Емоційне самопочуття підлітків в групі однолітків

Важливо, що це відбувається не за рахунок придушення експресії невідповідної емоції (ситуація, коли переживання має місце, але стає менш помітним навколишнім), а за рахунок зниження частоти й інтенсивності переживання, оскільки використовуваний опитувальник діагностує саме схильність до переживання тієї або іншої емоції, а не її зовнішню виразність. Емоції гніву, страху й суму в навчальному спілкуванні в «гнівливих» підлітків широко варіюють, про що говорять близькі до Енавч реальні середні значення й високі величини ? (похибка).

Дані про специфіку проявів емоційності у випадку домінування в повсякденному житті страху й печалі втрачають статистичну значимість у чинність досить незначного числа підлітків з такою структурою емоційності. Однак для наявної вибірки отримані наступні результати, що представляють інтерес для вивчення особистості підлітка. Домінування страху в повсякденному житті супроводжується незначною схильністю до підвищеного переживання гніву. У навчальному спілкуванні в «боязких» підлітків триває тенденція до переживання страху. Домінування страху виявляється самим стійким із всіх базальних емоцій. Поряд із цим домінування страху в повсякденному житті має високу негативну кореляцію із проявом печалі в навчальному спілкуванні. Це можна зрозуміти таким чином, що негативні астенічні емоції в навчальному спілкуванні витісняють один одного. Якщо підліток боїться виникаючих перешкод, він намагається їх уникати й, отже, не випробовує розчарувань від невдач у діяльності. Якщо ж підліток не «боязкий», він іде на подолання труднощів, але зате приходить у зневіру, засмучується від його невдач, що переслідують його. Цей висновок деякою мірою підтверджується й співвідношенням страху й печалі при домінуванні печалі в повсякденному житті.

У навчальному спілкуванні «печальні» підлітки перестають бути такими. Печаль проявляється в них навіть у меншому ступені, ніж радість. Особи з домінуванням печалі відрізняються підвищеною тривожністю, схильністю до інтроверсії, характеризуються, як правило, низьким показником товариськості, тобто замкнутістю стосовно широкого колу спілкування. Це сприяє розвитку інтересу й схильності до гуманітарних предметів і приводить до досить високої успішності при їхньому вивченні. Як результат цього в навчальній діяльності часто виникає емоція радості, що може перетворитися в стійку властивість особистості в рамках даної діяльності. Високі значення при домінуванні печалі свідчать про відсутність зв'язку із проявом інших емоцій в умовах навчального спілкування. Ці дані дозволяють зробити оптимістичний висновок про те, що домінування печалі не визначає такого ж настрою особистості в навчальному спілкуванні й що цей настрій багато в чому залежить від умов спілкування.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що було виявлено, що навчальне спілкування дійсно обумовлює певну специфіку прояву якісного аспекту емоційності. Так, домінування гніву в повсякденному житті не викликає «гнівливості» підлітків у навчальному спілкуванні; домінування в навчальних умовах часто нейтралізується переживанням радості. Найбільш стійким виявляються домінування радості й домінування страху, які не перетерплюють значних перетворень у навчальному спілкуванні в порівнянні з повсякденним життям. Крім того, домінування радості й страху приводить до зниженого прояву печалі.

Таким чином, можна сказати, що специфічні умови діяльності (у цьому випадку навчальне спілкування) можуть знижувати або підвищувати наявну схильність суб'єкта до переживання тих або інших емоцій. Це вказує на значну роль зовнішніх умов при організації навчального спілкування, які можуть нівелювати негативний вплив наявних емоційних особливостей підлітків.

3. Дослідження неформального лідерства у навчальній групі

Виявлення лідерів навчальних груп здійснювалося за методикою «Лідер». [Див. Додаток 2.]

В ході дослідження, з 30 учнів були відібрані 11 учнів з ознаками лідерства. Виходячи з нашого розуміння лідерства як соціально-психологічного феномену навчальної групи, що відбиває неформальну структуру міжособистісних відносин учнів, ми використали три критерії вияву лідерів на персональному рівні аналізу неформальних комунікацій: активність (самого лідера та групи до нього), комунікативність (лідера та групи до нього), рівень вимог групи до лідера (як до „комунікатора” або як до „реципієнта”).

Співставивши результати соціометричної методики, проведеної на етапі 1 в досліджуваному колективі, можна простежити тенденцію відповідності даних, отриманих в під час проведення досліджено на 1 и 3 етапах. Зокрема, 11 учнів з яскраво вираженими лідерськими якостями, які були відібрані з-поміж інших випробуваних на третьому етапі, були визначені однокласникми під час опитування на першому етапі, як лідери (5 з них), а також учні до яких однокласники ставляться позитивно (6 з них). Ці результати, на нашу думку, є взаємодоповнюючими у визначені лідерських якостей особистості та статусного положення особи в колективі.

Проведений аналіз даних дослідження дав можливість виділити три статусні категорії учнів у структурі неформальних комунікацій навчальної групи: «лідери» (11), «ведені» (17) та «аутсайдери»(2).

При дослідженні залежності лідерства від емоційного стану підлітка, ми склали соціально-психологічну диференціацію виявлених 11 лідерів за типами основ їх популярності та впливовості показала, що 3 з виявлених нами лідерів -- це лідери «інтелектуального» типу, 5 -- лідери «емоційного» типу, 1 -- лідери «праксичного» типу, 2 -- лідери- «універсали».

Різним типам лідерства властиві свої особистісні характеристики. Так, для лідерів «інтелектуального» типу провідним видом діяльності при перебуванні у навчальній групі є навчання; маючи певний запас знань, вони здатні яскравіше проявити свою індивідуальність в групі. Для лідерів «емоційного» типу провідним видом діяльності виступає міжособистісне спілкування, організація відпочинку учнів. Щодо лідерів „праксичного” типу, то можливість їхнього успішного самовираження більшою мірою здійснюється в організаційній та управлінській діяльності.

Лідери різних типів мають і певні індивідуально-психологічні якості, за якими вони відрізняються один від одного. Наприклад, лідери «інтелектуального» типу достовірно відрізняються від лідерів «емоційного» типу рівнем загального й невербального інтелекту, успішністю навчання за всіма дисциплінами, актуальним психологічним станом, особистісною спрямованістю. Від лідерів- «праксиків» лідери «інтелектуального» типу відрізняються рівнем загального, вербального і невербального інтелекту, успішністю навчання, рівнем актуального психологічного стану та емоційної стійкості, показниками особистісної, колективної і ділової спрямованості. Лідери «інтелектуального» типу відрізняються від інших лідерів підвищеним рівнем інформаційної активності, вмінням слухати інших та безконфліктно спілкуватися з товаришами. В свою чергу, лідери «емоційного» типу відрізняються від лідерів «праксичного» типу добре розвиненими комунікативними навичками, підвищеною чутливістю, емоційною виразністю та відвертістю. Лідери «праксичного» типу виділяються серед всіх інших лідерів практичністю, домінуванням, впевненістю, енергійністю та спрямованістю на успіх.

У процесі групоутворення можна виділити, як мінімум, два рівні ціннісного обміну підлітків, які співвідносяться з різними етапами життєдіяльності групи. Це діадний рівень, який є типовим для початкового етапу формування групи, коли вона ще не склалася як цілісне утворення. Ціннісний обмін у цей час розгортається між двома будь-якими членами групи, а за кінцевим результатом - у середині множини таких діад, утворених партнерами по групі, які приписують один одному певний соціальний статус. Другий рівень ціннісного обміну -- власне груповий, який характеризує вже створену групу. В цьому випадку, однією з сторін учасниць обміну стає вже сама група як сукупний колективний суб'єкт, який визначає статус своїх членів у залежності від їх ціннісних вкладів у діяльність групи.

Проаналізувавши результати тесту діагностики домінуючої емоційної модальності виявлених 5 лідерів «емоційного» типу, який проводився на другому етапі нашого дослідження, було виявлено, що лідери «емоційного» типу частіше виступають у ролі комунікаторів, ніж реципієнтів. На міжперсональному рівні аналізу активність міжперсональних зв'язків лідерів навчальних груп знаходилась на середньогруповому рівні, і вона на 40% вище показників «аутсайдерів». Рівень комунікативності лідера, як суб'єкта діяльності, на 16% вище, ніж у інших членів групи. Щодо рівня напруженості спілкування, то він у лідерів на 30% більше середньогрупових показників і на 40% вище показників „аутсайдерів”.

Щодо домінуючої емоціі в структурі емоційності 5 виявлених, під час дослідження на третьому етапі, лідерів, то результати можна охарактеризувати в діаграмі:

Діаграма 1

Діаграма 2

Отже, з вищенаведених даний, можна зробити висновок, що залежність лідерства від емоціональності підлітка простежується, адже у них стабільно простежується домінування радості при спілкуванні, як у повсякденному житті, так і при навчанні, що є однією з умов комфортного самопочуття у групі однолітків. Щодо інших емоцій (гнів, страх, печаль), то при навчальні у лідерів спостерігається тенденція до збільшення відсоткового показника цих якостей. Це, на наш погляд доводить, що у підлітковому віці і у осіб з яскраво вираженими емоційно-лідерськими якостями переважає неформальне спілкування серед однолітків, в якому, відповідно вони відчувають себе емоційно комфортніше.

Висновки

На підставі проведеного дослідження виявлено, що емоційність є стійкою властивістю індивідуальності, однією з психологічних складових темпераменту. У контексті континуально-ієрархічного підходу під емоційністю розуміється інтегральне утворення особистості, яке характеризується сполученням її різнорівневих показників (формально-динамічних, якісних, змістовних та імперативних). При цьому якісні (модальність та знак) характеристики емоційності визнані основними в її структурі.

1. Функціональний аспект аналізу емоційності може бути зведений до таких положень: емоційність виконує системоутворюючу функцію відносно всієї структури особистості і окремих її якостей; значною мірою визначає чутливість до емоціогенних умов діяльності та спілкування, обумовлює фільтрацію середовищних впливів, пропускаючи одні і блокуючи інші; є ланкою, що пов'язує діяльність та актуальні емоції, які при частому та тривалому повторюванні закріплюються і, в свою чергу, можуть переходити в стійкі стани, якоюсь мірою підтверджуючи або маскуючи вихідну індивідуальну структуру емоційності; емоційність є регулятором діяльності та спілкування, однією з детермінант їх успішності.

2. У підлітковому віці емоційність також виявляється в стійкій схильності до переживань емоцій певного знака і модальності, комбінація яких характеризує тип емоційності підлітка (емоційну диспозицію). Якісні характеристики емоційності у підлітковому віці представлені не тільки паттернами емоцій «радість», «гнів», «страх», «печаль», а й такими емоційними модальностями, як «гумор», «спокій», «байдужість».

3. Встановлено, що між показниками емоційності підлітків та індивідуально-психологічними особливостями їх особистості існують значущі взаємозв'язки, причому додатні та від'ємні емоційні модальності пов'язані з протилежними полюсами одних і тих самих факторів: емоції модальностей «радість», «гумор» пов'язані з від'ємним полюсом такого фактору, як тривожність, а «гнів» і «страх» - з позитивним полюсом цього фактору; емоції модальностей «радість», «гумор» пов'язані з додатнім полюсом фактора екстраверсія, а «печаль» і «страх» -- з від'ємним, тобто інтроверсією. Характер цих зв'язків пояснюється психологічним змістом якісних показників емоційності, який містить в собі суб'єктивне ставлення до навколишнього світу.

4. Показано, що у підлітків з яскраво вираженими лідерськими якостями, які займають відповідний статус у групі однолітків (статус лідера), домінуючою емоцією є радість, відсотковий показник якої збільшується при неформальному спілкуванні з однолітками. Ці підлітки відчувають емоційну комфортність при спілкуванні у групі однолітків і навколо них, як показали результати статусного розподілу колективу (1 етап дослідження), гуртуються інші підлітки, які також мають одну з домінуючих емоцій -- радість.

5. Однозначної відповідності між типом емоційності підлітка та типом акцентуації його характеру не виявлено: з одного боку, групу підлітків з одним і тим же типом емоційності складають досліджувані з різними акцентуаціями характеру, з іншого, однакові акцентуації характеру властиві представникам різних типів емоційності. Причина полягає в тому, що різні типи акцентуацій характеру об'єднуються в одну групу завдяки наявності в них однакових емоційних рис, які виражають ставлення до світу, закладене в емоції кожної з модальностей.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Перспективами подальшого дослідження є: а) розробка конкретних психологічних рекомендацій та програм, призначених для корекції емоційних станів підлітків під час спілкування з однолітками; б) вивчення емоційності на різних етапах онтогенезу; в) вивчення не тільки якісних, а й змістовних характеристик емоційності.

Додатки

1. Тест-опитувадльник -- «Діагностика домінуючої емоційної модальності підлітків» (Л.А.Рабинович в модификации Т.Г.Сирицо)

Тестовий матеріал (Для визначення домінуючої емоційної модальності підлітків під час спілкування з однолітками в повсякденному житті використовувався наведений перелік запитань. Для визначення домінуючої емоційної модальності підлітків у спілкування під час навчальної діяльності запитання модифікувалися -- слова однолітко або друг замінялися словом однокласники)

1. Чи легко вам зізнатися перед однолітками (однокласниками) у допущеній вами помилці?

2. Чи часто у вас псується настрій через негаразди або конфлікти у групі ваших друзів (однокласниками)?

3. Чи можна сказати, що перед тим, як зустрітися з друзями-однолітками ви майже завжди почуваєте себе бадьорим і веселим?

4. Чи лякає вас іноді відповідальність за хороші стосунки з однолітками, що на вас лежить?

5. Чи відчуваєте ви почуття незадоволеності від свого спілкування з однолітками?

6. Якби однолітки над вами недобре підшуткували, привело б це вас у стан гніву?

7. Чи опановує вами обурення, якщо друзі-однолітки не виконують ваші прохання?

8. Чи легко ви заражаєтеся радісним настроєм своїх однолітків, з якими постійно спілкуєтесь?

9. Чи можна сказати, що ви не вірите у свої лідерські або організаційні здатності?

10. Чи викликає у вас обурення поведінка деяких ваших однолітків ?

11. Чи з'являється у вас почуття непевності в присутності під час звичного для вас спілкування незнайомих вам однолітків?

12. Чи часто ви не в змозі стримати свої емоції при негативному поводженні однолітків у групі ваших друзів?

13. Чи приносить вам ваше спілкування з друзями багато радості?

14. Чи відчуваєте ви почуття тривоги під час спілкування з однолітками?

15. Чи може недолік уваги у ваш бік з боку друзів викликати у вас роздратування?

16. Чи випробовуєте ви боязкість перед однолітками, які займають домінуюче положення у групі однолітків або в класі?

17. Ви охоче приймаєте участь у веселих, розважальних заходах?

18. Чи легко вас може розсердити нерозуміння друзів-однолітків?

19. Чи справляєте ви враження на своїх однолітків сумної людини?

20. Вам стає сумно після невдалого спілкування з однолітками, яке не виправдало ваших очікувань?

21. Вам властиве почуття задоволеності групою своїх друзів?

22. Чи випробовуєте ви почуття тривоги за свій авторитет перед однолітками?

23. Чи схильні ви віддаватися невеселим, похмурим думкам, зустрічаючи нерозуміння з боку однолітків?

24. Чи відчуваєте ви деяку боязкість перед зустріччю з групою незнайомих вам однолітків?

25. Чи часто невдачі в спілкуванні з друзями приводять вас у розпач?

26. Чи можете ви сказати про себе, що ви оптиміст?

27. Чи викликає у вас почуття туги власне безсилля в деяких питаннях спілкування з друзями?

28. Чи боїтеся ви виступати перед великою малознайомою аудиторією?

29. Чи викликає у вас роздратування непідготовленість друзів до уроку?

30. Якщо одноліток вам нагрубив, чи хочеться вам відповісти тим же?

31. Чи боїтеся ви виявити свою непоінформованість перед однолітками?

32. Якщо ви почуваєте впертість із боку друга-однолітка, чи опановує вами роздратування й злість?

33. Чи часто ви випробовуєте радість протягом спілкування з однолітками?

34. Чи можете ви приєднатися до думки, що в спілкуванні друзів-однолітків більше радості, ніж печалі й негод?

35. Чи здається вам, що в майбутньому спілкування з однолітками буде приносити усе більше труднощів і розчарувань?

36. Чи любите ви веселу суєту й пожвавлення друзів навколо себе?

37. Чи часто ви випробовуєте почуття пригніченості при спілкуванні з друзями?

38. Чи опановує вами роздратування, якщо, як вам здається, друзі вас не розуміють?

39. Чи випробовуєте ви радість, коли знаходите спільну мову з однолітками?

40. Чи опановує вами гнів так сильно, що ви довго не можете заспокоїтися?

41. Чи ризикнете ви сперечатися з однолітками по серйозних питаннях?

42. Чи буває у вас почуття страху перед спілкуванням з новим для вас колективом однолітків?

Ключ до тесту

· Радість. Відповіді «так» на питання: 3, 8, 13, 17, 21, 26, 33, 34, 36, 39. Відповідь «ні» на питання 23.

· Гнів. Відповіді «так» на питання: 6, 7, 10, 12, 15, 18, 29, 30, 32, 38, 40.

· Страх. Відповіді «так» на питання: 4, 11, 14, 16, 22, 24, 28, 31, 42. Відповіді «ні» на питання: 1, 41.

· Печаль. Відповіді «так» на питання: 2, 5, 9, 19, 20, 23, 25, 27, 35, 37. Відповідь «ні» на питання 34.

Кількість балів за кожну відповідь:

· «безумовно, так» - 4,

· «мабуть, так» - 3,

· «мабуть, ні» - 1,

· «безумовно, ні» - 0.

2. Методика «Лідер»

Ця методика призначена для того, щоб оцінити здатність підлітка бути лідером. У даній методиці випробуваний відповідає на 50 запитань, і за його відповідями на ці питання робиться висновок про те, чи володіє він персональними психологічними якостями, необхідними лідеру. Із двох запропонованих варіантів відповіді на кожне питання необхідно вибрати й відзначити тільки один.

1. Чи часто ви буваєте в центрі уваги навколишніх? а) так, б) ні.

2. Чи вважаєте ви, що багато з оточуючих вас однолітків займають більше високе положення серед групи ваших друзів, ніж ви? а) так, б) ні.

3. Перебуваючи в колективі ваших друзів, однолітків, чи маєте ви бажання не висловлювати своєї думки, навіть коли це необхідно? а) так, б) ні.

4. Коли ви були дошкільнятком, чи подобалося вам бути лідером серед однолітків? а) так, б) ні.

5. Чи відчуваєте ви задоволення, коли вам вдається переконати когось у чомусь? а) так, б) ні.

6. Чи трапляється, що вас називають нерішучою людиною? а) так, б) ні.

7. Чи згодні ви із ствердженням: «Все саме корисне у світі є результат діяльності невеликого числа видатних людей»? а) так, б) ні.

8. Чи маєте ви нагальну потребу в пораднику, що міг би направити вашу активність? а) так, б) ні.

9. Чи втрачали ви іноді холоднокровність у розмові з друзями, однолітками? а) так, б) ні.

10. Чи доставляє вам задоволення бачити, що навколишні однолітки побоюються вас? а) так, б) ні.

11. Чи намагаєтеся ви займати за столом (на днях народженнях, святах, у компанії й т.п.) таке місце, що дозволяло б вам бути в центрі уваги й контролювати ситуацію? а) так, б) ні.

12. Чи вважаєте ви, що справляєте на людей значне (імпозантне) враження? а) так, б) ні.

13. Чи вважаєте ви себе мрійником? а) так, б) ні.

14. Чи губитеся ви, якщо люди, що оточують вас, виражають незгоду з вами?

а) так, б) ні.

15. Чи траплялося вам по особистій ініціативі займатися організацією друзів, однолітків, спортивних і інших команд і колективів? а) так, б) ні.

16. Якщо те, що ви намітили, не дало очікуваних результатів, то ви:

а) будете ради, якщо відповідальність за цю справу покладуть на когось іншого;

б) візьмете на себе відповідальність, і самі доведете справу до кінця.

17. Яка із цих двох думок вам ближча:

а) справжній керівник повинен уміти сам робити ту справу, якою він керує, і особисто брати участь у ній;

б) справжній керівник повинен тільки вміти керувати іншими й не обов'язково робити справу сам.

18. З ким ви волієте спілкуватися і дружити?

а) з покірними людьми,

б) з незалежними й самостійними людьми.

19. Чи намагаєтеся ви уникати гострих дискусій? а) так, б) ні.

20. Коли ви були маленькою дитиною, чи часто ви зіштовхувалися із владністю вашого батька? а) так, б) ні.

21. Чи вмієте ви в дискусії серед однолітків або друзів залучити на свою сторону тих, хто раніше був з вами не згодний? а) так, б) ні.

22. Уявіть собі таку сцену: під час прогулянки із друзями по лісі ви втратили дорогу. Наближається вечір, і потрібно приймати рішення. Як ви вчините?

а) дасте можливість прийняти рішення найбільш компетентному з вас;

б) просто не будете нічого робити, розраховуючи на інших.

23. Є таке прислів'я: «Краще бути першим у селі, ніж останнім у місті». Чи справедлива вона? а) так, б) ні.

24. Чи вважаєте ви себе людиною, яка справляє вплив на інших? а) так, б) ні.

25. Чи може невдача в прояві ініціативи змусити вас більше ніколи цього не робити? а) так, б) ні.

26. Хто, з вашого погляду, справжній лідер?

а) найбільш компетентна людина;

б) той, у кого найсильніший характер.

27. Чи завжди ви намагаєтесь зрозуміти й по достоїнству оцінити людей? а) так, б) ні.

28. Чи поважаєте ви дисципліну? а) так, б) ні.

29. Який з наступних двох керівників для вас ближчій?

а) той, котрий все вирішує сам;

б) той, котрий завжди радиться й прислухається до думок інших.

30. Який з наступних стилів керівництва, на вашу думку, найкращий для роботи?

а) колегіальний, б) авторитарний.

31. Чи часто у вас створюється враження, що інші зловживають вами? а)так, б) ні.

32. Який з наступних двох «портретів» більше нагадує вас?

а) людина з голосним голосом, виразними жестами, за словом у кишеню не полізе;

б) людина зі спокійним, тихим голосом, стримана, замислена.

33. Як ви поведетеся, якщо вважаєте вашу думку єдино правильною, але інші з нею не згодні?

а) промовчу, б) буду обстоювати свою думку.

34. Чи підкоряєте ви свої інтереси й поведінку інших людей справі, якою займаєтеся? а) так, б) ні.

35. Чи виникає у вас почуття тривоги, якщо на вас покладена відповідальність за якусь важливу справу? а) так, б) ні.

36. Що б ви обрали?

а) працювати під керівництвом гарної людини;

б) працювати самостійно, без керівника.

37. Як ви ставитеся до ствердження: «Для того щоб сімейне життя було гарним, необхідно, щоб рішення в родині приймав один з подружжя»?

а) згодний, б) не згодний.

38. Чи траплялося вам купувати щось під впливом думки інших людей, а, не виходячи із власної потреби? а) так, б) ні.

39. Чи вважаєте ви свої організаторські здатності гарними? а) так, б) ні.

40. Як ви поводитеся, стикнувшись із труднощами?

а) у мене опускаються руки;

б) у мене з'являється сильне бажання їх перебороти.

41. Чи докоряєте ви людям, якщо вони цього заслуговують? а) так, б) ні.

42. Чи вважаєте ви, що ваша нервова система здатна витримати життєві навантаження? а) так, б) ні.

43. Чи зумієте ви перервати занадто балакучого співрозмовника, якщо це необхідно? а) так, б) ні.

44. Чи згодні ви із ствердженням: «Для того щоб бути щасливим, треба жити непомітно»? а) так, б) ні.

45. Чи вважаєте ви, що кожна людина повинна зробити щось видатне?

а) так, б) ні.

46. Ким ви хотіли б стати?

а) художником, поетом, композитором, ученим;

б) видатним керівником, політичним діячем.

47. Яку музику вам приємніше слухати?

а) могутню й урочисту,

б) тиху й ліричну.

48. Чи відчуваєте ви хвилювання, очікуючи зустрічі з важливими й відомими людьми? а) так, б) ні.

49. Чи часто ви зустрічали людей з більше сильною волею, ніж ваша? а) так, б) ні.

Оцінка результатів і висновки

У відповідності з наступним ключем визначається сума балів, отриманих випробуваним.

Ключ: 1а, 2а, 36,4а, 5а, 6б,7а, 86,96,10а, 11а, 12а, 136,146,15а, 166,17а, 186,196,20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 256,26а, 276,28а, 296,306, 31а, 32а, 336,34а, 356,366,37а, 386,39а, 406,41а, 42а, 43а, 446, 45б,46а,47б, 48а,496.

За кожну відповідь, що збігається із ключовим, випробуваний одержує 1 бал, в іншому випадку - 0 балів.

Якщо сума балів виявилася до 25 балів, то якості лідера виражені слабко.

Якщо сума балів у межах від 26 до 35, то якості лідера виражені середньо.

Якщо сума балів виявилася рівною від 36 до 40, то лідерські якості виражені сильно.

І, нарешті, якщо сума балів більше, ніж 40, то дана людина, як лідер, схильна до диктату.

Список використаної літератури

1. Азаров В.Н. Индивидуальные различия по импульсивности в соотношении с типологическими свойствами нервной системы человека.// Дисс.канд.психол.наук. -- М., 1988;

2. Белоусова Р.В. Соотношение показателей эмоциональности и коммуникативной креативности // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців: “Психологія сучасності: наука і практика”. -- Одеса, 2004. -- С. 4-7;

3. Бех І.В. Виховання особистості: У 2 кн. -- К.: Либідь, 2003. -- 276 с.;

4. Бодалев А. А. Личность и общение. -- М., 1983. -- 272 с.;

5. Бондарчук О. І. Експериментальна психологія: (Навч.-метод. комплекс) / АПН України; Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти. Факультет менеджменту та психології. -- К.: Міленіум, 2003. -- 24 с.;

6. Витт Н. В. Эмоциональная регуляция речевого поведения // Вопр. психол. -- 1981. -- № 4. -- С. 60--69;

7. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. -- М.: ИНФРА-М, 2001. -- 336 с.;

8. Драгунова Т.В. Психологический анализ оценки поступков подростками.// "Вопросы психологии личности школьника". -- М., 1991;

9. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учебное пособие -- М.: ИНФРА-М, 1997.--256 с.;

10. Дуткевич Т.В. Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. -- Кам'янець-Подільський, 2002. -- 96с.;

11. Запухляк О. З. Блок-тест акцентуацій характеру як нова авторська методика // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К.: , 2006. -- т. 7, вип. 7. - С. 110 - 120;

12. Изард К.Е. Психология эмоций. -- СПб.: Питер 2000;

13. Изард К.Е. Эмоции человека. -- М.: издательство МГУ, 1980;

14. Кепалайте А.П. Знак эмоциональности и особенности интеллекта в плане межполушарных отношений. //Дисс.канд.психол.наук. -- М., 1982;

15. Кепалайте А.П., Суворова В.В. Экспериментальное изучение положительных и отрицательных эмоций. // "Вопросы психологии". -- 1991, № 2;

16. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. -- М.: МПСИ Флинта, 2003;

17. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений: Учебн. пособ. -- Минск: ТетраСистем, 2000. -- 432 с.;

18. Кошлань І.Г. Акцентуйовані риси у підлітків з емоційною диспозицією за типом “гнів” // Вісник Одеського Національного Університету. -- Т. 7. -- Вип.3. Психологія, 2002. -- С.142 - 146;

19. Кошлань И.Г. Акцентуированные черты у подростков с эмоциональной диспозицией по типу “печаль” // Феноменологія щирості. Збірник матеріалів конференції./ За загальною редакцією І.А.Слободянюка. --Вінниця.: Поділля, 2002. -- С. 271 - 279;

20. Кошлань И.Г. Психологические особенности подростков - представителей мономодальных типов эмоциональности. // Наука і освіта, 2004. -- № 4 - 5 -- С. 36 - 40;

21. Кошлань И.Г. Сочетания индивидуальных типов эмоциональности подростков: попытка классификации / Психологія сучасності: наука і практика (тези). ІІ частина. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2004. -- С. 41 - 43;

22. Кузикова С.Б. Основы возрастной психокоррекции: Учебно-методическое пособие. Часть первая. -- Суми: ВВП "Мрiя-1" ЛТД, 1996.-- 168с.;

23. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 5-е изд. -- М.: Изд-во УРАО, 1999;

24. Малімон Л.Я. До проблеми діагностики емоційності як властивості особистості // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. -- №7. - С. 59-65.;

25. Малімон Л.Я. Теоретико-методологічні аспекти вивчення емоційності особистості // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Наук.-метод. ж-л Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПН України. - К., 2002. - Вип. 4. - С. 125-132;

26. Малімон Л.Я. Експериментальне дослідження емоційності як стійкої інтегральної характеристики індивідуальності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2002 - Т.ІV, частина 4. - С. 157-163;

27. Ольшаникова А.Е. Соотношение некоторых особенностей эмоциональной сферы подростка с физиологическими показателями. // Проблемы дифференциальной психофизиологии.-- М., 1977. -- Т.9;

28. Ольшанникова А. Е. Эмоции и воспитание. -- М., 1983. -- 80 с.;

29. Ольшанникова А. Е., Рабинович Л. А. Опыт исследования некоторых индивидуальных характеристик эмоциональности // Вопр. психол. -- 1974. № 3. -- С. 65--73;

30. Ольшанникова А.Е., Семенов В.В., Смирнов Л.М. О методах, диагностирующих некоторые параметры эмоциональности, связанные с детерминацией эмоциональной устойчивости // Спорт, психофизическое развитие и генетика. -- М., 1976;

31. Ольшанникова А.Е., Ямпольский Л.Т. О структуре качественных характеристик эмоциональности. (Оценка гипотезы средствами факторного анализа) // Психология и психофизиология индивидуальных различий. -- М., 1977;

32. Походенко С.В. До питання про виховання лідера в підлітковому віці. Актуальні проблеми педагогіки та психології: збірник наукових праць. -- Ніжин. --1995. -- С.158-162;

33. Походенко С.В. Лидерство у подростков как объект психологического исследования. //Психологічна служба в системі освіти: проблеми та перспективи. -- Запоріжжя. --1994. -- С.29-33;

34. Походенко С.В. Особливості соціалізації підлітків у мікросередовищі. Проблеми соціалізації сучасних підлітків. --Запоріжжя. --1998. -- С.6-56;

35. Походенко С.В. Становлення мотивації лідерства у підлітків шляхом ідентифікації зі "значущим іншим".// Наукові записки НДПУ. --Ніжин.--1998. --С.9-13;

36. Плоткин А. А.Структура качественных индивидуальных особенностей эмоциональности // Вопр. психол. -- 1982. -- № 5. -- С. 114--118;

37. Проблемы дифференциальной психофизиологии. -- М., 1977;

38. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. 8-е издание. -- СПб.: Питер, 2000;

39. Санникова О. П.Эмоциональность и регуляция активности общения // Вопр. психол. --1984. -- № 3. -- С. 123--128;

40. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. -- М., 1982;

41. Якобсон П.М. Проблема психологии эмоций. // Психологическая наука в СССР. -- М., 1960 -- Т.2;

42. Якобсон П. М. Общение людей как социально-психологическая проблема. -- М., 1973. -- 32 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5