Вплив тривожності підлітка на його статусне положення в групі

виділених у тексті. Рівень тривожності визначається так само,

як у першому випадку. Аналізується загальний внутрішній

емоційний стан школяра, багато в чому визначається наявність

тих чи інших тривожних синдромів (факторів) і

їхньою кількістю.

Фактори Номера питань

1. Загальна тривожність у школі 2, 4, 7, 12, 16, 21, 23, 26, 28, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58 Е=22

2. Переживання соціального стресу 5, 10, 15, 20, 24, 30, 33, 36, 39, 42, 44 Е = 11

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху

1, 3, 6, 11, 17, 19, 25, 29, 32, 35, 38, 41, 43 Е=13

4. Страх самовираження 27, 31, 34, 37, 40, 45 Е = 6

5. Страх ситуації перевірки знань 2, 7, 12, 16, 21, 26 Е=6

6. Страх невідповідати чеканням навколишніх 3, 8, 13, 17, 22 Е=5

7. Низька фізіологічна опірність стресу 9, 14, 18, 23, 28 Е=5

8. Проблеми і страхи у відносинах із учителями 2, 6, 11, 32, 35, 41, 44, 47 Е = 8

Ключ до питань "+" - Так; "-" - Немає

1. - 21. - 41. +

2. - 22. + 42. -

3. - 23. - 43. +

4. - 24. + 44. +

5. - 25. + 45. -

6. - 26. - 46. -

7. - 27. - 47. -

8. - 28. - 48. -

9. - 29. - 49. -

10. - 30. + 50. -

11. + 31. - 51. -

12. - 32. - 52. -

13. - 33. - 53. -

14. - 34. - 54. -

15. - 35. + 55. -

16. - 36. + 56. -

17. - 37. - 57. -

18. - 38. + 58. -

19. - 39. +

20. + 40. -

1. Число розбіжностей знаків ("+" - Так, "-" - Немає) по

кожному фактору (абсолютне число розбіжностей у відсотках:

< 50%; > 50; > 75%).

2. Представлення цих даних у виді індивідуальних діаграм.

3. Число розбіжностей по кожнім факторі для всього класу (абсолютне значення - < 50%; > 50%; > 75%).

4. Представлення цих даних у виді діаграми.

5. Кількість учнів, що мають розбіжностей по визначеному факторі

> 50% і > 75% (для усіх факторів).

6. Представлення порівняльних результатів при повторних вимірах.

7. Повна інформація про кожного хто учиться (за результатами тесту).

Змістовна характеристика кожного синдрому (фактора)

1. Загальна тривожність у школі - загально емоційний стан дитини, зв'язаний з різними формами його включення в життя школи.

2. Переживання соціального стресу - емоційний стан дитини,

на тлі якого розвиваються його соціальні контакти (насамперед - з

однолітками).

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливе психічне

тло, що не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату і т.д.

4. Страх самовираження - негативні емоційні переживання ситуацій, сполучених з необхідністю саморозкриття, пред'явлення себе іншим, демонстрації своїх можливостей.

5. Страх ситуації перевірки знань - негативне відношення і переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо - публічної) знань, досягнень, можливостей.

6. Страх не відповідати чеканням навколишніх - орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, тривога з приводу оцінок.

7. Низька фізіологічна опірність стресу - особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність дитини до ситуацій стрессогенного характеру, що підвищують імовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний фактор середовища.

8. Проблеми і страхи у відносинах із учителями - загальне негативне емоційне тло відносин з дорослими в школі, що знижує успішність навчання дитини.

Під час проведення діагностуючої методики були дотримані усі вимоги.

Критерії оцінки в процентах отриманих результатів розподілені так: 0-20% - низькій рівень тривожності; 21-51% - середній рівень; 52-80% - високій рівень; 81-100% - дуже високий рівень. У діагностуванні брали участь 20 учнів 8-го класу. З низьким рівнем загальної шкільної тривожності не було виявлено жодного учня. Середній показник тривожності отримали 5 учнів з 20. Високий рівень тривожності спостерігався у 14 учнів. Також у одного учня був виявлений дуже високий рівень шкільної тривожності (100%).

Таблиця №1

2.2. Виявлення статусного розподілу серед учнів 8-го класу.

Соціальні відносини складаються з різних видів відносин, починаючи від політичних і закінчуючи міжособистісними.

В основі розуміння природи соціальних відносин - багаточисельні соціологічні і соціально-психологічні тeopії, наприклад теорія символічного інтеракціонізму, соціального обміну, керування враженнями і т.д..

Теоретична невизначеність і нерозведеність понять "відношення" і "спілкування" ускладнюють їхню діагностику. Така ситуація приводить до того, що найчастіше ті самі методики використовуються для діагностики того й іншого явища, хоча тут потрібна чітка специфікація.

Для виміру соціальних відносин застосовуються дві групи методик:

1) методики й оцінки власне відносин;

2) діагностичні методики й оцінки властивостей людини, що впливають на відносини.

Для вивчення відносин використовується соціометрія.

"Соціометрична техніка, - указує Дж. Морено, - повинна бути побудована відповідно до підготовленості даного населення до соціометричного згрупування і повинна відповідати його зрілості і відношенню до тесту, що може вимінювати різні моменти". Тому вибір соціометричного інструментарію завжди упирається в правильно сформульовані соціометричні критерії. Їхній зміст повинен бути зрозумілим кожному члену групи, повинен торкати важливі для групи сторони життєдіяльності. Цього можна досягти лише після попереднього знайомства з об'єктом дослідження.

Соціометричні критерії.

Вибір соціометричних критеріїв - основний етап розробки програми соціометричних вимірів.

Соціометричний критерій - це питання, що задається з метою з'ясування взаємин одних членів групи з іншими. У цьому випадку соціометричний критерій є інструментом виміру міжособистісних відносин у групі. Але взаємини навіть між двома людьми мають безліч вимірів, тобто розташовуються в багатомірному континуумі ділових, полових, психологічних і інших контактів. Тому питання типу: "Як ви відноситеся до свого товариша?" - з погляду точності вимірів у соціометрії не має змісту. Необхідно так сформулювати питання, щоб він був, за словами І.Нене-найзе, "індикатором визначених взаємин".

Розрізняють кілька типів соціометричних критеріїв. Усі їх можна розбити на два основних класи: перший - комунікативні критерії, ціль яких - відобразити реальні чи уявні відносини в групі, і другий - гностичні критерії, що мають метою відобразити, як сприймають і розуміють члени групи свої взаємини.

У закордонній літературі перший клас критеріїв називають соціометричним тестом, другий - тестом соціальної перцепції.

Для діагностування були обрані учні 8-го класу, вік яких становив 13-14 років.

Методикою виявлення статусного розподілу учнів у класі була „Соціометрія" [6; 13; 14].

Метою соціометричного тесту є діагностування емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій між членами групи. Також ця методика дає можливість вирішення наступних задач:

вимір ступіня згуртованості-відокремлення в групі;

вияв авторитету членів групи на правах симпатії-антипатії;

визначення внутрішньо групових згуртованих утворень на чолі з неформальним лідером.

На даному проміжку часу існує багато модифікацій соціометричного методу [6;13;14], засновником якого є відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж.Морено [14].

Сукупність між особистісних відносин у групі складає ту первинну соціально-психологічну структуру, характеристики якої багато в чому визначають не лише цілісну характеристику групи, а і душевний стан людини.

Взагалі, соціометричну техніка застосовується для діагностування між особистісних взаємин у групі з метою їх зміни, покращення і вдосконалення.

Критерієм соціометричного вибору в нашому дослідженні був вид діяльності, для виконання якого учню необхідно було обрати чи відкинути трьох однокласників. В залежності від орієнтації критерій соціометричного тесту, проведеного нами, був позитивним - „З ким би я хотів подорожувати в купе поїзда?"

Процедура використання даної методики наступна:

* учні отримали інструкцію, яка містила соціометричний критерій; виходячи з запропонованого критерія, учнів прохали висловитися один про одного, здійснити взаємні вибори або відхилення, спираючись на перелік питань;

отримані письмові відповіді на відповідні питання були статистично
оброблені і представлені у вигляді соціометричної матриці. Також був
вирахуваний індекс згуртованості учнівського колективу.
Провівши діагностичний і статистичний етапи даного дослідження,

була зроблена така інтерпретація отриманих результатів.

У виборці з 20 учнів 8-го класу були виявлені: лідерів - 1; переважливі - 5; зневажені - 12; ізольовані - 2.

Таблиця №2

Страницы: 1, 2, 3, 4