Вопрос радиационной безопасности в экологическом образовании в средней школе
Таким чином, єдине
відомий "іспит" підземного сховища відходів атомної промисловості в
Окло виявилося успішним, незважаючи на несприятливі характеристики цього місця.
Хоча глинисті ґрунти і відіграють важливу роль в утриманні відходів, таке
затоплене, з піщаною структурою ґрунту місце, навіть не розглядалося б для
розміщення на ньому сучасного сховища яких-небудь токсичних і ядерних відходів.
Однак, такий приклад
спонукав учених більш детально вивчати поводження двоокису урану в ґрунтових
водах разом з іншими хімічними елементами, що присутній у руді (які не
піддаються розщепленню). Ці дослідження допоможуть в оцінці тривалої безпеки
сховищ для високоактивних відходів.
Вартість – важливе питання. Організація економічного
співробітництва і розвитку опублікувала оцінки витрат на розміщення і
збереження відходів з використанням відомих технологій, описаних вище. Згідно з
цими оцінками вартість розміщення і збереження відходів, імовірно, буде
складати від 0,03 до 0,17 центів за зроблений кіловат годину електроенергії для
остеклованих високоактивних відходів і від 0,04 до 0,18 центів для
відпрацьованого палива (у цінах 1993 року). У США сумарні витрати на
фінансування збереження відпрацьованого палива склали на кінець 1999 року 16
мільярдів доларів США. Канадські виробники збирають плату на майбутнє
фінансування збереження відпрацьованого палива з розрахунку, приблизно, 0,1
центів за кіловат годину, і в 1997 році цей фонд склав 1,25 мільярдів
канадських доларів. У Швеції це податок складає, приблизно, 0,3 центів за
кіловат годину, і йде на фінансування нормально функціонуючого державного
сховища радіоактивних відходів, і дослідження в цій області. Безпечне
збереження радіоактивних відходів – це існуюча норма, що технології збереження
добре розроблені, що витрати прийнятні і що повномасштабна демонстрація цього
незабаром буде можлива в декількох країнах.
5.Основні заходи захисту населення від іонізуючого випромінювання.
Як уже відзначалося, біологічний вплив
різних видів випромінювання неоднозначний, тобто та сама поглинена доза гама- і
альфа- випромінювання приводить до різного біологічного ефекту.
Характер радіаційної поразки
організму визначається не тільки видом випромінювання, але і в значній мірі
залежить від того яким було опромінення – зовнішнім чи внутрішнім.
Одним з варіантів тимчасового захисту населення від радіоактивного
зовнішнього опромінення, у комплексі з іншими заходами, є використання для цих
цілей захисних властивостей усіляких будинків, споруд, глибинних сховищ,
споруджень метрополітену, підземних гаражів, підвалів і т.д. Це зв'язано з тим,
що проходячи через різні матеріали, потоки гама- і нейтронного випромінювань
послабляються. Здатність того чи іншого матеріалу послабляти іонізуючі
випромінювання характеризують «шаром половинного ослаблення», тобто товщиною
шару чи матеріалу, що зменшує дозу випромінювання в 2 рази. Значення шарів
половинного ослаблення для деяких матеріалів приведені в наступній таблиці:
Таблиця 6
Матеріал
|
Густина,
г/см3
|
Товщина шару
половинного ослаблення, см
|
Для
нейтронів
|
Для
гамма-випромінювання
|
Вода
|
1,0
|
2,7
|
23
|
Поліетилен
|
0,92
|
2,7
|
24
|
Броня
|
7,8
|
11,5
|
3
|
Свинець
|
11,3
|
12
|
2
|
Ґрунт
|
1,6
|
12
|
14,4
|
Бетон
|
2,3
|
12
|
10
|
Деревина
|
0,7
|
9,7
|
33
|
У середньому приблизно дві третини ефективної
еквівалентної дози опромінення, що людина одержує від природних джерел
радіації, надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею,
водою і повітрям. Перш ніж потрапити в організм людини радіоактивні речовини
проходять по складних маршрутах у навколишнім середовищі і це приходиться
враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від якого-небудь джерела.
Радіоактивні речовини, що випадають на поверхню землі, включаються в
біологічний круговорот речовин, насамперед через рослини.
Одним з істотних бар'єрів, що перешкоджають включенню
продуктів розпаду в біологічний цикл, є ґрунт, що їх накопичує. У
відмінності від більшості продуктів розподілу 90Sr порівняно легко
десорбірується катіонами нейтральних солей, що полегшує його надходження в
рослини і нагромадження в урожаї.
З метою скорочення надходження 90Sr і
деяких інших радіонуклідів в організм людини і тварин необхідно знижувати
інтенсивність їхнього залучення в біологічний круговорот через рослини.
Оскільки 90Sr концентрується, як правило, у верхньому шарі ґрунту
товщиною близько 5 см (до 70% - 80%), його можна перевести глибоким
переорюванням в нижні шари ґрунту, до яких не доходить коренева система рослин.
На глибині 25-30 см він не буде сильно впливати на життя рослин. Необхідно
відзначити також, що застосування деяких агротехнічних заходів, таких, як
внесення в ґрунт органічних добрив і вапна знижує надходження в рослини 90Sr.
Необхідно також прийняти міри, що запобігають
надходженню в організм радіоактивних речовин із їжею та водою.Запаси
продовольства і води варто зберігати у пило-водонепроникних ємкістях. Якщо
запаси продовольства виявилися зараженими і виникла необхідність споживання
заражених продуктів, то їх необхідно піддати дезактивації. Наприклад, достатньо
свіжі фрукти і овочі обмити чи зняти з них шкірку. Погано дезактивуються
продукти, що мають пористу поверхню, вони підлягають знищенню чи відлежуванню.
Молоко від корів, що знаходяться в зоні радіоактивного зараження, у зв'язку з
наявністю в ньому радіоактивного йоду, можливо, виявиться непридатним для
вживання в їжу, тому що радіоактивність молока може зберігатися на протязі
декількох тижнів.
При зараженні водойм радіоактивні речовини можуть
надходити в організм людини по біологічних ланцюжках вода-водорості,
планктон-риба-людина чи, якщо водойма служить для питного водопостачання
безпосередньо по ланцюжку вода-людина. На водопровідних станціях питна вода, що
забирається з підземних джерел, може бути очищена від радіоактивних речовин
осадженням часток з наступною фільтрацією. Питна вода, одержувана з підземних
свердловин або, яка зберігається в герметичних емкістях, звичайно не піддається
зараженню радіоактивними речовинами.
Деякі харчові речовини володіють
профілактичною радіозахисною дією чи здатністю зв'язувати і виводити з
організму радіонукліди. До них відносяться полісахариди(пектин, декстрин),
фенильні і фітинові з'єднання, етиловий спирт, деякі жирні кислоти,
мікроелементи, вітаміни, ферменти, гормони. Радіостійкість організмів
підвищують деякі антибіотики (біоміцин, стрептоцин) та наркотики.
Пектинові речовини (пектин, пектинова
кислота). Пектин – речовина, яка дуже схожа на варення або желе, приготовлених
із плодів. У процесі засвоєння їжі пектин перетворюється в кислоту, яка
з'єднується з радіонуклідами і токсичними важкими металами. Утворюються
нерозчинні солі, що не всмоктуються через слизову шлунково-кишкового тракту і
виділяються з організму з калом.
Вітаміни. До дуже важливих радіозахисних з'єднань відносяться
так називані "вітаміни протидії". У першу чергу це відноситься до
вітамінів групи В и С. Хоча на думку фахівців одна аскорбінова кислота не має
захисну дію, але вона підсилює дію вітамінів В и Р.
У той час як радіоактивні елементи приводять до
руйнування стінок кровоносних судин, спільна дія вітамінів Р и С відновлює їхню
нормальну еластичність і проникність. Радіонукліди руйнують кров, знижують
кількість еритроцитів і активність лейкоцитів, а вітаміни В1, В3,
В6, В12 поліпшують регенерацію кровотворення, прискорення
відновлення еритроцитів і лейкоцитів. Якщо випромінювання знижує згортання
крові, то вітаміни Р и К1 нормалізують цей процес.
Етиловий спирт. Володіє вираженою профілактичною
радіозахистною дією на різноманітні організми: людини, тварин, бактерій. При
введенні в живильну суміш етилового спирту виживаність бактерій підвищується на
11 - 18%, спирт захищає від загибелі майже всіх мишей, опромінених
рентгенівськими променями в дозі 600 рентгенів.
Серед заходів щодо скорочення надходження активних
речовин в організм людини важливе місце приділяється використанню засобів
захисту органів дихання. Для цієї мети придатні в першу чергу респіратори
різних типів (Р-2, Р-2д, "Пелюсток", "Астра" і інші). При
відсутності респіраторів можуть бути використані протигази і найпростіші засоби
захисту органів дихання, такі, як ватно-марлева пов'язка й інші. Застосовуються
ці засоби в період випадання радіоактивних речовин і протягом декількох
наступних діб, коли радіоактивні речовини можуть попадати в повітря в результаті
вторинного пилоутворення володіючи при цьому високою активністю.
Основними положеннями, що визначають
характер захисту від гамма-випромінювання на забрудненій території є:
·
Потужність дози
гамма-випромінювання найбільш висока на початку після випадання радіоактивних
опадів, тому захист від гамма-випромінювання необхідно здійснювати буквально з
першої години, навіть з перших хвилин випадання радіоактивних опадів. Початок
випадання виявляється різким підвищенням рівня радіації.
·
Перебування в будь-якому
будинку чи споруді знижує дозу гамма-опромінення, тому що радіоактивні опади,
що забруднили місцевість, пропорційні коефіцієнту ослаблення
гамма-випромінювання, визначеним для будівлі цього типу.
·
Унаслідок того, що
потужність дози гама-випромінювання знижується швидше спочатку, укриття людини
в спорудженнях з визначеним коефіцієнтом ослаблення на той самий термін не
завжди рівноцінно. У першу добу після випадання радіоактивних опадів укриття
рятує людину від дії випромінювання в значно більшій дозі, ніж у другу і тим
більше в наступну добу.
На основі вищесказаного для захисту від зовнішнього
гамма-випромінювання на забрудненій території розроблена практично важлива
рекомендація, що полягає в тім, що перший час після випадання радіоактивних
опадів раціонально рекомендувати такий режим радіаційного захисту, щоб при
ньому коефіцієнт ослаблення гамма-випромінювання укриттями чи середня добова
захищеність були вище, ніж надалі.
6. Лекція на тему:
"Радіація та її вплив на людину".
Вступ.
Зараз основною задачею людства в
області радіаційного контролю – не допустити помітного збільшення
радіоактивності, що створена природою, тобто недопущення збільшення природного
радіаційного фону. Для рішення такої задачі людству необхідно мати
представлення про фізико-хімічну основу такого явища як радіоактивність; знати
як взаємодіє іонізуюче випромінювання з речовиною та, обов’язково, як впливає
радіація на живий організм; а також мати деякі знання по дозам та заходам
захисту населення від дії іонізуючого випромінювання. Для нас ця тема особливо
актуальна тим, що на Україні працює чотири атомних електростанції, є родовища
уранової руди, а також вже відбулася аварія в 1986 році на Чорнобильській
атомній електростанції. Тому необхідно деякі початкові знання про ядерну енергію
надавати ще школярам. Більшість теперішніх учнів отримають такі знання тільки
в школі.
Атомна енергетика в Україні почала свій відлік з 1977р., коли було
введено до експлуатації перший блок Чорнобильської АЕС. За період з 1977 по
1989 рр. було введено 16 енергоблоків загальною потужністю 14800 МВт на 5
атомних станціях: Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській,
Південноукраїнській.
Зараз на Україні діє 4 атомних електростанції: Рівненська,
Хмельницька, Південноукраїнська та Запорізька. П’ята – Чорнобильська АЕС –
була законсервована в 2003 році. В Україні більше 50% електроенергії
виробляється на атомних електростанціях. А якщо введуть в експлуатацію на
Рівненській та Хмельницькій АЕС ще по одному блоку, то виробництво
електроенергії від АЕС буде приблизно 60% від загальної кількості.
Україна має п’ять регіональних підприємств Державного об’єднання
“Радон” по поводженню з радіоактивними відходами, які приймають на збереження
радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства (крім ядерної
енергетики). Вони знаходяться поблизу Києва, Харкова, Львова, Донецька та
Дніпропетровська.
В нормальному робочому стані атомні електростанції
наносять екології країни не більшу шкоду, ніж теплові або гідроелектростанції.
Тим більше, що запаси вуглеводневої сировини у нас на Україні дуже не значний.
Тому зазначену сировину необхідно купувати, а уранова руда у нас своя, але її
необхідно збагачувати за кордоном. Вугілля також, подібно більшості інших
природних матеріалів, містить незначні кількості первинних радіонуклідів.
Останні після спалювання вугілля попадають у навколишнє середовище, де можуть
служити джерелом опромінення людей. Тобто теплові електростанції також є
джерелами радіоактивного випромінювання. Можна говорити також про ціну 1 кВт·год.
Порівняно дорога 1 кВт·год вироблена на теплових електростанціях, дешевше –
на атомних електростанціях, і сама дешева – на гідроелектростанціях. Але іноді
на АЕС трапляються аварії, що наносять великої шкоди навколишньому середовищу.
Так аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.) є найбільшою екологічною
катастрофою. В результаті понад 41 тис. км2 території було
забруднено радіонуклідами. Її наслідки виходять далеко за межі проблем довкілля
і переростають у ряд медичних, біологічних та психологічних проблем.
У нас на
Україні знаходяться поклади уранової руди. Підприємства по видобутку та
переробці уранової руди знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та
Кіровоградській областях і належать до виробничого об’єднання “Східний
гірничо-збагачувальний комбінат”. Недоліком у розробці покладів уранової руди є
її дорожнеча – поклади знаходяться глибоко під землею.
Види випромінювання
Іонізуючим називається
випромінювання, яке здатне прямо або не прямо іонізувати середовище. До нього
відносять рентгенівське і гама- випромінювання, а також випромінювання, яке
складається з потоків заряджених або нейтральних частинок, які мають достатню
енергію для іонізації.
Радіоактивні речовини звичайно
випускають альфа-, бета-частинки та гама-випромінювання, нейтрони ( іноді
можуть бути протони і важкі ядра ).
Згадаємо з курсу середньої школи, що
альфа-частинки – це позитивно заряджені атоми гелію. Вони володіють великою
іонізаційною та малою проникаючою здібностями. Альфа-частинки можуть пройти
шар повітря товщиною не більше 11 см або шар води до 150 мкм. Бета-частинки –
це електрони. Кількість іонізованих та збуджених атомів, які утворюються під
дією альфа-частинки на одиниці довжини шляху в середовищі, в сотні разів
більше, ніж у бета-частинки. А гама-випромінювання – це електромагнітне
випромінювання високої енергії, що володіє великою проникаючою здатністю. Його
іонізуюча здатність значно менше, ніж у альфа- чи бета-частинок.
Бета-частинки можуть проникати через верхній шар
шкіри (0.07 мм). А бета-частинки з великою енергією можуть пройти через шар
алюмінію до 5 мм.
Альфа-частинки
мають дуже високу іонізаційну здатність, це пояснюється тому, що маса
альфа-частинки в 8000 разів більша ніж маса електрона, а за нейтрон в 2 раза.
Біологічна ефективність кожного виду іонізуючого випромінювання знаходиться в
залежності від питомої іонізації. Так, наприклад, альфа-частинки з енергією 3
Мев утворять 40 000 пар іонів на одному міліметрі шляху, бета-частинки з такою
же енергією – до чотирьох пар іонів. Зовнішнє опромінення альфа- і
бета-випромінюваннями менш небезпечно, тому що альфа- і бета-частинки мають
невелику величину пробігу в тканині і не досягають кровотворних і інших
органів.
Нейтрони, як і фотони, непрямо
іонізуючі частинки, іонізація середовища в полі нейтронного випромінювання
проводиться зарядженими частинками, які з’являються при зіткненні нейтронів з
речовиною.
Таблиця
1
Властивості
радіоактивного природного випромінювання
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
|