Вимоги до викладача вищої школи

Вимоги до викладача вищої школи

1.Вимоги до викладача вищої школи за умов сьогодення, його психологічний профіль.

Розуміння того, що якісна освіта є одним з основних ресурсів розвитку суспільства, породжує потребу змін у відношенні до освіти. Оскільки ключовою фігурою, що формує якість освіта, безумовно, є вчитель, оцінка якості професійної діяльності педагога в світлі нових уявлень і вимог висувається на перший план. Сьогодні як ніколи зросла потреба у вчителеві, здатному удосконалювати зміст своєї діяльності за допомогою критичного, творчого осмислення і застосування передових педагогічних і інформаційних технологій.

Орієнтуючись на процеси гуманізації навчання, на цілісне формування особи що вчиться, визнання її цінності і необхідності для сучасного суспільства, ми, перш за все, повинні пам'ятати, що вона формується особою вчителя, педагога.

Аналіз професійної діяльності педагогів вищої школи дозволяє констатувати, що вони, крім освітньої, виховної і розвиваючої, виконують ще цілий ряд взаємозв'язаних функцій: пропедевтичну, реабілітаційну, орієнтаційну, компенсаторну, функцію соціалізації. [1] Розглянемо їх детальніше.

Реалізація пропедевтической функції пов'язана із здійсненням педагогічної підтримки людини в освітньому процесі, направлена на становлення людини як індивідуальності і представляє процес сумісного визначення з вихованцем його власних інтересів і шляхів подолання проблем, що заважають йому самостійно досягати бажаних результатів в різних сферах, шляхом вибору педагогом найбільш ефективних технологій з урахуванням індивідуальних можливостей вихованців і забезпечення їм дозованої педагогічної допомоги.

Реабілітаційна функція педагогів полягає у відновленні у студентів упевненості в своїх силах і можливостях за допомогою створення ситуацій успіху. У сфері реалізації пізнавальних інтересів особистості студента педагоги повинні забезпечити вільний вибір різної значущої для учня діяльності.

Реабілітаційна функція забезпечується диференційованим підходом до навчання і виховання, включенням вихованців в освітній процес як активних учасників і творчих співробітників. В результаті цього відбувається зняття «психологічних затисків», «комплексів неповноцінності» у дітей чи студентів.

Орієнтаційна функція педагога виявляється в допомозі що вчиться в їх життєвому, особовому і професійному самовизначенні; у поступовому формуванні у учнів внутрішній готовності до усвідомленої і самостійної побудови професійних перспектив свого розвитку, в практичній підготовці до життя і професійної кар'єри в умовах соціальних змін.

Педагоги створюють умови для розвитку у учнів усвідомленого і відповідального відношення до свого майбутнього на основі реальної оцінки всієї сукупності інформації.

Компенсаторна функція полягає в створенні можливостей для формування кожною дитиною власних уявлень про саму себе і навколишньому світі, свобода вибору форми освіти доповнюється свободою ухвалення рішення, самостійністю в самоздійсненні завдяки тій справі, яку кожен робить сам.

Педагоги виконують також функцію соціального захисту дітей, підсилюючи стартові можливості особи на ринку праці і професійної освіти.

Деякі автори, аналізуючи вимоги до викладача, кажуть, щ повинна бути готовність до виконання цієї діяльності, розвинутись певні якості, уміння. Наприклад, автор розкриває значення готовності, поділяючи її на теоретичну та практичну.

Теоретична готовність складається з наступних умінь:

- складати робочі учбові програми по предмету на базовому і профільному рівні;

- визначати найбільш раціональні види діяльності учнів по оволодінню учбовим матеріалом і передбачати складнощі в його освоєнні учнями;

- визначати найбільш ефективні методи і прийоми ведення лекції чи практичного заняття;

- розробляти діагностичний інструментарій;

- діагностувати і аналізувати труднощі, визначати причини і шляхи їх подолання;

- проектувати на основі результатів діагностики особистості учнів освітній процес, направлений на максимальну індивідуалізацію навчання, розвиток дослідницької діяльності учнів, посилення творчого, самостійного початку в діяльності учнів;

- будувати логіку викладання предмету, витікаючу з потреб і можливостей учнів конкретного профілю навчання;

- систематично поповнювати свої знання шляхом самоосвіти;

- систематично розширювати свої знання шляхом вивчення досвіду колег;

- здобувати нові знання з реального педагогічного процесу.

Практична готовність припускає наявність умінь:

- вивчати особистість учнів і студентський колектив з метою виявлення рівня їх розвитку і умов, що впливають на результати навчання і виховання.

- аналізувати і практично оцінювати учбовий матеріал, навчальні і методичні посібники, програми курсів, засоби навчання і творчо їх використовувати.

- не стільки транслювати знання, викладені в підручнику, скільки організовувати учбовий-пізнавальну діяльність учнів;

- адекватно інтерпретувати результати діагностики особистості учнів;

- вести моніторинг просування учащихся по наміченому освітньому маршруту;

- стимулювати самостійну роботу з різними джерелами інформації і базами даних, використовувати в учбовому процесі можливості інформаційних технологій для відкритої освіти;

- забезпечити практичну орієнтацію і інструментальну спрямованість освіти для формування у вчащихся, предметних, надпредметних і ключових компетентностей;

- організовувати спільну творчу діяльність, направлену на розвиток соціально значущих якостей особистості;

- формувати у студентів досвід відповідального вибору і відповідальної діяльності, досвід самоорганізації;

- вивчати достоїнства і недоліки власної особистості і діяльності і перебудовувати свою діяльність відповідно до цілей і умов її протікання.

Мотиваційна готовність виражається:

- у наявності стійкої мотивації професійного зростання;

- у розумінні необхідності оновлювати професійні знання і удосконалювати педагогічні уміння;

- в наявності бажання переносити отримані знання в нові умови педагогічної діяльності;

- у прагненні творчо вирішувати педагогічні задачі;

- у умінні адекватно оцінювати результати своєї професійної діяльності з урахуванням умов їх отримання;

- у визнанні освітнього процесу, вчащегося суб'єктом, і бажанні вибудовувати з ним взаємодію на паритетних початках. [1]

До важливих професійних якостей, по А.К. Маркової [6] відносяться: педагогічна ерудиція, педагогічне цілеполагання, педагогічне (практичне і діагностичне) мислення, педагогічна інтуїція, педагогічна імпровізація, педагогічна спостережливість, педагогічний оптимізм, педагогічна винахідливість, педагогічне передбачення і педагогічна рефлексія. У дослідженні Л.М. Мітіной були виділені більше п'ятдесяти особових властивостей вчителя, викладача (як професійно-значущих якостей, так і власне особових характеристик). Цей загальний перелік властивостей складає психологічний портрет ідеального вчителя. Стрижнем, серцевиною цього портрета є власне особистісні якості: спрямованість, рівень домагань, самооцінка, образ «Я»

У загальнопсихологічному сенсі спрямованість особи визначається як «сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і щодо незалежних від наявних ситуацій. Особова спрямованість характеризується інтересами, схильностями, переконаннями, ідеалами, в яких виражається світогляд людини». Розширюючи понятійний зміст цього визначення стосовно педагогічної діяльності, Н.В. Кузьміна [6] включає в нього ще і інтерес до самих учнів, до творчості, до педагогічної професії, схильність займатися нею, усвідомлення своїх здібностей.

Основним мотивом істинно педагогічній спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності. У педагогічну спрямованість як вищий її рівень включається покликання, яке співвідноситься в процесі свого розвитку з потребою у вибраній діяльності. На цьому вищому ступені розвитку -- покликання -- «педагог не мислить себе без школи, без життя і діяльності своїх учнів» (Н.В. Кузьміна). Я вважаю, що це також актуально і для викладача вищої школи.

У найбільш узагальненому вигляді педагогічні здібності були представлені В.А. Крутецким [5] який і дав їм відповідні загальні визначення.

1. Дидактичні здібності -- здатності передавати вчащимся учбовий матеріал, роблячи його доступним для дітей, підносити їм матеріал або проблему ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, порушувати у учнів активну самостійну думку.

2. Академічні здібності -- здібності до відповідної області наук (до математики, фізики, біології, літератури і т.д.).

3. Перцептивні здібності -- здатності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, пов'язана з тонким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів.

4. Мовні здібності -- здатності ясно і чітко виражати свої думки і відчуття за допомогою мови, а також міміки і пантоміміки. Мова здатного вчителя на уроці завжди звернена до учнів.

5. Організаторські здібності -- це, по-перше, здатності організувати учнівський колектив, згуртувати його, надихнути на рішення важливих задач і, по-друге, здібності правильно організувати свою власну роботу.

6. Авторитарні здібності -- здатність безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнях і уміння на цій основі добиватися у них авторитету (хоча, звичайно, авторитет створюється не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі прекрасного знання предмету, чуйності і такту вчителя і т.д.).

7. Комунікативні здібності -- здібності до спілкування зі студентами, уміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічної точки зору, взаємини, наявність педагогічного такту.

8. Педагогічна уява (або, як би їх назвали зараз, прогностичні здібності) -- це спеціальна здатність, що виражається в передбаченні наслідків своїх дій, у виховному проектуванні особистості учня, пов'язаному з уявленням про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця.

9. Здібність до розподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя.

Як ми бачимо багатьма авторами були виділені різні якості, здібності викладачів, педагогів. На цю тему проводиться безліч досліджень. На мій погляд, психологічний профіль педагога найчіткіше і повно представлений в професійному стандарті педагогічної діяльності (Під редакцією Я.І. Кузьмінова, В.Л. Матросова, В.Д. Шадрікова) [9].

Спочатку, звичайно, треба розкрити зміст термінів, що вживаються.

Компетентність - новоутворення суб'єкта діяльності, що формується в процесі професійної підготовки, є системним проявом знань, умінь, здібностей і особових якостей, що дозволяють успішно вирішувати функціональні задачі, складові суть професійної діяльності.

Компетенції - опредмечені в діяльності компетентності працівника; круг питань, в яких хто-небудь добре поінформований, круг чиїх-небудь повноважень, прав.

Компетенції відносяться до діяльності, компетентність характеризує суб'єкта діяльності. Компетентність не протистоїть знанням, умінням, здібностям і особовим якостям. За певних умов знання, уміння, здібності і особові якості можуть розглядатися з позицій професійної компетентності.

Ключові компетенції, що виділяються в європейських дослідженнях

(У роботі взяли участь більше 100 університетів з 16 країн-підписантів Болонской декларації, в консультаціях і опитах були задіяні 5183 випускники вузів, 998 професорів, 944 працедавці.)

Виділені: 1.загальні компетенції:

- Інструментальні

- міжособистісні

- Системні;

2. Спеціальні компетенції.

Ключові компетенції (результати європейського дослідження)

Інструментальні

- здібність до аналізу і синтезу;

- здібність до організації і планування;

- базові загальні знання;

- базові знання по професії;

- комунікативні навики в рідній мові;

- елементарні комп'ютерні навики;

- навики управління інформацією (здатність витягувати і аналізувати інформацію з різних джерел);

- здатність вирішувати проблеми;

- здатність ухвалювати рішення.

Міжособистісні

- здібність до критики і самокритики;

- здатність працювати в команді;

- міжособистісні навики;

- здатність працювати в міждисциплінарній команді;

- здатність взаємодіяти з експертами в інших предметних областях;

- здатність сприймати різноманітність і міжкультурні відмінності;

- здатність працювати в міжнародному контексті;

- прихильність етичним цінностям.

Системні

- здатність застосовувати знання з практики;

- дослідницькі здібності;

- здібність до навчання;

- здібність до адаптації до нових ситуацій;

- здібність до генерації нових ідей (творчості);

- здібність до лідерства;

- розуміння культур і звичаїв, інших країн;

- здатність працювати автономно;

- здібність до розробки проектів і їх управління;

- здібність до ініціативи і підприємництва;

- відповідальність за якість;

- волю до успіху.

Висновки

Проаналізувавши літературу з питання якостей викладача вищої школи, я дійшла певних висновків.

Педагог повинен мати великий об'єм уваги, стійкість та розділення бо він працює з великою кількістю людей одночасно, повинен охоплювати увагою усе, що відбувається під час заняття.

Також він відразу повинен аналізувати велику кількість інформації і утримувати її не тільки в увазі, але і в пам'яті. Можна казати, що короткочасна та довгочасна пам'ять, їх добра розвинутість є також необхідною складовою для успішної діяльності педагога.

Оскільки педагог аналізує велику кількість інформації, то повинна бути розвинена, може не ідеально, але певною мірою, зорова, слухова, моторна пам'ять.

Для того, щоб, проаналізувавши інформацію викладач міг адекватно донести її до учнів, йому потрібне не тільки репродуктивне мислення, але й багато що залежить від розвину тості творчого, образного, логічного мислення. Теоретичне і практичне мислення також виграють важливу роль, особливо теоретичне. Тому що багато викладачів вищої школи є науковцями, тому теоретичне мислення повинно бути дуже розвинутим. Це є необхідною складовою для аналізу інформації.

Для роботи також важливі і деякі особистісні характеристики та риси характеру. Стриманість, емпатія, відчуття інших, розуміння їх проблем, відчуттів, спокій у відношеннях з іншими людьми це необхідні складові для успішної праці педагогом, тому що він постійно спілкується з людьми, студентами і для взаєморозуміння та збереження власного спокою і здоров'я йому потрібно бути спокійним.

Чесність, справедливість повинні бути невід'ємними характеристиками педагога, інакше він не зможе повноцінно працювати, мати добру репутацію (а це дуже важливо), не зможе бути авторитетом для студентів.

Слід також відзначити врівноваженість, самоконтроль, психічну стійкість, якими повинен володіти педагог.

обов'язково повинен бути розвинутий загальнокультурний рівень, ерудиція, енергійність, дисциплінованість.

2.Особистісно-професійна характеристика магістра

Визначення спрямованості особистості

Ця орієнтаційна анкета використовується для визначення спрямованості особи. За допомогою методики ми виявляли наступні спрямованості особи: спрямованість на себе, на спілкування, на справу.

У загальнопсихологічному сенсі спрямованість особи визначається як «сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і відносно незалежних від наявних ситуацій. Особистісна спрямованість характеризується інтересами, схильностями, переконаннями, ідеалами, в яких виражається світогляд людини».[10]

Відповівши на питання анкети, я отримала наступні результати.

Більше всього виражена спрямованість на себе (31 бал, що складає 38,3%). Можна говорити, що я орієнтуюся на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, може спостерігатися агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, интровертованность.

Страницы: 1, 2