Дослідження дії темпераменту на індивідуальні особливості реакції шахтарів на стресові ситуації

До профілю СМДО примикає шкала «L» - шкала «Брехні» показує, наскільки щирий обстежуваний в процесі тестування. Шкала «F» - шкала достовірності указує на готовність до співпраці. Шкала «К» - шкала «корекції» виявляє ступінь спотворення профілю в результаті не відвертості випробовуваного. Залежно від показника цих шкал профіль признається достовірним або недостовірним.

Для дослідження наслідків стресових ситуацій застосовувалася шкала оцінки впливу травматичної події (ШОВТП).

Опитувальник складається з 22 пунктів, заснований на самозвіті і виявляє переважання тенденції уникнення, вторгнення (нав'язливого відтворення) травматичної події і гіперзбудження.

Опитувальник дозволяє клінічно описати і перевірити протистояння цих тенденцій в процесі короткої терапії.

Для дослідження емоційних розладів у шахтарів використовувався опитувальник депресивності Бека (BDI), який є важливою діагностичною методикою для роботи з лицями, що пережили травматичний стрес.

BDI складається з 21 твердження, кожне з яких є окремим типом психопатологічної симптоматики і включає наступні пункти: 1) печаль; 2) песимізм; 3) відчуття невезучості; 4) незадоволеність собою; 5) відчуття вини; 6) відчуття покарання; 7) самозаперечення; 8) самозвинувачення; 9) наявність суіїцидальних думок; 10) плаксивість; 11) дратівливість; 18) втрата апетиту; 19) втрата у вазі; 20) заклопотаність станом здоров'я; 21) втрата сексуального потягу.

Виділені шкали дають можливість виявити ступінь вираженності депресивної симптоматики, оскільки кожна з них є групою питань, що складається з чотирьох тверджень, відповідно оцінюваних в балах від 0 до 3. Максимально можлива сума - 63 бали.

Опитувальник депресивності Бека широко застосовується в клініко-психологічних дослідженнях і в психіатричній практиці для оцінки інтенсивності депресії.

З метою визначення вираженості диссоціативних феноменів використовувалася шкала дисоціації (Dissociation Experiences Scale, DES).

Шкала дисоціації (Dissociation Experiences Scale, DES) є інструментом, що часто використовується, для оцінки вираженності дисоциативних феноменів як на клінічній, так і на нормальній популяціях.

Опитувальник дисоціативних переживань (Questionnaire Experiences Dissociation, QED) містить 26 питань в дихотомічному «так - немає» форматі, що стосуються широкого спектру дисоціативних феноменів.

Для виявлення виваженості депресії застосовувалася шкала Макса Гамільтона, яка отримала найбільше розповсюдження в світі, її версія з 21 симптому приводиться нижче. Первинний і достатньо часто що використовується до теперішнього часу варіант складався з перших 17 пунктів.

Головним показником шкали є сума балів або загальний бал, по якому депресії розділяють на легкі (7-16 балів), середньої тяжкості (17-27 балів) і важкі (більше 27 балів).

Фіксується увага на пригніченому (депресивному) настрої обстежуваного, його відчутті вини, суіцидальних намірах, порушеннях сну (раннє безсоння, пізнє безсоння і безсоння в середині ночі), порушенні працездатності і діяльності, заторможеності, ажитації; виділяються окремо психічна і соматична тривога, шлунково-кишкові соматичні симптоми, загальні соматичні симптоми, статеві розлади, іпохондрія, втрата ваги, явища деперсоналізації, параноїдна, обсесивно-компульсивні симптоми, враховується критичне відношення до хвороби.

Крім того, шляхом складних процедур аналізу багаточинника були виділено 6 особливих відносно незалежних кластерів (груп взаємозв'язаних симптомів), що відображають різні сторони депресивних порушень і дозволяючих оцінювати їх вираженність: 1) тривога / соматична сфера (симптоми 10, 11, 12, 15); 2) вага тіла (16А і 16Б); 3) розлади мислення (порушення ідеаторної сфери) (2, 3, 9, 19, 20, 21); 4) добова ритміка (18А і 18Б); 5) заторможенність (1, 7, 8, 14); 6) порушення сну (4, 5, 6).

З метою виявлення ситуаційної і особової тривожності використовувалася шкала Спілберга - Ханіна.

Методика, розроблена Спілбергом - Ханіним, призначена для одночасної оцінки особової і реактивної тривожності. Вона включає дві шкали, кожна з яких окремо оцінює особову або ситуаційну тривожність.

Шкала Спілберга - Ханіна складається з сорока питань, у тому числі з двадцяти питань, які характеризують ситуаційну тривожність (опитувальник А), і двадцяти питань, які характеризують особову тривожність (запитальник Б).

Тестованому пропонують відповісти на питання, звертаючи увагу як він себе відчуває в даний момент (ситуаційна тривожність, 1-20 питання), і як він себе відчуває звичайно (особова тривожність, 21-40 питання).

На кожне питання можливо чотири варіанти відповідей по рівню інтенсивності ситуаційної тривожності (зовсім ні, можливо так, правильно, абсолютно правильно) і по частоті вираженності особової тривожності (майже ніколи, іноді, часто, майже завжди).

За допомогою ключа до методики Спілберга - Ханіна визначається кількість балів, отриманих випробовуваним за вибрані їм відповіді на думки приведених вище шкал. Загальна кількість балів, набраних з усіх питань шкали, ділиться на 20, і підсумковий показник розглядається як індекс рівня розвитку відповідного виду тривожності у даного випробовуваного.

Рівень тривожності обчислюється по вищезгаданій формулі. Показник 3,5-4,0 бали свідчить про дуже високу тривожність; 3,0-3,4 бали про високу тривожність; 2,0-2,9 бали про середню тривожність; 1,5-1,9 бали про низьку тривожність; 0,0-1,4 бали про дуже низьку тривожність.

Отримані дані були оброблені статистичним методом.

3.3 Результати дослідження реакції шахтарів на стресові ситуації за допомогою ШОВТП

100 шахтарів, потерпілих від стресових ситуацій досліджувалися за допомогою шкали оцінки тяжкості дії травматичної події (ШОВТП). При цьому у 42 чоловік стресова подія відбулася за 2 ± 1 роки до дослідження, у 27 чоловік за 4,5 ± 1,5 роки до дослідження, у 21 чоловіка за 8 ± 2 років до дослідження.

За допомогою шкали ШОВТП проводилася якісна і кількісна квантифікація.

Вивчалася враженість реакції стресу залежно від тяжкості психотравмуючої ситуації. Проводився кореляційний аналіз між тяжкістю психотравмуючої ситуації і вираженістю реакцій.

Як показали дослідження, у потерпілих від стресу шахтарів в 73,4% випадків стреси привели до виникнення психологічних і психопатологічних субклінічних реакцій.

Проводився кореляційний аналіз між вираженістю реакції стресових ситуацій і давністю виникнення стресу. Кореляційний аналіз показав прямий кореляційний зв'язок між вираженими реакціями і преморбидними акцентуированими особливостями особи (r = 0,901).

Таким чином, вираженості психологічних реакцій у потерпілих сприяє ступінь тяжкості психотравмуючої ситуації, тривалість після аварійного періоду, характерологічні особливості і невротичний грунт, при цьому індивідуально-психологічні чинники мають більшу значущість, ніж соціально-психологічні.

3.4 Результати дослідження реакції шахтарів на стресові ситуації методом СМДО

Методом СМДО досліджували всіх шахтарів які були в стресовій ситуації. При цьому звертали особливу увагу на зіставлення результатів дослідження від давності події.

Як показали результати дослідження, в перші 2 ± 1 роки після стресової ситуації, що трапилася, у потерпілих в 22% випадків виявлений акцент по 2-й шкалі, що відображає «песимістичний або депресивний профіль». При цьому в більшості випадків пік по 2-й шкалі досягав рівня 70Т і навіть перевищував цей рівень, що підкреслювало депресивний тип реагування, а також та обставина, що стресова ситуація різко порушила звичний хід життя і перекреслила плани на майбутнє у потерпілого. Високий підйом по 2-й шкалі поєднувався з низькими показниками (нижче 45 балів) по 9-й шкалі, що свідчило про патологічне зниження рівня оптимізму і життєлюбності і примушувало психолога насторожитися відносно ризику суіїцидальності обстежуваного. Ці потерпілі ставали пацієнтами психіатричних клінік. Вони потребували у спеціальному спостереженні і допомозі. Крім психокорекції поведінки їм було необхідне проведення і медикаментозної терапії.

Все це безумовно погіршувало соціальну адаптацію потерпілих, що відображалося низьким рівнем нульової шкали. Дана позиція вельми яскраво виявлялася в поведінці потерпілих. Вони майже не виходили з будинку, були байдужі до повсякденних проблем, уникали спілкування.

В 78% випадків найвищими були показники сьомої шкали, вони виходили за межі норми і відображали переважання тривожної особової позиції.

Всі їх думки і відчуття були зайняті грядущими неприємностями. Вони прислухалися до свого прискореного дихання або серцебиття, мучили родичів описом очікуваних нещасть, ночами погано спали (через виражену тривогу), ставали метушливими, нетямущими, образливими. Оптимізм оточуючих, їх плани, перспективи на майбутнє - викликали у потерпілих лише роздратування. Здавалося, що вони насолоджуються своїм горем, відкидають допомогу. Будь-яка тема, зачеплена оточуючими, поверталася до стресової ситуації і очікуваних неприємностей. Тривога з приводу їх майбутнього, майбутнього їх сім'ї порушувала соціальну адаптацію. Вони не боролися за своє майбутнє, вони лише турбувалися, і тим самим утрудняли спілкування з собою і утрудняли можливість надати їм допомогу.

Реакція шахтаря на стресові ситуації (Приклад № 1).

Потерпілий А., 22 років, був під час аварії на шахті на нетривалий час відрізаний від зовнішнього світу (стресова ситуація).

Лікарі виявили, що шахтар соматично не постраждав. Проте родичі помітили, що у потерпілого після аварії різко підвищилася тривожність.

До аварії А. був товариською, життєрадісною, дещо поверхневою молодою людиною. Любив розваги, із задоволенням спілкувався з дівчатами, вільному часу віддавав перевагу проводити в компанії однолітків, неохоче виконував обов'язки по будинку, проте був любимо батьками і друзями за чуйний і поступливий характер. Скарг на стан здоров'я не пред'являв. До лікарів ніколи за власною ініціативою не звертався.

Після аварії будь-хто, навіть незначна неприємність, стала викликати тривожні реакції. Турбота виникала і у зв'язку з своєю професійною спроможністю, і у зв'язку із станом власного здоров'я.

Турбувався, якщо батьки запізнювалися повертаючись додому, турбувався, коли дружина виїжджала до своїх родичів. Будь-які перешкоди перетворювалися в його очах в непереборні проблеми.

Підземні роботи приводили до посилення тривоги. Одного разу виник напад задухи, що супроводився серцебиттям, головним болем, відчуттям жару, підвищеною пітливістю. З'явився страх смерті. Виникли думки про безвихідність.

Побоюючись залишитися без добре оплачуваної роботи, про цей напад нікому з колег не розказав. До лікаря не звернувся. Надалі подібних нападів не наголошувалося, перенесений їм стан стирався з пам'яті. Але іноді перед засипанням приходили думки про можливе швидке настання смерті. В такі вечори довго не міг заснути. І навіть в тому випадку, якщо він засинав, сон був поверхневим, уривався кошмарами.

Усвідомлював безґрунтовність своїх тривог, соромився їх, нікому із сторонніх про них не розказував. Вважав тривожність, що з'явилася, легкодухістю, жінкоподібною межею, але не міг її позбутися.

Батьки дістали йому путівку в санаторій-профілакторій, де він був оглянутий психологом.

Методом СМДО виявлений пік по 7 шкалі, досягаючий 70Т балів, що свідчило про тривожний профіль потерпілого.

Як показало спостереження, з часом психологічний профіль потерпілих зазнавав певні зміни.

Так, через 4,5 ± 1,5 років, що пройшли виникнення стресової ситуації, в більшості випадків (64%) у потерпілих превалював вже не тривожний, а так званий «іпохондричний профіль», при цьому наголошувалися високі показники (вище 70Т ) по 1-й шкалі (рис. 3.1.). При цьому тривога торкалася не окремо майбутнього, а охоплювала сьогохвилинний стан здоров'я потерпілого. Якщо в попередні роки у шахтарів превалювала тривога, що приводить до значного почастішання пульсу, і дихання, то в подальші роки, навпаки, будь-яке почастішання пульсу і дихання, навіть фізіологічно обґрунтоване, приводило до тривоги з приводу стану їх здоров'я. При цьому потерпілі починали знаходити у себе безліч неіснуючих хвороб, жахатися швидкому, на їх думку, наближенню смерті, настирливо шукати допомоги у лікарів і родичів. Особа ставала дещо більш грубою, примітивною і егоцентричною. Власні проблеми до цього часу починали їх хвилювати більше, ніж турботи інших людей.

Рис. 3.1 - Іпохондричний профіль потерпілих

До цього часу у потерпілих змінюється спрямованість негативних емоцій. Вони більше не звинувачують себе, не шукають своєї смерті. Як і раніше основною темою їх бесід служить перенесена стресова ситуація, але тепер вони зосереджені на тому збитку, який особисто їм приніс стрес. У потерпілих з'являються всілякі неприємні відчуття в різних ділянках організму, що дає їм підставу запідозрити страждання від важких захворювань. Цей період життя потерпілих звичайно присвячений лікуванню від дійсних і уявних захворювань, визначенню рівня працездатності, встановленню регресу, пошуками «справедливості». Об'єктом звинувачення у вище вказаному посттравматичному терміні є не сам потерпілий. В попередньому періоді шахтар знаходив безліч недоліків у самого себе, а на даному етапі об'єктом звинувачення є достатньо абстрактне поняття, зване «начальством». В 36% випадків у потерпілих тривога залишалася домінуючою емоцією.

Реакція шахтаря на стресові ситуації (Приклад № 2).

Хворий Л., 36 років, який зазнав стресу, звернувся по допомогу до психолога.

Інтерв'ювання виявило, що в перші 3 роки після перенесення стресу у потерпілого наголошувався знижений настрій, ангедонія, песимістичне устремління в майбутнє.

Поступово почав мінятися характер потерпілого. З'явився раніше не властивий йому егоцентризм. Виникли болі в області серця. Став настирливим, нав'язливо докладно розказував оточуючим, навіть не охочим його слухати, про порушення відправлення свого організму. Бесіди з родичами навіть під час застолій торкалися смерті від задухи, зупинки серця, паралічу, звучала тема власних похоронів.

У потерпілого виникла підвищена тривожність, почали з'являтися функціональні розлади різних органів і систем (напади підвищення артеріального тиску, тахікардії, болі в області шлунку, нейродерміт).

Виникла іпохондрична фіксація, що включає патологічну переробку всіх у нього розладів, у тому числі і вегетативних. Посилилися прояви іпохондричного егоцентризму. З'явилася надзвичайна наполегливість, раніше не властива йому стеничність, виборча спрямованість на пошук все нових фахівців, діагностичних інструментальних досліджень.

Був упевнений, що стрес завдав істотної шкоди його соматичному здоров'ю. Вимагав все нових і нових обстежень. Конфліктував з лікарями, писав на них скарги, звинувачував в захованні істинного стану речей.

Був направлений в санаторій-профілакторій, в якому оглянутий психологом. Методом СМДО виявлено 75 балів по 1 шкалі, що указує на іпохондричний профіль потерпілого.

Через 8 ± 2 роки після стресу, що відбувся, лише 39% потерпілих продовжували роботу і були соціально адаптовані. У даних осіб наголошувався гармонійний профіль, жоден з показників не був вищим 60 . (рис. 3.2).

Рис. 3.2 - Гармонійний профіль потерпілих

Проте в 61% випадків у потерпілих саме в цьому тимчасовому періоді наголошувався високий пік профілю (понад 75Т ) по 4-й шкалі (Рис. 3.6.), що свідчило про розвиток психопатичних рис у колишніх шахтарів, тобто що почалися раніше зміни особи посилювалися. Пацієнти не тільки йшли в хворобу, аналізуючи і вишукуючи у себе різні патологічні прояви, але і ставали все більш нестриманими, дратівливими, запальними і брутальними.

При цьому в 37% випадків наголошувалося поєднання високої 4-й шкали з високою 6-й, при низькій 2-й, 7-й і 0-й, що відображає експлозивний тип реагування з частими неконтрольованими реакціями (рис. 3.3).

Реакція шахтаря на стресові ситуації (Приклад № 3).

Хворий Ш., 36 років, постраждав під час аварії на шахті.

Виріс в багатодітній сім'ї, звик піклуватися про членів сім'ї, був достатньо послужливим, товариським, життєрадісним. Закінчив 10 класів. Після закінчення школи успішно служив в армії в ракетних військах. Йому пропонували стати кадровим військовим. Проте по поверненню з армії одружувався, став працювати в шахті. Був гірником, потім - майстром. З роботою справлявся, мав подяки, премії.

Рис. 3.3 - Експлозівний профіль шахтарів

Під час аварії на шахті у нього на очах загинув друг. В перші роки після перенесеного стресу втратив радість життя, перестав займатися сім'єю, будинком. Раніше мріяв купити нову машину, поїхати з дружиною і дітьми відпочивати за рубіж. Після психотравми годинами сидів, дивився в телевізор, але погляд був відсутнім, не міг переказати побачене. В подальші ряд літ вважав себе важко хворою людиною, знаходив у себе всілякі захворювання, підтвердженням яких служила його виникла статева дисфункція, довго не міг заснути.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14