Дослідження тривожності п’ятикласників

Велику увагу своїм дітям приділяють батьки: відвідують шкільний заклад, телефонують, приймають активну участь у батьківських зборах, впливають на навчання та виховання своїх дітей.

Взагалі учні цього класу - здібні, вміють навчатися та поводити себе в оточені інших людей, тому, мабуть, я і обрала саме цей клас із двох паралелей для свого експерименту.

Загальна кількість досліджуваних становила 17 осіб (81% учнів класу) віком 10-11 років. З них 9 дівчаток та 8 хлопчиків.

Як бачимо, контингент дослідження складали представники чоловічої та жіночої статі. Розподіляючи досліджуваних таким чином, я вийшла з того, що рівень тривожності залежить від статі, це і є моєю гіпотезою, яка в ході експерименту повинна підтвердиться чи спроститися.

Отже, перша методика, яку я обрала для дослідження рівня тривожності була методика Спілбергера. Метою мого дослідження за даною методикою було вивчити рівень ситуативної та особистісної тривожності учнів підліткового віку.

У основу цієї методики покладено дослідити ситуативну та особистісну тривожність.

Методика, яка запропонована Ч.Д. Спілбергером та адаптована Ю.Л. Ханіним, дає змогу диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан. Взагалі, вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливо, оскільки ця властивість зумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна та обов'язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини є свій оптимальний чи бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінювання людиною свого стану в цьому відношенні є для нього важливим компонентом самоконтролю і самовиховання.

Даний тест є надійним інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність як стан) і особистісна тривожність (як стійка характеристика людини).

Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, хвилюванням, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді порушення тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротисного конфлікту з емоційними і невротичними зривами і з психосоматичними захворюваннями.

За оптимального, нормального рівня - тривожність мобілізує - це ознака готовності людини діяти. Наприклад, якщо тривожність буде надто низькою при переході проїжджої частини дороги, людина може потрапити під машину. Але мобілізуюча функція тривоги діє в досить вузьких межах при сильних і стабільних переживаннях. Стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості дітей і підлітків незалежно від того, у якій формі та в якому вигляді вона виявляється.

Деякий рівень ситуативної тривожності притаманний всім людям і є необхідною складовою для оптимального пристосування людини до дійсності. Наявність тривожності як стійкого утворення - свідчення порушення особистісного розвитку. Вона заважає діяльності і спілкуванню. Слід зазначити, що в основі тривожності лежить неспіввідношення ведучих соціогенних потреб “Я” (розходження між самооцінкою і рівнем притягань, тобто вимогами оточення).

Бланк шкал самооцінки у Спілбергера містить у собі інструкції та 40 запитань - суджень, 20 з них призначені для оцінювання рівня реактивної тривожності (РТ) і 20 - для рівня особистісної тривожності (ОТ).

Дослідження я проводила у групі 05 лютого 2008 року о 12год.00хв. Запропонувала досліджуваним дати відповідь на запитання шкал згідно інструкції, яка знаходилася на запитальнику, також нагадала, що досліджувані повинні працювати самостійно. У кожного був бланк з судженнями. Незрозумілі дітям запитання я пояснювала, використовуючи синоніми.

Але для підтвердження результату ситуативної тривожності я обрала ще й методику Кондаша з тією ж групою учнів. Метою цього експерименту за даною методикою було:

дослідити рівень шкільної тривожності;

дослідити рівень самооціночної тривожності;

дослідити рівень міжособистісної тривожності.

В даній методиці потрібно було оцінити не наявність чи відсутність у себе якихось переживань, симптомів тривожності, а ситуацію з точки зору того, наскільки вона може викликати тривогу. Перевага шкал такого типу полягає, по-перше, в тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об'єкти, які являються для школяра основними джерелами тривоги,і, по-друге, виявляються залежними від особливостей розвитку в учнів інтроспекції.

Бланк методики включає інструкцію і завдання, що і дозволило мені провести групове дослідження. На першій сторінці бланку діти вказали своє прізвище, ім'я, клас, вік та дату проведення.

Методика була проведена 19 лютого 2008 року о 11.30 хв. з тією ж самою групою учнів.

Бланк методики має 30 ситуацій, які за характером розподіляються на шкільні, міжособистісні та самооціночні. Варіанти відповідей я записала на дошці для спрощення і пояснила, що дані ситуації часто траплялися у їхньому житті. Деякі з них можуть бути для них неприємними, оскільки вони викликають тривогу, занепокоєння, хвилювання страх. Сказала, що діти повинні уважно прочитати кожне речення і обвести ту цифру, варіант якої найбільше підходить для їхньої відповіді. Сказала, що цифру “0” повинні обвести, тоді коли дана ситуація не здається їм неприємною; цифру “1” обводимо тоді, коли ситуація дещо непокоїть, хвилює; цифру “2” - в тому випадку, якщо ситуація досить неприємна та викликає таке занепокоєння, що надалі хотілось би її уникнути; цифру “3” обводити тоді, коли ситуація дуже неприємна, викликає дуже сильне занепокоєння, страх, тривогу; цифру “4” обводити тоді, коли ситуація дуже неприємна, викликає дуже сильне занепокоєння, дуже сильний страх.

Діти, під час проведення дослідження за методикою Кондаша зустріли мене привітно, адже ми були уже знайомі та з нетерпінням чекали завдання від мене. В ході експерименту я спостерігала за хлопчиками, вони відповідали повільно, не розмовляючи з сусідом по парті, обличчя були серйозними. Дівчатка не відрізнялися від хлопчиків, але боялися, що їхні відповіді будуть неправильними, що дало мені підставу вважати дівчаток неспокійними, тривожними, але я пояснила, що неправильних відповідей не буває і це їх заспокоїло. Я не могла робити ще висновків, не підвівши підсумки методики, але деякі передбачення були.

Актуальність досліджуваної теми безсумнівна, адже стосується пошуку конкретних ознак типу поведінки людини з домінантою негативних емоцій, із виявом особливої тривожності, що супроводжується бажанням особистості відтворювати конфліктогенні події з подальшим самоприниженням, сором за свої прорахунки. Ці страждання особистості стають причиною зниження в неї рівня самоповаги як упевненості у своїх здібностях та можливостях.

Отже, щоб запобігти цьому, потрібно проводити дослідження учнів та методами корекції усувати виявлену тривожність, допомогти повірити в себе, надати повну свободу прояву ініціативи, але все це робиться не за один день, навіть не за тиждень. Над цим потрібно працювати місяцями, щоб досягти бажаного результату.

2.2 Результати дослідження рівня тривожності у школярів

За методикою Спілбергера був виявлений рівень ситуативної та особистісної тривожності. Результати тестування наведені у таблиці (додаток 1).

Коротко охарактеризуємо кожного досліджуваного жіночої статі згідно бланку шкал ситуативної тривожності. У експерименті брало участь 9 дівчаток.

Отже, ми бачимо що дівчаток, які мають низький рівень ситуативної тривожності 44.4%, помірна тривожність у 44.4%, високу тривожність мають 11.2 %.

Відсоткове співвідношення можемо побачити у таблиці (додаток2).

Можна зробити висновок, що однакова кількість дівчаток мають низький та помірний рівні ситуативної тривожності (по 4 дівчинки), з високою тривожністю 1 учениця. В основному дівчатка були спокійними, радісними, сильно збуджених не було, розгніваних теж.

Перейдемо до чоловічої статі того ж самого бланку шкал. У експерименті брало участь 8 хлопчиків.

Отже, бачимо, що серед хлопчиків високий рівень ситуативної тривожності мають 25% учнів, помірний 65.5%, з низьким рівнем - 12.5%.

Отож, за результатами дослідження зробимо висновок, що 50% хлопчиків мають високий рівень особистісної тривожності та 50% мають помірний рівень. З низьким рівнем особистісної тривожності хлопчиків не виявлено.

За двома бланками шкал високий рівень ситуативної та особистісної тривожності мають два учні - _____________ Помірна ситуативна та особистісна тривожність у 6 учнів, це - _______________________. З низьким рівнем виявлено лише одну дівчинку - ________________

Загальний середній бал за запитальником Спілбергера:

Ситуативна тривожність у дівчаток - 32.8 бали

Ситуативна тривожність у хлопчиків - 43 бали

Особистісна тривожність у дівчаток - 38.3 балів

Особистісна тривожність у хлопчиків - 45.5 балів

За результатами можна зробити такий висновок: у хлопчиків рівень тривожності вищий, ніж у дівчаток. Отже, моя гіпотеза, яка була запропонована на початку дослідження підтвердилася, але це результати згідно першої методики.

Перейдемо до наступної методики дослідження рівня тривожності за Кондашем.

Результати тестування наведені у таблиці (додаток 3).

Коротко охарактеризуємо кожного досліджуваного, почнемо з дівчаток.

Таблиця результатів у відсотковому співвідношенні наведена у додатку 4.

Перейдемо до результатів тривожності за методикою Кондаша серед хлопчиків.

Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок, що серед хлопчиків є такі, які мають високий рівень тривожності. Таких учнів четверо. В учня ________ високий рівень самооціночної тривожності, у___________ - шкільної, у __________ - самооціночної, у ___________.- міжособистісної тривожності.

Загальний середній бал за методикою Кондаша:

Загальна тривожність у дівчаток - 39.4 бали

Загальна тривожність у хлопчиків - 49.3 бали

Шкільна тривожність у дівчаток - 13.3 бали

Шкільна тривожність у хлопчиків - 16.26 балів

Самооціночна тривожність у дівчаток - 11.9 балів

Самооціночна тривожність у хлопчиків - 15.8 балів

Міжособистісна тривожність у дівчаток - 13.8 балів

Міжособистісна тривожність у хлопчиків - 17 балів

Як бачимо з вищезазначеного, рівень тривожності у чоловічої статі вищий. І за другою методикою моя гіпотеза також підтвердилась.

Висновок до ІІ розділу

Мною було проведено дослідження учнів 5 класів (10-11 років). Виявлено, що в даній групі хлопчиків з високим рівнем ситуативної тривожності за методикою Спілбергера виявлено два хлопчики, що становить 25%, і одна дівчинка 11.2%, з високим рівнем особистісної тривожності 4 хлопчики 50% та дві дівчинки - 22.2%; за методикою Кондаша - хлопчиків та дівчаток з високою загальною тривожністю - не виявлено. Шкільна тривожність висока у 12.5% хлопчиків та 10% у дівчаток. Самооціночна висока у 25% хлопців у дівчаток не виявлено. Міжособистісна тривожність висока у 12.5% хлопчиків, дівчаток з високою тривожністю не виявлено. Отже, з високою ситуативною тривожністю виявлено вдвічі більше хлопців, ніж дівчат. Аналогічні дані і стосовно особистісної тривожності. А серед дівчаток не виявлено осіб із високим рівнем самооціночної тривожності, в той час, коли хлопців - 25%, також немає дівчаток з високим рівнем міжособистісної тривожності (хлопців - 12.5%).

В цьому віці хлопчики більш тривожні, ніж дівчатка. Це пов'язано з тим, з якими ситуаціями вони пов'язують свою тривогу, як вони її пояснюють, що для них є небезпечним. Як бачимо, з даного дослідження у хлопчиків набагато вища самооціночна та міжособистісна тривожність.

Діткам з високим показником тривожності потрібно формувати почуття впевненості, а для низькотривожних - пробудження активності, зацікавленості, почуття відповідальності.

Висновки

Проблема тривожності є однією із найбільш актуальних проблем у сучасній психології. Серед негативних переживань людини тривожність займає особливе місце, дуже часто вона призводить до зниження дієздатності, продуктивності діяльності, до труднощів у спілкуванні. У стані тривоги ми, як правило, переживаємо не одну емоцію, а деяку комбінацію різноманітних емоцій, кожна з яких надає впливу на наші соціальні взаємовідносини, на наш соматичний стан, не сприймання, мислення, поведінку. При цьому слід враховувати, що стан тривоги у різних людей може проявлятися різними емоціями.

Тривожність - індивідуальна психологічна особливість, яка здатна в підвищеній схильності відчувати неспокій в різноманітних життєвих ситуаціях.

Тривожність може породжуватись як реальним неблагополуччям особистості в більш значних областях діяльності і спілкуванні, так і існувати всупереч об'єктивно благополучному положенню, являючись наслідком певних особистісних конфліктів, порушень в розвитку самооцінки.

Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливість суб'єкта. У кожної людини існує свій оптимальний чи бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього суттєвим компонентом самоконтролю і самовиховання.

Однак підвищений рівень тривожності є суб'єктивним проявом неблагополуччя особистості.

Тривожність надає суттєвого впливу і на самооцінку дитини.

Підвищений рівень тривожності у дитини може свідчити про його недостатнє та емоційне пристосування до тих чи інших соціальних ситуацій. Це породжує невпевненість у собі.

Таким чином, питання вивчення дитячої і підліткової тривожності займає значне місце у сучасній психології.

Отже, підійшовши до завершення моєї курсової роботи, можна зробити висновок, що я досягла поставленої мети, а саме, виявила відмінності рівня тривожності в учнів 5 класів в залежності від статі. Я вирішила завдання, які ставила перед собою на початку дослідження: визначила основні фактори, які є причиною тривожності, дослідила рівень особистісної та ситуативної тривожності у школярів за допомогою методик Спілберегера та Кондаша. Також моя гіпотеза підтвердилась. В даній групі хлопчики мають вищий рівень тривожності, ніж дівчатка.

І я вважаю, що ця тема є актуальною, і такою, яка не повинна залишатись поза увагою науковців, психологів, педагогів, вихователів.

Література

1. Александровский Ю.А. Познай и преодолей себя: (Наедине со всеми…) - М.:Профиздат, 1992.-224с.

2. Воспитание школьников. Журнал. М.:2006. №9 - 45с.

3. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха.- С.Пб.: Гиппократ, 1995. - 126с.

4. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.:Питер, 2003. - 503с.: (серия “Мастера психологии”).

5. Кондрашова Л.В. Превентивная педагогика: Учеб.пособие.-К.:Вища шк., 2005.- 231с.

6. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч.посібник. - 5- те вид., стер. - К.: Вища шк., 2006. - 487с.

7. Панок В. Основи практичної психології. - 3-тє вид., стер. - К.:2006. - 522с.

8. Популярная психология: Хрестоматия: Учеб.пособие для студентов пединститутов /сост.В.В. Мироненко. - М.: Просвещение, 1990. - 399с.

9. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии/Под ред.А.А. Крылова, С.А.Маничева. - 2-е издание., доп. и перераб. - СПб.:Питер, 2007. - 560с.

10. Практична психологія та соціальна робота.Журнал. К.:2006. - №12 - 43с.

11. Практичному психологу. Журнал. К.:2006. - №10 - 46с.

12. Психология. Словарь/Под.ред.А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского, 2-е изд., испр.и доп., М.:Политиздат. 1990.

13. Психологія/За ред. Члена - кореспондента АПН України Ю.Л.Трофімова.-К.: 2001. - 558с.

14. Психолог. Журнал/За ред.О. Главник. - К.:2002. - №12 - 53с.

15. Психолог. Журнал/За ред.Т. Шаповал. - К.:2006. №13 - 43с.

16. Психолог. Журнал/За ред.Т. Шаповал. - К.:2005. №2 - 28с.

17. Психолог. Журнал/За ред.Т. Шаповал. - К.:2004. №10-11 - 63с.

18. Психолог. Журнал/За ред.Т. Шаповал. - К.:2003. №13 - 31с.

19. Рабочая книга школьного психолога/Под ред. И.П Дубровиной. - М.:1991

20. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Учеб.пособие: В 2 кн. - М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2004. - КН.2. - 480с.

21. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - 232с.

Страницы: 1, 2, 3