, державні організації, приватним особам, у тому числі родичам і друзям.

Уміння встати на позиції людини, що прийшла на прийом, повинне поєднуватися у консультанта з умінням зберігати деяку дистанцію. При недотриманні цього психогігієнічного правила у нього може виникнути синдром згорання або комунікативного перевантаження.

У своїй діяльності консультантові поважно розмежовувати особисті і професійні проблеми. Психолог не повинен переносити свої стосунки з людьми у приватному житті, внутрішні проблеми і конфлікти на стосунки з клієнтом, на його ситуацію.

При цьому слід мати на увазі, що клієнт деколи схильний переносити на консультанта стосунки з іншими людьми. Це може ускладнити процес консультування виникненням конфліктів або дуже близьких стосунків. Тісні особисті відносини між консультантом і клієнтом наводять до того, що консультант вже не може зберегти об'єктивну і відчужену позицію, необхідну для ефективного вирішення проблем клієнта.

Деякі клієнти проявляють схильність маніпулювати психологом, тобто експлуатувати його для досягнення яких-небудь своїх психологічних цілей. Наприклад, затвердитися у власній значущості або, навпаки, знайти підтвердження своєї жертовної долі. Відомий американський психолог Еверет Шостром в своїй книзі "Анти-Карнеги, або людина-маніпулятор" описав 8 таких типів. Професіоналізм психолога повинен виявитися в тому, аби розпізнати маніпулятора і змінити його маніпулятивну позицію на позицію конструктивної взаємодії.

Основні помилки початкуючих психологів при проведенні консультаційної бесіди:

1) відсутність необхідного психологічного контакту, що перешкоджає створенню сприятливого для бесіди психологічного клімату;

2) перехід до вирішення проблеми без достатнього вивчення її єства і тих умов, в яких вона виявляється;

3) жорстка прихильність спочатку вибраній гіпотезі;

4) думка співбесідника не вислуховується або дискредитується;

5) створюються перешкоди для роз'яснення і обгрунтування клієнтом своєї точки зору;

6) постановка клієнтові прямих питань ("в лоб") при неясних мотивах бесіди.

Психологові-консультантові необхідно постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію. Для цього в повсякденній практичній роботі консультантів використовується "супервізія" (supervision). У перекладі з англійського supervision означає "спостереження за чиєюсь роботою". Більшість консультативних служб вітають і зазвичай забезпечують якусь форму супервізії зі своїми консультантами. Вона може проводитися дослідним персоналом (штатними співробітниками), професійними асоціаціями, груповими лідерами. В будь-якому разі повинен існувати хтось, з ким консультант може зв'язатися, обговорити складний випадок, особисте незадоволення, пов'язане з консультативною ситуацією, і тому подібне. Необхідно підкреслити, що супервізор - це не контролер або наглядач, а дослідний колега, який надає підтримку і допомогу в розумінні і вирішенні складних ситуацій практичної консультативної діяльності.

4. Етичний кодекс психолога-консультанта

Кордони професійної компетентності.

Психологи-консультанти займаються професійною діяльністю лише у межах своєї компетентності, яка визначається освітою, формами підвищення кваліфікації і відповідним професійним досвідом.

Права і обов'язки психолога-консультанта грунтуються на принципі професійної незалежності і автономії незалежно від службового положення в певній організації і від професіоналів вищого рангу і адміністрації.

Пошана особи і суверенітету клієнта.

Психолог-консультант поважає особу і суверенітет клієнта. Відносно клієнта недопустима дискримінація на основі його віку, підлоги, національності, віросповідання, сексуальної орієнтації, того або іншого фізичного або психічного розладу, мови, соціо-економічного статусу або іншої відмітної ознаки, що характеризує особу і світогляд клієнта.

Психологи мають бути надзвичайно обережні, стримані і критичні по відношенню до своїх концепцій і висновків відносно клієнтів, враховуючи можливість їх сприйняття як принизливі і їх дискримінуючі.

Правило конфіденційності.

Психолог-консультант зобов'язаний забезпечити недоторканість інформації, що повідомляється клієнтом, і не має права розголошувати її без згоди самого клієнта, за винятком випадків, коли розголошування інформації здатне запобігти серйозній загрозі життю і здоров'ю самого клієнта або іншої людини.

Психолог-консультант інформує клієнта на найраніших етапах консультування про правило конфіденційності, його обмеженнях і про умови допустимого використання інформації, отриманої під час роботи. Якщо в роботі передбачається участь супервізора, то цей факт обмовляється з клієнтом.

Психолог-консультант має бути заздалегідь готовий до захисту конфіденційної інформації на випадок втрати своєї працездатності або смерті, а також вилучення або крадіжки записів і даних.

Психолог-консультант охороняє від неправильного використання клієнтом аудіо і відео записи, отримані під час сесії.

Під час наукового або професійного обговорення (супервізії) психологи-консультанти повинні усунути або змінити інформацію, яка могла б привести до ідентифікації клієнта з боку третіх осіб.

Обговорення інформації, отриманої від клієнтів, допустимо відповідно до наукових або професійних завдань і лише з тими особами, хто ясно представляє кордони обговорення цієї інформації.

Використання матеріалів роботи з клієнтом в публікаціях або наукових виступах допустимо лише з відома клієнта і усунення з тексту будь-яких ознак, по яких особа клієнта могла б бути ідентифікована іншими людьми.

Правило «Не нашкодь».

У своїй професійній діяльності психолог-консультант виходить з інтересів клієнта.

Психолог-консультант повинні усвідомлювати міру свого впливу і враховувати можливість розвитку залежності з боку клієнта. Психолог-консультант повинні уміти вчасно розпізнавати залежності, що виникають в ході терапії відношення, і не експлуатувати їх.

Психолог-консультант повинні усвідомлювати міру впливу своїх особистих проблем на ефективність роботи з клієнтом. У випадку якщо особиста проблема психолога-консультанта збігається з проблемою клієнта і є перешкодою в роботі, психолог-консультант звертається до колеги за супервізією.

Якщо особиста проблема психолога-консультанта стає непереборною перешкодою і обмежує його працездатність, психолог-консультант вирішує питання про припинення роботи з даним клієнтом і передачу його іншому психологові-консультантові.

Заборона на «подвійні відносини».

Психологи-консультанти вважають за краще не вступати в контакт з клієнтами за межами професійних стосунків, у тому числі і після закінчення терапії, оскільки подібні контакти можуть завдати шкоди клієнтові.

У ситуаціях, коли психолог-консультант не може уникнути непрофесійних стосунків з клієнтом, він повинен враховувати силу свого впливу і мінімізувати шкоду, що заподіюється непрофесійними стосунками.

Психологи-консультанти не вступають у сексуальні відносини зі своїми клієнтами, студентами або супервізованими.

Психологи-консультанти не беруть до себе як клієнтів тих, з ким знаходилися або знаходяться в сексуальних, родинних або інших близьких стосунках.

При роботі з парою або групою недопустимо, аби один і той же психолог-консультант поєднував індивідуальну і групову форми роботи з учасниками однієї і тієї ж групи (пари). В даному випадку питання вирішується або на користь роботи з групою (парою), або на користь індивідуальної роботи з одним з учасників (групи) пари, при цьому інші учасники у разі потреби прямують до інших психологів-консультантів.

Етичні аспекти початку психотерапії.

Психолог-консультант починає роботу з клієнтом лише за умови його інформування. Якщо клієнт не може дати усвідомленої згоди, психологи-консультанти отримують згоду від тих людей, які, відповідно до закону, несуть за нього відповідальність.

В разі, якщо клієнт не має зовсім або має спотворене уявлення про специфіку майбутньої роботи, психолог-консультант в доступній для клієнта формі прояснює необхідні питання, а так само інформує клієнта про можливі наслідки майбутньої роботи.

При з'ясуванні запиту клієнта і визначення цілей роботи психолог-консультант не підтримує нереалістичних цілей клієнта і не дає йому гарантій результату, досягнення якого неможливе.

Незалежно від того, хто оплачує психотерапію, терапія проводиться лише на користь клієнта.

Етичні аспекти оплати послуг психолога-консультанта.

Вартість консультації психолог-консультант встановлює самостійно і інформує про неї під час першого контакту з клієнтом.

Психологи-консультанти утримуються від здобуття дарунків і інших послуг від клієнтів.

Етичні аспекти припинення психотерапії.

Психолог-консультант припиняє роботу з клієнтом, коли стає ясно, що клієнт не потребує більше його послуг і подальша робота не приносить результату.

Психолог-консультант зобов'язаний заздалегідь інформувати клієнта про припинення або перерви в роботі. Перед припиненням терапії психолог-консультант з'ясовує актуальний стан клієнта і проводить відповідну підготовку по завершенню роботи.

Якщо продовження роботи психолога-консультанта неможливе унаслідок непереборних обставин (переїзд, стан здоров'я, втрата працездатності і так далі), він робить необхідні дії для переходу клієнта до іншого фахівця.

Висновки

Основна мета наукової психології полягає в пізнанні психології людей науковими методами. Учені прагнуть на основі окремих спостережень, фактів прийти до розуміння загальних закономірностей. Правильний напрям руху наукового дослідження - від частного до загального.

Основна мета практичної психології полягає в тому, аби надати психологічну допомогу конкретним людям або групам людей. Практики прагнуть на основі відомих загальних психологічних закономірностей прийти до розуміння індивідуальності конкретної людини або конкретної групи. Це розуміння і дає ключ для надання психологічній допомозі. Практична психологія в своїй діяльності рухається від загального до частному.

В той же час не слід їх протиставляти один одному. Це дві сфери психологічної роботи, тісно зв'язані один з одним. Проте - це два різні типи діяльності психолога, які пред'являють різні вимоги до професійної підготовки спеціаліста.

Відповідно до основного роду психологічної діяльності реально існує три типи психологічної професії:

1) психолог-учений, основна діяльність якого -научные дослідження, направлені на пошук нових психологічних знань (пояснення, доказ і прогнозування психологічних явищ, вивчення психологічних закономірностей);

2) психолог-практик, основна діяльність якого - вживання психологічних знань для вирішення практичних завдань (психологічна діагностика і консультування, коректувальна і розвиваюча робота, психологічна профілактика);

3) викладач психології, основна діяльність якого - психологічна освіта і навчання психологічним знанням (проведення лекцій, семінарів, практичних занять, керівництво психологічною самоосвітою людей).

Список використаної літератури

1. Блейхер В.М., Крук И.В., Боков С.Н. Практическая патопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов. Ростов-н/Д.: Феникс, 2006.

2. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высших пед. учеб, заведений: В 2 кн. Кн. 1. Общие основы психологии. М.: Просвещение; Владос, 2005.

3. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: НПО "МОДЭК", 2006.

4. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина и В.Е. Семенова. Л.: Лениздат, 1997.

5. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 2005.

6. Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2006.

7. Немов Р.С. Психология: Пособие для учащихся 10-11кл. М.: Просвещение, 2005.

8. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и взаимопомощи. М.: Медицина, 2005.

9. Курбатов В. И. Стратегия делового успеха: Учеб. пособие для студентов вузов. Ростов-н/Д: Феникс, 2005.

10. Человек - производство - управление: Психологический словарь-справочник руководителя / Под ред. А.А.Крылова и В.П.Сочивко. Л.: Лениздат, 1992.

11. Психология личности: тесты, опросники, методики /Авт. - сост.: Н.В. Киршева, Н.В. Рябчиков. М.: Геликон, 2005.

12. Психология: Популярный словарик / Сост. А.Д. Андреева, Т.В. Вохмянина, Н.И. Гуткина и др.; Под ред. И.В. Дубровиной. М.: Издательский центр Академия"; ИЦ "Кафедра", 2007.

Страницы: 1, 2