Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою
Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою
Міжшкільний навчально – виробничий комбінат
Творчий проект:
Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою
Підготувала
учениця 11 класу
з професії
“Молодший вихователь”
Темченко
Юлія
План
Вступ
Програмне забезпечення
навчально—виховного процесу дітей дошкільного віку
Використання
програмного матеріалу в дитячому закладі
Методи
та форми ознайомлення дітей з природою
Використання
літератури
Методика
організації діяльності в куточку природи
Розробка конспектів
занять
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Ознайомлення дітей з
природою - одно із головних засобів їх розвитку. В процесі його розширюється
орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності,
виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою
пропонує дати їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої
природи, виховання інтересу і любові до неї.
Ознайомлення
дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування
гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками
екологічно доцільної поведінки в природі.
Педагогічний навчально - виховний процес повинен бути спрямований
на формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба в
спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки і
діяльності по охороні природи, переконання - в соціальній обумовленості
відношення людини до природи, в необхідності управління природними явищами.
Слід комплексно реалізовувати завдання екологічного виховання, а
саме:
•
виховування гуманного ставлення до природи;
•
формування системи екологічних знань та уявлень про природу;
•
розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожного
елемента довкілля; милуватися і захоплюватися ними;
•
включення у посильну еколого-зорієнтовану діяльність.
Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з
природним довкіллям і сприятиме їх соціалізації.
Отже, екологічне виховання - це систематична педагогічна
діяльність, спрямована на розвиток в дітей екологічної культури.
В нашому місті 10
дошкільних навчальних закладів і в кожного дитячого садка є своє направлення,
зокрема природниче направлення розвивається в ДНЗ № 7 (бувший № 27). Але це не
говорить про те, що інші дитячі установи обділені живими куточками, просто
можливо замість виставки квітів десь проводять виставку картин або спортивні
змагання чи таке інше.
В кожному дитсадку
є по декілька живих куточків, мешканцями яких являються папуги, канарейки,
морські свинки, хом’ячки, рибки тощо. А також зелений куточок, де можна
побачити багато різних квітів. Як же проходять заняття по ознайомленню дітей з
природою? Даний проект присвячений методиці організації діяльності з
дошкільниками в куточку природи.
Програмне забезпечення навчально—виховного процесу
дошкільного віку
Основою для створення навчально-виховної програми для дітей
дошкільного віку є Базовий компонент дошкільної освіти. Цей документ окреслює
оптимально необхідні, однак достатні для дітей дошкільного віку знання та
вміння з різних сфер суспільного життя.
Стратегія побудови Базового компонента дошкільної освіти відповідає
Міжнародній конвенції про права дитини і спрямована на реалізацію положень
Закону України “Про освіту”, Державних національних програм “Освіта” (“Україна
ХХІ століття”) та “Діти України”.
В основу Базового
компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших
семи років життя. Відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних
освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку
дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з них і вступу до
школи мінімально обов’язковим вимогам.
Основними
засадами створення Базового компонента дошкільної освіти виступають:
-
визнання
своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства в становленні
особистості, врахування сензитивності даного періоду для становлення первинного
схематичного світогляду, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх
етичних інстанцій, самосвідомості;
-
забезпечення
гармонійного та різнобічного розвитку особистості;
-
інтегрований
підхід до організації змісту освіти;
-
пріоритет
актуальних потреб сьогодення, активного проживання дитиною кожного вікового
відрізку життя як важливої передумови її успішного розвитку в наступні роки;
-
особистісно-орієнтована
модель дошкільної освіти;
-
забезпечення
багатокомпонентності, наступності між дошкільною та початковою
загальноосвітньою підготовкою.
З огляду на це
особливого значення набуває диференціація понять “розвиток”, “виховання”,
“навчання”, “освіта” на основі сучасних наукових підходів.
Розвиток – це становлення дитини як
суб’єкта життєдіяльності, соціальної істоти, здатної ціннісно ставитися до
природи, людей, що її оточують, предметного світу, витворів мистецтва, самої
себе.
Виховання – залучення дитини до
системи вироблених людством цінностей, організація умов для її духовного
зростання, формування основ ціннісного ставлення до дійсності, створення фонду
“хочу”.
Навчання – засвоєння дитиною знань,
оволодіння уміннями й навичками, здатність використовувати їх у житті,
формування культури пізнання, створення фонду “можу”.
Освіта – процес набуття зростаючою
особистістю в ході виховання й навчання духовного обличчя під впливом моральних
цінностей, вироблених людством і зафіксованих у культурі.
Мета
дошкільної освіти – сформувати базис особистісної культури дитини через відкриття їй світу
в його цілісності та різноманітності як сукупність чотирьох сфер
життєдіяльності – “Природи”, “Культури”, “Людей”, “Я”.
Основне
завдання дошкільної освіти – не стільки озброїти дитину системою галузевих знань,
скільки наукою життя. Суспільству необхідні життєздатні, самостійні, практично
умілі, творчі люди з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, совісті,
тому пріоритетним є ціннісний, морально-соціальний розвиток особистості з
перших років її життя.
Зміст
дошкільної освіти спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності
та інтереси дитини, врахування її вікових можливостей.
Відповідно до
цього дошкільний заклад не є “школою для маленьких”, де дитину вправляють у
знанні математики, читанні й письмі. Він відповідальний за процес соціального
розвитку особистості, покликаний полегшити її входження у широкий світ і
розвинути внутрішні сили. Дошкільний заклад виступає своєрідним посередником
між вузьким родинним колом, з якого виходить малюк, і незнайомим світом, до
життя в якому він має незабаром прилучитися.
Базовий компонент
дошкільної освіти визначає обов’язковий мінімум змісту основних освітніх
програм, обсяг навантаження, вимоги до рівня розвиненості, вихованості та
навченості дитини семи (шести) років, а також умови, за яких вони можуть бути
досягнуті. Базовий компонент – це мінімально достатній та необхідний дитині
перших семи (шести) років життя ступінь компетентності, необхідний для її
нормального функціонування у навколишньому середовищі. Він передбачає набір
елементарних знань, уявлень, практичних умінь та навичок, які гарантують дитині
адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в ньому, адекватно реагувати на
явища, події, людей. Йдеться передусім про забезпечення особистості перших
років життя своєрідного мінімального освітнього ядра, рівень засвоєння якого
відображено в якісно-кількісних показниках її діяльності та поведінки.
Зміст Базового
компонента дошкільної освіти систематизований за сферами життєдіяльності:
“Природа”, “Культурна”, “Люди”, “Я сам”.
Зокрема, сфера
“Природа”
формує елементарний природоцільний світогляд, несе ціннісно-змістову
наповненість за екологічним та природничим напрямами, сприяє усвідомленню
дитиною себе як частки природи, формує відчуття відповідальності за те, що
відбувається навколо неї і внаслідок її дій у довкіллі.
Документ
розраховано на науковий загал, залучений до розробки програмно-методичного
забезпечення дошкільної освіти, задає стандарт психолого-педагогічних умов
розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку, ставить вимоги до
змісту освітніх програм, професійної компетентності педагогів, організації
розвивального середовища.
Використання
програмного матеріалу в дитячому закладі
В кожній віковій групі здійснюються
певні програмні задачі ознайомлення дітей з природою. Вони передбачають поступове
засвоювання природних знань.
Дітей 2-х, 3-х років
життя знайомлять з рослинами, тваринами, явищами неживої природи, привчають
відокремлювати їх в просторі, виділяти і правильно називати деякі прикмети
рослин (забарвлення листя, квітів), рух і голоси тварин. При цьому у дітей
удосконалюються аналізатори (очний і слуховий), розвивається інтерес і увага до
побаченого, формується добре відношення до них.
У дітей 4-го року життя
формується уявлення про предмети і явища природи, з якими вони постійно
зустрічаються в житті, приводять їх до установлення таких зв’язків, які діти
можуть пізнати в процесі предметно-чутливої діяльності на заняттях, іграх і
відобразити їх в формі конкретних уявлень.
Дітей вчать спостерігати,
виділяти окремі прикмети рослин, тварин, порівнювати об’єми, групувати їх по
зовнішніх ознаках. В процесі засвоєння знань у них утворюється більш високі
форми пізнавальної діяльності. Діти 4-х років можуть підійти до установлення
причинно-наслідкових відносин.
Біля 5-ти років у дітей
формуються вища форма наочно - образного мислення. Вони можуть засвоювати
узагальнені знання. Дітей вчать виділяти особливості будови рослин, тварин і
установлювати їх залежність від умов переживання.
До кінця дошкільного віку
у дітей повинна бути розвинута елементарна форма логічного мислення, здатність
до аналізу і синтезу, уміння виділяти індивідуальні і загальні ознаки рослин і
тварин, робити узагальнення. До приходу в школу у дітей повинна бути розвинута
спостережливість, допитливість, любов і дбайливе відношення до природи,
здатність знаходити в ній красиве, інтерес до сільськогосподарської праці.
Планування
роботи по ознайомленню з природою:
1.
При доборі матеріалу з природою, потрібно
враховувати принцип доступності і науковості – відомості про рослини, тварини, явища
живої та неживої природи, які повинні бути зрозумілі дітям, враховуючи їх
вікові можливості.
2.
Наукове пізнання світу відбувається тоді, коли
даються правильні уявлення і показується почуттєвий досвід дошкільників,
зв’язки і причини залежності між об’єктами і явищами.
3.
При доборі матеріалу, враховується принцип
енциклопедичності –
Добір матеріалу з
галузей природознавства.
4. Краєзнавчий
принцип – не обмежує вивчення природи лише
місцевим
матеріалом, а також з об’єктами, яких немає у даній
місцевості –
ознайомлюють за допомогою наочних посібників.
Методи та
форми ознайомлення дітей з природою
В процесі ознайомлення
дітей з природою в дитячому садку
використовують різні методи:
· наочні (спостереження, розгляд картин, демонстрація фільмів);
· практичні (дослід, ігровий метод, праця);
· елементарні (досліди);
· словесні (розповіді вихователя,
читання художніх творів, бесіди)
Найкращий
результат дає спостереження.
Спостереження –
це цілеспрямоване планомірне сприймання предметів та явищ, під керівництвом
вихователя.
Види
спостереження:
1. За тривалістю:
-
короткотривалі;
-
довготривалі.
2. За формою організації дітей:
-
індивідуальні;
-
групові;
-
колективні.
3. За дидактичною метою:
-
первинні;
-
повторні;
-
заключні
Вибір методів і форм визначається змістом програми і
залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об’єкта
спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду.
В групах раннього і
молодшого віку особливе значення мають чутливі сприйняття дітей, тому основним
методом буде спостережливість. Дидактична гра, показ картин відіграють велику
роль в пізнанні дітьми природи.
Враховуючи конкретність
мислення і невеликий досвід у дітей середньої групи, потрібно при ознайомленні
їх з природою широко використовувати наочний матеріал. Для утворення і
закріплення уявлення широко використовують дидактичні ігри з природним
матеріалом або їх зображення на картинках, невеликі бесіди.
Ознайомлення дітей
старшої і підготовчої до школи груп з природою проходить в основному шляхом
спостереження на екскурсія, прогулянках, під час ігор і праці. В цих групах
велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин,
кінофільмів, читання художньої літератури.
Форми
ознайомлення:
1. На заняттях;
2. В повсякденному житті.
Також як окремий
вид використовують екскурсії.
Заняття - це основна
форма організації дітей при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні
години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоби в
процесі ознайомлення з природою здійснювався розвиток пізнавальна здатність і
мова дітей, виховання інтересу і любові до природи. Головне в занятті - це
засвоєння всіма дітьми програмного матеріалу.
Екскурсія - це заняття,
на якому діти знайомляться з природою в звичайних умовах: в лісі, на полі, в
саду, в гаю.
Щоденні прогулянки широко
використовують для ознайомлення дітей всіх вікових груп з природою. Вони можуть
носити характер невеликих екскурсія, під час яких вихователь проводить огляд
ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і
природи.
Ознайомлення дітей з
природою в дитячому саду вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею.
Однією із умов, яка забезпечує це, є організація в дитячому саду кутка природи.
Кожна вікова група повинна мати свій куток природи. Працю і спостережливість
дітей за рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року.
Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти
спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них,
оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці
з дорослими, одне з одним, а потім самостійно. Організація праці дітей залежить
від віку. В першій молодшій групі діти тільки спостерігають, як вихователь
доглядає за рослинами, а в другій молодшій групі вони самі приймають участь в
цій роботі. В середній групі всі виконують окремі доручення вихователя. В
старших групах їх виконують чергові під наглядом вихователя. В підготовчій
групі, крім чергових, діти ведуть індивідуальні спостереження за рослинами і
тваринами.
В кожному дитячому саду є
своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору
року.
Ділянка - це місце для
ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом всього
року.
На земельній ділянці діти
працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку
дітей і пори року. Наявність на ділянці дерев, кущів, городу, квітника,
плодово-ягідних посаджень має велике виховне значення. Діти разом з вихователем
вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст
і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно
користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами,
формується бережливе відношення до природи.
Страницы: 1, 2, 3
|