бесплатно рефераты

бесплатно рефераты

 
 
бесплатно рефераты бесплатно рефераты

Меню

Емоційний стан безробітних в період набуття нової професії бесплатно рефераты

Емоційний стан безробітних в період набуття нової професії

Факультет післядипломної освіти

Кафедра загальної та соціальної психології

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему :

«Емоційний стан безробітних в період набуття нової професії»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Емоції і їх роль в соціальній адаптації

1.1 Характеристика емоцій

1.2 Важкі емоційні стани людини в процесі життєдіяльності людини

1.3 Методи купіровання тривоги

1.4 Методи регуляції емоційних станів

1.5 Способи регуляції емоційних станів

1.6 Регулятивне значення емоцій і волі в самостворенні

1.7 Механізми психологічного захисту

Висновки

Розділ ІІ. Обгрунтування та вибір методів психологічного дослідження

2.1 Методи і процедури емпіричного дослідження

2.2 Загальна характеристика вибірки, результати досліджень

Висновки

Розділ ІІІ. Психологічна допомога безробітним

3.1 Психологічна допомога безробітним - один з важливих напрямків роботи спеціалістів служби зайнятості

3.2 Вирішення основних завдань в процесі індивідуальної консультації

3.3 Особливості психокорекції в роботі з безробітними

3.4 Семінари з техніки пошуку роботи

3.5 Психокорекційний тренінг

3.6 Поради безробітним

Висновки

Загальні висновки

Література

Додатки

Вступ

Людство вступило в еру надзвичайно емоційних навантажень. Ми можемо протистояти цьому лише виховуючи волю, навчившись керувати емоціями і розумно переборювати так звані емоційні стреси

П.К. Анохін

Проблема, яку ми пропонуємо розглянути, є досить актуальною. Незважаючи на час, соціальний стан суспільства, питання регуляції емоційних станів завжди торкається особистості з точки зору її пристосування до навколишнього середовища. Зараз стає зрозуміло, що багато соціальних, психологічних, фізіологічних відхилень пов'язані з сильним навантаженням на нервову систему, психіку людини і не вмінням людини в практичному житті адаптуватись до цих умов життя. Ця проблема залишається однією з основних проблем, хвилюючи сучасне суспільство.

Потяг людини до якихось змін в собі може бути результатом тільки його особистого вибору.

Необхідність навчитися керувати розвитком стрес-реакцій, проводити профілактику шкідливих її наслідків і підвищувати адаптивні можливості організму стала більш чим актуальною в наші дні.

Головне - допомогти людині добитися психологічної зрілості, під якою розуміється перш за все шлях від зовнішньої підтримки та самопідтримки.

Емоція існує як первинна реакція на зміни у соціальному та природньому оточенні, грає сигнальну та регулятивну функції для особистості. Тому емоційна сфера грає одну з найважливіших ролей на усіх рівнях детермінації поведінки як індивіда, особистості так і індивідуальності.

Але з другого боку неадекватні, неспіврозмірні реакції приводять до важких станів, які дезорганізують поведінку особистості.

Сьогодення диктує людині досить екстремальні умови існування. Поруч з природніми стимулами важкими стали умови існування в соціально-економічному стані суспільства. Рівень емоційної напруги приносить особистості багато проблем, пов'язаних з психічною саморегуляцією. А відсутність умінь і навичок самостійно регулювати свій стан, підвищує проблеми людини в процесі життєдіяльності.

Враховуючи все, що було сказано вище, ми ставимо перед собою мету - прослідкувати зміни емоційних станів особистості в період набуття нової професії та вивчити методи їх психокорекції.

Завдання роботи :

аналіз літературних джерел з проблеми розвитку активного соціально-психологічного навчання та емоційних станів людини;

вибір та обгрунтування методів психологічного дослідження емоційних станів людини;

прослідкувати особистісні зміни в емоційній сфері, які відбуваються з людиною під впливом соціально-психологічного тренінгу.

Актуальність даної роботи обумовлена слідуючими моментами.

По-перше, в роботі на конкретному прикладі соціально-психологічного тренінгу особистісного росту аналізуються проблеми, зміни емоційних станів людини.

По-друге, в зв'язку з розвитком прикладних аспектів соціально-психологічних досліджень проблема використання активного соціально-психологічного навчання набуває зовсім нового змісту.

По-третє, увага до корекції важких емоційних станів людини викликана потребами сьогодення, необхідністю надати особистості простір для саморозкриття і успішної реалізації своїх найкращих якостей та рис.

Психодіагностичне обстеження безробітних, яке повинно бути інформативним та достовірним, об'єднує теоретичні та практичні завдання.

У зв'язку з цим, об'єктом дослідження в даній дипломній роботі є емоційні стани безробітних в період набуття нової професії.

Предмет дослідження - зв'язок емоційних особливостей безробітних з характеристиками емоційних станів.

Головна мета нашого дослідження - складання комплексної системи вивчення та корекції станів особистості безробітного.

В зв'язку з цим, автор роботи висуває гіпотезу про ефективність і дієвість активного соціально-психологічного навчання як особливої форми соціально-психологічного впливу на особистість в період набуття нової професії, завдяки якій можна прослідкувати за емоційними станами людини, їх змінами та свідомо підійти до методів їх корекції в умовах тренінгу.

Розділ І. Емоції і їх роль в соціальній адаптації

Автор данної роботи ставить перед собою мету - прослідкувати зміни емоційних станів особистості в період набуття нової професії та вивчити методи їх психокорекції.

Загальна мета роботи обумовила і поставила конкретні завдання :

познайомитися з історією розвитку активного соціально-психологічного навчання;

проаналізувати важкі емоційні стани людини;

охарактеризувати методи їх корекції;

прослідкувати особистісні зміни в емоційній сфері, які відбулися з людиною в процесі участі і роботи в групі соціально-психологічного тренінгу;

розробити рекомендації по регуляції та корекції негативних емоційних станів.

Головна мета нашого дослідження - складання комплексної системи вивчення та корекції станів особистості безробітного.

1.1 Характеристика емоцій

Емоції ( від лат. emovere - збуджувати, хвилювати) - фізіологічний стан організму, який має яскраво виражене суб'єктивне забарвлення і охоплює всі види відчуттів та переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості і соціального життєвідчуття.

Емоції - це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. В емоціях присутні полярність приємного і неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження і пригніченості. Поряд із збудженою радістю (радістю-тріумфом) існує радість спокійна (радість-умиротворення, радість-зворушення) і радість напружена (радість палкої, жагучої надії, радість тремтливого очікування). Відповідно існують напружений смуток (тривога), збіджений смуток, близький до відчаю, і тихий сум, в якому відчувається розрядка, смуток, що тяжіє до меланхолії [57,ст. 348].

Власний досвід підказує кожній людині, що саме вона відчуває : щастя, печаль чи страх; вона знає, що вони відрізняються за внутрішніми переживаннями і за зовнішнім виглядом. Водночас емоції взаємодіють одна з одною, а також із перцептивними, когнітивними, моторними процесами і впливають як на них, так і одна на одну. Радість послаблює страх, печаль посилює відчай.

Емоція - це відображення відношення між величиною потреби та ймовірність її задоволення в данний момент. Живій істоті потрібно розрізняти впливи, оцінювати їх і будувати на цьому свою поведінку. В оцінці виявляється ставлення до цілей. Це когнітивна сторона емоцій.

Наші потяги можуть змінювати спрямованість наших дій. Наші переживання виявляються зовнішньо у виразних рухах, у зміні кольору обличчя. Вплив потягів, емоцій, пристрастей на наші дії й наше життя незаперечний. Ми можемо наробити дурниць від образи і зламати свою долю. Переживання почуття провини - це найбільша кара для людини. Ірраціонально почуття провини може знаходити вихід і у хворобах. Людина своїми стражданнями немов розраховується за те, у чому вона винна, і їй стає легше. Ця плата - прояв нашої афективної сфери. Але людина не пасивна істота, вона може творити афективну сферу. А для цього треба з'ясувати функціональне призначення наших потягів, емоцій, почуттів, волі. Лише знання про їх існування ще не дає можливості керувати ними. Треба знати, яка функція їм відведена у взаємодії людини з реальним світом [57, ст.351].

Якщо виходити із того, що емоції являють собою таку форму реакції, які безпосередньо охоплюють весь організм і набувають яскраво виражений суб'єктивний характер, то тоді постає питання : яке походження емоцій, коли і як вони виникли в процесі еволюції?

На основі дарвінівського розуміння еволюції пристосувальних реакцій організму можна стверджувати, що емоційні стани зіграли колись позитивну роль, створивши умови для більш широкого і більш досконалого пристосування тварин до навколишніх умов. Первинні відчуття примітивних тварин не могли б втриматися в процесі еволюції і розвитися в настільки багатогранні і витонченні емоційні стани людини, якби вони не сприяли процесу в пристосувальній діяльності тварин. Інакше вони давно були б витіснені природнім відбором.

Вирішальною рисою емоційного стану є його інтегральність, його досконалість у відношенні до інших станів і реакцій. Емоції охоплюють весь організм, вони надають стану людини певний тип переживань. Виробляючи майже миттєву інтеграцію (об'єднання в одне ціле) всіх функцій організму, емоції самі по собі, в першу чергу, можуть бути абсолютним сигналом корисного чи шкідливого впливу на організм. Організм, навіть не визначаючи форму, тип, механізм та інші параметри тих чи інших впливів, може з врятувальною швидкістю відреагувати на них з допомогою певних якостей емоційного стану, зводячи їх, так би мовити, до спільного біологічного знаменника: корисний чи шкідливий для нього данний вплив. Практично весь життєвий досвід людини, починаючи з перших днів життя, допомагає їй уникати шкідливих впливів не на основі врахування об'єктивних параметрів шкідливого агента (наприклад, гострота пошкодженного предмету), а на основі тільки того “загального знаменника”, який виражається емоційним станом : “болить”, “неприємно”. [1,ст.174]

В психології розроблені п'ять основних моделей емоцій :

Емоції є усвідомленими переживаннями, які відрізняються один від одного і від неемоційних переживань деякими суб'єктивними властивостями. Висновки про емоції, які переживають інші організми, ми можемо зробити на основі стимулюючої ситуації, поведінки і т.п. Але ці критерії - не правильні, і кожний з нас знає, як їх інтерпритувати, тільки спираючись на особисті суб'єктивні передивання в аналогічних ситуаціях.

Емоції - це деякі специфічні фізіологічні стани чи процеси, які залежать від вегетативної нервової системи, а також, можливо, від деяких особливих центрів чи підсистем гіпоталамусу чи лімбічної системи. Визначаючими властивостями будь-якої емоції є або самі ці нервові процеси, коли існує можливість безпосередньо їх зареєструвати, або перефірійні вегетативні і подібні їм ефекти, які в більшості випадків легко піддаються спостереженню.

Емоції відрізняються від інших психологічних процесів своєю дезорганізуючою роллю.

Специфіка емоцій полягає не тільки в тому, що вони вміщуються в процеси адаптації, скільки в тому, що вони є результатом недоліку засобів для адекватної адаптації і ситуаціях.

Емоції відрізняються одна від одної і від інших процесів похідними від них мотиваційними ефектами, аналогічних тим, які виробляються традиційно визнаними мотивами чи спонуканнями. [48,ст.138]

В літературі розглядаються емоційні стани з точки зору ряду теорій: мотиваційної та інформаційної.

Мотиваційною теорією емоцій займався американський психолог Роберт Ліпер. Він висунув такі положення, які представлялися важливими йому для цієї теорії.

Розглядаючи емоції, потрібно бачити в них цілісний психологічний процес, але не з точки зору поведінки. Так як емоційні процеси можуть бути і усвідомлені.

Розглядати емоційні процеси як мотиви. Для того, щоб підтвердити чи спростувати це, потрібно звернутись спочатку до процесів, які психологами розглядались як мотиви, якими критеріями користуються для ідентифікації таких мотивів у людини та тварини. Розглянемо, наприклад, голод. Ми говоримо про голод по тому, як впливає він на життя індивіда. Один з найбільш яскравих описів такого впливу був даний Ернестом Шаклетоном, який разом з трьома друзями намагався досягнути Південного полюсу в 1909р. Ці люди переносили дуже велике фізичне навантаження, жили в умовах сильного холоду і мали дуже малий добовий раціон. Вони весь час думали і розмовляли лише про їжу, та що це займало визначну роль в їх перебуванні в горах. Отже, всі їх переживання і почуття були мотивовані почуттям голоду.

Емоції мають такий самий вплив, що і мотиви фізіологічного походження, то їх можна назвати мотивами. Це найбільш фундаментальний із фактів, який характеризує емоції. Він служить як засіб розмежування емоцій і немотаваційних психічних процесів.

Для того, щоб скласти чітку уяву про емоційні мотиви, необхідно розглянути співвідношення емоційних мотивів до мотивів взагалі. Тому можна виділити 2 види мотивів, які являють собою два полюси деякого контиміуму, який охоплює всі мотиви. Вони відрізняються таким чином. Емоційні мотиви - це процеси, які залежать від сигналів, які нагадують подразники, що викликають перцептивні чи конгітивні процеси;

це процеси, які можуть збуджуватись навіть дуже легкими і слабкими зовнішніми подразниками чи які викликаються навіть при відсутності необхідної стимуляції:

з другої сторони, фізіологічні мотиви, в основному залежать або від спеціфічних хімічних умов в організмі, або від особливо сильного переферичного подразника.

Найбільш важливими є емоційні мотиви. В умовах сучасного суспільства людина є сильно мотивованою істотою, при чому цей факт обумовлений саме емоційними процесами.

Емоційні процеси можуть бути розглянуті як один з видів перцептивних процесів.

Інша теорія емоцій - це інформаційна, якою займався П.В. Сімонов.

Інформаційна теорія емоцій… не тільки не “фізіологічна”, не “психологічна” і тим більше не “кібернетична”. Вона нероздільно зв'язана з павловським систематизованим по свому характеру підходом до вивчення вищої нервової (психічної) діяльності. Це означає, що теорія, якщо вона правильна, повинна бути в рівній ступені продуктивна і для аналізу явищ, які відносять до психології емоцій, і при вивчені мозкових механізмів емоційної реакції людини та тварини. [35,ст.248]

Емоція - це відображення мозком людини чи тварини якої-небудь актуальної потреби ( її якості і величини) і відносності (можливості) її задоволення, яку мозок оцінює на основі генетичного і раніше набутого індивідуального досвіду.

Зрозуміло, емоція залежить і від ряду інших факторів, таких як :

індивідуальні особливості суб'єкта, перш за все, індивідуальні особливості його емоційності, мотиваційної сфери, вольових якостей і т.п.;

фактор часу, в залежності від якого емоційна реакція набуває характер стрімко розвиваючого афекту чи настрою, що зберігається часами, днями і тижнями;

якісні особливості потреб. Так, емоції, що виникають на базі соціальних і духовних потреб, прийнято називати почуттями.

І так, необхідними, достатніми факторами є такі фактори, як : потреба і можливість їх задовольнити.

Термін “інформація” ми використовуємо, маючи на увазі зміни можливості досягнення мети (задоволення потреб), дякуючи отриманню даного повідомлення. Таким чином, мова не йде про інформацію, що актуалізує потребу (наприклад, про виникнення небезпеки), але про інформацію, яка необхідна для задоволення потреби (наприклад, про те, як цю небезпеку уникнути). Під інформацією ми розуміємо відображення всієї сукупності засобів досягнення мети : знання, які має суб'єкт, вдосконалення його навичок, енергетичні ресурси організму; час, достатній чи недостатній для організації відповідних дій і т.п. [17,ст.180]

Низька можливість задоволення потреб веде до виникнення негативних емоцій. Зростання можливостей задоволення в порівнянні з попереднім прогнозом породжує позитивні емоції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7