Збагачення активного словника учнів початкових класів засобами дидактичних ігор у процесі вивчення української граматики 
Збагачення активного словника учнів початкових класів засобами дидактичних ігор у процесі вивчення української граматики
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
Кафедра теорії і методики викладання
філологічних дисциплін у початковій школі
Дипломна робота
Збагачення активного
словника учнів початкових класів засобами дидактичних ігор у процесі вивчення
української граматики
студентки 51 групи
факультету початкового
навчання
Чумак Маргарити Олександрівни
Науковий керівник
канд. філол наук,
доцент
Чернушенко Ніна Миколаївна
Харків 2009
Зміст
Вступ
Розділ
І. Лінгводидактичні основи вивчення граматики на завершальному етапі роботи в
початковій школі
1.1
Збагачення активного словникового запасу учнів початкових класів
1.2
Дидактичні ігри, їх особливості та класифікація
1.3
Основні граматичні поняття української мови, що вивчаються з морфології в 4-му
класі початкової школи з російською мовою навчання
Розділ
ІІ. Перевірка ефективності впровадження дидактичних ігор в навчальний процес
молодших школярів
2.1
Про деякі особливості методики навчання української мови як другої
2.2
Визначення рівня знань учнів на початок дослідної роботи у початкових класах
2.3
Розширення словника учнів 4-го класу за допомогою дидактичних ігор на уроках
української мови
2.4
Результати дослідного навчання
Висновки
Список
використаних джерел
Модернізація змісту шкільної
освіти у світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти, державної національної
програми "Освіта" ("Україна ХХІ ст. "), концепцій мовної освіти
спрямована на становлення і розвиток національно-мовної особистості, яка має вільно
володіти нормами усної і писемної форми літературної мови, цілеспрямовано і майстерно
використовувати мовні засоби в різних мовленнєвих ситуаціях, дотримуючись комунікативного
кодексу. Державний стандарт початкової освіти наголошує на тому, що основною змістовною
лінією мовної освіти в початковій ланці є комунікативна, яка орієнтує на опитування
всіх видів мовленнєвої діяльності - аудіювання, говоріння, читання і письмо.
Однак розбудова української
держави, інтеграція в європейське і світове співтовариство, перехід до високотехнологічного
інформаційного суспільства вимагають подальшого переосмислення змісту, методів форм
організації мовної освіти, зокрема в початковій школі. Створення нових ефективних
моделей шкільного навчання мови має спрямовуватися на виховання особистості, яка
здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє швидко опрацьовувати здобуту інформацію,
використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, вільно
орієнтуватися в різноманітних комунікативних ситуаціях. Усе це вимагає комплексного
застосування, як вербальних так і невербальних засобів з метою комунікації, вміння
спілкуватися в конкретних соціально-побутових ситуаціях, виявляти ініціативність
підчас спілкування, вільно користуючись усною і писемною формами мовлення. Отже
проблема, обрана тема є актуальною, оскільки проблема ефективної організації мовленнєвої
діяльності, спрямованої на оволодіння усним і писемним мовленням, постає сьогодні
ще з більшою гостротою і у зв’язку з подальшою розробкою її теоретичних основ у
комунікативній лінгвістиці, теорії тексту, функціональній стилістиці, психології,
психолінгвістиці й лінгводидактиці, підвищенням вимог до результатів начального
процесу з рідної мови.
Об’єкт дослідження.
Процес формування активного словника учнів засобами дидактичних
ігор в процесі вивчення морфології української мови в 4 класі.
Предмет дослідження.
Дидактичні ігри з граматики, як засіб формування активного
словника учнів з метою його збагачення.
Мета дослідження. Теоретично обґрунтувати та перевірити в процесі дослідного навчання ефективність
використання дидактичних ігор для збагачення активного словника учнів 4 класу при
формуванні граматичних умінь та навичок.
Гіпотеза дослідження.
Якщо в процесі формування граматичних умінь і навичок систематично
використовувати дидактичні ігри, які включають нові слова української мови, то це
буде збагачувати активний словник учнів початкових класів.
Завдання дослідження:
1. На основі аналізу наукових
джерел із теми дослідження розкрити сутність понять: "активний словник",
"збагачення активного словника", "дидактична гра" та тих граматичних
(морфологічних) понять, які вивчають учні 4 класу.
2. Обґрунтувати необхідність
використання комплексу дидактичних ігор, підібраних та розроблених на основі принципів
систематичності перспективної спрямованості й урахування індивідуальних і вікових
особливостей учнів при формуванні словника дітей молодшого шкільного віку.
3. Розробити комплекс
дидактичних ігор та запровадити їх в навчальний процес і перевірити їх ефективність
з метою збагачення активного словника молодших школярів.
дидактична гра українська граматика
Методи дослідження:
аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз передового
педагогічного досвіду, спостереження і вивчення учнівських робіт, тестування, апробація
і методи математичної статистики.
На важливість збагачення активного словника молодших
школярів вказували відомі вчені-педагоги: К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський, на
сучасному етапі проблематика досліджувалась М. Р Львовим, С. Дорошенком, О.Н. Хорошковською,
Н.О. Воскресенською.
Робота над вивченням лексики в школі спрямована
на збагачення активного словника учнів, розвиток зв’язного мовлення, вироблення
навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання
відомих слів.
Щоб успішно розв’язати ці завдання, учитель повинен
сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються. Лінгводидактичною
основою організації роботи над формуванням словникового запасу учнів є лексикологія
(розділ науки про мову, що вивчає словникову систему).
Робота над вивченням лексики має своїм завданням
- збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, невідомих їм. раніше слів чи
нових значень відомих слів; уточнення словника, тобто введення окремих слів у контекст,
зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних
та емоційно забарвлених слів; активізацію словника, тобто перенесення якомога більшої
кількості слів із пасивного словника (учень знає значення слова, але рідко або й
зовсім не користується ними) в активний; усунення нелітературних слів: діалектизмів,
жаргонізмів, просторічних і знижених слів. [14: 134]
Отже, розглянемо такі основні поняття: збагачення
активного словника - це засвоєння нових раніше невідомих і невживаних в мовленні
слів, а також нових значень тих слів, які вже були у їхньому словниковому запасі.
[25: 301] Активний словник - це слова, якими користуються для вираження своїх думок;
слова, якими володіють та часто використовують у мовленні. [6: 34-35]
Джерелом поповнення словника учнів є навколишнє
середовище, в якому вони перебувають: мова батьків, учителів, товаришів, мова художньої
літератури, кінофільмів, радіо і телепередач. Навіть з мови художньої літератури,
радіопередач учні інколи можуть засвоїти слова, недоречні дитячому побуту. Тому
позитивним і надійним джерелом збагачення словника учнів повинна стати цілеспрямована
робота вчителя, в арсеналі якого є твори художньої літератури, тексти підручників,
спеціально розроблені лексичні вправи.
У роботі над уточненням і розширенням словника
учнів можна визначити такі основні напрямки: лексичний аналіз мови художнього твору,
який вивчається на уроці: виявлення незнайомих слів і висловів, уточнення відтінків
значень окремих слів і висловів, виявлення слів, ужитих у переносному значенні,
добір синонімів, з’ясування їх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних
засобів мови художнього тексту; з’ясування значення слів шляхом використання різних
способів: показ предмета чи дії, позначених новим для дитини словом, демонстрація
малюнка, ілюстрації, слайдів із зображенням предметів, назви яких є новими для дитини,
введення нового слова у контексті; виконання завдань на добір слів з певним значенням:
дібрати потрібні за смислом речення іменники з поданого синонімічного ряду: дібрати
прикметники для опису предметів, для характеристики людини, опису її зовнішності,
настрою, свого ставлення до події, до товариша і подібне; введення поданих слів
у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, заміні слів у реченнях
відповідними синонімами чи антонімами тощо.
Так у учнів поступово виховується увага до значення
слів і висловів, що є важливою передумовою успішної роботи над збагаченням і активізацією
словникового запасу школярів.
Завдання вчителя у проведенні словникової роботи
полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли
все слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних
вправ і, нарешті, вжити його самостійно в потрібній ситуації.
У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів
пояснення значення слів. Їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку
дітей, характеру пояснюваного слова.
Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо,
прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають
інших прийомів. Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються
до таких способів: демонстрація предмета чи малюнка; використання контексту; найпростіший
словотворчий аналіз; тлумачення слів.
Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох
різних прийомів залежно від конкретного випадку.
Пояснення значення слова шляхом демонстрації можна
здійснити такими прийомами: показ натуральних предметів (дзиґа, бриль);
показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж); показ малюнків,
слайдів (акула, ясен, рись).
Пояснення значення слова шляхом використання контексту
здійснюється за допомогою різних прийомів: самостійне пояснення значення слова.
Так, слово чемно у реченні Чемно вітаються:
"Доброго ранку!" учні пояснюють як "ввічливо",
"з повагою"; конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі
контексту не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як
із відра діти пояснюють слово періщить, як іде, ллє. Насправді ж, вчитель говорить, періщить сильно б’є, січе;
введення невідомого слова ґудзик, учитель, зокрема, вводить
його в речення Пальто було застебнуте на всі ґудзики. [14:
138]
Як зазначає відомий методист Хорошковська Н.О.,
одним із видів роботи над збагаченням словникового запасу є добір слів на певну
тему. Такими темами можуть бути ті, які близькі й зрозумілі учнями, наприклад,
"Вулиця", "Транспорт", "Бібліотека", "Шкільна
їдальня" - якщо діти були у ньому.
Вправи на добір слів виконуються спочатку усно
(можна у формі змагання - хто назве більше слів). Учитель записує названі слова
на дошці, додає свої. Ці вправи не лише збагачують словниковий запас, а й розширюють
знання учнів, оскільки нові слова пояснюються. Так, добираючи слова на тему
"Бібліотека", діти можуть назвати слова формуляр, стелажі,
бо чули їх, але пояснити не можуть. Такі слова пояснює вчитель або доручає
кільком учням подивитися в тлумачний словник і на наступному уроці розповісти про
це. До роботи з тлумачним словником та іншою довідковою літературою доцільно залучати
по черзі всіх учнів, даючи ті чи інші завдання певній групі з 2-3 осіб. [55: 188]
Цікавою формою пояснення на уроках української
мови під час ознайомлення зі словниковими словами ми намагаємося використовувати
елементи етимологічного аналізу - ефективного прийому збагачення словника молодших
школярів, який може стати важливим засобом пояснення значення та правопису слів.
[59: 83] Ми згодні з думкою М.Р. Львова, який пише, що "… іноді написання,
яке вважається традиційним та не перевіряється, може бути перевірене на підставі
знань з етимології та історичних змін у фонетиці мови". [24: 12]
Історія методики, педагогічна практика та розкриття
особливостей етимологічного аналізу свідчать про значення цінності цього методичного
прийому, як засобу навчання орфографії. Знайомство школярів з етимологією слів не
тільки позитивно впливає на їх грамотність, а й розширює кругозір, викликає інтерес
до слова, вчить працювати зі словником. [21: 60]
На думку Циганенка Г.П., звертання до етимології
слів вимагає від педагога ретельної кропіткої роботи, знайомства з багатьма довідниками,
посібниками, словниками. [58: 321] Вчителі знають про можливості використання елементів
етимологічного аналізу для розв’язання орфографічних завдань, але звертаються до
нього рідко, тому що не мають у власній методичній лабораторії необхідного матеріалу.
Наприклад:
черговий - "за порядком черги виконуючий які-небудь
службові обов’язки". Відомо з епохи Петра І. З фр. de jour
"денний";
бджола - "комаха, яка перероблює квітковий нектар
в мед". За коренем слово праслов’янське. Його сучасна форма відмічена в пам’ятках
писемності ХІІ ст. Перші звуки цього слова бдж нагадують дзижчання
бджоли під час польоту. [59: 84]
Етимологічний аналіз слова, можуть зробити й самі
учні. Наприклад, у реченні На полі лежали великі камені-валуни
останнє слово потребує уточнення значення. Учитель може запитати: - Як ви гадаєте,
від якого слова походить назва валун? (Валиться, валятися.)
Отже, камінь-валун - це камінь, який валяється. [55: 187]
Тлумачення слів - найпоширеніший у шкільній практиці
спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду
прийомів: розчленування загального поняття на часткові (тканини
- це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові
- це апельсини, лимони, мандарини); підведення часткових понять
під загальні (цемент, пісок, цегла - це будівельні матеріали;
муха, оса - комахи); розгорнутий опис (колектив
- це група людей, зв’язаних сильною працею, спільним інтересом); добір слів-синонімів.
До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору
синонімів тільки тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення слів. Так,
слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом
червоний; добір антонімів (значення слова темрява
стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло);
пояснення шляхом перекладу з російської мови. В умовах білінгвізму, особливо на
території північних і південно-східних міст, де вплив російської мови досить великий,
значення окремих слів можна пояснити за допомогою російських відповідників, а саме:
шкарпетки - носки, окуляри - очки; з’ясування значення незнайомих
слів за допомогою довідкових матеріалів (тлумачний словник, виноски в читанках).
[14: 138]
Іншим видом роботи над збагаченням словникового
запасу учнів є словотворчі вправи. Під час їх виконання важливо
зосереджувати увагу на значенні утворених слів. Так, виконуючи завдання: утворити
за допомогою суфіксів і префіксів якомога більше нових слів - різних частин мови
- від заданого слова, наприклад співати, - діти утворять:
заспівувати, приспівувати, спів, заспів, приспів, співучий, співочий,
співак, співець і подібне. Однак ця робота лишиться формальною, якщо на уроці
не буде з'ясовано значення таких слів, як заспівувати (починати
пісню), приспівувати (ішов приспівуючи), співучий
(голос) і співочий (гурток), співак
(артист) і співець (поет). Якщо ж таку роботу виконано,
діти не лише засвоять нові слова, а й одержать додаткові знання. Словотворча робота
не повинна завершуватись творенням окремих слів. Важливо ввести їх у словосполучення,
побудувати хоча б два-три речення з ними. Адже саме в словосполученнях і реченнях
розкривається смислове значення слова. [55: 188]
Учні часто плутають пряме та переносне значення
слів і тому роблять помилки, вживаючи слова у переносному значенні. Завданням класовода
є навчити школярів: розрізняти пряме та переносне значення слів; уживати слова з
переносним значенням у мовленні. Щоб упоратися з цими завданнями, учитель має відвести
вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній
системі вправ з граматики.
З терміном "пряме і переносне значення слова"
учні познайомляться у 3 класі. У 1 - 2 класах вони спостерігають за вживанням у
текстах слів з переносним значенням. Ознайомлення школярів із прямим і переносним
значенням слова починається із спостереження над спеціально дібраними реченнями
чи текстом. Зручними в роботі є ті тексти, до складу лексичного матеріалу яких входять
прикметники, бо саме вони нерідко вживаються в переносному значенні, виконуючи роль
епітетів.
Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні
з іменниками, учитель звертає увагу дітей на переносне значення прикметника, показує
на конкретному прикладі вживання цього прикметника і в прямому значенні, зіставляє
пряме і переносне значення.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|
|
