Психолого-педагогічні умови організації уроку з трудового навчання 
Звичайно, бувають винятки. Наприклад, при вивченні елементів
машинознавства (особливо при виконанні електромонтажних робіт) практично
неможливо організувати заняття на базі продуктивної праці, тому діяльність
учнів має в цих випадках навчальний характер (складання і розбирання
механізмів, монтаж електричних схем на панелях та ін.). В інших випадках
учитель вживає всіх заходів, щоб дістати замовлення, роз'яснює учням, для кого
і для чого вони виконують певну роботу. Усвідомлення того, що робота, яку вони
виконують, дає користь суспільству, створює передумови для формування в учнів
позитивного ставлення до праці. Досвід показує, що при цьому в учнів значно
зростає зацікавленість роботою. Створюються сприятливі умови для організації
виробничого змагання. Прагнучи підвищити продуктивність праці, учні намагаються
внести вдосконалення в технологію виготовлення продукції, раціональніше
організувати свою працю та ін.
Проте продуктивна праця не є самоціллю, вона
підпорядковується навчальним завданням. Тому не можна включати учнів у
виготовлення будь-якої продукції, не враховуючи зміст навчальної програми.
Праця повинна бути продуктивною за своїм характером і, разом з тим, відповідати
за змістом навчальній програмі [17].
Створення умов для безпечної роботи учнів. На заняттях у майстерних учні
працюють різним різальним інструментом, обробляють матеріали на верстатах,
монтують електричні схеми. При цьому можливі випадки травмування, якщо не
дотримуватися правил безпеки. Тому створення умов безпечної роботи учнів є
однією з основних вимог до уроку в майстернях. Досвід показує, що там, де
вчитель приділяє достатню увагу правилам безпеки, пильнує, щоб учні
дотримувалися цих правил, не буває нещасних випадків.
Для створення умов безпечної праці вчитель суворо вимагає від
учнів дотримання правил безпеки, а також усуває все, що може спричинити
порушення цих правил. Наприклад, учні знають, що не можна користуватися
молотком, якщо він злітає з ручки, користуватися зубилом, якщо на його бойку є
тріщина.
У майстерні мають бути таблиці з правил безпеки, аптечка і
куток протипожежної безпеки.
При подачі нового матеріалу вчитель роз'яснює правила
безпеки, пов'язані з роботою над цим матеріалом, демонструє прийоми виконання
їх, а потім перевіряє, як учні ці прийоми засвоїли.
Під час уроку вчитель пильнує, щоб учні дотримувалися правил
безпеки, а коли помічає порушення, проводить поточне індивідуальне або групове
інструктування, аналізує допущені порушення і суворо попереджає учнів про
потребу усунення їх.
Підбиваючи підсумки роботи, оцінюючи вироби учнів, учитель не
забуває зауважити кожному з них, які допускалися порушення правил безпеки.
Таким чином, турбота про дотримання правил техніки безпеки пронизує весь урок,
включаючи й підготовку до нього. Учителеві доцільно фіксувати випадки травмування
в окремому зошиті для того, щоб проаналізувати їх і відповідні заходи безпеки
[22].
На заняттях у майстернях поряд з уроком застосовують і інші
форми навчальної роботи.
З відстаючими учнями проводять додаткові заняття, на яких
учитель допомагає їм засвоїти складний прийом роботи, зрозуміти складне
теоретичне питання. Додаткові заняття проводять інколи в зв'язку з
недостатністю устаткування. Так, у майстернях, як правило, немає достатньої
кількості устаткування для обробки матеріалів на деревообробних і
металорізальних верстатах фронтально, тому цю роботу проводять ланками. Отже,
вчителеві доводиться здійснювати одночасно методичне керівництво кількома
ланками, зайнятими різною роботою. Це досить важко. Тому вчитель проводить
додаткові заняття з ланковими, щоб вони могли на уроках допомогти своїм
товаришам.
Значне місце на
заняттях у майстернях відводиться навчальною програмою таким видам навчальної
роботи, як екскурсії на промислові підприємства і навчально-виробнича практика.
За програмою треба ознайомити учнів з правильною організацією
робочого місця. Навчаючись слюсарних, столярних, електромонтажних і верстатних
операцій, учні привчаються розміщати інструмент і заготовки так, щоб не гаяти
часу на допоміжні прийоми роботи. Внаслідок цього учні усвідомлюють, яке
значення має правильна організація робочого місця в умовах сучасного виробництва.
На заняттях у майстернях в учнів формується розуміння таких
важливих елементів організації виробництва, як продуктивність праці, поділ
праці, режим робочого дня, норма часу та ін. Норма часу є основою планування.
Учням розповідають, що норма часу не є чимось незмінним, а залежить від
конкретних виробничих умов. Ту саму роботу можна виконати за різний час залежно
від устаткування, інструменту, кваліфікації робітника та інших факторів. У
цьому учні пересвідчуються, коли порівнюють під час екскурсій роботу в
майстернях з роботою на підприємствах.
Велику увагу приділяє програма формуванню в учнів уявлення
про продуктивність праці і шляхи її підвищення. Насамперед учні мають
можливість порівнювати ручну працю з роботою на універсальних верстатах, а
потім роботу на верстатах - з роботою на напівавтоматах і автоматах. Вони також
знайомляться з новаторами виробництва і з їхньою роботою, спрямованою на
вдосконалення технології виробництва, створення нових пристроїв та
інструментів. Нарешті, перед учнями розкривається залежність між продуктивністю
праці і організацією виробництва. Особливо показовим є в ньому розумінні поділ
праці, бо учні на своєму особистому досвіді пересвідчуються, що при ланковій
формі організації праці вдається швидше освоїтися з новою роботою, виконати її
якісно і за коротший час, ніж при індивідуальній.
Режим робочого дня в майстернях збігається в основному з
режимом робочого дня на промислових підприємствах. Тут діють ті самі правила поведінки,
додержуються тих самих правил безпеки. Усе це дає учням правильне й чітке
уявлення про режим робочого дня як один з елементів організації праці на
підприємстві.
Працюючи в майстернях, учні вступають один з одним і з
учителем у виробничі стосунки. Учитель виконує практично роль майстра. Тому
учні /її шлються на власному досвіді, як діє перша ланка організаційної
структури промислового підприємства. Слід зазначити, що екскурсії, які передбачаються
навчальною програмою з технічної праці, мають надзвичайно велике значення пін
ознайомлення учнів з основами організації праці і елементами організації виробництва.
Ефективність екскурсій залежить насамперед від учителя праці, мою вміння
правильно організувати екскурсію, починаючи з вибору об'єктів і вивчаючи
обговоренням підсумків з учнями.
Для повноцінної участі в трудовому процесі треба бути
наполегливим, і спостережливим, уміти себе контролювати, проявляти ініціативу.
Треба любити працю, з повагою ставитися до людей праці. Усі перелічені і багато
інших і костей треба виробляти в учнів у процесі оволодіння ними трудовими вміннями
і технічними знаннями.
Досвід роботи шкіл і спеціальні дослідження показують, що
умови для цього є. Наприклад, деякі учні, приходячи вперше до майстерні,
почувають себе невпевнено, сумніваються, чи вдасться їм виконати завдання.
Буває й навпаки, коли деякі учні проявляють надмірну самовпевненість, яка,
правда, швидко зникає. В обох випадках дуже важливо правильно підібрати
завдання, щоб вони не були занадто простими (не привели до самовпевненості) і
занадто складними. Успішне виконання завдання породжує віру в свої сили,
пробуджує інтерес до роботи, який слід підтримувати, поступово ускладнюючи
завдання. Завдяки цьому учні привчаються долати труднощі, виробляти у собі
наполегливість.
Успішному формуванню піддасться й така якість, як
самоконтроль. Учні, як правило, починаючи заняття в майстернях, дуже погано
володіють почуттям самоконтролю. З досвіду відомо, наприклад, що досить часто
учні V класу, виконуючи завдання за кресленням, не звертають уваги на розміри,
а намагаються надати заготовці зовнішньої форми, відповідної тій, що зображена
на кресленні. Якщо на кресленні не проставити навмисно деяких розмірів, то
багато хто з учнів навіть не помітить цього. Поступово учні пересвідчуються в
потребі самоконтролю, привчаються до нього. При правильній організації навчального
процесу вже в VI класі учні самостійно перевіряють точність розмірів заготовки
на окремих операціях, правильність виконання трудових прийомів.
На заняттях у майстерні в учнів виробляється ініціативність,
що ґрунтується на творчому ставленні до праці. Необмежені можливості
створюються тут також для виховання в учнів позитивного ставлення до праці.
Якщо деякі учні спочатку без будь-якого бажання приходять на заняття, то
поступово робота так їх захоплює, що вони просять учителя призначити додаткові заняття
в позаурочний час. Учні прагнуть не просто попрацювати, а виготовити
високоякісну продукцію, економно витрачають матеріал, бережуть інструмент,
допомагають товаришам.
Творча праця — характерна особливість нашого суспільства. З
кожним роком зростає кількість робітників-новаторів, які своїми винаходами і
раціоналізацією виробничих процесів невпинно шукають нові шляхи підвищення
продуктивності.
Особливо сприятливі умови для розвитку технічної творчості
створюються під час моделювання. При цьому ставлять мету створити для учнів
проблемні ситуації, тобто такі умови, коли їм доводиться проявляти ініціативу,
творчо використовувати свої знання для виконання трудових завдань. Цього
досягають, ставлячи такі завдання, в яких є не всі дані, потрібні для виконання
роботи. Наприклад, на кресленні може не бути розміру або елемента конструкції у
технологічному процесі-операції. Завдяки цьому учні привчаються поступово
розв'язувати нескладні завдання, в їхній діяльності з'являються елементи
творчості.
Основою розвитку
якостей особистості, які потрібні для успішної участі в трудових процесах, є
продуктивний характер праці учнів.
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ШКІЛЬНИХ МАЙСТЕРЕНЬ ЯК ВАЖЛИВА
ПЕДАГОГІЧНА УМОВА
Сьогодні школи нашої держави забезпечені навчальними
майстернями, проте далеко не всі з них відповідають сучасним вимогам:
санітарно-гігієнічним, безпеки і правильної організації навчального процесу.
Тому, починаючи працювати, молодий спеціаліст повинен критично проаналізувати
стан матеріальної бази і вжити всіх заходів, щоб привести її у відповідність з
вимогами методики трудового навчання.
Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами.
Вони можуть займати окреме приміщення або розташовуватися безпосередньо в
школі. Більш доцільним є перший варіант, бо навчальний процес у майстернях
супроводиться виробничим шумом, що до певної міри заважає проведенню занять у
класах.
Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення,
крім майстерень з обробки деревини і металів, містять звичайно кабінет
обслуговуючої праці. Якщо майстерні розраховані також на учнів старших класів,
то тут можуть бути кабінети автосправи, електротехніки, радіотехніки та ін.
Такі майстерні найчастіше є міжшкільними, тобто вони обслуговують школи певного
мікрорайону. У зв'язку з цим тут передбачають допоміжні приміщення: вестибюль з
гардеробом, убиральню з умивальником, буфет та ін.
Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, коли
обробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт виконуються в одному
приміщенні, і такими, що мають окремі приміщення для обробки деревини та
обробки металів і виконання електромонтажних робіт.
Навчальні майстерні можуть бути, нарешті, у пристосованих
приміщеннях, найчастіше в класах. При всіх варіантах навчальні майстерні бажано
розміщувати на першому поверсі.
Яке б приміщення не займали навчальні майстерні, вони повинні
відповідати єдиним нормативам площі на одиницю устаткування і на робоче місце.
Нормативи становлять у середньому 5,5 - 4,0 м2 на робоче місце на
слюсарному відділенні, 4 - 5 м2 на робоче місце на столярному
відділенні, 5 - 6 м на один невеликий металообробний верстак. У цілому
приміщення столярного і слюсарного відділень майстерень мають бути не менші, як
66 м , а приміщення комбінованих майстерень — 90 м2. Мінімальна
висота приміщень майстерень— 3 м. Крім виробничої площі, як було вже сказано, у
навчальних майстернях передбачають допоміжні приміщення. Перш за все це
інструментальні, де зберігаються інструменти і вироби учнів, а також
оброблювані матеріали. За типовими проектами на інструментальні відводиться по
16 м2. Для більшої зручності їх бажано розміщувати поряд з
відповідними відділеннями майстерень. Оскільки в майстернях звичайно
використовують трифазний струм, в інструментальній монтують розподільний щит.
Тут же встановлюють знижувальний трансформатор на 36 В для живлення ламп
місцевого освітлення. У кожному відділенні навчальних майстерень установлюють
умивальники з розрахунку один умивальник на 20 учнів. Типовими проектами в
навчальних майстернях передбачено запасний вихід на випадок пожежі. Цей вихід
використовується також для транспортування матеріалу і відходів [20].
Основним устаткуванням у навчальній майстерні є слюсарний і
столярний верстаки, свердлильні та токарні верстати для обробки деревини і
металів. Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування,
яке регулювалося б за висотою. Адже на тому самому робочому місці доводиться
працювати учням V — VII класів, які значно відрізняються за зростом. У
попередньому розділі згадувалося вже про те, що, працюючи на робочих місцях,
які не відповідають зросту, учні не можуть дотримуватися правильних робочих
поз, що в свою чергу негативно впливає на розвиток організму дитини.
Рис. 1. Слюсарний верстат
Подано вже пропозиції щодо регулювання робочих місць за
висотою. При роботі на деревообробних і металорізальних верстатах цього
досягають за рахунок дерев'яних підставок, які кладуть під ноги.
У практиці роботи шкіл можна зустріти спеціальні конструкції
слюсарних і столярних верстаків. Наведемо конструкції деяких з них. На рис. 4
показано слюсарний верстак, запропонований учителем московської школи. Верстак
призначений для виконання учнями V—XI класів слюсарних і електромонтажних
робіт. Його можна використати як стіл для конспектування пояснень учителя і
виконання графічних робіт. Для цього лещата встановлюють трохи лівіше від
середини кришки верстака [17].
При проведенні електромонтажних робіт лещата 11 з верстака
знімають і прибирають у лівий ящик. Верстак має досить простий підйомний
пристрій для регулювання висоти кришки разом з лещатами, що дає змогу змінювати
висоту верстака від 730 до 1000 мм.
Каркас 8 верстака виготовлений із зварених стальних труб і
кутника. Кришка 9 стола — це металева рама, в яку закладено дошки з твердих
порід деревини товщиною 30 мм. Зверху кришку покривають листовим металом
товщиною І - 2 мм. Під кришкою верстака розміщують два висувних ящики 5 для
зберігання інструментів та пристроїв і сидіння 6. Знизу до кришки кріплять упор
2.
Фіксатори 4 фіксують напрямні трубки кришки в трубах ніжок
каркаса. Кришка піднімається за допомогою гвинта 7.
На кришці з правого боку розміщують готовальню З для
розмічального і вимірювального інструменту, на лівому боці кришки кріплять
пюпітр /, на якому розміщують інструкційні і технологічні карти. Готовальню і
пюпітр можна регулювати за висотою.
Для випрямлення і розмічання заготовок у правому кутку кришки
за допомогою гвинтів кріплять стальну плиту 10.
На рис. 2 показано столярний верстак, запропонований учителем
праці Білоцерківської школи, який можна регулювати за висотою. Він розрахований
на двох учнів. Кришку верстака 8 виготовляють з двох дощок твердої деревини.
Посередині верстака проходить лотік 2 для інструментів. Зліва і справа лотік
закінчується вікнами, через які під час прибирання викидають стружку.
Прямокутні бруски опор скріплені двома дерев'яними 4 і двома металевими 3 розпірками.
До кожної металевої розпірки кріплять труби механізму підйому 5, а також два
кронштейни для більшої стійкості верстака. Механізм підйому верстака
складається з двох труб діаметром 30 мм, двох гвинтів з гайками (відповідно з
лівою і правою різьбами) і маховика.
При обертанні маховика за рухом годинникової стрілки опори верстака
розходяться і кришка опускається. При обертанні маховика проти руху
годинникової стрілки опори займають вихідне положення, піднімаючи кришку.
Верстак забезпечений двома стільцями, які також можна регулювати за висотою.
Для виконання рисунків і записів до задньої затискної коробки можна закріпити
планшет.
Рис. 2. Столярний верстак, який можна регулювати за висотою
У майстернях установлюють токарні і свердлильні верстати для
обробки деревини і металів. Токарні верстати рекомендуються невеликі з висотою
центрів до 150 - 160 мм і відстанню між центрами 600 - 800 мм; свердлильні
верстати бажано мати з найбільшим діаметром свердління 12 мм.
Для шкільних майстерень випускають спеціальні фрезерні
верстати. Для заточування інструментів установлюють заточувальні верстати
(наждачні точила).
У навчальних майстернях установлюють також допоміжне устаткування:
одну-дві розмічальні плити, рихтувальну плиту, муфельну піч, випробувальний
стенд для електромонтажних робіт.
Устаткування розташовують у навчальних майстернях з
урахуванням певних правил, виходячи з певних нормативів. Так, верстаки
розташовують ближче до робочого місця вчителя, розмічальну плиту — ближче до
вікна. Верстаки встановлюють так, щоб з кожного робочого місця було видно і
чути все, що показує і говорить учитель. Нормативи на відстань між
устаткуванням, устаткуванням і стінами майстерні встановлюють, виходячи з
санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки. Наприклад, віддаль між рядами
слюсарних верстаків повинна становити не менше 900 мм.
Страницы: 1, 2, 3
|
|
