Використання психомалюнку в процесі психокорекції

Часто автор відображує значимий для нього фрагмент (тему) в декількох малюнках, що можуть бути взаємопов'язані або існують автономно, відображаючи з різних сторін важливу для нього проблему. Таку ситуацію К. Юнґ поясняв тим, що людина таким чином виражає діючі в її свідомості фантазії, «а те, що в ній діє - є вона сама. В незліченних образах вона намагається вичерпно відобразити діюче в ній, щоб в підсумку виявити дещо одвічно невідоме і чуже - самі глибокі основи нашої душі» [19].

Було помічено, що символіка малюнків може повторюватись у різних авторів. Як правило домінують символи, взяті із предметів оточуючої природи, побуту: сонце, рослини, вода, різного роду посудини і ємкості, геометричні фігури і т.п. Однак ці предмети, що часто повторюються, завжди виявляються вплетеними в іншу індивідуальну авторську канву. Мова символів така ж різноманітна як і оточуюча нас дійсність - будь-який предмет навколишнього світу маючи індивідуальну значимість для особистості, може стати символом вираження її внутрішнього психологічного змісту. "Тому людина із самого початку є творцем символів; вона конструює свій характерний духовно-психічний світ із символів, якими вона говорить і мислить про оточуючий її світ, але також і з форм і образів, що викликають у неї її надприродні відчуття” [22]. Фрейд також вказує на можливість заміни важливих елементів символами які допускає цензура і відносить це до механізмів зсуву: "Не тільки відхилення від ходу думок, але і усі види непрямого зображення варто віднести до передвигань, особливо заміну важливого чи непридатного елемента індиферентним чи тим, що здається цензурі необразливим, що є як би віддаленим натяком на перший елемент, заміну символікою, порівнянням, деталлю" [13].

Безперечно це є свідоцтвом активного характеру несвідомого і його прагнення (на яке давно вказували психоаналітики) бути об'єктивованим. Що і відбувається при описаній ситуації. Несвідоме, що має велику емоційну насиченість і енергетичну ємкість, прагне до вираження в графічній продукції, оскільки остання представляє для цього головну умову - символічність з її багатозначністю, що дозволяє уникнути цензорського контролю свідомості, так як символ - це завжди іншомовність, наділена невичерпною багатозначністю образу. Як зазначає Юнг: « Насправді хворі ставлять на місце дійсності свої фантазії подібні таким реально невірним духовним продуктам давно минулого часу, що колись представляли собою загальні погляди на дійсність. Як показує бачення Зосима, стародавні марновірства були символами, що дають можливість перенестися в найбільш далеко лежачі області» [16].

Можна сказати, що несвідоме дуже економне у використанні символів для вираження численних і досить завершених "семантичних картинок". Всі ці картинки (гештальти) можуть мати місце і значення у матеріалі, що вивчається, але контекст, направлення, індивідуальне забарвлення вони набувають при безпосередній участі автора в їх об'єктивуванні.

Незмінним є те, що малюнок вміщує більшу кількість інформації ніж та, що свідомо вкладав автор при його виконанні. Часто він вміщує в собі декілька змістів. Малюнок настільки універсальний, що в змозі представляти як суб'єктивний погляд автора, його інтерпретацію, яка завжди "причесана", так і "іншу логіку", спочатку (до аналізу) недоступну свідомості автора хоч і представлену окремими "острівцями" в малюнках [21]. Саме ці мозаїчні просвітлення свідомості, які розширюються завдяки інтерпретації малюнка, дозволяють початково об'єктивувати та мотивувати автора новою для нього інформацією, що знаходилась до цього часу за межами свідомості. Хоча малюнок виконується за участю свідомості, він вміщує в собі компоненти, що визначають логіку несвідомого завдяки встановленню зв'язків між ними. Логіка свідомості, як правило, зрозуміла для індивіда, вона реально створена ним, логіка ж несвідомого недоступна для прямого спостереження. Вона має свою структуру і особисті закони функціювання, пізнати які можна лише за умови цілісного аналізу матеріалу, а не окремих актів поведінки, в яких свідомі і несвідомі аспекти психіки мають симультанне вираження. Тому робота з окремими проективними малюнками або окремими поведінковими актами здатна висвітлити тільки деяку специфічну грань, але не структурну основу і логічну організацію внутрішньопсихічних феноменів.

Аналіз матеріалу по вертикалі в сполученні з аналізом цілісного групового матеріалу в його вербальному і невербальному вираженні забезпечує дискретність свідомих і несвідомих аспектів психіки індивіда.

Аналіз комплексу тематичних малюнків передбачає здійснення як поперечного, так і поздовжнього аналізу одночасно. Несвідоме, виявляючи себе шляхом аналізу малюнків, переплітається в чітку логічну систему, що формується на протязі всієї історії життя і відображає причинно-наслідкові зв'язки психіки. Психодинамічний аналіз комплексу малюнків забезпечує психоаналітичне бачення логіки несвідомого, що відрізняється від логіки свідомого та входить в протиріччя з нею. Логіку несвідомого в однаковій мірі підтверджує (об'єктивує) як вербальний, так і невербальний матеріал, представлений автором. Діалог з автором малюнків має яскраво виражену психодіагностичну направленість і наближає до пояснення логіки несвідомого та суперечностей єднання з логікою свідомого. Психодіагностична і психокорекційна процедури набувають в дії характер симультанності, оскільки адекватна психодіагностика, що здійснюється разом з автором, має, таким чином, психокорекційний ефект [20]. Працюючи з вербально-невербальним матеріалом, психолог, завдяки наданню допомоги у вичленуванні системних характеристик несвідомого, набуває силу впливу на психіку суб'єкта, завдяки чому по-новому розставляються акценти, змінюється направленість психіки. Найвищим результатом при цьому є знаходження взаємозв'язку між свідомими і несвідомими компонентами психіки суб'єкта і в цьому джерела зростання відчуття психологічної його сили і можливостей вирішення особистісних проблем.

Помітним є той факт, що комплекс тематичних малюнків та психоаналітична робота з ним може конкурувати по діагностичній спроможності, на свою користь, з усім цілісним процесом АСПН. Це явно проглядається по емоційній привабливості процедури психоаналізу малюнків (у зв'язку з підвищеним почуттям захищеності "абстрактністю" символів) та можливістю в короткий час (3-4 години психоаналізу) цілісно пізнати спрямованість власної психіки, виявити деструктивну спрямованість психічних процесів, корені якої сягають в раннє дитинство. Без сумніву, що малюнок, який завжди є наслідком рефлексії, носить ретроспективний характер, хоч суб'єкт і відображає при цьому тему "майбутнє", "надії", тощо. Але ж по своїй природі художня матеріалізація - це призупинка процесу рефлексії, а процесуальний характер уже набуває характер створення малюнку. Переборенню цього несприятливого для адекватності діагностико-корекційного процесу слугує діалог з автором малюнків. В процесі діалогу реалізуються основні вимоги до процесуальності психодіагностики (приміром, коли відповідь на попереднє запитання слугує підставою для постановки наступного запитання і багато інших вимог). Важливо також враховувати й те, що вербальний текст автора, який ми отримуємо в процесі діалогу з ним, набуває для нас рівнозначності (рівноправності) в процесі психоаналізу, спрямованого на виявлення системних характеристик психіки (логіки несвідомого). Врахування цього моменту є вкрай важливим для розуміння методу аналізу комплексу тематичних малюнків.

2.2 Психодіагностична та психокорекційна спроможність малюнка

Одним з найважливіших питань, що знаходиться в центрі уваги психологів-практиків, є питання діагностичної спроможності методичних засобів, що використовуються. Від надійності і валідності застосовуваних методик залежить правильність психологічного діагнозу, а, відповідно, і виправданість подальших дій спеціаліста і адекватність психологічної допомоги, що надається.

Якщо мова йде про локальні психологічні виміри, такі як вивчення рівня інтелекту, об'єму уваги, пам'яті і т.ін., то процедура обробки даних і постановки діагнозу, як правило, не викликає ускладнень, оскільки весь процес психологічного дослідження проходить по відомій схемі, не викликаючи ускладнень у спеціаліста. Однозначність результатів, можливість їх перевірити повторним експериментальним дослідженням спрощує задачу визначення адекватності методики, що використовується. Одначе такий стан речей властивий лише тим психологічним дослідженням, де в якості інструментарію використовуються тести, тобто прийоми, в яких кінцевий результат дослідження вже певним чином визначений.

У випадку, коли робота має своєю метою дослідження глибинних передумов, що обумовлюють труднощі у спілкуванні і взаємодії з оточуючими, від адекватності діагностики залежить сам кінцевій результат роботи.

Вчені давно помітили, що графічна продукція дозволяє пізнати внутрішні характеристики особистості людини. Для цього було розроблено спеціальні графічні психодіагностичні тести, що дуже поширились на Заході на початку 50-х років. Це, зокрема, тест "Будинок-дерево-людина", «Малюнок сім'ї», "Автопортрет" і багато інших, котрі стали по-своєму класичними [5].

Континуум вказаних методик і сфер їх використання досить багатий, проте розробка й дослідження їхніх діагностичних можливостей представлені в психологічній літературі дуже мало.

Розроблений метод комплексу тематичних психомалюнків, на відміну від інших тренінгових підходів ставить за мету пізнання глибинно особистісних передумов труднощів спілкування суб'єкта. Інші тренінгові методи "орієнтовані на пізнання соціально-перцептивних характеристик, тобто того, що лежить на поверхні", без особливого проникнення в несвідоме. Можливо, саме тому в таких тренінгах психомалюнок майже не використовується, або ж йому не надається такої вагомості, як у групах АСПН. У перші роки практики в групах АСПН кожного дня пропонувалося виконувати малюнок "Я і група" або "Я в групі" [22]. Такі малюнки цінні для діагностики емоційного фону в колективі та індивідуальних переживань суб'єкта, для розуміння групової динаміки та її змістових характеристик. Автори цього методу переконані, що така малювальна продукція учасників АСПН особливо допомагає керівникові-початківцю у формуванні своєї професійної майстерності, відкриваючи можливість опанування глибинних групових процесів, що проходять певні стадії. Психомалюнок кожного разу об'єктивує приховані у вербальній продукції особливості прояву динаміки індивідуальних і групових змін.

Особливий психокорекційний ефект забезпечує методика цілісного аналізу комплексу тематичних малюнків, через які вдається проникати в глибинні аспекти психіки, пов'язані з об'єктивуванням внутрішніх суперечностей суб'єкта. Це знаходить вираження в логіці несвідомого - когнітивній передумові "психологічних захистів". Завдяки цілісному аналізові комплексу тематичних малюнків можна виявити логіку несвідомого. А вона, як показує досвід, підкорена інфантильним інтересам "Я", в кожному конкретному випадку є неповторною. Якщо звернутися до тестової інтерпретації, то вона обмежується "мозаїчним" тлумаченням змісту малюнка й зовсім неспроможна констатувати логічну організацію несвідомого.

В роботі з малюнковим матеріалом психодіагностичні висновки будуються як на матеріалі аналізу кожного конкретного малюнку, так і на цілісному аналізі серії малюнків. Тому є сенс говорити про порційність надходження інформації, яка має психокорекційний ефект. Аналіз кожного малюнка здійснюється в тісній взаємодії з автором, причому авторський текст набуває такого ж значення, як і сам малюнок, оскільки автор розставляє акценти відносно сприйняття кольору, цінності символа і його значення. Авторський текст - невід'ємна складова в роботі з графічною продукцією, так як саме вербалізовані автором уявлення, коментарі відносно зображуваного дозволяють рухатися в розумінні сенсу малюнка, в розкритті його завуальованого змісту, на початку непомітного для автора [21].

В даному випадку багатозначність малюнка може бути на початку обмежена авторським текстом, хоча для нього кожний малюнок має, як правило, визначений і чітко окреслений зміст, причому завжди соціально схвалений, погоджений з просоціальними моральними нормами і цінностями. Клієнт, як панциром, закритий цим змістом. Психолог в процесі роботи, спираючись на аналіз символів , зміст яких об'ємно і широко, намагається проникнути «за» чи «скрізь» авторську інтерпретацію малюнка з урахуванням останньої. Психолог розсуває звичні для автора рамки розуміння зображення, втягуючи його в бачення інших семантичних картинок, наповнених непомітним на початку сенсом. Проте при вірній психодіагностиці непомітні автором сюжети поступово стають виразними [22]. Тут має сенс говорити про ролі процесуальної психодіагностики. Процесуальність досягається за рахунок множинності малюнків, в яких проблема представляє себе по-різному. Так проявляє себе відома характеристика несвідомого - його прагнення «на верх» до свідомості, хоча це прагнення психіка ніколи не показує відкрито. В малюнку, як і у ві сні існує необхідність пояснення, збагнення змісту, представленого в образній символічній формі. Тут, в розумінні, психолог іде за автором, базуючись на його уявленнях і коментарях. Рухаючись від малюнка до малюнка, психолог зустрічається з повторюваними символами і значеннями, сенс яких в кожному новому малюнку може бути іншим, але може відповідати вже відомому - повторюватися. Існуючі закономірності психічного складу, намагаючись бути вираженими, проступають у множинних символічних проявах. Справа в тому, що в процесі роботи з кожним малюнком об'єктивується той зміст зображення, який для автора був невідомим. Як правило, ця інформація «не лягає», не приймається свідомістю , хоча гострота останньої може бути різною і не завжди прийнятною. Тому кожний малюнок неначе «пом'якшує» захисні нашарування, роблячи зміст проблеми виразним, очевидним для автора. Така порційність надходження інформації - від малюнка до малюнка - сприяє її прийняттю, осмисленню і розумінню.

Аналіз традиційних підходів до розуміння діагностичних можливостей малюнка показує, що недостатньо враховується факт ірраціональної природи несвідомого і можливості його виразу за допомогою ірраціональних проявів в образній, символічній продукції. Настільки великий науковий пласт лишається без уваги спеціалістів, оскільки інтерпретаційні схеми, що традиційно використовуєються цілком знаходяться під впливом тестового підходу, що передбачає поелементну трактовку зображення.

При тестовому підході до дослідження психіки психодіагностика і психокорекція розведені у часі і представляють собою окремі етапи, що порушує адекватне розуміння глибинних основ психіки. Отримувані таким чином психодіагностичні дані знаходяться поза життєво важливими особистісними сенсами суб'єкта, так як результати психодіагностики підлягають оцінці в параметрах «норми» і «патології», а сама психодіагностична процедура має статичний, а не динамічний характер, що є важливим для дослідження глибинної психології [23].

висновки

Здійснивши науково-психологічний аналіз теоретичних джерел з проблеми дослідження психодіагностичної та психокорекційної спроможності психомалюнку а також, використання його в психологічній практиці можна зробити такі висновки:

Дослідженням символічних представлень психіки займались такі вчені як К.Г. Юнг, Х. Льойнер, З. Фрейд, С. Гроф, Т.С. Яценко та інші.

У психології та філософії відсутнє однозначне трактування категорії "символ". Проте спільним для різних дослідників є виділення в структурі символу двох елементів, між якими відсутній безпосередній зв'язок: того, що символізує (предметний образ) і того, що символізується (глибинний зміст), - а також висновок про те, що символ відрізняється багатозначністю .

У символі поєднуються та одночасно виражаються свідомий і несвідомий психологічний зміст. На це вказують дослідження таких символічних форм вираження змісту психіки: сновидіння, міф, ЛСД-стан, невроз, кататимне переживання.

Архетипна символіка виражає зміст колективного несвідомого, що має спільні риси для всіх людей, але набуває індивідуального значення в конкретних виявах активності суб'єкта. Архетипи тісно пов'язані з несвідомим. Можна говорити, що вони походять з архаїчних форм функціонування психіки.

Психомалюнок відносно недавно поповнив діагностичний арсенал вітчизняних психологів. Малюнкові техніки володіють рядом відмінностей, які і обумовили їх широке застосування в різних галузях психологічної практики для дослідження цілого ряду психологічних феноменів.

Очевидні недоліки будь-якої проективної малюнкової методики - це труднощі "зчитування" інформації з малюнка, її осмислення і вербального вираження; як будь-який цілісний образ, малюнок важко піддається розкладанню на окремі елементи.

Цілісна методика комплексу тематичних малюнків формувалась протягом тривалого часу і зобов'язана своїм існуванням науковому підходу, розробленому в рамках активного соціально-психологічного навчання доктором психологічних наук, професором, академіком АПН України Т.С. Яценко.

Розроблений метод комплексу тематичних психомалюнків, на відміну від інших тренінгових підходів ставить за мету пізнання глибинно особистісних передумов труднощів спілкування суб'єкта. Інші тренінгові методи "орієнтовані на пізнання соціально-перцептивних характеристик, тобто того, що лежить на поверхні", без особливого проникнення в несвідоме.

Психодинамічний аналіз комплексу малюнків забезпечує психоаналітичне бачення логіки несвідомого, що відрізняється від логіки свідомого та входить в протиріччя з нею. Логіку несвідомого в однаковій мірі підтверджує (об'єктивує) як вербальний, так і невербальний матеріал, представлений автором. Діалог з автором малюнків має яскраво виражену психодіагностичну направленість і наближає до пояснення логіки несвідомого та суперечностей єднання з логікою свідомого. Психодіагностична і психокорекційна процедури набувають в дії характер симультанності, оскільки адекватна психодіагностика, що здійснюється разом з автором, має, таким чином, психокорекційний ефект.

Отже психомалюнок є адекватним методом психодіагностичного та психокорекційного впливів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гловер Э. Фрейд или Юнг - Санкт-Петербург: Речь, 1999.- с. 221.

2. Гудман Р. Обсуждение и создание детских рисунков // Практикум по арт- терапии. Под редакцией Копытина А.И.- Санкт- Петербург: Москва-Харьков-Минск, 2000.- с. 121-135.

3. Грофф С. Путешествие в поисках себя. М, изд-во «АСТ-ЛТД», 1998,-480 с.

4. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д., Грабенко Т.М. Практикум по креативной терапии - Санкт- Петербург: Речь, 2003.- с.400.

5. Кочубеева Л.А., Стоялова М.Л. Применение проективной рисуночной методики "Несуществующее животное" для определения ТИМА // Соционика, ментология и психология личности -2002. - № 6.- с.5-18.

6. Лёйнер Х. Основы глубинно-психологической символики // Журнал практического психолога, № 3, 1996 г, с. 102-110.

7. Нойман Э. Искусство и время // Юнг К.Г., Нойман Э. Психоанализ и искусство REFL -book, ВАКЛЕР,1998.- с.153-195.

8. Огинская М.М., Розин М.В. Мифы психотерапии и их функции // Вопросы психологии - 1991. - № 4. - с.10-19.

9. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра - Москва: Издательство Института Психотерапии, 2001.- с.224.

10. Ранк О., Закс Г. Бессознательное и формы его проявления // Хрестоматия: Зарубежный психоанализ. Под редакцией Лейбина В.М. - Санкт-Петербург: Москва-Харьков-Минск, 2001.- с.58-82.

11. Степанова В.А. Выражение чувств и эмоциональных состояний у детей дошкольного возраста в рисунке человека и в рисунке семьи // Журнал прикладной психологии. -2003.-№ 4-5.- с.80-89.

12. Фоломеева Т.В., Бартенева Т.В. Опыт применения проективной методики "психологический рисунок" в исследовании восприятия социальных объектов.// Вестник Московского университета. Психология.- 2000.- № 2. - с.27-40.

13. Фрейд З. Толкование сновидений - Киев: Здоровья,1991.-с.384.

14. Штекель В. Исходы психоаналитического лечения // Хрестоматия: Зарубежный психоанализ. Под редакцией Лейбина В.М. - Санкт-Петербург: Москва-Харьков-Минск, 2001.- с.82-108.

15. Юнг К.Г. Либидо, его метаморфозы и символы - Санкт-Петербург: Восточно-Европейский Институт Психоанализа , 1994.- с.416.

16. Юнг К.Г. Об архетипе и особенно о понятии Анима //Юнг К.Г. Бог и бессознательное- Москва: Олимп, 1998.- с.99-121.

17. Юнг К.Г. Пикассо // Юнг К.Г., Нойман Э. Психоанализ и искусство- REFL - book, ВАКЛЕР,1998.- с.85-91.

18. Юнг К.Г. Психоанализ и спасение души // Юнг К.Г. Бог и бессознательное - Москва: Олимп,1998 с.75-83.

19. Юнг К.Г. Феноменология духа в сказке //Юнг К.Г. Бог и бессознательное -Москва: Олимп,1998.- с.227-282.

20. Яценко Т.С. и др. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков - Москва, 2000.- с.345.

21. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції - Київ: Либідь, 1996.- с.263.

22. Яценко Т.С., Кмит Я.М., Мошенская Л.В. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект).- М.: СИП РИА, 2000.- 194 с.

23. Яценко Т.С., Чобітько М.Г., Доцевич Т.І. Малюнок у психокорекційній роботі психолога-практика (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків). - Черкаси: Брама, 2003. - 216с.

Страницы: 1, 2, 3