Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі 
Певну роль у житті українського народу
відігравали символи. Символи - це обереги етнічної пам’яті: верба над ставом; калина
в лузі; тополя край дороги; явір над водою; соняшник на городі тощо.
Звичаї й обряди зимових свят спрямовані на
прославлення життя, його вічне оновлення, підбиття підсумків минулого року,
утвердження творчих планів на майбутнє, оспівування господарської діяльності,
мудрості хазяїна тощо.
У зимові свята на Україні здавна шанували 19
грудня Святого Миколая, 7 січня - Різдво Христове, народження Ісуса Христа, 14
січня - Новий рік.
Усі стихійні сили природи умиротворяються та
закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі. Про все це співається в
колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів в Україні. Слід
також зазначити, що кутя - це символ урожаю, писанка - це символ народження
весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих
духів, що прокидаються, як вони вірили, разом із весною, із воскресінням
природи, від русалок, мавок, перелесників. Купало - це типове дохристиянське
свято з усіма староукраїнськими атрибутами.
До навчального процесу з курсу „Я і Україна"
потрібно вводити народні звичаї та обряди. Матеріал про ведення здорового
способу життя, правила особистої гігієни буде цікавим при вивченні розділу „Людина
- частина живої природи”.
Засвоєні й примножені не одним поколінням
традиції та звичаї містять у собі духовні, моральні цінності (ідеї, ідеали,
погляди, норми поведінки тощо), які мають величезне значення для сучасної
системи шкільного навчання і виховання.
Як зазначають Т. Дем’янюк [19], А. Синцова [47],
Л. Хренов [55], В. Скуратівський [59] народний календар є своєрідним збірником
прикмет, влучних висловів і нормативів поведінки людини.
Народні прикмети є складовою
культурно-історичного досвіду народу. Вони узагальнюють багатовіковий досвід
трудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв’язком і
взаємозалежністю явищ у природі та праці.
Народні прикмети - складова народної
метеорології, медицини, астрономії, хліборобської праці, моралі тощо. У
прикметах відображена синівська любов до рідної землі, природи, необхідність їх
збереження. Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві
явища, події, наприклад: „Ранній грім - родючий рік" [55].
За допомогою народних прикмет вчитель
переконує школярів в цілісності природи. Наприклад, показуючи учням 2 класу
нерозривний зв’язок, взаємозалежність неживої природи і представників рослинного
і тваринного світу в процесі вивчення теми „Жива і нежива природа", вчитель
використовує прикмети: „Ластівки літають низько - перед дощем", „Риби
вискакують із води і ловлять комах - на дощ". Разом з учнями він з’ясовує,
що перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються,
стають важкими, і вони опускаються нижче до землі. Комахами живляться птахи і
риби, тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із
води, щоб зловити комах. Можна запропонувати приклади із життя рослин. Дуже
поширеною є прикмета: „Перед дощем квіти сильніше пахнуть". Чи правда це? Це
справді так. За цих умов рослини погано випаровують воду, яка накопичується у
нектарнику; випаровуються лише пахучі речовини.
Велика кількість народних прикмет і завбачень
базується на спостереженнях за фізичними явищами в атмосфері. Чому ж так
говорять: „Дим стовпом - на мороз, на гарну погоду”? Справа в тому, що перед
негодою частинки диму зволожуються і опускаються вниз - дим стелиться,
передвісником ясної сонячної погоди влітку є роса - ознака різних добових змін
температури. Поширена прикмета: сильна роса - на ясну погоду. Всі ці прикмети
учні легко можуть перевірити.
Використання у навчально-виховному процесі
таких народних прикмет дає змогу школярам краще зрозуміти взаємозалежність у
природі, уявити її як цілісне утворення.
Народний календар об’єднував ритми людини,
природи й суспільства в єдине ціле і організовував життя згідно з рівновагою
цього цілого. Дотримання вимог народного календаря забезпечувало тісний зв’язок
людини і природи. На сучасному етапі цей зв’язок став драматичним і трагічним
для природи і для самої людини, а тому традиційна народна культура, уособлена в
народному календарі, є дуже цінною для відновлення рівноваги у системі
людина-природа, вирішення завдань екологічного виховання.
Використання народного календаря на уроках дає
змогу показати учням, що календар чітко регулював відносини людини з природою,
наприклад, полювання на птахів заборонялось від Петрового дня (12 липня). Рибна
ловля дозволялась лише від Івана пісного (11 вересня). Збирання лікарських
рослин відбувалось у дні Аграфени купальниці й Івана Купала. Чому? Дві причини:
дозрівання природних багатств і забезпечення їх відтворення.
Об’єднання у народному календарі всіх ритмів
людського і природного світу - важлива екологічна риса.
Уже в 1 класі, де учні знайомляться з порами
року, їх характерними ознаками, вчитель може показати, що навіть у назвах
місяців і пір року відображені живі спостереження народу за проростання трави,
розпукуванням квітів, листків на деревах, за періодами землеробської праці (сінокіс,
жнива, збирання врожаю), за змінами у природі. Наприклад, грудень - від грудок
мерзлої землі із снігом, січень - січе зиму наполовину, січе людину морозом,
березень - від білої берези, яка в цей час „плаче” солодким соком, травень - земля
вкривається молодою травою.
Вивчення літератури [14; 15; 55] свідчить, що
у сиву давнину календар брав свій початок із весни. З її приходом пробуджується
природа, активізується людська діяльність. Оновлення природи, польові роботи,
підготовка до зими - все це відображене у святах та подіях народного календаря.
Саме з весною найбільше пов’язано народних прикмет.
15 лютого - свято Стрітення, вважалося, що в
цей день зустрічається зима з весною. Дійсно, з наукової точки зору, цей час - час
зимового сонцестояння - відзначає поворот на весну. Яка погода на Стрітення,
така й весна буде. Люди помітили: коли на стрітення мороз - то можлива рання
весна, а коли відлига - то зима буде довга. Сьогодні вчені підтверджують багато
з цих прогнозів, а це, в свою чергу, свідчить про надзвичайну спостережливість
і допитливість нашого народу, і, на думку педагогів, цього варто навчати дітей
[21].
Одним із цікавих жанрів фольклору також тісно
пов’язаним із народним календарем є примовки. Вони надзвичайно широко
використовуються в народних традиціях.
Примовки є елементом обрядової культури
українців. Ці невеличкі тексти є компактним вираженням традиційних народних
уявлень про навколишній світ, про природу речей. У минулому примовки мали
магічне призначення, їх виконання в тій чи іншій ситуації мусило вплинути на
навколишній світ, природу, людину [24]. Наведемо кілька прикладів.
Коли дикі гуси летять, то підкидають угору
трохи соломи і кажуть: „Гуси, гуси, нате вам на гніздо”. Потім цю солому
збирають, роблять з неї гніздо для квочок; тоді квочка виведе стільки курчат,
на скількох яйцях була підсипана солома - жодного бовтуна не буде.
6 травня - свято Юрія. В цей день до сходу
сонця обсипають подвір’я свяченим маком, він є оберегом від усіх хвороб. Обсипаючи
маком, примовляють: „На всякий лик сиплю мак".
Дожинаючи свою ниву, господар колись не зрізав
усі стебла повністю, а останні колоски залишав, зав’язуючи їх по-особливому. Казали,
що це - Спасова борода. Потім зерна зі Спасової бороди сіють між стебел,
примовляючи: „Роди, Боже, на всякого долю - і бідного, і багатого” [49].
Окремі прикмети дають прогнози і господарські
поради, конденсуючи багатовікові спостереження хлібороба: „Сухий березень,
теплий квітень, мокрий май - буде хліба урожай”, „Як у маю дощ не спаде, то й
золотий плуг нічого не виоре" та інші.
Як стверджує О. Біда [9] традиції, звичаї та
обряди, безпосередньо пов’язані з народним календарем, дозволяють зрозуміти
учням, що історична пам’ять зберегла єдність людини з природою, народний
календар побудований за системою свят, дат, подій, які в певній послідовності
відмічаються протягом року. Календар знайомить учнів із основними датами посіву
зернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишнього середовища,
звичаями та обрядами, святами, які відзначали наші предки [47].
Таким чином, у традиційній українській
культурі народний календар відігравав роль своєрідного нормативного документа,
який забезпечував єдність людини і природи, єдність світу. У нього органічно
були вплетені прикмети розвитку природи, рослинного і тваринного світу,
сонячного і місячного циклів, відповідні правила харчування та праці, норми
соціальної організації, сімейних відносин, шанування батьків.
Використання народознавчого матеріалу на
уроках „Я і Україна" допомагає учням зосередити увагу на фактах і явищах
оточуючої дійсності, сприяє формуванню правильних природничих та
суспільствознавчих уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені,
систематичні й міцні знання про навколишній світ.
Для того щоб процес використання народознавчого
матеріалу на уроках „Я і Україна" в початковій школі був ефективним,
вчителям необхідно дотримуватися певної сукупності взаємопов’язаних педагогічних
умов. На думку В. Юрович [60] до таких умов належать наступні:
у процесі добору народознавчого матеріалу
необхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності,
емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів;
використання народознавчого матеріалу у
навчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;
під час розробки методики використання народознавчого
матеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів, специфіку
навчального предмету „Я і Україна" і спиратися на пізнавальну активність
учнів.
Вихідною умовою, що забезпечує ефективне
використання народознавчого матеріалу на уроках у початковій школі, є добір
його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, народознавчий
матеріал, який вчитель планує використати на уроці, має бути доступним для
розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною
інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного,
а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно насиченим,
спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної
природи, культури, традицій, звичаїв, праці людей, до всього живого.
На цю особливість (єдність емоційного і
пізнавального у навчальній діяльності школярів) звертав увагу В. Сухомлинський.
Спостерігаючи протягом багатьох років за розумовою працею молодших школярів,
він переконався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає
особливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше. „Думка учня
початкових класів невід’ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченість
процесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, - це вимога, що
висувається законами дитячого мислення” [54].
Під час добору змісту народознавчого матеріалу
важливим критерієм є також його особистісна значущість для школярів. Реалізація
цієї вимоги забезпечується шляхом залучення учнів до добору народознавчого матеріалу
для уроку (за умови різних способів педагогічної підтримки - залежно від
індивідуальних особливостей молодших школярів) та врахування вчителем змісту і
обсягу пізнавальних інтересів учнів.
Пізнавальні інтереси молодших школярів
відзначаються великою різноманітністю і широтою, властивою саме дітям цього
віку. Учні цікавляться історією свого краю та його культурою, хотіли б більше
довідатися про традиції, звичаї, обряди та життя людей свого краю. Врахування
пізнавальних інтересів учнів і зіставлення їх зі змістом навчальної програми
дає змогу вчителю визначити, на яких уроках використати той чи інший народознавчий
матеріал, а що необхідно залишити для позакласного опрацювання. За умови такої
організації пізнавальної діяльності учнів зміст народознавчих відомостей
набуває для них особистісного значення і краще засвоюється.
Ефективність цього процесу значно зростає,
якщо народознавчий матеріал використовується систематично та цілеспрямовано, з
урахуванням його багатофункціональності. Систематичність використання народознавчого
матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на уроках. Причому, як
зазначає С. Волкова [12], народознавчі відомості, що опрацьовуються, мають бути
не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану,
завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити
обсяг народознавчих знань, який необхідно засвоїти учням.
Цілеспрямованість процесу використання народознавчого
матеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховній та
розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності народознавчих
відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим
пізнавально-виховним навантаженням. Зокрема, народознавчий матеріал може
використовуватися для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу;
актуалізації знань учнів, чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до нової
теми; перевірки міцності та усвідомленості знань і вмінь учнів; закріплення й
поглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів; підвищення їх
активності; зв’язку навчання з життям, зазначає Л. Вострікова [14].
Поряд із навчальною народознавчий матеріал
виконує виховну та розвивальну функції. Він сприяє вихованню в учнів любові до
рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей. Розвивальна
функція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку психічних
процесів учнів, їхнього мовлення, спостережливості.
Використання народознавчого матеріалу на уроці
залежить також від віку учнів та рівня їхньої обізнаності з ним. У 1-2 класах
основна роль у цьому процесі відводиться вчителю. Він добирає матеріал, сам
його розповідає, зачитує цікаві відомості. Чим дорослішими стають діти, тим
активнішою має бути їхня діяльність. Учитель може доручати дітям 3-4 класів
добирати цікавий народознавчий матеріал до теми, що буде вивчатися, і виступати
з короткими повідомленнями в класі. Широко слід практикувати виготовлення
учнями класних тематичних альбомів, які будуть опорою для проведення
відповідних уроків. Такі завдання народознавчого характеру, на думку В. Сухомлинського
[54], розвивають творчість, активність, самостійність учнів, сприяють
формуванню у них стійкого інтересу до вивчення природи, історії та культури
рідного краю.
Добираючи народознавчий матеріал і визначаючи
методику його використання, необхідно виходити також із особливостей
пізнавальних психічних процесів молодших школярів, а саме особливостей їхнього
сприймання, пам’яті, уяви, мислення, уваги. Учні молодшого шкільного віку
характеризуються яскраво вираженою емоційністю та гостротою сприймання, його
тісним зв’язком із діями дитини. Згідно з цим народознавчий матеріал, який
планується використати на уроці, має бути цікавим, яскравим, емоційно насиченим.
У процесі пізнання навколишньої дійсності у молодших школярів переважає діяльність
першої сигнальної системи, у зв’язку з чим у них краще розвинена наочно-образна
пам’ять. Тому, добираючи зміст народознавчих відомостей, необхідно віддавати
перевагу конкретним фактам, тілам і явищам природи, які дитина краще
запам’ятає, тому що вони цікаві і викликають у неї емоційний відгук.
Особливість уваги молодших школярів - її
відносна нестійкість - має враховуватись під час вибору способів опрацювання народознавчого
матеріалу. Виходячи з цього, вчитель має ретельно продумувати не тільки зміст народознавчих
відомостей, але і їх обсяг.
Щоб народознавчий матеріал на уроках „Я і
Україна" сприяв ефективному формуванню в учнів знань, необхідна велика
підготовча робота вчителя до проведення таких занять. Для цього слід чітко
визначити уявлення і поняття, які передбачено формувати й розвивати на уроці, а
потім приступити до опрацювання та відбору фактичного народознавчого матеріалу
до кожної теми курсу.
Вивчення педагогічної літератури [6; 9; 13; 18;
19] дало змогу нам визначити загальні вимоги, якими слід керуватися під час
добору народознавчого матеріалу до уроків:
Відібраний матеріал необхідно піддати
дидактичній обробці з урахуванням вікових особливостей молодших школярів і
загального рівня їхньої підготовки.
2. До змісту уроків доцільно включати такий
народознавчий матеріал, який би давав учням елементарні природничі знання,
розкривав істотні ознаки об’єктів живої та неживої природи, пояснював би у
доступній формі взаємозв’язки між живою і неживою природою, між живими
істотами, між людиною, суспільством, природою, визначали моральні норми (правила)
поведінки учнів у природі та серед людей.
3. При доборі народних знань слід ураховувати
психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, їхнє уміння розуміти,
зіставляти, порівнювати, робити висновки.
4. Народні знання повинні забезпечувати
розуміння школярами естетичних цінностей природи, тобто встановлювати зв'язок
між інтелектуальним і емоційним розвитком дитини.
5. Розподілити народознавчий матеріал по темах
уроків, причому на уроці він повинен бути не самоціллю, а засобом досягнення
поставленої мети.
Наступним етапом у підготовці до уроків „Я і
Україна" із використанням народознавчого матеріалу є вибір форми
організації навчальної діяльності і підбір оптимальних методів та методичних
прийомів навчання.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
|
|
